Ухвала суду № 121565521, 10.09.2024, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6475/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю :

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши увідкритомусудовомузасіданні взалісудув м.Ужгород кримінальну справу №308/6475/24, кримінальне провадження,відомостіпро якевнесено доЄдиного реєстру досудових розслідувань №12023071030001878 від 10.09.2023 р. про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-

в с т а н о в и в :

11 квітня2024рокудоУжгородськогоміськрайонногосуду Закарпатськоїобласті надійшов обвинувальний акт укримінальній справі №308/6475/24, кримінальне провадження, відомостіпро якевнесено доЄдиного реєстру досудових розслідувань №12023071030001878 від 10.09.2023 р. про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 квітня2024року даний обвинувальний акт передано для розгляду судді ОСОБА_1 .

Ухвалою Ужгородськогоміськрайонногосудувід12 квітня 2024року призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою слідчого суддіУжгородськогоміськрайонногосудувід11 березня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_5 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 14.04.2024 року включно.

Ухвалою слідчого суддіУжгородськогоміськрайонногосудувід11 березня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_6 ,продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 14.04.2024 року включно.

Ухвалою слідчого суддіУжгородськогоміськрайонногосудувід12 квітня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_5 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 10.06.2024 року включно.

Ухвалою слідчого суддіУжгородськогоміськрайонногосудувід12 квітня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 10.06.2024 року включно.

Ухвалою суддіУжгородськогоміськрайонногосудувід03 червня 2024 року обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 30.07.2024 року включно.

Ухвалою суддіУжгородськогоміськрайонногосудувід29 липня 2024 року обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 24.09.2024 року включно.

В судовому засіданні,прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 увиглядітримання підвартою, якеподаву письмовомувигляді. Прокурорвказуєна наявністьризикупереховуватись від органів досудового розслідування та суду;ризику незаконновпливати насвідків, потерпілих у кримінальному провадженні;ризикуперешкоджатикримінальномупровадженню іншимчином; ризикувчинитиінше кримінальнеправопорушеннячипродовжитикримінальне правопорушення, уякомупідозрюється.

Наголосив також на ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Прокурор зазначає на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні.

Позиція сторони захисту в суді

Захисник обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив. Зазначив, що ризики на які вказав прокурор на даний час відпали, а тому просив суд застосувати відносно обвинувачних цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю.

Обвинувачений ОСОБА_5 , у судовому засіданні підтримав доводи захисника. Просив суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю.

Обвинувачений ОСОБА_6 , у судовому засіданні підтримав доводи захисника. Вказав, що тривалий час перебуває під вартою, на утриманні має малолітню дитину, яку необхідно матеріально забезпечувати.

Потерпілі в судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи наявні заяви від потерпілих про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши матеріали справи в межах заявленого клопотання, заслухавши доводи учасників судового провадження, виходячи з вимог ст.331 КПК України ,суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.331 КПК України - під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

До спливу строку з дня застосування судом до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою.

Вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , суд враховує вимоги КПК України та п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Ухвалою суддіУжгородськогоміськрайонногосудувід29 липня 2024 року обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 24.09.2024 року включно.

Завершити судове провадження до спливу строку тримання під вартою не надалось можливим.

Норми кримінального процесуального закону, якими керується суд

Відповідно дост. 131 КПК Україниз метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких належать, зокрема, і запобіжні заходи.

Відповіднодо вимогп.9ч.2ст.131КПКУкраїнизапобіжний західє заходом забезпечення кримінальногопровадження.Однієюзпідставдлязастосування заходу забезпечення кримінального провадженняєнаявністьобґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступенютяжкості.

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Привирішенніклопотання прокурора пропродовженнязапобіжного заходуувиглядітримання підвартою, слід враховувати вимоги статей177,178 КПКУкраїни, статей 5,6Конвенціїпро захист прав людиниі основоположних свободтаположень, встановлених у рішеннях Європейського суду зправ людини щодонеобхідності дотримання розумнихстроків триманняособи підвартою.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України- метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Статтею 177КПКУкраїни передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1)вагомістьнаявнихдоказів провчиненняпідозрюваним,обвинуваченимкримінальногоправопорушення; 2)тяжкістьпокарання,щозагрожуєвідповідній особіуразівизнання підозрюваного, обвинуваченого винуватиму кримінальномуправопорушенні,увчиненніякого вінпідозрюється,обвинувачується; 3)вік тастан здоров`япідозрюваного,обвинуваченого; 4)міцністьсоціальнихзв`язків підозрюваного, обвинуваченого вмісційогопостійного проживання,утомучислі наявністьв нього родини й утриманців; 5)наявність у підозрюваного,обвинуваченого постійногомісця роботиабонавчання; 6)репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7)майновий стан підозрюваного,обвинуваченого; 8)наявність судимостейу підозрюваного,обвинуваченого; 9)дотриманняпідозрюваним, обвинуваченим умов застосованихзапобіжнихзаходів,якщовонизастосовувалися доньогораніше; 10)наявність повідомлення особіпропідозру увчиненнііншогокримінального правопорушення; 11)розмірмайнової шкоди,у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа,аборозмірдоходу,вотриманніякого внаслідоквчиненнякримінальногоправопорушення підозрюється, обвинувачується особа, атакож вагомість наявнихдоказів,якимиобґрунтовуютьсявідповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Вирішуючи питання про продовженнястроку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , судвраховує вимоги КПК України та п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Згідно частин 3, 4 та 5 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відносно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , складено та передано до суду обвинувальний акт, отже кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті. З урахуванням зазначеного, під час вирішення питання щодо продовження строку запобіжного заходу суд керується правилами глави 28 КПК України, які регламентують порядок цієї стадії кримінального провадження, зокрема ст.331, 333 КПК України. За наявності підстав можлива причетність осіб до злочину є предметом перевірки слідчого судді на стадії досудового розслідування. Стадія судового розгляду передбачає перевірку обвинувального акту на предмет доведеності стороною обвинувачення вини осіб в інкримінованих їм діяннях. Такі особи мають інший процесуальний статус - статус обвинувачених, а отже й правових підстав для перевірки обґрунтованості підозри з урахуванням процесуального статусу осіб на даній стадії кримінального провадження немає.Це суперечить й завданням суду на даній стадії, який за результатами розгляду кримінального провадження по суті саме у відповідному вироку робить висновок про доведеність чи недоведеність висунутого особам згідно обвинувального акту обвинувачення, що не допускає можливості передчасного оцінювання судом доказів у кримінальному провадженні. Отже, суд доходить висновку, що розгляд відповідного клопотання має відбуватись з урахуванням перебування особи в статусі обвинуваченого та в контексті перевірки обґрунтованості ризиків та обставин у кримінальному провадженні відповідно до статей 177, 178 КПК України.

Аналогічна правова позиція висловлена Колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 12 вересня 2022 року по справі № 761/35760/19.

Санкція статті за кримінальне правопорушення, передбаченеч.4 ст. 185 Кримінальногокодексу України, передбачає покаранняувигляді позбавленнямволі настроквід п`яти до восьми років, відповідно до ст.12КК України єтяжкимзлочином.

Суд,звертає увагусторони захистуна те,що питання щодо доведеності чи недоведеності вини обвинуваченого не являється предметом розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою.Суд не вирішуєпитанняпродоведеність винитаправильністькваліфікації дій ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , за ч.4 ст. 185 ККУкраїни.

Європейськийсудзправлюдинивсвоємурішенніусправі«ЛетельєпротиФранції»від26 червня 1991 рокузазначив,що особливатяжкість деякихзлочинів може викликати таку реакцію суспільстваісоціальнінаслідки,які виправдовуютьпопереднє ув`язненняяк виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобтоіззазначеного рішення Європейського судузправ людини вбачається, щоусправах,деособа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення можебути застосоване.Суд зобов`язаний врахувати всідійсні обставини справиі за наявностіпідстав, вичерпний перелік яких визначений вст. 183КПКУкраїни,застосувати винятковийвид запобіжного заходу.

Вкожномувипадку,якпідкреслює Європейськийсудзправлюдини, судсвоїм рішенням повинен забезпечитинетільки правапідозрюваного, обвинуваченого,айвисокі стандарти охорони загальносуспільних правтаінтересів.

Оцінка судом наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинувачених, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Вирішуючипитанняпроіснуванняпередбаченихкримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальноїповедінкиобвинувачених,суд відмічає, щоризикомне можна вважати прогнозовануподію, настанняякоїрозглядається якцілком гарантоване.

Ризикомуконтексті кримінальногопровадженняєпевнаступінь ймовірності того, що особи,у цьому випадкуобвинувачені,можутьвдатисядо вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду абожстворятьзагрозусуспільству.

Такимчином, суд,оцінюючивірогідність такоїповедінкиобвинуваченого,має дійти обґрунтованого висновкупровисокуступінь ймовірностіпозапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідьсвідчитьпрореальноіснуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.

Обґрунтовуючи клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у вигляді тримання під вартою, прокурор послався на існування ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч. 1ст. 177 КПК України, а тому суду належить оцінити наявність кожного з них.

Існування ризиків,передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, було встановлено ухвалоюУжгородськогоміськрайонного судувід 03.06.2024 року. Зазначені ризики на даний час не зменшились та зберігають свою актуальність.

Щодо існування ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду

Так, на переконання суду, ймовірна можливість переховування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , від суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого вони обвинувачуються, передбачає, зокрема, покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинувачених переховуватись від суду.

Суд погоджується із доводами прокурора, що на теперішній час ризик переховування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , встановлений під час обрання запобіжного заходу , не втратив свою актуальність.

Існування цього ризику пов`язане, у першу чергу, із тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Так, санкція ч.4ст.185 ККУкраїни передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Означена обставина сама по собі може бути причиною для переховування обвинувачених від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

На переконання суду, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинувачених переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Співставленнянегативнихдляобвинуваченихнаслідків переховування у вигляді їх покаранняуневизначеномумайбутньому,ззасудженнямдопокаранняу разі доведення прокурором їх винуватостіу найближчійперспективідоводять, щоцей ризик є достатньо високим.

Судвважає,що небезпекапереховуванняобвинувачених здається явно переконливою.

Про актуальністьцього ризикувказують іумови,в якихперебуває Україна.На думкусуду,з урахуваннямвведення воєнногостану,ресурси контролюза поведінкоюобвинувачених уконтексті встановленнямісцезнаходження,перетину державногокордону єбільш обмеженими.Це вимагаєвжиття додатковихзаходів зметою забезпеченняналежної процесуальноїповедінки обвинувачених,в томучислі шляхомзастосування запобіжнихзаходів тапокладення обов`язкуздати назберігання довідповідних органівдержавної владипаспорт (паспорти)для виїздуза кордон,інші документи,що даютьправо навиїзд зУкраїни ів`їздв Україну,який обумовленийсаме існуваннямсаме ризикупереховування.Наданий час не всіділянки державногокордону Україниконтролюються українськоювладою,а тому,на переконання суду,ризик переховування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від суду наразі залишається.

Окрім того, переховуватись від суду можливо не лише за кордоном, а і в межах території України. Більше того, суд зазначає, що існують способи виїзду за кордон чоловіків призовного віку, до прикладу, з волонтерською місією тощо. А тому стверджувати, що ризик переховування від суду, у тому числі, за кордоном нівельовано повністю, неможливо.

Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від суду є актуальним, продовжує існувати.

Даний факт у сукупності з обставинами, що характеризують особу обвинувачених, їх соціальні зв`язки, наявність повторюваності злочинів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , вказує на наявність ризику переховування від суду. Кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належить до тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років. Дана обставина, може спонукати обвинувачених до переховування від суду.

З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими судом обставинами, передбаченимист. 178 КПК України, суд дійшов висновку про продовження існування ризику переховування від суду, а належна процесуальна поведінка ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у статусі обвинувачених не може свідчити про відсутність даного ризику.

Водночас,суд вважає недоведеним прокурором існування ризику переховування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від органів досудового розслідування, з огляду на те, що стадія досудового розслідування завершена і кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті.

Щодо існування ризику незаконного впливу на свідків, потерпілих укримінальному провадженні

Перевіряючи наявність ризику впливу обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на свідків, потерпілих суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Суд вважає, що ризик впливу на свідків, потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом.

На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків, потерпілих лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.

Відповідний незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинувачених як на осіб, які вчинили злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченим та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).

Суд вважає ризик впливу на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні обгрунтованим, оскільки їх показання відповідно, є процесуальними джерелами доказів ( ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування.

Також дотепер судом не допитано свідків, потерпілих . Оскільки наразі триває судовий розгляд кримінального провадження, відповідно, свідки сторони обвинувачення судом не допитані, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від давання показань у суді.

З огляду не це, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків, потерпілих продовжує існувати.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином

Суд вважає реальним існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на те, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з метою уникнення кримінальної відповідальності матимуть можливість домовлятись із іншими можливими співучасниками злочину, про спільну позицію та процесуальну поведінку, консультуватись з приводу можливих способів уникнення від передбаченої законом відповідальності.

Щодо ризику вчинитиінше кримінальнеправопорушення чи продовжитикримінальне правопорушення,у якомупідозрюється

Суд, зважає на те, що обвинувачені ранішепритягувалися докримінальної відповідальності,що свідчитьпро те,що останніпісля засудження належних висновківдля себене зробили,на шляхвиправлення нестали тачерез невеликийпроміжок часуповторно обвинувачуютьсяу вчиненні корисливих кримінальнихправопорушень , що підтверджує існування ризику, передбачений п. 5 ч. 1ст. 177 КПК України, вагомість якого є значно висока, і який на даний час продовжує існувати і бути реальним.

З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими судом обставинами, зокрема обвинувачені офіційно не працевлаштовані, не мають постійного джерела прибутків, а тому не має сталих соціальних зв`язків, суд дійшов висновку про продовження існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.

На підтвердження наявності ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України також свідчить те, що обвинувачені офіційно не працевлаштовані, постійного джерела доходу немають, а відтак можуть вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином,судом констатованопродовження існування ризиків - переховуватись від суду; незаконновпливати насвідків, потерпілих укримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинитиінше кримінальнеправопорушення чи продовжитикримінальне правопорушення,у якомуобвинувачуються.

Існування такихризиків обґрунтовується також характером протиправних дій,спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високийступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкиминаслідкаминелише для конкретних осіб,а і для суспільствавцілому татяжкість покарання,яке загрожує обвинуваченим уразі визнання їх винуватими у інкримінованих злочинах та наявність реальнихознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючина презумпцію невинуватості, переважає принцип повагидо особистості, а також враховує практику Європейського судуз прав людини, відповіднодо якоїсудсвоїм рішенням повинензабезпечитине лише права підозрюваного, алейвисокі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, щовимагає від суду більшої суворості воцінціпорушень цінностей суспільства. Перевіряючи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд доходить висновку, що прокурором доведено продовження існування ризиків -переховуватись від суду; незаконновпливати насвідків, потерпілих укримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинитиінше кримінальнеправопорушення чи продовжитикримінальне правопорушення,у якому обвинувачуються, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинувачених у вигляді тримання під вартою.

Аналізуючи доцільність подальшого продовження дії запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у вигляді тримання під вартою, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого вони обвинувачуються, приймає до уваги, що ризики, передбачені положеннями ст.177КПК України, що стали підставою для обрання суддею відносно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, доказів, які б свідчили про погіршення стану здоров`я обвинувачених суду не надано. Застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою на переконання суду не зможе забезпечити здійснення контролю за поведінкою обвинувачених та виконання ними процесуальних обов`язків. Відомостей, які б свідчили про неможливість продовження відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сторонами не надано. Таким чином, неможливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою суд вважає доведеною, що виключає вимоги захисника про відмову у задоволенні клопотання прокурора.

Дані про особу ОСОБА_5 : раніше судимий, мешканець АДРЕСА_1 , офіційно не працює, не одружений, що свідчитьпровідсутність тіснихсоціальнихзвязківта підтверджуєіснування ризиків, а відтак дані про особу суд визнає такими, що не спростовують визнані доведеними вказані вище ризики.

Дані про особу ОСОБА_6 : раніше судимий, мешканець тимчасово непрацюючий, неодружений, мешканець АДРЕСА_2 , що свідчитьпровідсутність тіснихсоціальнихзв`язківта підтверджуєіснуванняризиків, а відтак дані про особу суд визнає такими, що не спростовують визнані доведеними вказані вище ризики.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що зазначені ризики зменшилися або ж відпали, наразі відсутні, тому підстави для зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який теж відсутні.

Застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, на думку суду, не забезпечить виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить запобігання встановленим ризикам.

Будь-яких інших обставин, якібсвідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до 60 днів.

Добросовісне виконання обвинуваченими ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , процесуальних обов`язківсаме пособі неспростовує іне нівелюєризиків, про які йдеться вище та в ухвалі суду про застосування запобіжного заходу та про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Виконання процесуальних обов`язків є обов`язковим для осіб, щодо яких вони встановлені приписами кримінального процесуального закону, їх виконання не можна представляти як таке, що залежить від волі підозрюваних (обвинувачених) і, тим більше, обумовлює скасування чи зміну запобіжного заходу. Більше того, визначеністаттею 42 КПК Українипроцесуальні обов`язки діють незалежно від основного запобіжного заходу, отже їх виконання саме по собі не може впливати на суть та порядок виконання запобіжного заходу.

Отже, з метою забезпечення судового розгляду справи, як складової кримінального провадження, з урахуванням наведеного вище подальше тримання обвинуваченого під вартою суд вважає обґрунтованим, у зв`язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Таким чином,запобіжнийзахіду виглядітриманняпідвартою єспівмірниміснуючим ризикам, відповідаєособам обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та тяжкості пред`явленого їм обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов`язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу, а відтак слід продовжити строк тримання обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , під вартою на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів.

Щодо розміру застави та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на обвинувачених

Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України передбачені випадки, коли суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.

В судовому засіданні не встановлено передбачених вказаною нормою підстав для не визначення розміру застави у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ч.3ст.183 КПК Українислідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_5 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 12.04.2024 року було визначено розмір застави в сумі 121 120,00 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять гривень 00 коп.) гривень, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що визначений розмір застави відносно обвинуваченого необхідно залишити без змін.

Суд роз`яснює, що обвинувачений ОСОБА_5 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави за ОСОБА_5 відповідно до ч. 5 ст.194 КПК України, слід покласти наступні обов`язки:

-прибувати до суду за першою вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Також суд роз`яснює ОСОБА_5 що в разі невиконання вище перерахованих обов`язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_6 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 12.04.2024 року було визначено розмір застави в сумі 121 120,00 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять гривень 00 коп.) гривень, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що визначений розмір застави відносно обвинуваченого необхідно залишити без змін.

Суд роз`яснює, що обвинувачений ОСОБА_6 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави за ОСОБА_6 відповідно до ч. 5 ст.194 КПК України, слід покласти наступні обов`язки:

-прибувати до суду за першою вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Також суд роз`яснює ОСОБА_6 що в разі невиконання вище перерахованих обов`язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір застави в сумі121 120,00 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять гривень 00 коп.) грн., відносно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , визначений раніше ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 12.04.2024 - залишити без змін.

Водночас, оцінюючи інші доводи обвинуваченого та його захисника, суд виходив з усталеної практики ЄСПЛ щодо мотивування судового рішення. Так, хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти Українивід 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, § 58). Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання (рішення у справі Van de Hurk проти Нідерландів, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (рішення у справі Boldea проти Румунії, §30).

Керуючись ст.ст. 176-178, 331, 369-372 КПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора Ужгородськоїокружноїпрокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжногозаходуувиглядітриманняпід вартоювідносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ? задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого, обвинуваченого увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185КК України ? запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 06 листопада 2024 року включно.

Розмір застави в сумі121 120,00 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять гривень 00 коп.) грн., визначений раніше ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 12.04.2024 - залишити без змін.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, тимчасово непрацюючого, неодруженого, мешканця АДРЕСА_2 , раніше судимого, обвинуваченого увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185КК України ? запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 06 листопада 2024 року включно.

Розмір застави в сумі121 120,00 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять гривень 00 коп.) грн., визначений раніше ухвалоюУжгородського міськрайонного суду від 12.04.2024 - залишити без змін.

Роз`яснити, що обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 наступні обов`язки:

-прибувати до суду за першою вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Строк дії покладених на обвинувачених обов`язків два місяці.

Роз`яснити ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що в разі невиконання вище перерахованих обов`язків до них може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на них може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Після внесення застави у визначеному розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти обвинувачені вважаються такими, до яких застосовано запобіжний захід у виді застави.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Копію ухвали надіслати начальнику Закарпатської УВП №9.

Повний текст ухвали оголошено 12.09.2024 року о 13 год. 50 хв.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1