Рішення № 121561614, 11.09.2024, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3317/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши справу №916/3317/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Тальберт (65098, м. Одеса, вул. Привозна, буд. 1; код ЄДРПОУ 40867922)

До відповідачів: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15; код ЄДРПОУ 43015722), Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Правці, буд. 6; код ЄДРПОУ 01125672)

За участю у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіона, 6; код ЄДРПОУ 37567646), Товариства з обмеженою відповідальністю Українська енергетична біржа (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 44; код ЄДРПОУ 37027819)

про визнання недійсним результату електронного аукціону, визнання недійсним договору оренди та стягнення 19878669,40 грн.

Представники:

від позивача: Глиняна Г.В., ордер

від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях: Басюк Т.В., самопредставництво

від Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ: Марченко О.М., самопредставництво

від Державної казначейської служби України: не з`явився

від Товариства з обмеженою відповідальністю Українська енергетична біржа: не з`явився

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю Тальберт звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ, у якій просить суд:

-визнати недійсним результат електронного аукціону №LLЕ001-UA-20221028-53244 про передачу в оренду через електронний аукціон такого майна: складський майданчик з = будівлями та спорудами, площею 44165 кв. м, за адресою: Одеська обл., м.Чорноморськ, вул. Центральна, 8Б, що пропонується для передачі в оренду в період воєнного стану та один рік після його припинення та скасування, і оформлений протоколом про результати електронного аукціону, що затверджений наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 28.11.2022р. №318;

-визнати недійсним договір оренди № 209840912207 від 19.12.2022р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Тальберт, Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях;

- стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тальберт суму в розмірі 19878669,40 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.08.2023р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Тальберт від 31.07.2023р. вх. № ГСОО 3821/23 залишено без руху. Позивачу встановлено усунути недоліки позовної заяви, які визначено судом в ухвалі суду. Встановлено позивачу строк для усунення недоліку позовної заяви не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали суду. Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю Тальберт, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

15.08.2023р. до господарського суду Одеської області представником позивача були надані докази, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 02.08.2023р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.08.2023р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Тальберт до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3317/23. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Державну казначейську службу України. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю Українська енергетична біржа. Підготовче засідання у справі призначено на "11" вересня 2023 р. о 11:45. Запропоновано відповідачам: підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві та третім особам відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Запропоновано залученим третім особам, відповідно до ст.168 ГПК України надати пояснення щодо позову протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 11.09.2023р. о 11:45.

01.09.2023р. до суду Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надано відзив.

04.09.2023р. до суду Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ надано відзив.

06.09.2023р. позивачем до суду надано заяву про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копії звіту спеціалістів-геологів №43753619-ГЛ-2212/2022-ЦІВ-00.01.

06.09.2023р. та 11.09.2023р. до суду позивачем надано попередній орієнтований розрахунок суми судових витрат.

11.09.2023р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 27.09.2023р. о 10:00. Встановлено строк позивачу на оформлення відповіді на відзиви відповідачів до 25.09.2023р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.09.2023р. повідомлено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, по справі 916/3317/23: Державну казначейську службу України, Товариство з обмеженою відповідальністю Українська енергетична біржа про судове засідання, яке відбудеться "27" вересня 2023 р. о 10:00.

18.09.2023р. до суду від Державної казначейської служби надійшли письмові пояснення.

26.09.2023р. до суду позивачем надано відповідь на відзив, наданий Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.

27.09.2023р. до суду позивачем надано клопотання про призначення експертизи.

27.09.2023р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 16.10.2023р. о 11:15 для надання можливості всім учасникам процесу висловити свою позицію з приводу клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Тальберт про призначення експертизи від 27.09.2023р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.09.2023р. повідомлено учасників справи № 916/3317/23: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Державну казначейську службу України, Товариство з обмеженою відповідальністю Українська енергетична біржа про судове засідання, яке відбудеться "16" жовтня 2023 р. о 11:15. Запропоновано учасникам справи письмово викласти свою позицію з приводу клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Тальберт про призначення експертизи від 27.09.2023р.

10.10.2023р. до суду Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ надано заперечення на клопотання позивача про призначення експертизи.

16.10.2023р. до суду Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надано заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.10.2023р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Тальберт від 27.09.2023р. вх. №ГСОО 33689/23 задоволено. Призначено у справі №916/3317/23 судову земельно-технічну експертизу. Проведення судової земельно-технічної експертизи доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

11.12.2023р. до суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання експертів про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.12.2023р. поновлено провадження у справі №916/3317/23. Розгляд клопотання судових експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 11.12.2023р. вх. № ГСОО 44286/23 призначено на "18" грудня 2023 р. о 14:30. Запропоновано учасникам справи ознайомитись з клопотанням судових експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 11.12.2023р. вх. № ГСОО 44286/23 та надати додаткові матеріали та письмові пояснення по кожному з пунктів заявленого клопотання. Викликано представників учасників справи у судове засідання на 18.12.2023р. о 14:30.

18.12.2023р. до суду позивачем було надано заяву про залучення документів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.12.2023р. клопотання судових експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 11.12.2023р. вх. № ГСОО 44286/23 по справі №916/3317/23 розглянуто по суті та задоволено. Залучено до матеріалів справи додаткові документи, подані Товариством з обмеженою відповідальністю Тальберт з заявою від 18.12.2023р., а саме: копію технічного паспорту та схему майданчика. Для проведення досліджень пов`язаних із визначенням наявності та територіального розповсюдження, а також ступеню впливу небезпечних геологічних процесів на об`єкті дослідження до проведення експертизи дозволити залучити фахівця з інженерної геології. Узгоджено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз строк виконання експертизи понад 90 календарних днів. Провадження у справі №916/3317/23 зупинено до одержання результатів експертизи. Матеріали справи №916/3317/23 надіслано на адресу Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

12.01.2024р. до суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання експертів про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2024р. поновлено провадження у справі №916/3317/23. Розгляд клопотання судових експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 12.01.2024р. вх. № ГСОО 1344/24 призначено на "24" січня 2024 р. о 12:30. Запропоновано учасникам справи ознайомитись з клопотанням судових експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 12.01.2024р. вх. № ГСОО 1344/24 та надати письмові пояснення. Викликано представників учасників справи у судове засідання на 24.01.2024р. о 12:30.

23.01.2024р. до суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання експертів про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи.

24.01.2024р. до суду Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ були надані заперечення на клопотання Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз про залучення фахівців з інженерної геології.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.01.2024р. призначено судове засідання по справі №916/3317/23 для розгляду клопотання експертної установи на "29" січня 2024 р. о 13:45.

24.01.2024р. до суду позивачем було надано клопотання, відповідно до якого позивач просив суд залучити до проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи по справі №916/3317/23 осіб, які виконали інженерно-геологічні вишукування на об`єкті за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Центральна, 8-Б та склали звіт №43753619-ГЛ-2212/2022-ЦІВ-00.01, а саме: - ТОВ Центр інженерних вишукувань в особі директора Лисенко Олександра Миколайовича, спеціальність Інженер-проектувальник, кваліфікаційний сертифікат серії АР № 009886, виданий 24.05.2014р.; Відповідального виконавця Шевченко Світлану Євгеніївну, спеціальність Інженер-проектувальник, кваліфікаційний сертифікат серії АР № 017647, виданий 12.08.2021р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.01.2024р. клопотання судових експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 12.01.2024р. вх. №ГСОО 1344/23 залишено без задоволення. Клопотання судових експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 23.01.2024 вх. №ГСОО 2938/24 по справі №916/3317/23 розглянуто по суті та задоволено частково. Для проведення судової земельно-технічної експертизи по справі №916/3317/23 для проведення досліджень, пов`язаних із визначенням наявності та територіального розповсюдження, а також ступеню впливу небезпечних геологічних процесів на об`єкті дослідження до проведення експертизи дозволено залучити: Товариство Центр інженерних вишукувань, інженера-проектувальника Лисенко Олександра Миколайовича, кваліфікаційний сертифікат серії АР №009886, виданий 23.05.2014р.; інженера-проектувальника Шевченко Світлану Євгеніївну, кваліфікаційний сертифікат серії АР № 017647, виданий 12.08.2021р. В іншій частині клопотання судових експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 23.01.2024 вх. № ГСОО 2938/24 по справі №916/3317/23 залишено без задоволення Провадження у справі №916/3317/23 зупинено до одержання результатів експертизи. Матеріали справи №916/3317/23 надіслано на адресу Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

16.02.2024 до суду від судових експертів Одеського науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшло клопотання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.02.2024р. поновлено провадження у справі №916/3317/23. Розгляд клопотання судових експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 16.02.2024р. вх. № ГСОО 6515/24 призначено на "28" лютого 2024 р. о 12:30. Викликано представників учасників справи у судове засідання на 28.02.2024р. о 12:30.

22.02.2024р. до суду відповідачем - Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ було надано пояснення, відповідно до яких було зазначено суду, щодо пунктів 1 та 3 клопотання, що відповідач не має можливості забезпечити прибуття експертів, інженерів до місця обстеження об`єктів дослідження та повернення експертів до експертної установи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.02.2024р. клопотання судових експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 16.02.2024р. вх. №ГСОО 6515/23 задоволено.

21.06.2024р. до суду від експертної установи надійшов висновок експертів №23-5900 судової земельно-технічної експертизи від 30.05.2024р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.06.2024р. поновлено провадження у справі №916/3317/23. Підготовче засідання у справі призначено на "31" липня 2024 р. о 12:30. Запропоновано учасникам справи ознайомитись з висновком експертів та надати письмові пояснення станом на момент розгляду справи. Викликано учасників справи у судове засідання на 31.07.2024р. о 12:30.

19.07.2024р. до суду Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ до суду надано заперечення на висновок експерта.

25.07.024р. до суду позивачем надано додаткові пояснення у справі.

31.07.2024р. до суду Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ надано клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням.

31.07.2024р. судове засідання не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.07.2024р. підготовче судове засідання у справі №916/3317/23 призначено "12" серпня 2024 р. о 11:45. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 12.08.2024р. о 11:45.

07.08.2024р. до суду позивачем надано заперечення на клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням.

09.08.2024р. до суду Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ надано клопотання.

12.08.2024р. судом оголошено протокольну ухвалу про залишення без задоволення клопотання Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ про огляд доказів за їх місцезнаходженням.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.08.2024р. закрито підготовче провадження по справі №916/3317/23. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "26" серпня 2024 р. о 12:45. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 26.08.2024р. о 12:45.

26.08.2024р. судове засідання не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.08.2024р. судове засідання для розгляду справи №916/3317/23 по суті призначено на "09" вересня 2024 р. о 12:20. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 09.09.2024р. о 12:20.

09.09.2024р. судом було оголошено перерву у розгляді справи по суті до 11.09.2024р. о 10:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.09.2024р. повідомлено Державну казначейську службу України та Товариство з обмеженою відповідальністю Українська енергетична біржа про судове засідання, яке відбудеться "11" вересня 2024 р. о 10:00.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях заперечувало проти позову.

Державне підприємство Морський торговельний порт Чорноморськ заперечувало проти позову.

Державною казначейською службою України були надані письмові пояснення.

Товариством з обмеженою відповідальністю Українська енергетична біржа пояснень до суду надано не було.

У судовому засіданні 11.09.2024 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 12.09.2024р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Товариства з обмеженою відповідальністю Тальберт, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ, суд встановив.

Позивачем, в обґрунтування поданого позову було зазначено суду, що 22.11.2022р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях було проведено електронний аукціон № LLE001-UA-20221028-53244 про передачу в оренду через аукціон складського майданчику з будівлями та спорудами, площею 44165 кв.м, за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Центральна,8Б.

Як вказує позивач, вказане майно обліковується на балансі Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

21.11.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю Тальберт для участі у вказаному аукціоні, на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» було здійснено оплату, а саме реєстраційного внеску у сумі 650,00 грн., згідно платіжного доручення №14 від 21.11.2022р. (а.с. 12, т.1), гарантійного внеску у сумі 5478668,25 грн., згідно платіжного доручення № 15 від 21.11.2022р. (а.с. 13, т.1).

Як вказує позивач, за результатом проведеного аукціону, переможцем визначено позивача, що підтверджується Протоколом про результати електронного аукціону №LLЕОО1-UА-20221028-5З244 від 22.11.2022р.

15.12.2022р. та 16.12.2022р. позивачем на виконання умов проведеного аукціону здійснено доплату гарантійного забезпечення у сумі 3161332,47 грн., згідно платіжного доручення №21 від 15.12.2022р. (а.с. 17, т.1) та оплату авансового внеску у сумі 14400001,20 грн., згідно платіжного доручення № 19 від 15.12.2022р. (а.с. 18, т.1), оплату забезпечувального депозиту у сумі 12000001,00 грн., згідно платіжного доручення №20 від 16.12.2022р. (а.с. 19, т.1).

Як вказує позивач, 19.12.2022р. за результатами аукціону між позивачем, як орендарем, та Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ, як балансоутримувачем, та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, як орендодавцем, укладено Договір оренди зареєстрований за № 209840912207.

Одночасно із підписанням Договору оренди, акт приймання-передачі об`єкту позивачу надано не було.

Позивачем було зазначено суду, що приймаючи участь в аукціоні з передачі в оренду складського майданчику з будівлями та спорудами, а також укладаючи з відповідачами договір оренди, позивач, враховуючи те, що в оголошенні про проведення аукціону було зазначено, що технічний стан об`єкта задовільний та відсутні будь-які обмеження у його використанні, розраховував на те, що майданчик відповідає нормам державних стандартів та призначений для відстою, паркування вантажних автомобілів (у тому числі завантажених), а також їх маневрування. Позивач розраховував на те, що складський майданчик з будівлями та спорудами можна буде використовувати за цільовим призначенням.

Позивачем було зазначено суду, що 22.12.2022р. позивачем було здійснено інженерно-геологічні вишукування на об`єкті за адресою: «Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Центральна, 8-Б та за результатом вишукувань, позивачу стало відомо, що об`єкт оренди неможливо використовувати за цільовим призначенням, а Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях в оголошенні про проведення аукціону зазначено недостовірні дані, зокрема: через низьку міцність грунту, а також без попереднього улаштування активних протизсувних утримуючих споруд схилу, системи дренування поверхневого та підземного стоку, організації системи поверхневого водовідводу, неможливо розміщувати та завантажувати великогабаритний транспорт майже на 40% (сорока відсотках) території майданчику; для цільового використання об`єкту оренди необхідно виконати ревізію та ремонт усіх водонесучих комунікацій; для цільового використання об`єкту оренди необхідна реконструкція систем збирання та відведення вод поверхневого стоку, а також проведення робіт з відведення дренованих вод у підошві схилу.

Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначав, що вказані вище обставини підтверджуються звітом спеціалістів-геологів №43753619-ГЛ-2212/2022-ЦІВ-00.01.

За посиланням позивача, в оголошенні про проведення аукціону зазначено недостовірну інформацію про те, що технічний стан об`єкта задовільний.

Позивач зазначав суду, що акт приймання-передачі майданчику йому було надіслано Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на адресу електронної пошти позивача лише 16.03.2023р., однак, встановивши обставини, зазначені вище щодо стану об`єкта оренди, акт ним підписано не було.

Позивач вказував суду, що 21.03.2023р. аукціону присвоєно статус «аукціон не відбувся» та складено акт про дискваліфікацію позивача.

Враховуючи викладені обставини, позивач вважає, що електронний аукціон №LLE001-UA- 20221028-53244 про передачу в оренду складського майданчику з будівлями та спорудами, площею 44165 кв. м, за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. центральна,8 Б, а також договір оренди № 209840912207 від 19.12.2022р. мають бути визнані недійсними, а авансовий внесок в розмірі 14400001,20 грн та гарантійний внесок в розмірі 5478668,25 грн стягнуті на користь позивача.

Стосовно вимоги про стягнення коштів з державного бюджету України, позивачем було зазначено суду, що відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, оскільки гарантійний та авансовий внески зараховані до державного бюджету, позивач вважає, що належним захистом прав позивача буде вимога про стягнення цих коштів з державного бюджету України через Державну казначейську службу України.

Надаючи відзив на позовну заяву, Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях посилалось на ч. 1, ч. 2 ст. 5, ч. 1 ст. 13, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п. 4, п. 7, п. 62, п. 51, п. 52, п. 26, п. 55, п. 73, п. 175 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020р. №483, та зазначало суду, що ним в повному обсязі було дотримано порядок призначення та проведення електронного аукціону, а також в повному обсязі проінформовано учасників аукціону про об`єкт та умови оренди.

Відповідачем було зазначено суду, що позивач 22.11.2022р. став переможцем аукціону та отримав право оренди складського майданчику з будівлями та спорудами та у зв`язку з порушенням переможцем аукціону Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, а саме не підписання у визначений термін акту приймання-передачі нерухомого майна, переможець був дискваліфікований, а аукціон визнаний таким що не відбувся.

Посилаючись на Наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 05.02.2008р. № 56, відповідачем було зазначено суду, що вишукування для будівництва в складних інженерно-геологічних умовах (ІІІ категорія), а також вишукування для будівництва будівель і споруд підвищеного рівня відповідальності, згідно з ГОСТ 27751 повинні виконувати спеціалізовані вишукувальні та проектно-вишукувальні організації, які мають відповідне технічне оснащення та фаховий склад.

На думку відповідача, вказаний вид робіт призначається лише у випадку будівництва, з метою подальшого визначення та затвердження проектних робіт.

У зв`язку із вищевикладеним, відповідачем було зазначено суду, що звіт, наданий позивачем, не входить у предмет доказування щодо визначення недійсності електронного аукціону та договору оренди, та Регіональне відділення просило суд не враховувати вищезазначений доказ при ухваленні судового рушення.

Відповідачем було зазначено суду, що всю необхідну інформацію для проведення аукціону надає Балансоутримувач, відповідно до пункту 55 Положення 483.

Щодо недійсності договору, відповідачем було зазначено суду, що з матеріалів справи чітко вбачається. що акт приймання-передачі не був підписаний саме через безпідставне відтягування часу з вини позивача. Саме позивач повідомив про неможливість підписати такий акт, відмовився прийняти майно і по суті відмовився від його укладення. Причиною такої відмови було вказано те, що державне майно, яке було предметом аукціону, не відповідає зазначеним в інформаційному оголошенні положенням. Таким чином, фактично майно не переходило у користування позивача, тому протягом двох місяців позивач безпідставно користувався предметом оренди. Однак, обраний позивачем спосіб захисту, а саме визнання електронного аукціону та договору оренди недійсним не є ефективним, таким, що спричинить потрібні результати та наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів позивача.

За посиланням відповідача, позивачем не доведено належними, допустимими доказами наявність обставин, з якими закон пов`язує визнання оспорюваного договору оренди недійсним, а також того, що в момент вчинення правочину сторонами не додержано встановлених статтею 203 ЦК України вимог, а також не доведено порушень законодавства при проведенні електронного аукціону.

Відповідачем зазначалось також, що у зв`язку з порушенням переможцем аукціону, а саме - не підписання у визначений термін акту приймання-передачі нерухомого майна, переможець був дискваліфікований, а аукціон визнаний таким, що не відбувся.

Також було зазначено суду, що Регіональне відділення складаючи вищезазначений Акт, діяло в межах Закону України «Про оренду державного та комунального майна" та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483.

Щодо стягнення суми у розмірі 19878669,40 грн., відповідачем було зазначено суду, що відповідно до абз. 4 пункту 110 Порядку, у разі невиконання переможцем електронного аукціону однієї з вимог, передбачених пунктами 74 або 97 вказаного Порядку, а також у випадках, передбачених пунктом 76 або 98 цього Порядку, сплачені гарантійний та реєстраційний внески не повертаються такому переможцю та перераховуються оператором електронного майданчика, через якого надано найвищу цінову пропозицію, на казначейський рахунок, зазначений орендодавцем в оголошенні протягом п`яти робочих днів з дня настання подій визначених пунктом 76 або 98 цього Порядку.

Надаючи відзив на позовну заяву, Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ було зазначено суду, що відсутні будь-які правові обґрунтовані, з посиланням на відповідні норми законодавства, підстави, які були порушені відповідачами під час проведення Аукціону або окремих його етапів, порушення яких може мати наслідком визнання недійсними результатів Аукціону та Договору оренди. Відповідач зазначав, що позивачем не наведено конкретні підстави яка саме інформація про об`єкт оренди не була зазначена в оголошенні, з відповідним посиланням на норми чинного законодавства в сфері оренди державного майна. Так само, відсутня будь-яка правова аргументація, з посиланням на норми діючого законодавства, з приводу визнання недійсним Договору оренди.

Оцінюючи доказ позивача - Звіт результату інженерно-геологічних вишукувань, відповідачем було зазначено суду, що позивач замовив проведення інженерно-геологічних вишукувань на об`єкті оренди з метою будівництва якогось об`єкта з класом наслідків СС2 середні наслідки, та зауважено, що об`єкт оренди складський майданчик з будівлями та спорудами з урахуванням місця її розташування територія в Чорноморському морському порту, використовується як розвантажувально-навантажувальна зона та територія тимчасового перебування транспорту, включаючи паркування, а також тимчасового розміщення вантажу.

За посиланням відповідача, ні в оголошенні про проведення аукціону на оренду, а ні договором оренди не передбачено та не встановлено прав орендаря здійснювати будівництво на об`єкті оренди.

Як зазначав відповідач, в оренду передавався об`єкт нерухомого майна, основною частиною якого є відкритий складський майданчик, цільовим призначенням якого є зберігання вантажів, яким не загрожує температурний чи атмосферний вплив. Позивач при прийнятті рішення про участь в аукціоні, при ознайомленні з оголошенням про проведенні аукціону, проектом договору, був обізнаний про вид та призначення майна, що передавалось в оренду, отже, твердження позивача про неможливість використання об`єкту оренди за цільовим призначенням не відповідає дійсності.

За посиланням відповідача, з умов Договору та цільового використання об`єкту оренди не вбачається право орендаря здійснювати на орендованій території будівництво нових об`єктів з класом наслідків СС2. Саме тому, висновок, викладений у витязі зі Звіту, не може підтверджувати обставини щодо невідповідності інформації, викладеної в оголошенні про оренду майна та бути підставою для визнання аукціону та Договору оренди недійсними.

Відповідач зазначав суду, що він критично ставиться до Звіту та вважає неможливим його використання як доказу по справі, в силу положень ст. 76,77 ГПК України, адже як зазначено в самому Звіті, вишукування проводились в лютому 2023 року, при цьому Сертифікат визнання вимірювальних можливостей, долучений виконавцем дослідження до Звіту, виданий 07.03.2023 року, що вказує на відсутність підтвердження вимірювальних можливостей виконавця на момент проведення дослідження.

Щодо недійсності договору, відповідачем було зазначено суду, що Фондом проведено Аукціон, переможцем якого визнано позивача, що підтверджується Протоколом про результати електронного аукціону від 22.12.2022р. В подальшому між Фондом, позивачем та відповідачем 2 укладено Договір оренди, та зазначені факти позивачем не оскаржуються.

Відповідач також зазначав, що враховуючи, що Договір оренди було підписано сторонами 19.12.2022р., а акт приймання-передачі позивачем не підписано з невідомих причин, то в силу положень п. 12.6.3 Договору - цей Договір є припиненим.

За позицією відповідача, оскільки під час проведення аукціону, визначення переможця аукціону та укладення Договору оренди було дотримано всі вищезазначені вимоги чинного законодавства, позивача визначено переможцем, та з ним укладено Договір, який наразі є припиненим, то відсутні правові підстави для визнання результатів аукціону та Договору недійсними. Протокол про результат аукціону № LLE001-UA-20221028-53244, затверджений наказом Фонду від 28.11.2022 р. № 318 та Договір оренди є такими, що відповідають вищезазначеним положенням чинного законодавства та наразі є скасованим та припиненим відповідно.

Також відповідачем було зазначено суду, що за результатами закінчення електронного аукціону переможець аукціону або у відповідні строки підписує договір та акт приймання-передачі майна, за результатами чого після повного розрахунку фактично об`єкт оренди переходить у повне користування орендаря, або переможець відмовляється від підписання договору та акту у відповідні строки за наявності обставин, передбачених п. 74 Порядку, наслідком чого для орендаря, що відмовився підписувати договір та акт, є втрата гарантійного внеску, у випадках, коли відсутні або не підтверджуються обставини, передбачені п. 74 Порядку, та позбавлення можливості приймати участь у подальших аукціонах з передачі в оренду того самого об`єкту оренди, а для орендаря та балансоутримувача визначення нового переможця згідно процедури, визначеної Порядком.

Відповідач зазначав, що оскільки позивач набув статусу переможця аукціону, підписав Договір оренди, однак, відмовився від підписання акту приймання-передачі майна в оренду, гарантійний та авансовий внески, в силу приписів п. 110 Порядку, Позивачу не повертаються.

Державною казначейською службою були надані пояснення та зазначено суду, що Казначейство діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215.

Третьою особою було зазначено, що у разі якщо суд дійде висновку щодо правомірності вимог позивача, то повернення на його користь гарантійного та авансового внесків у загальному розмірі 19878669,40 грн. має здійснюватися відповідно до положень чинного законодавства. В Законі України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019р. №157-ІХ та у Порядку № 483 не прописаний порядок повернення авансового внеску при дискваліфікації переможця аукціону.

Також було зазначено, що механізм повернення зарахованих до державного або місцевих бюджетів коштів визначено Порядком повернення (перерахування) коштів. помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (зі змінами).

Надаючи відповідь на відзив Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, позивачем було зазначено суду, що Акт приймання передачі було надіслано орендодавцем орендарю супровідним листом лише 16.03.2023р. на електронну адресу, в якому було зазначено про необхідність його підписання та повернення не пізніше 20.03.2023р., а вже 16.03.2023р. позивача було дискваліфіковано, у зв`язку із відмовою підписувати Акт приймання-передачі об`єкту оренди.

Також позивачем зауважено, що не підписано Акт приймання-передачі майданчику ним саме у зв`язку із встановленими обставини щодо стану об`єкту оренди відповідно до Звіту, про що позивачем листом від 20.03.2023р. було повідомлено орендодавця та балансоутримувача.

За посиланням позивача, керуючись п.п. 74 Постанови Кабміну від 03.06.2020р. №483 та Порядком від 03.09.2013р. № 787, авансовий внесок у сумі 14400001,00 грн. та гарантійний внесок у сумі 5478668,25 грн. підлягають поверненню позивачу.

Відповідно до наданих заперечень на відповідь на відзив, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях було викладено та зазначено обставини та ґрунтування, що були викладені у відзиві, та зазначено суду, що відповідач, складаючи Акт, діяв в межах Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Порядку передачу в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020р. №483.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Товариства з обмеженою відповідальністю Тальберт, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ, за час розгляду справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зважаючи на викладене, охоронюваний законом інтерес характеризується такими ознаками: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов`язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу); суб`єктом порушення позивач вважає відповідача.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Тобто інтерес позивачів має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право особи на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Захист цивільних прав - це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі №916/3156/17.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №372/2238/17.

Надаючи оцінку доводам Товариства з обмеженою відповідальністю Тальберт, покладеним в основу позовних вимог, суд зазначає таке.

Закон України «Про оренду державного та комунального майна» регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду (далі - Порядок передачі майна в оренду) визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснює контроль за її реалізацією.

Положеннями ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, зокрема, що об`єкти державної та комунальної власності передаються в оренду за результатами проведення аукціону виключно в ЕТС, у тому числі аукціону, предметом якого є право на продовження договору оренди об`єкта згідно із статтею 18 цього Закону. Порядок функціонування ЕТС, порядок та строки передачі майна в оренду, подання заяв на участь в аукціоні, проведення аукціонів, розмір, порядок та строки сплати, повернення гарантійних, реєстраційних внесків, плати за участь в аукціоні (винагороди оператора), порядок та строки підписання, опублікування протоколу та договору оренди за результатами аукціону визначаються Порядком передачі майна в оренду.

Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020р. №483 (надалі Порядок), визначає механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону України Про оренду державного та комунального майна.

Згідно до п. 62 Порядку, електронний аукціон є процедурою визначення переможця електронного аукціону, в ході якої учасники мають можливість поетапного збільшення своїх цінових пропозицій протягом трьох раундів, що проводяться за однаковими правилами, визначеними цим Порядком. Оголосити електронний аукціон має право виключно орендодавець шляхом оприлюднення відповідного оголошення в електронній торговій системі. Для оголошення електронного аукціону орендодавець обирає об`єкт оренди з Переліку першого типу.

Як з`ясовано судом, 22 листопада 2022р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях було проведено електронний аукціон № LLE001-UA-20221028-53244 про передачу в оренду через аукціон складського майданчику з будівлями та спорудами, площею 44165 кв.м, за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Центральна,8Б та за результатом проведеного аукціону, переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю Тальберт, що підтверджується Протоколом про результати електронного аукціону № LLЕОО1-UА-20221028-5З244 від 22.11.2022р.

За матеріалами справи судом з`ясовано, що, зокрема, 21.11.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю Тальберт на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» було здійснено оплату гарантійного внеску у сумі 5478668,25 грн., згідно платіжного доручення № 15 від 21.11.2022р.

Також, судом з`ясовано, що 15.12.2022р. позивачем було сплачено авансовий внесок у сумі 14400001,20 грн., згідно платіжного доручення № 19 від 15.12.2022р.

У подальшому, 19 грудня 2022р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Тальберт, як орендарем, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, як орендодавцем, та Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ, як балансоутримувачем, було укладено Договір оренди № 209840912207, за умовами якого орендодавець та балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов.

В свою чергу, пункт 4 Умов передбачає, зокрема, що об`єкт оренди та склад майна становить складський майданчик з будівлями та спорудами, загальною площею 44165 кв.м, за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Центральна, 8-Б, що обліковується на балансі Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ.

Відповідно до п. 7 Умов визначено, що майно може бути використане орендарем за будь-яким цільовим призначенням на розсуд орендаря.

Відповідно до п. 2.1. Договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем та балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальними положеннями про найм (оренду) передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (стаття 759 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 74 Порядку, переможець електронного аукціону підписує протокол про результати електронного аукціону та надає його оператору електронного майданчика, через якого ним подано цінову пропозицію, протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем його формування електронною торговою системою; укладає договір оренди об`єкта оренди та підписує акт приймання-передачі протягом 20 робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу про результати електронного аукціону.

За матеріалами справи судом встановлено, і це не спростовано відповідачами за час розгляду справи, що одночасно із підписанням Договору оренди, Акт приймання-передачі об`єкту позивачу надано не було.

За матеріалами справи судом з`ясовано, що тільки 16.03.2023р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській на електронну адресу позивача було скеровано Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності.

Отже, в порушення умов укладеного між сторонами Договору та п.74 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020р. №483, відповідачами не було забезпечено надання позивачу для підписання одночасно з Договором оренди відповідного Акту приймання-передачі майна, а отже, орендар не вступив у строкове платне користування майном.

Згідно з частинами першою, другою статті 98 ГПК України, висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальними правилами статті 86 ГПК України.

У силу частини першої статті 101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, яке може бути реалізовано в порядку, визначеному чинним процесуальним законом, встановленим для подання доказів.

Як з`ясовано судом за час розгляду справи, 22.12.2022р. позивачем було здійснено інженерно-геологічні вишукування на об`єкті за адресою: «Одеська область, м.Чорноморськ, вул. Центральна, 8-Б, та метою вишукувапнь було з`ясування інженерно-геологічних умов (включаючи рельєф, геоморфологію, геологічну будову, гідрогеологічні умови, геологічна процеси і явища), визначення стану і показників фізико-механічних властивостей грунтів, що складають ділянку вишукувань, а також оцінка стійкості схилу, та на підтвердження своїх доводів надано Технічний Звіт інженерно-геологічних вишукувань №43753616-ГЛ-2212/2022-ЦІВ-00.01.

За Технічним Звітом інженерно-геологічних вишукувань №43753616-ГЛ-2212/2022-ЦІВ-00.01, що був наданий позивачем, судом з`ясовано, зокрема, що за результатами виконаних досліджень на схилі встановлено, що ділянка знаходиться в складних інженерно-геологічних умовах, в межах ділянки методом ПІЕМПЗ виділена зона ймовірного тектонічного порушення. Зона простежується з південного сходу на північний захід. Напружено-деформований стан гірських порід в межах території досліджень неоднорідний як по площі, так і по розрізу, і має мозаїчну структуру.

Верхня частина розрізу гірських порід характеризується наступними особливостями: північно-східна частина ділянки, яка примикає до схилу, знаходиться в напруженому стані. Напружений стан гірських порід в межах цієї території обумовлений активністю тектонічного порушення північно-західного простягання та крутим схилом, ділянки території, що примикають до схилу, знаходяться в ослабленому стані і можуть зміститися по схилу за сприятливих умов, гірські породи центральної і південно-західної частини території досліджень мають фонові значення геодинамічної напруги.

Також було зазначено, що у межах схилу відбувалися зсувні процеси, раніше поверхня схилу була спланована з утворенням терас та берем, нині на схилі простежуються ділянки сучасного (активного зсуву).

Територія ділянки, яка має запас стійкості з урахуванням навантаження 10 т/кв.м, менше 1,3 має достатній запас стійкості без навантаження, і може використовуватись в якості розвантажувально-навантажувальної зони та території тимчасового перебування транспорту, включаючи паркування порожнього (розвантаженого) транспорту. Не допускається виконання тимчасового навантаження (паркування транспорту та ін.) на відстані ближче 15 м від північної межі території (вздовж бровки схилу).

У вказаному Звіті, відповідно до розділу з висновками та рекомендаціями, зокрема, було встановлено, що враховуючи наданий замовником технічний паспорт території майбутнього будівництва, клас наслідків (відповідальності) споруд СС2 та дані розрахунків стійкості схилу, при використанні нормативного запасу стійкості можна зробити висновок про недоцільність використання близько 35-40% території майбутнього будівництва, без попереднього проектування та будівництва комплексу заходів з інженерного захисту території.

За час розгляду справи судом було призначено у справі №916/3317/23 судову земельно-технічну експертизу.

За результатами експертного дослідження, до суду було надано висновок експертів №23-5900 судової земельно-технічної експертизи від 30.05.2024р. за яким визначено, що на території складського майданчика з будівлями та спорудами, загальною площею 44165,00 кв.м, за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Центральна, 8-Б, відбуваються зсувні процеси, які відносяться до геологічних процесів та явищ, які перешкоджають використанню об`єкта оренди за цільовим призначенням, відповідно до умов Договору оренди №209840912207 нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.12.2022р.

Межі розповсюдження вказаних небезпечних процесів та межі земельної ділянки, на якій такі процеси відбуваються, які перешкоджають використанню об`єкта оренди складського майданчика з будівлями та спорудами, загальною площею 44165,00 кв.м, за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Центральна, 8-Б, за цільовим призначенням, відповідно до Договору оренди №209840912207 нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.12.2022р. описано та зображено у графічному вигляді дослідницької частини висновку.

Використовувати об`єкт оренди - складський майданчик з будівлями та спорудами, загальною площею 44165,00 кв.м, за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Центральна, 8-Б, без здійснення комплексу заходів з інженерного захисту територій, за цільовим призначенням, відповідно до умов Договору оренди №209840912207 нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.12.2022р. не можливо.

Отже, аналізуючи докази, що містять в матеріалах справи, а саме Технічний звіт інженерно-геологічних вишукувань №43753616-ГЛ-2212/2022-ЦІВ-00.01, що був наданий позивачем, а також висновок експертів №23-5900 судової земельно-технічної експертизи від 30.05.2024р., який отримано судом за результатами проведення експертного дослідження у даній справі, судом встановлено, що на об`єкті оренди відбуваються зсувні процеси, які відносяться до геологічних процесів та явищ, які перешкоджають використанню об`єкта оренди за цільовим призначенням та використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням, відповідно до умов Договору оренди №209840912207 нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.12.2022р. не можливо.

Суд зазначає, що дані обставини, що були встановлені судом на підставі Технічного звіту інженерно-геологічних вишукувань №43753616-ГЛ-2212/2022-ЦІВ-00.01 та висновку експертів №23-5900 судової земельно-технічної експертизи від 30.05.2024р., не були спростовані відповідачами у справі жодними належними доказами.

Предметом судового розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів про визнання недійсним результату аукціону, визнання недійсним договору та стягнення 19878669,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тлумачення змісту ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України свідчить, що недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов`язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю.

Такі юридичні наслідки під час виконання сторонами недійсного правочину поєднуються з реституційними, які полягають у поверненні в натурі кожною стороною одна одній, одержаного ними на виконання цього правочину.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. (Постанова ОП КЦС ВС від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину. Постанова ВС від 24.04.2020 у справі № 522/25151/14-ц.

Суд зазначає, що Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020р. №483 не врегульовує питання поведінки особи, яка взяла участь в аукціоні та стала переможцем у торгах щодо лота, який у подальшому не можливо використовувати як об`єкт оренди за умовами укладеного Договору.

А тому, в даному випадку, до спірних правовідносин має бути застосований підхід "легітимних очікувань", оскільки особа, тобто Товариство з обмеженою відповідальністю Тальберт, мало намір отримати в оренду майно, яке було виставлено на аукціон, однак, не могло бути передано в оренду за його цільовим призначенням для використанння позивачем, а в свою чергу позивач, про такі обставини на дату проведення аукціону обізнаним не був.

Підхід "легітимних очікувань" ґрунтується на принципі верховенства права, закріпленому у статтею 129 Конституції України, відповідає засадам справедливого суду, закріпленим у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та відображає реалізацію принципу необхідності дотримання належного балансу інтересів всіх зацікавлених осіб, суспільства, до яких у даному випадку, безумовно, належить позивач.

Суд вважає також за необхідне зауважити, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору.

Згідно усталеної практики Верховного Суду при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі N911/494/17, від 25.04.2018 у справі N910/16955/17, від 11.06.2019 у справі N920/1316/14, від 26.09.2019 у справі N11/19).

У постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі №3-242гс16 викладено правовий висновок про те, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29.11.2017 у справі №668/5633/14-ц також викладено правовий висновок про те, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Розглядаючи даний спір судом встановлено порушення права позивача, як сторони орендаря за Договором оренди №209840912207 нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.12.2022р., зокрема, і щодо неотримання в користування об`єкту оренди за Актом приймання-передачі у строки, обумовлені Договором оренди та встановлені Порядком.

Також, на підставі наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що проведений аукціон та укладений за результатами аукціону договір порушили права і законні інтереси позивача, як особи, яка очікувала отримання в оренду визначеного майна - складського майданчику з будівлями та спорудами, загальною площею 44165,00 кв.м, за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Центральна, 8-Б, яке, в свою чергу, як встановлено судом під час розгляду справи, наразі використовувати без здійснення комплексу заходів з інженерного захисту територій, за цільовим призначенням, відповідно до умов Договору оренди №209840912207 від 19.12.2022р. - не є за можливе.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України передбачено добросовісність як стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17 (провадження №61-22315сво18) розтлумачено застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності користування цивільними правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Судом з`ясовано, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, як орендодавець та Державне підприємство Морський торговельний порт Чорноморськ, як балансоутримувач, при здійсненні організації проведення аукціону та укладаючи спірний договір з позивачем, за результатами такого аукціону, з метою передання об`єкта в оренду позивачу, та надаючи неправдиві дані щодо об`єкта оренди, фактично діяли всупереч своїй попередній поведінці, що є недопустимим, оскільки, як встановлено судом, використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням, відповідно до умов Договору оренди №209840912207 нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.12.2022р. не можливо.

Приймаючи до уваги встановлення судом обставини щодо неможливості використання позивачем об`єкту оренду за цільовим призначенням відповідно до умов Договору, що підтверджується Технічним звітом інженерно-геологічних вишукувань №43753616-ГЛ-2212/2022-ЦІВ-00.01 та висновком експертів №23-5900 судової земельно-технічної експертизи від 30.05.2024р., суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення порушених прав та інтересів ТОВ «Тальберт», шляхом задоволення позовних вимог про визнання недійсним результату електронного аукціону № LLЕ001-UA-20221028-53244 та визнання недійсним Договору оренди №209840912207 від 19.12.2022р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Тальберт, Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.

На спростування доводів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях стосовно того, що на момент подання позовної заяви договір оренди є припиненим та відсутній предмет спору, суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року по справі №905/1227/17 зроблено висновок, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Також суд зазначив, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Щодо позовних вимог позивача, направлених на стягнення коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» гарантійний внесок - це сума коштів у розмірі, визначеному Порядком передачі майна в оренду, затвердженим Кабінетом Міністрів України, що вноситься потенційним орендарем об`єкта оренди для забезпечення виконання його зобов`язання щодо участі в аукціоні у вигляді грошових коштів на рахунок оператора електронного майданчика або у формі безвідкличної банківської гарантії у випадках, передбачених Порядком передачі майна в оренду, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» встановлено, що до структури Фонду державного майна України входять апарат та регіональні відділення (представництва). Фонд державного майна України утворює, реорганізовує та ліквідовує регіональні відділення (представництва) на підставі рішення Голови Фонду державного майна України. Регіональні відділення (представництва) Фонду державного майна України утворюються та діють як відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи.

Згідно з правилами статті 216 Цивільного кодексу України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до статті 236 ЦК України, нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Правові наслідки, передбачені частиною першою та другою статті 216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб`єктами - учасниками недійсного правочину.

Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

Під двостороннім характером правовідносин зазвичай розуміється зустрічність, взаємообумовленість обов`язків сторін недійсного правочину з повернення один одному всього отриманого за таким правочином. Така двосторонність визначає зустрічний характер прав та обов`язків сторін зобов`язання.

Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015р., Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України, Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

За приписами ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України, при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Аналіз зазначених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що управління наявними коштами державного бюджету України, зокрема, безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, входить до компетенції ДКС України.

Як з`ясовано судом, гарантійний внесок позивачем було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» та авансовий внесок позивачем було перераховано на рахунок Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, відкритий у Державній казначейській службі України, та призначення платежів було з посиланням на електронний аукціон, визнання недійсним якого є предметом розгляду справи.

Також судом враховано пояснення Державної казначейської служби України, за якими було зазначено суду, що відповідно до п. 110 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020р. №483, у разі невиконання переможцем електронного аукціону однієї з вимог, передбачених пунктами 74, 97 цього Порядку, а також у випадках, передбачених пунктом 76 або 98 цього Порядку, сплачені гарантійний та реєстраційний внески не повертаються такому переможцю та перераховуються оператором електронного майданчика, через якого надано найвищу цінову пропозицію, на казначейський рахунок, зазначений орендодавцем в оголошенні, протягом п`яти робочих днів з дня настання подій, визначених пунктом 76 або 98 цього Порядку.

Поряд з цим, матеріали справи не містять жодних доказів, які б засвідчували знаходження коштів, перерахованих позивачем в межах проведення аукціону, поза межами казначейського рахунку, та зворотнього відповідачами жодними письмовими доказами доведено не було.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття майно, а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як наявне майно, так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого права власності (пункт 74 Рішення ЄСПЛ від 2 березня 2005 року у справі Von Мaltzan and others v. Germany), ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту.

У справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, елементом якого є принцип правової визначеності.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincovaand Pine v. The Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, п.40, від 13.12.2007, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п. 67, від 11.06.2009).

Суд звертає увагу на те, що з урахуванням зазначеної практики ЄСПЛ, поведінка державних органів повинна бути максимально прозорою, відкритою та зрозумілою для всіх учасників правовідносин, а порушення встановлених законами правил та невиконання покладених на державні органи обов`язків матиме наслідком покладення на такі органи відповідальності та спричинить необґрунтовані додаткові витрати. Відтак, державні органи, виконуючи покладені на них обов`язки, повинні здійснювати свою діяльність таким чином, щоб не допускати та уникати ситуацій, внаслідок яких держава нестиме додаткові як матеріальні, так і репутаційні ризики.

Отже, за наявності відповідного рішення суду щодо визнання недійсними результатів аукціону, та враховуючи, що позивачем було сплачено як авансовий так і гарантій внески, у позивача виникли правомірні очікування та законні сподівання щодо повернення грошових коштів, які ним були сплачені. При цьому такі правомірні очікування, є об`єктом правового захисту згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції та національного законодавства України.

Враховуючи викладене, зважаючи на перерахування як гарантійного внеску так і авансового внеску до державного бюджету України, то стягнення грошових коштів у розмірі 19878669,40 грн. повинно здійснюватися з Державного бюджету України через ДКС України, як суб`єкта уповноваженого на казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З огляду на наведене та враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, напрвлених на повернення Товариству з обмеженою відповідальністю Тальберт сплаченого ним гарантійного внеску та авансового внеску, відповідно для задоволення позову в цій частині.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Тальберт у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрат: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно до ч. 4 ст. 127 ГПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі витрати по сплаті судового збору у розмірі 153116,02 грн. (2684,00+1342,00+149090,02) покладаються на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та по сплаті судового збору у розмірі 150432,02 грн. (1342,00+149090,02) покладаються на Державне підприємство Морський торговельний порт Чорноморськ.

Стосовно витрат, понесених за наданий позивачем Технічний звіт інженерно-геологічних вишукувань №43753616-ГЛ-2212/2022-ЦІВ-00.01. у розмірі 1500000,00 грн., та витрат за проведення експертного дослідження у даній справі у розмірі 51619,68 грн., за результатами якого суду представлено висновок експертів №23-5900 судової земельно-технічної експертизи від 30.05.2024р., суд зазначає, що такі судові витрати покладаються на відповідачів порівну, з огляду на таке.

Матеріали справи містять Договір №ГЛ-2212/2022-ЦІВ на виконання інженерно-геологічних вишукувань від 22.12.2022р., укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр інженерних вишукувань», за яким визначено, що підрядники за завданням замовника зобов`язується виконати інженерно-геологічні вишукування на об`єкті за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Центральна, 8-Б, а замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору №ГЛ-2212/2022-ЦІВ на виконання інженерно-геологічних вишукувань від 22.12.2022р., загальна вартість робіт на момент укладання договору складає 1500000,00 грн.

Матеріали справи містять Акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №41 від 22.03.2023р. на суму 1500000,00 грн. та платіжні інструкції від 22.12.2022р. №23 на суму 750000,00 грн. та №42875 від 23.03.2023р. на суму 750000,00 грн.

Також відповідно до Акту №23-5900 здачі приймання висновку експерта №23-5900, наданого Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України вбачається, що загальна вартість проведеної експертизи становить 51619,68 грн.

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Тож сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ. (Постанова ВП ВС від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22).

Велика Палата ВС зазначила, що, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд ураховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Тому сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (особливо, якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже не є такою, що відповідає принципу верховенства права.

Приймаючи до уваги, що рішення у даній справі ухвалено на користь позивача, та судом за час розгляду справи прийнято до уваги як Технічний звіт інженерно-геологічних вишукувань №43753616-ГЛ-2212/2022-ЦІВ-00.01, який був наданий позивачем, так і висновок експертів №23-5900 судової земельно-технічної експертизи від 30.05.2024р., наданий до суду експертною установою за результатами проведення експертного дослідження, враховуючи засади розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, суд такі витрати позивача у розмірі 1500000,00 грн. та 51619,68 грн., відповідно, покладає на відповідачів у даній справі порівну.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно до ч. п. 5 6 ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Приймаючи до уваги подання до суду позивачем заяви в порядку ч.8 ст. 129 ГПК України, суд вважає за необхідне визначити дату судового засідання задля розгляду такої заяви позивача.

Керуючись ст.ст. 123, 126, ч. 8 ст. 129, ч.1. ч. 2 ст. 221, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Тальберт задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним результат електронного аукціону № LLЕ001-UA-20221028-53244 про передачу в оренду через електронний аукціон такого майна: складський майданчик з будівлями та спорудами, площею 44165 кв. м, за адресою: Одеська обл., м.Чорноморськ, вул. Центральна, 8Б, що пропонується для передачі в оренду в період воєнного стану та один рік після його припинення та скасування, оформлений протоколом про результати електронного аукціону, що затверджений наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 28.11.2022р. №318.

3.Визнати недійсним договір оренди № 209840912207 від 19.12.2022р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Тальберт, Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.

4.Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6; код ЄДРПОУ 37567646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тальберт (65098, м. Одеса, вул. Привозна, буд. 1; код ЄДРПОУ 40867922) 19878669 (дев`ятнадцять мільйонів вісімсот сімдесят вісім тисяч шістсот шістдесят дев`ять) грн. 40 коп.

5.Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15; код ЄДРПОУ 43015722) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тальберт судові витрати: по сплаті судового збору у розмірі 153116 (сто п`ятдесят три тисячі сто шістнадцять) грн. 02 коп.; витрати, понесені у зв`язку із залученням спеціалістів, експертів для складання звіту спеціалістів геологів №43753619-ГЛ-2212/2022-ЦІВ-00.01 у розмірі 750000 (сімсот п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. та витрати за проведення експертного дослідження у справі у розмірі 25809 (двадцять п`ять тисяч вісімсот дев`ять) грн. 84 коп.

6.Стягнути з Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Правці, буд. 6; код ЄДРПОУ 01125672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тальберт судові витрати: по сплаті судового збору у розмірі 150432 (сто п`ятдесят тисяч чотириста тридцять дві) грн. 02 коп., витрати, понесені у зв`язку із залученням спеціалістів, експертів для складання звіту спеціалістів геологів №43753619-ГЛ-2212/2022-ЦІВ-00.01 у розмірі 750000 (сімсот п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. та витрати за проведення експертного дослідження у справі у розмірі 25809 (двадцять п`ять тисяч вісімсот дев`ять) грн. 84 коп.

7.Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю Тальберт на „23 вересня 2024р. о 09:30, з повідомленням учасників справи. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Одеської області за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, в залі судових засідань №16 (5 поверх), тел. 0(482)307-973.

8.Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю Тальберт строк для подання доказів щодо розміру, понесених ним судових витрат - 5 днів після ухвалення рішення суду.

Повний текст рішення складено 12 вересня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко