Рішення № 121572206, 26.08.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 рокуСправа №160/15500/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним рішення № 046450014010 від 24.05.2024 року Головного управління ПФУ у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії;

- визнати її стаж роботи з 02.12.1996 р. по 04.02.2009 р. на підприємстві "Новомосковський завод залізобетонних виробів", який 04.12.1997 р. було перейменовано на ВАТ "Новомосковський завод залізобетонних виробів", на посаді - бункерувальник підземної галереї таким, що відповідає розділу XVII "Виробництво будівельних матеріалів" підрозділу 8 "Виробництво залізобетонних та бетонних виробів" за кодом 2180800-17531 "робітники підземних галерей" списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", затвердженого постановою КМУ від 11.03.1994 р., що діяла у період її роботи на зазначеній посаді, і таким, що на підставі п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" дає право на призначення пенсії на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області призначити їй пенсію за віком згідно із п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на п`ять років з моменту подання нею заяви про призначення такої пенсії - 16.05.2024 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 16.05.2024 року позивач звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 р. та необхідним пакетом документів. Проте, рішенням Головного управління ПФУ у Вінницькій області від 24.05.2024 р. №046450014010 їй відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного пільгового стажу. Позивач вважає безпідставним не зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 02.12.1996 р. по 04.02.2009 р., оскільки період роботи підтверджується записами в її трудовій книжці та довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Тому, позивач вважає, що рішення відповідача є протиправним та таким, що порушує її право на пенсійне забезпечення, у зв`язку з чим вона була змушена звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

На виконання вимог ухвали суду, 09.07.2024 року відповідач-2 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач звернулася до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Заява позивача з доданими документами, за принципом екстериторіальності, для розгляду та прийняття рішення були передані до Головного управлінням ПФУ у Вінницькій області, яким було прийняте рішення №046450014010 від 24.05.2024 р. про відмову в призначенні пенсії, оскільки на дату звернення позивач не набула належного пільгового стажу, відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Вік позивача на дату звернення становить 55 років. Страховий стаж позивача становить 25 років 11 місяців 18 днів, тоді як пільговий стаж - відсутній. Для підтвердження пільгового стажу за Списком №2 позивачем надана довідка № 32 від 30.01.2013 р., яка не відповідає формі додатку № 5, передбаченої Порядком № 637, оскільки в ній не вказано розділ ХVІІ, а також відсутня інформація про перебування у відпустках без збереження заробітної плати. Як передбачено п.2.1 Порядку №22-1, для підтвердження права на призначення пенсії на пільгових умовах до заяви про призначення пенсії додаються документи: довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана підприємством, установою, організацією відповідно до пункту 20 Порядку №637; документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови КМУ від 01.08.1992 року № 442 "Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМУ, після 21 серпня 1992 року). Таким чином, на думку відповідача-2, прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки позивач немає належного пільгового стажу роботи, визначеного п.2 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. За таких обставин, відповідач-2 просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідачу-1 позов з додатками та ухвала суду від 19.06.2024 року доставлені до його електронного кабінету 14.06.2024 року та 24.06.2024 року, що підтверджується відповідними довідками наявними матеріалах справи. Але відзиву на позовну заяву чи будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, відповідач-1 до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача-2, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 16.05.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком по Списку №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

24.05.2024 року Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області розглянуто заяву позивача, за принципом екстериторіальності, та прийнято рішення №046450014010, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Спірним рішенням встановлено, що страховий стаж позивача склав 25 років 11 місяців 18 днів, пільговий стаж за Списком №2 - відсутній.

До страхового стажу згідно із наданими документами зараховано всі періоди роботи.

До пільгового стажу не враховано періоди роботи згідно із довідкою №32 від 30.01.2013 р., оскільки зазначена довідка не відповідає додатку 5 передбаченого пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ. Довідка №32 від 30.01.2013 р., не відповідає додатку 5 за період роботи з 1996 р. по 15.03.2003 р., розділ має бути XVII та не відображено відпустки без збереження заробітної плати.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частин 1, 2 статті 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637.

Так, згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач у спірний періоди працювала:

- запис № 1 02.12.1996 року прийнята в БСУ бункерувальником підземної галереї 3 розряду. Наказ №118-л від 02.12.1996 року;

- запис № 2 04.12.1997 року Новомосковський завод залізобетонних виробів перейменовано на ВАТ «Новомосковський завод залізобетонних виробів». Наказ №219 від 04.12.1997 року;

- запис № 3 04.02.2009 року звільнена за власним бажанням, ст.38 КЗпП України. Наказ №14 л від 04.02.2009 року.

На підтвердження характеру виконуваної роботи та зайнятості повний робочий день, позивач надала довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, з якої вбачається наступне.

Згідно із довідкою від 30.01.2013 р. №32 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої позивачу, вона працювала повний робочий день на ВАТ «Новомосковський завод залізобетонних виробів» за період з 02.12.1996 р. по 15.03.2003 р. виконувала роботи в підземній галереї бетонозмішувального цеху по подачі пилових матеріалів: цементу, піска, щебня для виробництва залізобетонних виробів. За професією, посадою бункерувальник підземної галереї бетонозмішувального цеху, що передбачена Списком №2 розділ XVІІ «Виробництво будівельних матеріалів» а) «Виробництво залізобетонних та бетонних виробів» код 2180800 а-17531 робітники підземних галерей підстава постанова КМУ від 11.03.1994 р. №162. За період з 16.03.2003 р. по 04.02.2009 р. виконувала роботи в підземній галереї бетонозмішувального цеху. За професією, посадою бункерувальник підземної галереї бетонозмішувального цеху, що передбачена Списком №2 розділ XVІІ «Виробництво неметалевих мінеральних виробів (будівельних матеріалів)» код КП 17.1 підстава постанова КМУ від 16.01.2003 р. №36.

Також, відповідно до переліку робочих місць професій, посад, які мають право на пільгове забезпечення по Новомосковському заводу залізобетонних виробів до наказу № 176 від 05.08.1994 року «Про підсумки атестації робочих місць за шкідливими та небезпечними умовами праці» посада «бункерувальник підземної галереї» віднесена до Списку №2.

Переліком робочих місць професій, посад, які мають право на пільгове забезпечення по ВАТ «Новомосковський завод залізобетонних виробів» до наказу № 181 «а» від 05.08.1999 року «Про підсумки атестації робочих місць за шкідливими та небезпечними умовами праці» посада «бункерувальник підземної галереї» (бетонозмішувальний цех) віднесена до Списку №2.

Переліком робочих місць професій, посад, які мають право на пільгове забезпечення по ВАТ «Новомосковський завод залізобетонних виробів» до наказу № 208 від 05.08.2004 року «Про підсумки атестації робочих місць за шкідливими та небезпечними умовами праці» посада «бункерувальник підземної галереї» (бетонозмішувальний цех) віднесена до Списку №2.

Як вже суд зазначав вище, приймаючи рішення від 24.05.2024 року № 046450014010, відповідач-2 не зарахував період роботи до пільгового стажу за Списком №2 зазначений у довідці № 32 від 30.01.2013 р., оскільки зазначена довідка не відповідає додатку 5 пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ. За період з 1996 р. по 15.03.2003 р. має бути вказано розділ XVII та у довідці не відображено відпустки без збереження заробітної плати.

Суд вважає помилковими такі висновки пенсійного органу та зазначає наступне.

З метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, наказом Мінпраці від 18.11.2005 року №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.

Згідно із пунктом 10 Порядку №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 р. № 637.

Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №637 встановлено особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає суду підстави стверджувати, що довідки, які підтверджують спеціальний трудовий стаж, надаються виключно, якщо в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.02.2019 року у справі №337/1297/17, ухвалі Касаційного адміністративного суду від 14.04.2020 року №560/3197/19, постанові Верховного Суду від 24.06.2021 року №216/8709/15-а(2-а/216/17).

Проаналізувавши записи трудової книжки позивача, вбачається, що трудова книжка містять відомості щодо назви професії, що належить до Списку №2.

Окрім того, відповідач-2 не ставить під сумнів відомості, які занесені до трудової книжки щодо трудової діяльності позивача, а судом в свою чергу не встановлено будь-яких виправлень або неточностей у записах її трудової книжки.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п.2); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п.3); добросовісно (п.5); розсудливо (п.6); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п.8).

Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 9901/459/21.

Висловлюючи зауваження щодо довідки № 32 від 30.01.2013 р відповідач-2, діючи розсудливо та добросовісно, мав виходити з того, що визначальним є зміст довідки, а не дотримання формальних вимог до її складання.

Більш того, це підприємство наразі не є ліквідованим, а тому відповідач-2 мав можливість самостійно вжити заходів для усунення відповідних сумнівів.

Суд зазначає, що виявлені розбіжності не можуть мати своїм наслідком відмови у призначенні пенсії позивача, оскільки остання не несе відповідальності за правильність складання відповідної довідки.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 13.02.2020 року у справі №607/14668/16-а.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 04.07.2023 року у справі №580/4012/19.

Більш того, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії або у зарахуванні відповідного періоду роботи у стаж, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду 22.07.2021 року у справі № 240/7604/19, від 29.01.2024 року у справі №560/5001/21.

Отже, посилання відповідача-2 на неможливість включення до пільгового стажу спірного періоду праці позивача в зв`язку з невідповідністю довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній додатку №5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 р. №637 є безпідставними, оскільки наявний трудовий стаж позивача, підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом.

Також, довідка №32 від 24.05.2024 р. є чинною. Доказів протилежного не надано.

Таким чином, період з 02.12.1996 р. по 04.02.2009 р., в якому позивач працював у ВАТ «Новомосковський завод залізобетонних виробів» є документально підтвердженим та підлягає зарахуванню до її пільгового стажу за Списком №2.

Враховуючи наведене, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області слід зобов`язати зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи з 02.12.1996 р. по 04.02.2009 р.

За вказаних обставин суд вважає, що рішення відповідача-2 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах від 24.05.2024 року № 046450014010 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача-1 призначити їй пенсію за віком згідно із п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на п`ять років з моменту подання нею заяви про призначення такої пенсії 16.05.2024 року, суд зазначає на таке.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 р. у справі № 817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

При вирішенні зазначеного спору судом враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 р. у зразковій справі №360/3611/20, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов`язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З огляду на приписи розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління ПФУ у Вінницькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії. В свою чергу Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснило лише повідомлення позивача про прийняте рішення відповідачем-1.

Таким чином, саме Головне управління ПФУ у Вінницькій області зобов`язано прийняти рішення про призначення пенсії.

З урахуванням вищевикладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, оскільки зазначеним управлінням не вчинялось будь-яких дій та не приймалось яких-небудь рішень пов`язаних з розглядом заяви позивача від 16.05.2024 р., а отже права позивача Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області не порушені.

Враховуючи, що на момент прийняття відповідачем-2 оскаржуваного рішення від 24.05.2024 року №046450014010 пільговий стаж позивача було обраховано без врахування періодів роботи з 02.12.1996 р. по 04.02.2009 р., в свою чергу адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо обрахунку пільгового стажу позивача. Тому суд вважає за необхідне, зобов`язати саме відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 16.05.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 02.12.1996 р. по 04.02.2009 р., та з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог позивачу слід відмовити.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, слід повернути позивачу частину судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 у розмірі 605,60 грн. (1 211,20 грн. : 2).

У період з 29.07.2024 року по 25.08.2024 року суддя Кучма К.С. перебував у щорічній відпустці, у зв`язку з чим рішення ухвалено у перший робочий день 26.08.2024 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 24.05.2024 року № 046450014010 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.05.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 02.12.1996 року по 04.02.2009 року, та з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовної заяви відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул.Зодчих, буд.22, м.Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма