Рішення № 121561354, 07.08.2024, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2024 Справа № 914/3378/23

м.Львів

за позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів

до відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м.Львів

про зобов`язання зробити перерахунок вартості послуг з розподілу природного газу

Суддя Кітаєва С.Б.

За участю секретаря Сосницької А.А.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Самсонюк Т.Я.-представник

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», до відповідача, Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» про зобов`язання АТ «Львівгаз» зробити перерахунок вартості послуг з розподілу природного газу згідно договору №094205Е2СSAT016 за період з червня 2021 року по лютий 2022 року та за період з квітня 2022 по липень 2022 по об`єкту за адресою: м.Львів, вул.Тарнавського, 114а, шляхом зарахування в рахунок майбутніх платежів споживача.

Ухвалою від 20.11.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 12.12.2023.

07.12.2023,за вх.№29972/23, через систему «Електронний суд» від відповідача поступив відзив на позовну заяву по справі №914/3378/23.

07.12.2023, за вх.№30006/23, через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про усунення недоліків відзиву на позовну заяву.

13.12.2023, за вх.№30540/23, від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

13.12.2023, за вх.№30483/23, від позивача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 13.12.2023 судом повідомлено про відкладення розгляду справи на 10.01.2024.

09.01.2024, за вх.№105/24, через систему «Електронний суд» від представника позивача поступило клопотання від 09.01.2024 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

10.01.2024, за вх.№869/24, через систему «Електронний суд» від представника позивача поступили додаткові пояснення у справі.

Ухвалою від 10.01.2024 продовжено строки підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 07.02.2024.

10.01.2024, за вх.№869/24, через систему «Електронний суд» від представника позивача поступили додаткові пояснення у справі. Суд зазначив, що вищезазначені додаткові пояснення, які поступили до суду від позивача не є заявою по суті (відповіддю на відзив в розумінні ст.166 ГПК України), а поясненням по справі. Суд прийняв дані пояснення та долучив їх до матеріалів справи.

01.02.2024, за вх.№3060/24, через систему «Електронний суд» від представника позивача поступило клопотання про долучення доказів. Судом клопотання позивача задоволено та долучено до матеріалів справи.

02.02.2024, за вх.№3155/24, через систему «Електронний суд» від представника відповідача поступило заперечення на клопотання про залучення третьої особи.

В підготовчому засіданні 07.02.2024 судом оголошено перерву до 21.02.2024 та ухвалою суду від 07.02.2024 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Ухвалою суду від 21.02.2024 закрито підготовче провадження у справі №914/3378/23, призначено справу до судового розгляду по суті та судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 20.03.2024.

19.03.2024, за вх.№7740/24, від позивача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 20.03.2024 судом повідомлено позивача про відкладення розгляду справи на 10.04.2024.

09.04.2024, за вх.№9800/24, через систему «Електронний суд» від відповідача поступило клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

Ухвалою від 10.04.2024 судом повідомлено відповідача про відкладення розгляду справи на 01.05.2024.

У судовому засіданні 01.05.2024 оголошено перерву до 22.05.2024.

20.05.2024,за вх.№13431/24, через систему «Електронний суд» від відповідача поступили додаткові пояснення.

22.05.2024, за вх.№13790/24, від позивача поступили додаткові пояснення.

У судовому засіданні 22.05.2024 оголошено перерву до 19.06.2024.

14.06.2024, за вх.№15840/24, через систему «Електронний суд» від позивача поступили додаткові пояснення у справі.

У судовому засіданні 19.06.2024 оголошено перерву до 07.08.2024.

Позивач в судове засідання 07.08.2024 не з`явився.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 07.08.2024 забезпечив.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а неявка представника позивача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті.

В судовому засіданні 07.08.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

Позивач зазначає, що між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» укладено договір на розподіл природного газу №094205Е2CSAT016 від 01.01.2016 р., шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу.

Об`єкти, які закріплені за ЛМКП «Львівтеплоенерго» є об`єкт, а саме котельня за адресою: м.Львів, вул.Тарнавського, 114 а. ЛМКП «Львівтеплоенерго» було проведено реконструкцію даного об`єкту та встановлено на ній нові котли, пропускна здатність яких суттєво не змінилася, оскільки котельня продовжила обслуговувати ту ж саму кількість споживачів.

Замовлена річна потужність вказаної котельні на 2021 рік перед реконструкцією загалом по двох вузлах обліку природного газу становила 1 499,18 тис. м3/рік (1 146,67(ТЕМП G 250) + 352,52 (РГК G 250). За результатами реконструкції 13.10.2021 додано новий вузол обліку природного газу ( DELFA G400) та повідомлено АТ «Львівгаз» про його встановлення та планову річну потужність нової котельні з врахуванням реконструкції -1400,0 тис. м3/рік. АТ «Львівгаз» зареєструвало новий вузол обліку та встановило планову річну потужність вказаного вузла-1 400,0 тис.м3/рік.

АТ «Львівгаз» на 2022 рік встановив річну замовлену потужність в обсязі 2 576,04 тис.м3/рік, що складалася з суми потужностей уже трьох вузлів обліку (1 146,67+29,37+1 400,0 м3/рік) та майже вдвічі перевищувала потужність споживання вказаної котельні.

Відповідно до акту від 27.05.2021 року №4929, представниками АТ «Львівгаз» ліквідовано вузол обліку газу РКК 250, річна замовлена потужність якого на 2021 рік визначена в обсязі 352,52 тис. м3/рік, а на 2022 рік-29,37 тис. м3/рік. Незважаючи на те, що даний ВОГ було ліквідовано 27.05.2021 року за період з червня 2021 року по лютий 2022 року-363 432,74 грн.

Згідно акту від 31.03.2022 №7914 було демонтовано другий по даній котельні вузол обліку газу ТЕМП G250 з річною замовленою потужністю 1146,67 м3/рік. Проте з квітня по липень 2022 року АТ «Львівгаз» здійснювалось нарахування за розподіл газу по даному вузлу обліку на суму 775 147,03 грн.

Таким чином сумарно ЛМПК «Львівтеплоенерго» було нараховано послуг з розподілу природного газу по вузлах обліку, які були ліквідовані, на загальну суму 1 138 579,77 грн.

13.07.2023 року ЛМПК «Львівтеплоенерго» звернулося до відповідача з Претензією з вимогою повернути надлишково сплачені кошти.

У своїй відповіді від 11.10.2023 року АТ «Львівгаз» зазначив, згідно абзацу 1 пункту 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, припинення або обмеження розподілу природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природнього газу та вилучення об`єкта споживача.

Заяв щодо внесення змін до договору розподілу природного газу та вилучення об`єкта споживача ЛМКП «Львівтеплоенерго» на адресу АТ «Львівгаз» не надсилав. Жодні зміни до договору розподілу природного газу не були внесені.

Крім того, ЛМКП «Львівтеплоенерго» неодноразово зверталося до АТ «Львівгаз» з листами про те, що просить врахувати в розрахунку річної замовленої потужності уточнені дані в Заяві надісланій по котельні за адресою вул. Тарнавського,114 а , що нарахована величина річної замовленої потужності для підприємства на 2022 рік не відповідає фактично спожитому природному газу за попередній розрахунковий період.

У листі 17.02.2022 №15-1130 підприємство повторно зазначило про те, що нарахована величина річної замовленої потужності нашому підприємства на 2022 рік не відповідає фактично спожитому природному газу за попередній розрахунковий рік.

Дані факти підтверджуються й Актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ЛМКП «Львівтеплоенерго» за період з 01.06.2021 по 31.12.2022 року від 18.05.2023 №121206-24/7.

Таким чином, позивач просить суд зобов`язати АТ «Львівгаз» зробити перерахунок вартості послуг з розподілу природнього газу згідно Договору №094205E2CSAT016 за період з червня 2021 року по лютий 2022 року та за період з квітня 2022 року по липень 2022 року по об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зарахування в рахунок майбутніх платежів споживача.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву( вх.№29972/23 від 07.12.2023) відповідач зазначає про те, що акти наданих послуг за весь спірний період підписано АТ «Львівгаз» та ЛМКП «Львівтеплоенерго» без жодних зауважень, а тому ЛМКП «Львівтеплоенерго» позбавлене права стверджувати про те, що АТ «Львівгаз» визначило плату за розподіл природного газу неправомірно.

При визначенні замовленої потужності у 2021 році по об`єкту споживача до уваги бралися фактичні обсяги споживання природного газу цим об`єктом за попередній 2020 рік і аналогічно у 2022 році за попередній 2021 рік.

Якщо споживач хотів відкоригувати обсяги приєднаної потужності у 2021 та 2022 роках, він повинен був звернутися до Оператора ГРМ завчасно із заявами в яких викласти свої наміри про збільшення/зменшення потужності та подати такі заяви до 20 жовтня 2020 та 2021 року відповідно (як це передбачено Кодексом ГРМ) , а після цього вже в період з 10 липня по 15 вересня 2021 та 2022 року подати Оператору ГРМ заявку на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності сумарно по всіх його об`єктах.

Заявки на коригування, подані раніше/пізніше встановленого терміну, Оператором ГРМ не розглядаються та вважаються не поданими споживачем, що прямо передбачено Кодексом газорозподільних систем.

Доказів вчинення вищеописаних дій ЛМКП Львівтеплоенерго у відповідності до законодавства матеріали справи не містять, у зв`язку із чим позов не підлягає задоволенню.

Обставини, щодо правомірності нарахування відповідачем вартості послуг з розподілу природного газу за період серпня-грудня 2021 року за договором розподілу природного №094205E2CSAT016 від 01.01.2016 встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 07.12.2023 р. у справі № 914/274/22 та не підлягають доказуванню на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Відповідач зазначає про те, що 23.03.2019 р. відбулися зміни в організаційній структурі підприємства, відповідно до яких було змінено тип та найменування відповідача, що підтверджується витягом з протоколу №20 загальних зборів АТ.

Тому, постановою НКРЕ КП від 11.06.2019 р. №1027 Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 29 червня 2017 року № 850 внесено зміни до постанови НКРЕ КП Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ «ЛЬВІВГАЗ».

Постановою НКРЕ КП від 31.08.2023 № 1595 зупинено дію ліцензії з розподілу природного газу АТ ЛЬВІВГАЗ.

На веб-сайті Антимонопольного комітету України розміщено зведений перелік природних монополій, із якого вбачається, що станом на 30.09.2023 р. вже Львівська філія ТОВ Газорозподільні мережі України є монополістом у сфері розподілу природного газу, починаючи із 01.09.2023 р. на території м. Львова та Львівської області.

Оскільки, дію ліцензії АТ Львівгаз як Оператора ГРМ зупинено, а із 01.09.2023 р. Львівська філія ТОВ Газорозподільні мережі України на території м. Львова та Львівської області вже є Оператором ГРМ, а АТ Львівгаз, вже не вправі проводити коригування річної замовленої потужності споживачу.

Відтак, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ЛМКП «Львівтеплоенерго» в повному обсязі.

Обставини справи.

Між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» укладено договір на розподіл природного газу №094205Е2CSAT016 від 01.01.2016 р., шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу.

Згідно з п. 1.3 типового договору цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Згідно з пунктом 2.1. договору Оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Згідно з п. 2.2 договору обов`язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ.

У пункті 2.3 договору встановлено, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газорозподільних систем.

Згідно з пунктом 6.1 договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 6.3 договору).

Згідно з пунктом 6.4. Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який є побутовим, до 05 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.

Пунктом 6.6. договору передбачено, що надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Оператор ГРМ має право отримувати від споживача оплату за цим договором (підпункт 1 пункту 7.2 договору).

Згідно з підпунктом 1 пункту 7.4 договору споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Відповідно до п. 12.1 договору цей договір укладається на невизначений строк.

За змістом статті 633 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з частинами 1, 2 статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2498, в порядку, визначеному цим розділом (п. 2 глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем).

За змістом п. 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем оператор ГРМ зобов`язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Отже, виходячи з наведених норм чинного законодавства та фактичних обставин справи, суд встановив, що відповідач шляхом підписання заяви-приєднання до договору розподілу природного газу № 094205E2CSAT019 від 01.01.2016 приєднався до вказаного договору, який розміщено на сайті оператора системи та за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до п. 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Матеріали справи містять акти наданих послуг, які підписані позивачем та відповідачем за період з червня 2021 року по лютий 2022 року, а саме: Акт №ЛВЯ81063134 від 30.06.2021, Акт №ЛВЯ81077178 від 31.07.2021 р., Акт №ЛВЯ81087042 від 31.08.2021 р., Акт №ЛВЯ811043649 від 30.09.2021 р., Акт №ЛВЯ81116023 від 31.10.2021 р., Акт №ЛВЯ81123870 від 30.11.2021 р., Акт №ЛВЯ81140654 від 31.12.2021 р.,

А також акти наданих послуг, які підписані позивачем та відповідачем, за період з квітня 2022 року по липень 2022 року, а саме: Акт №ЛВЯ82010497 від 31.01.2022 р., Акт №ЛВЯ82017613 від 28.02.2022 р., Акт №ЛВЯ82029275 від 31.03.2022 р., Акт №ЛВЯ820363473 від 30.04.2022 р., Акт №ЛВЯ82048768 від 31.05.2022 р., Акт №ЛВЯ82059503 від 30.06.2022 р., Акт №ЛВЯ82075258 від 31.07.2022 р.

Відповідно до пункту 3 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ в редакції Постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2080 від 07.10.2019 року, № 1469 від 29.07.2020 року у разі здійснення споживачем, що не є побутовим, замовлення річної потужності відповідно до абзацу десятого пункту 2 або абзацу другого пункту 5 цієї глави споживач, що не є побутовим, має право одноразово з 10 липня по 15 вересня розрахункового календарного року подати Оператору ГРМ заявку на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності сумарно по всіх його об`єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на поточний календарний рік.

Заявки на коригування, подані раніше/пізніше встановленого терміну, Оператором ГРМ не розглядаються та вважаються не поданими споживачем.

При збільшенні величини замовленої річної потужності різниця вартості послуги розподілу природного газу, яка утворилася внаслідок перерахунку вартості такої послуги за період з початку поточного календарного року до місяця, у якому здійснюється уточнення величини замовленої річної потужності (включно), оплачується споживачем, що не є побутовим, за тарифами на розподіл природного газу відповідних періодів протягом 10 робочих днів з дня виставлення Оператором ГРМ рахунку та включається в нарахування за послуги розподілу природного газу поточного календарного місяця.

Вартість перевищення замовленої річної потужності споживачем, що не є побутовим, не перераховується Оператором ГРМ споживачу після коригування замовленої потужності. При цьому величина перевищення замовленої потужності не враховується Оператором ГРМ при обліку фактичної використаної потужності протягом року.

Згідно з положеннями пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.

Замовлена річна потужність котельні, яка є об`єктом закріпленої за ЛМКП «Львівтеплоенерго» за адресою: м.Львів, вул. Тарнавського, 114 а, на 2021 рік перед реконструкцією по двох вузлах обліку природнього газу становила 1 499,18 тис. м3/рік (1 146,67 (ТЕМП G 250) + 352,52 (РГК 250).

За результатами реконструкції 13.10.2021 додано новий вузол обліку природного газу (DELFA G400) та повідомлено АТ «Львівгаз» про його встановлення та планову річну потужність нової котельні з врахуванням реконструкції-1400,0 тис. м3/рік.

АТ «Львівгаз» на 2022 рік встановив річну замовлену потужність в обсязі 2 576,04 тис. м3/рік, що складалася з суми потужностей уже трьох вузлів обліку.

ЛМКП «Львівтеплоенерго» зверталося до АТ «Львівгаз» з листами про те, що просить врахувати в розрахунку річної замовленої потужності уточнені дані в Заяві надісланій по котельні за адресою вул. Тарнавського,114 а , що нарахована величина річної замовленої потужності для підприємства на 2022 рік не відповідає фактично спожитому природному газу за попередній розрахунковий період.

У листі 17.02.2022 №15-1130 підприємство повторно зазначило про те, що нарахована величина річної замовленої потужності підприємству на 2022 рік не відповідає фактично спожитому природному газу за попередній розрахунковий рік.

Зазначене підтверджуються й Актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ЛМКП «Львівтеплоенерго» за період з 01.06.2021 по 31.12.2022 року від 18.05.2023 №121206-24/7.

Позивач на підставі абз.3 п.2 гл.6 розділу VI Кодексу ГРС, обрав спосіб захисту своїх прав шляхом пред`явлення позову, у якому позивач просить суд зобов`язати АТ «Львівгаз» зробити перерахунок вартості послуг з розподілу природнього газу згідно Договору №094205E2CSAT016 за період з червня 2021 року по лютий 2022 року та за період з квітня 2022 року по липень 2022 року по об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зарахування в рахунок майбутніх платежів споживача.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правовідносини між споживачем та газорозподільною організацією регулюються Законом України від 09.04.2015 року № 329-VIII "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494 (надалі - Кодекс ГРМ), постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2498 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу" тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Пунктом 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про ринок природного газу», оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.

Як визначають частини перша та друга статті 40 Закону України "Про ринок природного газу", розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 12.2 договору визначено, що якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, Оператор ГРМ зобов`язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим Договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін.

У разі незгоди Споживача зі змінами він має право розірвати цей Договір шляхом надсилання письмового повідомлення Оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього Договору зміни. Нерозірвання цього Договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду Споживача з внесеними до цього Договору змінами.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2080 від 07.10.2019 року внесені зміни до Кодексу газорозподільних систем та відповідно до Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498.

З огляду на викладене, умови Типового договору застосовуються у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Отже, відповідно до пункту 2.1 Типового договору, за цим договором оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та оплатити її вартість у розмірі, строки та в порядку, визначених цим договором.

При вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газорозподільних систем (пункт 2.3 Типового договору).

За умовами пунктів 5.1, 5.2 Типового договору облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між позивачем та відповідачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРМ та цим договором.

Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу об`єктом (об`єктами) споживача за попередній газовий рік, величину планованої місячної плати за послуги розподілу із зазначенням її складових (визначається Оператором ГРМ відповідно до абзацу першого цього пункту). Така інформація може бути надана споживачеві шляхом розміщення її в особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими), платіжних документах тощо.

Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, величина перевищення має бути сплачена споживачем за двократною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Дійсно, як встановлено матеріалами справи, відповідач шляхом підписання заяви-приєднання до договору розподілу природного газу № 094205E2CSAT019 від 01.01.2016 приєднався до вказаного договору, який розміщено на сайті оператора системи та за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до п. 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Матеріали справи містять акти наданих послуг, які підписані позивачем та відповідачем за період з червня 2021 року по лютий 2022 року, а саме: Акт №ЛВЯ81063134 від 30.06.2021, Акт №ЛВЯ81077178 від 31.07.2021 р., Акт №ЛВЯ81087042 від 31.08.2021 р., Акт №ЛВЯ811043649 від 30.09.2021 р., Акт №ЛВЯ81116023 від 31.10.2021 р., Акт №ЛВЯ81123870 від 30.11.2021 р., Акт №ЛВЯ81140654 від 31.12.2021 р.,

А також акти наданих послуг, які підписані позивачем та відповідачем, за період з квітня 2022 року по липень 2022 року, а саме: Акт №ЛВЯ82010497 від 31.01.2022 р., Акт №ЛВЯ82017613 від 28.02.2022 р., Акт №ЛВЯ82029275 від 31.03.2022 р., Акт №ЛВЯ820363473 від 30.04.2022 р., Акт №ЛВЯ82048768 від 31.05.2022 р., Акт №ЛВЯ82059503 від 30.06.2022 р., Акт №ЛВЯ82075258 від 31.07.2022 р.

Судом встановлено, що 07.12.2022 р. Господарським судом Львівської області було ухвалено рішення (яке 06.01.2023 р. набрало законної сили) у справі № 914/274/22 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення заборгованості за розподіл природного газу протягом серпня-грудня 2021 р., яким: стягнуто з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» 755163,25 грн. трьох процентів річних, 3543934,17 грн. інфляційних втрат, 3808260,2 грн. пені та 68243,03 грн. судового збору з відстрочкою виконання рішення суду на два календарні місяці та закрито провадження у справі, в частині стягнення з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз 89988169,87 грн. боргу. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача решти 89988169,87 грн. закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки вказану суму сплачено відповідачем позивачу після звернення позивача з позовом до суду. https://reyestr.court.gov.ua/Review/107920530.

Вказаним рішенням встановлені наступні обставини: «У матеріалах справи наявні належно завірені копії Актів наданих послуг № ЛВЯ81087042 від 31 серпня 2021 р., № ЛВЯ81101307 від 30 вересня 2021 р., № ЛВЯ81116023 від 31 жовтня 2021 р., № ЛВЯ81123870 від 30 листопада 2021 р., № ЛВЯ81140654 від 31 грудня 2021 р. (а.с. 35-39). Ці Акти підписано відповідальними особами сторін та скріплено їхніми круглими печатками. Ними підтверджуються доводи позивача про те, що протягом серпня-грудня 2021 р. він надав відповідачу на підставі договору від 01.01.2016 р., укладеного шляхом підписання заяви-приєднання № 094205Е2СSAT016, послуги з розподілу природного газу загальною вартістю 140509343,63 грн.

Наявні у матеріалах справи та подані позивачем належно завірені копії платіжних доручень (а.с. 114-123), а також долучені відповідачем належно завірені копії банківських виписок підтверджують той факт, що 99988169,87 грн. заборгованості за надані послуги відповідачем повністю сплачено за період з 25.01.2021 р. до кінця травня 2022 р.»

Під час розгляду вказаної вище судової справи ЛМКП «Львівтеплоенерго» не заперечувало та не оскаржувало розмір замовленої потужності, більше того визнало та добровільно сплатило заборгованість.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в

господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини щодо правомірності нарахування відповідачем вартості послуг з розподілу природного газу за договором розподілу природного №094205E2CSAT016 від 01.01.2016 р. за період серпня-грудня 2021 року встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 07.12.2023 р. у справі № 914/274/22 не підлягають доказуванню на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Пунктом 3 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ в редакції Постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2080 від 07.10.2019 року, № 1469 від 29.07.2020 року передбачено, що у разі здійснення споживачем, що не є побутовим, замовлення річної потужності відповідно до абзацу десятого пункту 2 або абзацу другого пункту 5 цієї глави споживач, що не є побутовим, має право одноразово з 10 липня по 15 вересня розрахункового календарного року подати Оператору ГРМ заявку на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності сумарно по всіх його об`єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на поточний календарний рік.

Заявки на коригування, подані раніше/пізніше встановленого терміну, Оператором ГРМ не розглядаються та вважаються не поданими споживачем.

При збільшенні величини замовленої річної потужності різниця вартості послуги розподілу природного газу, яка утворилася внаслідок перерахунку вартості такої послуги за період з початку поточного календарного року до місяця, у якому здійснюється уточнення величини замовленої річної потужності (включно), оплачується споживачем, що не є побутовим, за тарифами на розподіл природного газу відповідних періодів протягом 10 робочих днів з дня виставлення Оператором ГРМ рахунку та включається в нарахування за послуги розподілу природного газу поточного календарного місяця.

Вартість перевищення замовленої річної потужності споживачем, що не є побутовим, не перераховується Оператором ГРМ споживачу після коригування замовленої потужності. При цьому величина перевищення замовленої потужності не враховується Оператором ГРМ при обліку фактичної використаної потужності протягом року.

Згідно з положеннями пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.

Замовлена річна потужність котельні, яка є об`єктом закріпленої за ЛМКП «Львівтеплоенерго» за адресою: м.Львів, вул. Тарнавського, 114 а, на 2021 рік перед реконструкцією по двох вузлах обліку природнього газу становила 1 499,18 тис. м3/рік (1 146,67 (ТЕМП G 250) + 352,52 (РГК 250).

За результатами реконструкції 13.10.2021 додано новий вузол обліку природного газу (DELFA G400) та повідомлено АТ «Львівгаз» про його встановлення та планову річну потужність нової котельні з врахуванням реконструкції-1400,0 тис. м3/рік.

АТ «Львівгаз» на 2022 рік встановив річну замовлену потужність в обсязі 2 576,04 тис. м3/рік, що складалася з суми потужностей уже трьох вузлів обліку.

Позивач звертався до відповідачами з листами про те, що просить врахувати в розрахунку річної замовленої потужності уточнені дані в Заяві надісланій по котельні за адресою АДРЕСА_1 , що нарахована величина річної замовленої потужності для підприємства на 2022 рік не відповідає фактично спожитому природному газу за попередній розрахунковий період.

У листі 17.02.2022 №15-1130 підприємство повторно зазначило про те, що нарахована величина річної замовленої потужності нашому підприємства на 2022 рік не відповідає фактично спожитому природному газу за попередній розрахунковий рік.

Дані факти підтверджуються й Актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ЛМКП «Львівтеплоенерго» за період з 01.06.2021 по 31.12.2022 року від 18.05.2023 №121206-24/7.

Однак, 23.03.2019 р. відбулися зміни в організаційній структурі підприємства, відповідно до яких було змінено тип та найменування відповідача, що підтверджується витягом з протоколу №20 загальних зборів АТ.

Тому, постановою НКРЕ КП від 11.06.2019 р. №1027 Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 29 червня 2017 року № 850 внесено зміни до постанови НКРЕ КП Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ «ЛЬВІВГАЗ».

Постановою НКРЕ КП від 31.08.2023 № 1595 зупинено дію ліцензії з розподілу природного газу АТ ЛЬВІВГАЗ.

На веб-сайті Антимонопольного комітету України розміщено зведений перелік природних монополій, із якого вбачається, що станом на 30.09.2023 р. вже Львівська філія ТОВ Газорозподільні мережі України є монополістом у сфері розподілу природного газу, починаючи із 01.09.2023 р. на території м. Львова та Львівської області.

Оскільки, дію ліцензії АТ Львівгаз як Оператора ГРМ зупинено, а із 01.09.2023 р. Львівська філія ТОВ Газорозподільні мережі України на території м. Львова та Львівської області вже є Оператором ГРМ, а АТ Львівгаз, вже не вправі проводити коригування річної замовленої потужності споживачу.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під час вирішення спору, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19 та від 10.02.2021 у справі № 910/18950/19.

Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Водночас суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2024 у справі №916/3535/21.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 18.10.2022 у справі № 912/4031/20, від 13.09.2022 у справі № 910/9727/21.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 904/2470/22, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.

Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на вищевикладене у сукупності, враховуючи вимоги, які заявлені позивачем у даному позові, беручи до уваги, те, що ліцензії АТ Львівгаз як Оператора ГРМ зупинено, а із 01.09.2023 р. Львівська філія ТОВ Газорозподільні мережі України на території м. Львова та Львівської області вже є Оператором ГРМ, а АТ Львівгаз, вже не вправі проводити коригування річної замовленої потужності споживачу та проводити зарахування в рахунок майбутніх платежів з розподілу природного газу, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов`язання АТ «Львівгаз» зробити перерахунок вартості послуг з розподілу природнього газу згідно Договору №094205E2CSAT016 за період з червня 2021 року по лютий 2022 року та за період з квітня 2022 року по липень 2022 року по об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зарахування в рахунок майбутніх платежів споживача - не відповідає способам захисту прав, установленим законодавством, і, як наслідок, не призведе до поновлення порушеного права позивача.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див. також, зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (п.6.21), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (п.76), від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (п.6.56), від 25.01.2022 у справі №143/591/20 (п.8.46), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п.155)).

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у цій справі.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Як унормовано статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині першій статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України N 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.97 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відшкодування витрат на оплату судового збору покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 46, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписано 02.09.2024.

СуддяКітаєва С.Б.