Рішення № 121547446, 04.09.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/3682/24

Провадження № 2/761/5401/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Матвєєвої Ю.О.

з участю секретаря Каніковського Б.А.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, -

В С Т А Н О В И В :

29.01.2024 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «Еталон», у якому позивач просить стягнути із відповідача різницю суми несплаченого страхового відшкодування у розмірі 37 202,37 грн., пеню від несплаченою суми страхового відшкодування 3 904 грн.86 коп., 3% річних 447 грн.50 коп., інфляційні втрати у розмірі 900 грн. 42 коп. та судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що 07.07.2023 року о 15:00 год., в м. Києві по вул. Електротехнічна, 18 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «JEEP CHEROKEE» р.н НОМЕР_3 який належить на праві власності ОСОБА_1 (Позивач) та транспортного засобу FIAT DOBLO р.н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 .

Учасниками даної ДТП було складено повідомлення про ДТП («Європротокол»), відповідно до якого винним в настанні ДТП є водій автомобіля «Fiat Doblo» р.н НОМЕР_1 ОСОБА_2 .

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-211609822 цивільно-правова цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП була застрахована в ПрАТ "Страхова компанія "Еталон".

Після настання страхового випадку Позивач звернулась до Відповідача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

За результатами розгляду заяви Позивача ПрАТ «Страхова компанія «Еталон», дійсного на дату ДТП, 15.11.2023 року виплатила страхове відшкодування у розмірі 42 797 грн. 63 коп.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 523/08-23 від 21.08.2023 року, наданого Позивачем, розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого КТЗ «Jeep Cherokee» р.н. НОМЕР_2 з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість на дату ДТП становить 98 003 грн. 40 коп.

Оскільки відповідач повинен сплатити ОСОБА_1 різницю між страховою сумою і частково виплаченим страховим відшкодуванням, позивач просить стягнути з відповідача 37 202,37 грн., пеню від несплаченою суми страхового відшкодування 3 904 грн.86 коп., 3% річних 447 грн.50 коп., інфляційні втрати у розмірі 900 грн. 42 коп. та судові витрати.

Ухвалою суду від 30.01.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

05.02.2024 року недоліки було усунуто.

Ухвалою суду від 06.02.2024 р. відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

22.02.2024 р. на адресу Шевченківського районного суду міста Києва від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що Відповідачем було проведено оцінку пошкодженого транспортного засобу, за результатами якої складено Звіт №73-D/13/99 від 14.11.2023 року. Відповідно до вказаного Звіту вартість матеріального збитку КТЗ «Jeep Cherokee» р.н. НОМЕР_2 становить 49 197,15 грн. 40 коп. Страхове відшкодування з вирахуванням ПДВ в розмірі 42 797 грн. 63 коп. сплачено на рахунок Позивача, а відтак Відповідач виконав свої зобов`язання відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

15.03.2024 р. на адресу Шевченківського районного суду міста Києва від Позивача надійшло клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 08.04.2024 р. задоволено клопотання про призначення експертизи та провадження по справі зупинено до отримання висновку експертизи.

08.08.2024 року на адресу суду надійшов висновок експерту № СЕ-19/118-24/4728-АВ від 31.07.2024 р.

Ухвалою суду від 09.08.2024 р. провадження по справі поновлено та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивачка та її представник не з`явилися. Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Д.Б. надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, зазначивши, що просить позов задовольнити, з підстав викладених у ньому.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином. Від представника Відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» - Панченко Ю.Ю. надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, проти задоволення позовних вимог заперечують в повному обсязі.

Враховуючи те, що сторони в судове засідання не з`явились, суд, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи та наявні у ній письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких гуртуються позовні вимоги, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємному зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, у відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що 07.07.2023 р.07.07.2023 року о 15:00 год., в м. Києві по вул. Електротехнічна, 18 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «JEEP CHEROKEE» р.н НОМЕР_3 який належить на праві власності ОСОБА_1 (Позивач) та транспортного засобу «FIAT DOBLO» р.н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якого належний позивачці автомобіль «JEEP CHEROKEE» р.н НОМЕР_3 , отримав технічні пошкодження.

На підставі п.33.2. ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники ДТП (водії транспортних засобів) спільно склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у форматі «Європротоколу», у якому дійшли згоди щодо обставин її скоєння, зокрема щодо наявності вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП та заподіянні шкоди Позивачу.

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-211609822 цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія» Еталон".

Після настання страхового випадку Позивач звернулась до Відповідача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

11.07.2023 р. Позивач звернувся до Відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування.

15.11.2023 р. виплатила страхове відшкодування у розмірі 42 797 грн. 63 коп. на розрахунковий рахунок Позивача.

08.04.2024 р. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва у справі була призначена автотоварознавча експертиза, за наслідком проведення якої було складено висновок вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «JEEP CHEROKEE» р.н НОМЕР_3 становить 113 345 грн. 24 коп.

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», - власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», - потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник (частина третя статті 386 ЦК України) та/або особи, які мають речове право на чуже майно (статті 396 ЦК України).

Позивач на момент ДТП керував транспортним засобом на достатній правовій підставі та був законним власником автомобіля.

У відповідності до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками в свою чергу є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Положеннями ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п.9 ч.1 ст.7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Правові відносини у сфері страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюється Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 33.2. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 30.05.2022 № 108, затверджено максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України в розмірі 80 000 гривень на потерпілого, що діють з 01.07.2022.

Згідно п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування та передбачені п. 35.2 ст. 35 цього Закону документи, які мають відношення до дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 36.2 цього ж Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Таким чином, Відповідач, уклавши з ОСОБА_2 договір страхування його цивільно-правової відповідальності, взяв на себе зобов`язання в межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником третій особі.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи № СЕ-19/118-24/4728-АВ від 31.07.2024, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «JEEP CHEROKEE» р.н НОМЕР_3 становить 113 345 грн. 24 коп.

Разом з тим, максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілим, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України становить 80 000 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення, а з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню страхове відшкодування за шкоду, завдану автомобілю «JEEP CHEROKEE» р.н НОМЕР_3 у розмірі 37 202 грн. 37 коп.(80 000,00 грн. - 42 797,63 грн. ).

Що стосується позовних вимог, щодо стягнення із страховика пені, інфляційного збільшення суми боргу та 3 % річних за неналежне виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, судом встановлено наступне.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 36.5 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України,боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Постановою Верховного Суду від 06.06.2019 року у справі № 758/8819/16-ц встановлено, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі, є грошовим зобов`язанням, оскільки в разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату страхувальникові або іншій особі. А тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 625 ЦК України.

Згідно з абзацом 2 п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року, - «Положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК)».

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року, - «При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК)».

Крім того аналогічна правова позиція, щодо правомірності застосування положень ст. 625 ЦК України до зобов`язальних правовідносин, які виникають із договорів страхування, декларується в узагальненнях Верховного Суду України сформульованих у листі від 01.07.2014 року - «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві», відповідно до яких - «Правильними є висновки судів про необхідність застосування ст. 625 ЦК щодо відповідальності за порушення грошового зобов`язання у спорах, які виникають з договорів страхування. Оскільки зобов`язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов`язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, зокрема сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми».

Аналогічна правова позиція підтверджена й судовою практикою Верховного Суду України, наприклад у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 року по справі № 6-49цс12 зазначається, що - «законодавство України не виключає можливості одночасного стягнення з боржника пені (ч. 3 ст. 549 ЦК України), індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України)».

Крім того така ж правова позиція висвітлена Верховним Судом у постанові Верховного Суду від 06.06.2019 року по справі № 758/8819/16-ц.

Відповідно до п.36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Беручи до уваги, що Відповідач прострочив виплату страхового відшкодування у розмірі 80 000, суд, перевіривши розрахунок позивача, у межах заявлених позовних вимог, дійшов висновку про те, що з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню пеня у розмірі 2 893,15 грн. з період з 10.10.2023 по 15.11.2023 року, інфляційні втрати у розмірі 640,00 грн. за період з 10.10.2023 по 15.11.2023 року; три відсотки річних у розмірі 243,29 грн. за період з 10.10.2023 по 15.11.2023 року.

15.11.2023 року Відповідачем частково виконано зобов`язання та сплачено Позивачеві страхове відшкодування у неповному розмірі 42 797 грн. 63 коп. Оскільки з 15.11.2023 року зобов`язання не виконане в повному обсязі, що є простроченням, суд, перевіривши розрахунок позивача, у межах заявлених позовних вимог, дійшов висновку про те, що на користь позивача підлягають стягненню пеня у розмірі 2 167,03 грн. за період з 16.11.2023 по 23.01.2024,інфляційні втрати у розмірі 210,79 грн. за період з 16.11.2023 по 23.01.2024; три відсотки річних у розмірі 4 278,73 грн. за період з 16.11.2023 по 23.01.2024.

Крім того, надані Позивачем розрахунки не були спростовані Відповідачем.

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як учасник справи, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на законі і підлягають до задоволення.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч.6 ст. 139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп., витрати на оцінку збитку у розмірі 4 500 грн.00 коп. професійна правнича допомога у розмірі 10 000грн 00 коп., проведення експертного дослідження з визначення вартості матеріального збитку у розмірі 6 361,15грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 395, 396, 526, 546, 549, 625, 988, 1166, 1167, 1172, 1187, 1188, 1192 ЦК України,ст. ст. 29, 33, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Еталон" (код ЄДРПОУ 20080515) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) страхове відшкодування у розмірі 37 202, 37 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Еталон" (код ЄДРПОУ 20080515) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) пеню у розмірі 3 904,86 грн., 3% річних у розмірі 447, 50 грн.. та інфляційні втрати у розмірі 900,42 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Еталон" (код ЄДРПОУ 20080515) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати по справі, а саме 1 211,20 грн., судового збору, витрати на оцінку збитку у розмірі 4 500,00 грн. та 10 000,00 грн., правової допомоги, проведенням експертного дослідження з визначення вартості матеріального збитку у розмірі 6 361,15 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.О.Матвєєва

04 вересня 2024 року