Ухвала суду № 121561337, 12.09.2024, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

12 вересня 2024 року м.Харків Справа № 913/387/24

Провадження №6/913/387/24

Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши матеріали за позовом Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО", вул.Рудиківська, буд.49, смт. Козин, Київська область, 08711

до відповідача Державного підприємства "ПЕРВОМАЙСЬКВУГІЛЛЯ", вул. Івана Данькова, буд.21, м.Гірське(пн), Попаснянський р-н, Луганська область, 93292

про стягнення 2166 666 грн 67 коп.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "ЦЕНТРЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства "ПЕРВОМАЙСЬКВУГІЛЛЯ" про стягнення збитків в розмірі 2166666 грн 67 коп. за договором поставки вугілля №111/31 від 24.12.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним було здійснено оплату придбаного у відповідача вугілля згідно платіжної інструкції №512 від 11.02.2022 на суму 13 000 000 грн, в т.ч. ПДВ 2 166 666,67 грн.

В порушення п.10.4 договору та вимог податкового законодавства відповідач не склав у встановлений строк та не зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, що позбавило позивача права включити вказану суму ПДВ до складу податкового кредиту та скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму сплаченого ПДВ у розмірі 2 166 666,67 грн. Тому позивач посилається на понесення збитків у вказаному розмірі, які підлягають відшкодуванню відповідачем.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2024 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.

Дослідивши позовні матеріали, суд дійшов висновку, що вони подані без додержання вимог, викладених у п.2 ч.1 ст.164 ГПК України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (із змінами).

Частиною 1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 № 3460-IX встановлено, що з 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 028 грн 00 коп.

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позовну заяву подано ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" до суду в електронній формі через підсистему «Електронний суд».

Таким чином, за подання позовної заяви майнового характеру про стягнення 2166666 грн 67 коп. має бути сплачений судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8, а саме: 26 000 грн 00 коп. =(2166666 грн 67 коп. * 1,5%)* 0,8 (коефіцієнт для пониження відповідного розміру ставки судового збору) .

Проте належних доказів сплати судового збору за подання позовної заяви позивачем не надано.

Однак, разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви до винесення судом рішення по справі.

В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилається на критичну ситуацію, яка склалася через розпочату збройну агресію з боку Російської Федерації проти України, в результаті якої відбулася окупація Вуглегірської ТЕС, а через ракетні обстріли в березні та квітні 2024 року були зруйновані виробничі потужності Трипільської та Зміївської ТЕС - теплові електростанції, які входять до складу товариства, яке належить до критичної інфраструктури; зупинення 3-х електростанцій унеможливило виробництво та відпуск електричної енергії, що призвело до відсутності джерел фінансування для ведення господарської діяльності, виникли певні складнощі із виплатою заробітної плати, введено простій на Трипільській та Зміївській ТЕС; позивач зазначає про відсутність обігових коштів, оскільки єдиним джерелом отримання грошових коштів для товариства є виробництво та продаж електроенергії (на підтвердження додано копії витягів з Єдиного реєстру досудових розлідувань за фактами обстрілів, копії наказів щодо простою Трипільської та Зміївської ТЕС, щодо оптимізації витрат на оплату праці).

Позивач нормативно обґрунтовує заявлене клопотання, зокрема посилаючись на висновки, наведені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18, а також рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001.

Також позивач посилається на практику Північного апеляційного господарського суду в інших справах - № 911/3466/23 ухвала від 03.05.2024, №911/2446/23 ухвала від 14.05.2024, №911/2554/23 ухвала від 21.05.2024, в яких йому було задоволено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Розглянувши клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з таких підстав.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд зауважує про те, що наведеними правовими нормами ст.8 Закону "Про судовий збір" встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору.

Зазначене повною мірою не було враховано ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО", звертаючись до суду із клопотанням про відстрочення сплати судового збору у цій справі.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої цієї статті можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

Щодо права застосування статті 8 Закону України «Про судовий збір» у контексті розстрочки, відстрочки та звільнення від сплати судового збору щодо юридичних осіб Велика Палата Верховного Суду висловлювалася послідовно і неодноразово.

Зазначеної правової позиції дотримуються також, зокрема, в ухвалах Верховного Суду від 17.05.2024 у справі № 910/11150/23, від 14.05.2024 у справі № 917/1125/23, від 13.05.2024 у справі № 908/1320/23 (908/2674/23), від 09.05.2024 у справі № 914/3080/20, від 04.03.2024 у справі № 910/3126/23, від 17.01.2024 у справі № 910/9725/23, від 22.11.2023 у справі № 910/1265/23, від 28.09.2023 у справі № 922/4067/19, у справі №910/9804/23 від 24.05.2024, у справі №906/1305/19 від 29.05.2024, у справі №904/4699/23 від 29.07.2024, у справі №914/2450/22(914/286/24) від 28.08.2024, та інших.

Предметом позову у цій справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, таким чином, позивач не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Крім того, суд зазначає, що додані до клопотання про відстрочення сплати судового збору копії витягів з Єдиного реєстру досудових розлідувань за фактами обстрілів, копії наказів щодо простою Трипільської та Зміївської ТЕС, щодо оптимізації витрат на оплату праці, з огляду на приписи статей 74, 76, 77, 78 ГПК України, не можуть бути тими доказами, що підтверджують підстави для відстрочення сплати судового збору.

Посилання позивача на те, що у зв`язку із відповідним його фінансовим станом, Північним апеляційним господарським судом в інших справах №911/3466/23, №911/2446/23, №911/2554/23, задовольнялось клопотання про відстрочення сплати судового збору, судом не приймаються до уваги, оскільки ухвала апеляційного суду не є правовою позицією щодо її застосування у розумінні частини шостої ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Крім того, Північним апеляційним господарським судом в інших справах - №910/4226/23 ухвала від 30.10.2023, №911/2841/23 ухвала від 02.09.2024, №911/842/24 від 02.09.2024, в задоволенні клопотання ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" про відстрочення сплати судового збору було відмовлено.

Також відповідних висновків щодо права застосування статті 8 Закону України «Про судовий збір» у контексті заявленого ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" клопотання про відстрочення сплати судового збору дійшов і Верховний Суд у справі №911/3466/23 ухвала від 16.08.2024, у справі №911/2446/23 ухвала від 03.09.2024, в яких відмовлено в задоволенні клопотання.

Судом враховується, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі ст.129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), зауважено, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (п.27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (п.57).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (заява № 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п.1 ст. 6 Конвенції (п. 60).

З приводу наведеного позивачем обґрунтування клопотання з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 зробила відповідні висновки, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату; крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, з урахуванням положень ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як зазначалось вище, ч.2 ст.123 ГПК передбачає, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Аналогічне положення закріплено в ч.2 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Отже, ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України без відсилки до ст.8 Закону "Про судовий збір" передбачає можливість зменшення розміру судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат.

У той же час, Господарський процесуальний кодекс України не містить подібних положень до тих, які закріплені у ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказане свідчить про відмінність правового регулювання та, відповідно, нетотожність випадків, за яких юридичній особі може бути відстрочено сплату судового збору в адміністративному та господарському процесах.

Вказане підтверджується змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18, у якій зазначено:

"44. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що ч.1 ст.133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас ст.8 Закону "Про судовий збір" конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.

47. Водночас у нормах ч.2 ст.132 КАС відсилання до норм Закону "Про судовий збір", зокрема до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених ст.8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.

48. Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору".

Отже, позивач, посилаючись в клопотанні у цій справі господарської юрисдикції на окремі висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 не врахував відмінності правового регулювання та, відповідно, нетотожність випадків, за яких юридичній особі може бути відстрочено сплату судового збору в адміністративному та господарському процесах.

Зазначене, зокрема відповідає висновкам, наведеним Верховним Судом в ухвалі від 29.05.2024 у справі №906/1305/19.

З огляду на зазначене вище, доводи позивача, викладені у клопотанні про наявність підстав для відстрочення сплати судового збору, відхиляються, і у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання позову у справі №913/387/24 суд відмовляє.

Частиною 1 ст. 174 ГПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки до позовної заяви не було додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, а у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено, позовна заява ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" залишається без руху на підставі ч.1 ст. 174 ГПК України із встановленням позивачу строку для усунення наведеного недоліку.

Керуючись ст.ст.164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Публічному акціонерному товариству " ЦЕНТРЕНЕРГО" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви.

2. Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" залишити без руху.

3. Встановити Публічному акціонерному товариству "ЦЕНТРЕНЕРГО" строк для усунення недоліків позовного матеріалу - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали суду. У зазначений строк необхідно подати заяву про усунення недоліків з долученням доказу сплати судового збору за подання позову в сумі 26 000 грн.

4. Роз`яснити Публічному акціонерному товариству "ЦЕНТРЕНЕРГО", що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду (ч.3 ст.174 ГПК України); якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (ч.4 ст.174 ГПК України).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022, строк дії якого неодноразово продовжувався; розгляд цієї справи здійснюється під час дії в країні воєнного стану; у зв`язку із частими оголошеннями повітряних тривог через небезпеку масованих ракетних обстрілів території України, повний текст ухвали виготовлено і підписано 12.09.2024.

Суддя Олена ДРАГНЄВІЧ