Рішення № 121546893, 31.07.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/11754/23-ц

пр. 2-3236/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача: не з`явився,

представника відповідача-1: не з`явився,

представника відповідача-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1, Міністерство юстиції), Державної казначейської служби України (далі - відповідач-2, ДКСУ), в якому просить стягнути з відповідачів на свою користь 504 313,00 грн. матеріальної шкоди та 1 000 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 28 вересня 2011 року Сокальський районний суд Львівської області у справі № 2-1213/11 відмовив йому у відкритті провадження за його позовною заявою до Держави Україна в особі Державного казначейства України про відшкодування шкоди в результаті протиправних дій суддів Апеляційного адміністративного суду Довгополова О.М., Пліша М.А., Святецького В.В., що заподіяло йому матеріальну та моральну шкоду. 29 грудня 2011 року Апеляційний суд Львівської області відхилив його апеляційну скаргу та залишив без змін ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 28 вересня 2011 року. 10 грудня 2012 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відхилив його касаційну скаргу та залишив без змін ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 28 вересня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 29 грудня 2011 року. У подальшому, 17 грудня 2012 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовив у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_1 до Держави України особі Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 жовтня 2012 року.

Крім того, ухвалою від 21 січня 2014 року Сокальський районний суд Львівської області у справі №454/182/14-ц відмовив йому у відкритті провадження за позовною заявою до Львівського апеляційного адміністративного суду про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

30 квітня 2014 року Апеляційний суд Львівської області відхилив його апеляційну скаргу та залишив без змін ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 21 січня 2014 року.

27 травня 2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 21 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського апеляційного адміністративного суду про відшкодування шкоди.

Також, ухвалою від 28 березня 2019 року у справі № 454/182/14-ц Сокальський районний суд Львівської області закрив провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

24 листопада 2020 року Апеляційний суд Львівської області ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 28 березня 2019 року скасував та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою від 19 січня 2021 року Сокальський районний суд Львівської області відмовив у прийнятті заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Постановою від 26 жовтня 2021 року Апеляційний суд Львівської області залишив без змін ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 19 січня 2021 року.

22 листопада 2021 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 19 січня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 454/182/14-ц.

Таким чином, вважає, що незаконні та протиправні дії суддів Сокальського районного суду Львівської області, Апеляційного суду Львівської області та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ порушили його права, передбачені статтями 40, 55, 56 Конституції України, у зв`язку з чим на підставі статей 22, 23, 1167, 1176 ЦК України просив задовольнити позов у заявлений ним спосіб.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023 року відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 16 серпня 2023 року.

30 травня 2923 року від представника відповідача-1 - Євглевської О.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Міністерство юстиції України не є тим органом державної влади, який наділений повноваженнями реалізувати від імені Держави права та обов`язки у правовідносинах, які пов`язані з судовим розглядом справ, тобто органом, до якого можуть застосовуватись положення статті 1176 ЦК України. Крім того, Міністерство юстиції України не є належним відповідачем у даній справі.

19 червня 2023 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій він посилався на безпідставність доводів, викладених у відзиві на його позовну заяву.

26 липня 2023 року від представника відповідача-2 Олешка О. надійшов відзив на позовну заяву, в якій він просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність, та просить справу розглядати за відсутності представника Державної казначейської служби України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 серпня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 13 листопада 2023 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 листопада 2023 року розгляд справи відкладено на 04 березня 2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 березня 2024 року розгляд справи відкладено на 08 травня 2024 року.

В судовому засіданні 08 травня 2024 року представник відповідача-1 Євглевська О.В. підтримала доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, та просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 травня 2024 року у справі оголошено перерву до 31 липня 2024 року.

Позивач в судове засідання не з`явився, в поданій до суду заяві просив справу розглянути в його відсутність та задовольнити позов в повному обсязі.

Представник Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності їх представника, одночасно просив відмовити у задоволенні позову.

Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, у відзиві на позов просив справу розглядати за його відсутності.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Суд установив, що ухвалою від 28 вересня 2011 року Сокальський районний суд Львівської області у справі №2-1213/11 відмовив у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державного казначейства України про відшкодування шкоди в результаті протиправних дій суддів Апеляційного адміністративного суду Довгополова О.М., Пліша М.А., Святецького В.В., що заподіяло йому матеріальну та моральну шкоду.

29 грудня 2011 року Апеляційний суд Львівської області залишив без змін ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 28 вересня 2011 року.

10 грудня 2012 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відхилив касаційну скаргу ОСОБА_1 та залишив без змін ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 28 вересня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 29 грудня 2011 року.

17 грудня 2012 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовив у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_1 до держави України особі Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 жовтня 2012 року.

Крім того, ухвалою від 21 січня 2014 року Сокальський районний суд Львівської області у справі № 454/182/14-ц відмовив у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Львівського апеляційного адміністративного суду про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

30 квітня 2014 року Апеляційний суд Львівської області залишив без змін ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 21 січня 2014 року.

27 травня 2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 21 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського апеляційного адміністративного суду про відшкодування шкоди.

Також ухвалою від 28 березня 2019 року у справі № 454/182/14-ц Сокальський районний суд Львівської області закрив провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

24 листопада 2020 року Апеляційний суд Львівської області ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 28 березня 2019 року скасував та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою від 19 січня 2021 року Сокальський районний суд Львівської області відмовив у прийнятті заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Постановою від 26 жовтня 2021 року Апеляційний суд Львівської області залишив без змін ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 19 січня 2021 року.

22 листопада 2021 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 19 січня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 454/182/14-ц.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суди діють самостійно і є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом (частини перша та третя статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.

Згідно з пунктом 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Згідно з пунктом 21 Великої хартії суддів (Основоположних принципів), затвердженої Консультативною радою європейських суддів 17 листопада 2010 року, засоби для виправлення суддівських помилок мають бути передбачені відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключною відповідальністю держави.

Крім того, якщо держава повинна була виплатити компенсацію стороні через помилку у відправленні правосуддя, саме у держави, а не у сторони справи має бути право притягнути суддю до цивільної відповідальності шляхом подання судового позову (пункт 37 Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (провадження № 614-399цс18) вказувала на те, що такий підхід однаково застосовний як особисто до суддів, так і до судів, в яких вони здійснюють правосуддя.

Отже, вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунені лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

У частині першій статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушення права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частинами шостою, сьомою статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Застосування частини шостої статті 1176 ЦК України можливе у випадку, коли предметом позову є дії чи бездіяльність, зокрема, суду, які не пов`язані із здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, що має на меті прийняття акта органом судової влади. Тобто це інші дії суддів (суду) при здійсненні правосуддя, коли спір не вирішується по суті, у разі їх незаконних дій або бездіяльності і якщо вина судді встановлена не лише вироком суду, а й іншим відповідним рішенням суду.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 757/25713/16-ц (провадження № 61-18012св18), від 10 січня 2018 року у справі № 454/1642/16-ц (провадження № 61-1091св17) та від 03 лютого 2021 року у справі № 454/192/17 (провадження № 61-14315св19).

Крім того, на підставі статті 56 Конституції України, на яку посилається позивач, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» також передбачено, що для відшкодування державою шкоди, завданої судом, необхідно, щоб рішення, дії або бездіяльність суду були незаконними.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на протиправні дії судових органів внаслідок винесення незаконних рішень суду у справах № 2-1213/11 та № 454/182/14-ц, а саме Сокальського районного суду Львівської області, Апеляційного суду Львівської області та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що спричинило приниження його честі гідності, ділової репутації.

При цьому, ухвалення судами судових рішень у справах № 2-1213/11 та № 454/182/14-ц не є підставою для покладання на державу обов`язку відшкодувати матеріальну та моральну шкоду.

Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження того, що внаслідок постановлення судами судових рішень було порушено його немайнові права, зокрема відбулось приниження честі та гідності, ділової репутації. Розмір заявленої до відшкодування моральної шкоди позивачем також не доведено.

За таких обставин, оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що внаслідок неправомірних дій відповідачів йому завдано матеріальну та моральну шкоду, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати несе позивач відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», статтею 1174 Цивільного кодексу України, статтями 12, 13, 81, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 12.08.2024 року.

Суддя Є.С. Хайнацький