Рішення № 121565934, 12.09.2024, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/3314/24

Провадження № 2/337/1538/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2024 м. Запоріжжя

Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Мальованого В.О.

за участю секретаря Крижко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі позивач, ТОВ «Юніт Капітал») до ОСОБА_1 (далі відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

12.06.2024 року до суду надійшла вище вказана позовна заява.

В своєму позові позивач просить суд стягнути з відповідачки на його користь суму заборгованості за кредитним договором №579453635 від 14.10.2021 року в загальному розмірі 40674,30 грн., з яких:

- 10500 грн. заборгованість по кредиту,

- 30174,30 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

А також, стягнути з відповідача понесені судові витрати у виді сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено.

14.10.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою було укладено кредитний договір №579453635.

Відповідно до умов кредитного договору, 14.10.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на банківську карту відповідачки грошові кошти в сумі 10500,00грн.

Відповідно до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Таліон Плюс».

28.11.2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як - 28.11.2018 року та № 28/1118-01.

31.12.2021 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №27, згідно з якою строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року продовжено до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №169 від 18.01.2022 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача на загальну суму 29409,90 грн.

Відповідно до договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 року ТОВ «Таліон Плюс» відступило право грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2023 року до договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 року, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача на загальну суму 40674,30 грн.

Відповідно до договору факторингу №06/03/24 від 06.03.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило право грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Юніт Капітал».

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу №06/03/24 від 06.03.2024 року, ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача на загальну суму 40674,30 грн.

У зв`язку з тим, що відповідачка неналежнимчином виконувала своїзобов`язанняза кредитним договором,внаслідок чогоза вказаним кредитним договором утворилась заборгованість, позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 17.06.2024 року відкрито спрощене провадження у справі з повідомленням сторін.

У відповідності до ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПКУкраїни), відповідачці було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Відзиву від відповідачки до суду не надходило.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, про час, день та місце судового засідання була повідомлена належним чином, відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Суд, враховуючи згоду представника позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим відповідно до ст. 280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи у відсутність відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦК України, ст.ст.15, 16 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

За змістом ст.ст. 3, 6, 627 ЦК України, в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку Із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг товариства) лише, приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Статтями 638, 640 ЦК України, встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч.1-3 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем на даний час визначається Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 року (далі Закон).

Відповідно до ст. 3 Закону, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом пере направлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом пере направлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. З Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Судом з`ясовано, що 14.10.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою було укладено кредитний договір №579453635.

Відповідачка підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов`язання за кредитним договором, перерахувало на банківську карту відповідачки грошові кошти в сумі 10500,00грн.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01. Відповідно до умов вказаного договору, грошові вимоги за кредитним договором №579453635 від 14.10.2021 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою, перейшли до ТОВ «Таліон Плюс».

28.11.2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як - 28.11.2018 року та № 28/1118-01.

31.12.2021 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №27, згідно з якою строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року продовжено до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №169 від 18.01.2022 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача на загальну суму 29409,90 грн.

Згідно розрахунку заборгованості , ТОВ «Таліон Плюс» , сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №579453635 від 14.10.2021 року , станом на 30.10.2023 року складає 40674,30 грн.

30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01. Відповідно до умов вказаного договору, грошові вимоги за кредитним договором №579453635 від 14.10.2021 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою, перейшли до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2023 року до договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 року, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача на загальну суму 40674,30 грн.

06.03.2024 року між ТТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №06/03/24. Відповідно до умов вказаного договору, грошові вимоги за кредитним договором №579453635 від 14.10.2021 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою, перейшли до ТОВ «Юніт Капітал».

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу №06/03/24 від 06.03.2024 року, ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача на загальну суму 40674,30 грн.

Відповідачка активно користувалась кредитними коштами, однак свого зобов`язання щодо своєчасного повернення цих коштів належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, стягнення якої позивач вимагає в судовому порядку.

Вказані обставини підтверджуються наданими представником позивача письмовими доказами, які суд вважає належними та допустимими, підстав сумніватись в їх достовірності у суду не виникло.

Надані представником позивача документи є первинними документами, які беззаперечно свідчать про існування у відповідачки заборгованості за кредитним договором у визначеному позивачем розмірі.

Відповідачкою не надано будь-яких доказів в розумінні положень ст. ст.76 -81ЦПКУкраїнина спростування даних обставин як на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до відповідачки про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат понесених позивачем, суд враховує наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, йдеться про те, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у своїй постанові від 03.05.2018 року у справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд у тому числі враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим; а також критерій розумності їх розміру.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду:

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4956 від 24.04.2012 року на ім`я ОСОБА_2 ;

- договір про надання правничої допомоги №22/02/24-02 від 22.02.2024 року;

- додаткова угода №7 від 06.03.2024 року до договору про надання правової допомоги №22/02/24-02 від 22.02.2024 року;

- протокол погодження вартості послуг до договору про надання правової допомоги №22/02/24-02 від 22.02.2024 року;

- акт прийому-передачі наданих послуг.

Суд приходить до висновку, що надані документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які ТОВ «Юніт Капітал» понесло на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 5000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 2422,40 грн. судового збору сплаченого за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 6, 207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 627, 628, 629, 633, 634, 638, 640, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 року, ст.ст. 12, 13, 15, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (кодЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження юридичної особи: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10):

заборгованості за кредитним договором №579453635 від 14.10.2021 року в загальному розмірі 40674,30 грн., з яких:

- 10500 грн. заборгованість по кредиту,

- 30174,30 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом;

понесені судові витрати:

- зі сплати судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок,

- витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок;

а всього: 55219 (п`ятдесят п`ять двісті дев`ятнадцять) гривень 70 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання повного судового рішення.

Суддя В.О. Мальований