Рішення № 12156039, 02.11.2010, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Р І Ш Е Н Н Я Справа № 2-7803/10

И М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 листопада 2010 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого - судді Щасливої О.В.,

при секретарі Морозової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Запорізької обласної кредитної спілки "Довіра" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між позивачем та ОСОБА_1 17 січня 2008 року.

В позові зазначає, що відповідно до договору кредиту № 9846 від 17.01.2008 року відповідач отримав кредит у сумі 170000 грн. Згідно з умовами договору кредиту позичальник зобов’язався до 17 січня 2013 року повернути отриману суму кредиту та проценти за користуванням кредитом відповідно до графіку погашення кредиту. У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між кредитною спілкою, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в цей же день укладено договір поруки, за яким відповідач ОСОБА_2 зобов’язалася у випадку невиконання позичальником зобов’язань за кредитним договором нести з ним солідарну відповідальність, що передбачена договором кредитування. Оскільки відповідач ОСОБА_1 виконував свої зобов’язання неналежним чином, станом на 22 серпня 2010 року у нього виникла заборгованість в сумі 345600 грн. 00 коп., з яких 170000 складають неповернену сума кредиту, 83800 грн. – прострочену заборгованість по відсоткам, 91800 грн. – суму підвищеної відсоткової ставки відповідно до п. 5.1 кредитного договору.

Позивач просить розірвати кредитний договір у зв’язку із істотним порушенням позичальником своїх зобов’язань, та стягнути на користь кредитної спілки суму заборгованості з відповідачів солідарно.

Крім зазначеної суми, позивач просить стягнути з відповідачів видатки по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. та збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтвердив доводи, викладені в позові. Просить про його задоволення. Пояснив, що позич альник припустив істотні порушення взятих на себе зобов’язань, оскільки протягом дії договору провів лише сім виплат за договором, при цьому сплачуючи тільки проценти, а у грудні 2008 року взагалі припинив виконання зобов’язання. Таке ставлення відповідача до виконання своїх зобов’язань є істотним порушенням договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати те, на що він розраховував при укладенні правочину.

Відповідач ОСОБА_2, яка діє в процесі самостійно та як представник ОСОБА_1, позов визнала частково. Вимоги в частині розірвання договору визнала, оскільки це принаймні припинить нарахування процентів в подальшому. Не заперечуючи проти заборгованості та не спростовуючи доказів про кількість та суми вчинених позичальником платежів, не погоджується із сумою заборгованості, заявивши, що фактично її чоловік отримав суму у 153000 грн., а 17000 грн., якими він не користувався, спрямовані на його особовий рахунок члена кредитної спілки як пайовий внесок.

Доказів в обґрунтування заперечень не надала, а під час судового розгляду визнала суму заборгованості повністю, заявивши, що вона утворилася через фінансову неспроможність.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд знаходить позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що 17.01.2008 року між кредитною спілкою «Довіра» та відповідачем укладений договір кредитування № 9846 (а. с. 9). Згідно з умовами договору кредиту позичальник зобов’язався до 17 січня 2013 року повернути отриману суму кредиту у сумі 170000 грн. та проценти за користуванням кредитом відповідно до графіку погашення кредиту. У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між кредитною спілкою, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в цей же день укладено договір поруки, за яким відповідач зобов’язалася у випадку невиконання позичальником зобов’язань за кредитним договором нести з ним солідарну відповідальність, що передбачена договором кредитування (а. с. 10). Пунктом 5.1 договору кредитування передбачено відповідальність позичальника у вигляді сплати подвійних процентів за кожен місяць запізнення по оплаті. Станом на 22 серпня 2010 заборгованість позичальника за договором обчислюється сумою у 345600 грн. 00 коп., з яких 170000 становить неповернена сума кредиту, 83800 грн. – прострочена заборгованість по відсоткам, 91800 грн. – сума підвищеної відсоткової ставки відповідно до п. 5.1 кредитного договору.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу першого, тобто положення про надання позики, як випливає із змісту частини 2 ст. 1054 ЦК України.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як випливає із ст. 21 Статуту кредитної спілки «Довіра», кредитна спілка надає кредити лише своїм членам на умовах та на строк, визначені відповідним положенням кредитної спілки, яке затверджене спостережною радою, на підставі заяви члену спілки за рішенням кредитного комітету, а згідно із ст. 20 Статуту кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів) за користування кредитами, наданими кредитною спілкою.

В силу п. 14.1 Статуту особа стає членом кредитної спілки за умови, зокрема: сплати вступного та обов’язкового пайового внесків, а відповідно до п. 2.1 кредитного договору до надання кредиту позичальник зобов’язаний накопичити (залишити) на своєму рахунку у спілці у вигляді пайового внеску суму у розмірі 10 процентів від потрібного йому кредиту, яка знаходиться на його рахунку до повного повернення позичальником кредиту і сплати належних процентів.

Таким чином, судом встановлено, що у відповідності до наведених положень Статуту та кредитного договору відповідачем внесено пайовий внесок у сумі 17000 грн., перерахування якої на особовий рахунок члена спілки є обов’язковою передумовою членства у спілці та отримання кредиту.

Щодо отримання відповідачем кредиту у сумі 153000 грн., ці твердження його процесуальної співучасниці спростовує зміст договорів кредитування, поруки, заяви-анкети на отримання кредиту, підписаних позичальником та представником позикодавця (а. с. 191), з яких випливає, що член кредитної спілки ОСОБА_1 отримав кредит саме у сумі 170000 грн.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, а за змістом ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, як випливає із ст. 205 ЦК України.

За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, визначенні умов договору, а в силу ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи з принципу презумпції правомірності правочину та свободи договору, суд вважає, що кредитна спілка та ОСОБА_1 уклали договір № 9846, який є втіленням їхнього обопільного волевиявлення згідно всіх його істотних умов, вимоги про визнання недійсним якого не пред’являлись, тому в силу закону він є обов’язковим для виконання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Із змісту ст. 611 ЦК України випливає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно із ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

За змістом ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Надані суду договір поруки, укладений між сторонами 17 січня 2008 року, вказують на характер правовідносин сторін, дають суду підстави для покладення солідарної відповідальності за порушення обов’язків, що передбачені основним договором.

Вирішуючи позов в частині вимог про розірвання договору кредитування, суд враховує повне визнання позову в цій частині відповідачкою і знаходить всі підстави для прийняття визнання позову, керуючись такими міркуваннями.

Згідно із ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Встановлені судом обставини, які свідчать про те, що відповідач протягом майже трьох років дії договору не вчинив жодного платежу з погашення заборгованості за кредитом і лише сім разів сплачував проценти, а у грудні 2008 року взагалі припинив виконання зобов’язань за договором, дають суду підстави вважати, що така поведінка позичальника завдає значної шкоди майновим інтересам спілки та значною мірою позбавляє її того, на що вона розраховувала, укладаючи договір.

У зв’язку з викладеним суд знаходить, що зазначене порушення позичальником є істотним і дає підстави для задоволення позову і в цій частині.

Судовий збір та збір на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, попередньо сплачені позивачем, у відповідності до правил цивільно-процесуального законодавства мають бути стягнуті солідарно з відповідачів на його користь.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 202-205, 526, 553, 554, 627, 628, 651, 1046, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 61, 88, 174, 212-215, 292,294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Запорізької обласної кредитної спілки "Довіра" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.

Розірвати кредитний договір № 9846 від 17.01.2008 року, укладений між Запорізькою обласною кредитною спілкою "Довіра" та ОСОБА_1.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Запорізької обласної кредитної спілки "Довіра" 345600,00 грн. у рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором, а також 1700 грн. у рахунок відшкодування витрат сплаченого судового збору та 120 грн. за інформаційне – технічне забезпечення судового розгляду, р/р 26505301169951 у філії-відділенні ПАТ «ПІБ» в м. Запоріжжі, код банку 313355, код ЄДРПОУ 25821181).

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання в суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - в той же строк з дня отримання копії цього рішення

Суддя О.В. Щаслива