Ухвала суду № 121532115, 11.09.2024, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16431/24

Провадження № 1-кс/344/6617/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2024 року місто Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження, внесеного 03 липня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024092780000213 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України,-

В С Т А Н О В И Л А:

07 вересня 2024 року старший слідчий відділу розслідувань особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області підполковник поліції ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з вказаним клопотанням.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 07 вересня 2024 року, клопотання передано для розгляду слідчому судді ОСОБА_1 .

Доводи клопотання.

Слідчим відділом СУ ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024092780000213 від 03 липня 2024 року за підозрою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_5 призначено на посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до вимог ст.ст. 19, 68 Конституції України, ОСОБА_5 зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а також неухильно їх додержуватись.

Так, ОСОБА_5 при вступі на службу до лав Збройних Сил України, відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», склав Військову присягу на вірність народу України та присягнув бути вірним та відданим українському народові, непохитно стояти на сторожі свободи і незалежності української держави, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, під час проходження військової служби зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та Законів України.

Положення ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», зобов`язують ОСОБА_5 додержуватися Конституції та Законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України.

ОСОБА_5 , як військовослужбовець та начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 , є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», та, згідно примітки до ст. 368 Кримінального кодексу України, останній, обіймаючи посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, яка займає відповідальне становище.

У червні 2024 року, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_8 , перебуваючи у м. Калуш, дізнався про необхідність оновлення військово-облікових даних у ІНФОРМАЦІЯ_2 для своїх знайомих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які є жителями м. Калуш.

З цією метою ОСОБА_8 27 червня 2024 року звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , з яким мав приятельські відносини, про отримання інформації щодо порядку оновлення даних для вищевказаних військовозобов`язаних осіб, а також отримання електронного коду для їх ідентифікації у системі «Оберіг».

У ході вказаної зустрічі начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 роз`яснив процедуру оновлення військово-облікових даних для військовозобов`язаних осіб, видачі відповідних військово-облікових документів із наявністю у них електронного коду для їх ідентифікації у системі «Оберіг», а також вказав на обов`язкову присутність відповідних військовозобов`язаних під час здійснення вказаної процедури.

У цей час у ОСОБА_5 виник злочинний корисливий умисел, направлений на одержання від ОСОБА_8 неправомірної вигоди для себе за видачу вищевказаним особам відповідних військово-облікових документів із наявністю у них електронного коду для їх ідентифікації у системі «Оберіг», а тому ОСОБА_5 зазначив про можливість здійснення відповідних заходів щодо оновлення відомостей без присутності ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за умови надання ОСОБА_8 на свою користь неправомірної вигоди у розмірі 1 000 доларів США.

Надалі ОСОБА_5 , будучи особою яка займає відповідальне становище, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, 06 липня 2024 року близько 08 години 40 хвилин перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , одержав від ОСОБА_8 частину попередньо обумовленої неправомірної вигоди у розмірі 500 доларів США, що згідно курсу Національного банку України становить 20 272,90 гривень, за оновлення військово-облікових даних військовозобов`язаного ОСОБА_9 та видачу йому відповідних військово-облікових документів із наявністю у них електронного коду для їх ідентифікації у системі «Оберіг».

У подальшому ОСОБА_8 за вказівкою ОСОБА_5 10 липня 2024 року о 14 годині 35 хвилин отримав військово-обліковий документ № 080720249309701100030 від 08.07.2024 на ім`я військовозобов`язаного ОСОБА_9 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Продовжуючи свою незаконну діяльність, 13 серпня 2024 року ОСОБА_5 під час телефонної розмови з ОСОБА_8 повідомив останньому про можливість отримання військово-облікових документів військовозобов`язаного ОСОБА_10 , які він передасть через військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 та необхідність надання йому другої частини неправомірної вигоди у розмірі 500 доларів США через останнього.

У подальшому 14 серпня 2024 року ОСОБА_5 передав ОСОБА_8 через військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 військово-обліковий документ №050520239309701100093 від 13.08.2024 на ім`я військовозобов`язаного ОСОБА_10 .

Надалі того ж дня близько 17 години 20 хвилин ОСОБА_5 , будучи особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, одержав від ОСОБА_8 через військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 (який не був обізнаним у злочинній діяльності ОСОБА_5 ) під час зустрічі останніх у м. Калуш неподалік АЗС «Укрнафта», що розташована на автошляху НОМЕР_1 , другу частину неправомірної вигоди у розмірі 500 доларів США, що згідно курсу Національного банку України становить 20 673,20 гривень, за оновлення військово-облікових даних військовозобов`язаного ОСОБА_10 та видачу йому військово-облікових документів із наявністю у них електронного коду для їх ідентифікації у системі «Оберіг».

Таким чином, ОСОБА_5 ,обіймаючи посадуначальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ,будучи службовоюособою,яка займаєвідповідальне становище,діючи зпрямим умислом,з корисливихмотивів таз метою особистого збагачення, 06 липня 2024 року близько 08 години 35 хвилин перебуваючи у своєму службовому кабінеті №22 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , одержав від ОСОБА_8 частину неправомірної вигоди у розмірі 500 доларів США, що згідно курсу Національного банку України становить 20 272,90 гривень, за оновлення військово-облікових даних військовозобов`язаного ОСОБА_9 та видачу йому військово-облікового документу № 080720249309701100030 від 08.07.2024 із наявністю у ньому електронного коду для ідентифікації у системі «Оберіг».

Також ОСОБА_5 ,будучи службовоюособою,яка займаєвідповідальне становище,продовжуючи своюзлочинну діяльність,діючи зпрямим умислом,з корисливихмотивів таз метою особистого збагачення, 14 серпня 2024 року у м. Калуш неподалік АЗС «Укрнафта», що розташована на автошляху НОМЕР_1 , одержав від ОСОБА_8 через військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 (який не був обізнаним у злочинній діяльності ОСОБА_5 ) другу частину неправомірної вигоди у розмірі 500 доларів США, що згідно курсу Національного банку України становить 20 673,20 гривень за оновлення військово-облікових даних військовозобов`язаного ОСОБА_10 та видачу йому військово-облікового документу №050520239309701100093 від 13.08.2024 із наявністю у ньому електронного коду для ідентифікації у системі «Оберіг».

05 вересня 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцю Івано-Франківської області, м.Калуш, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , українцю, громадянину України, раніше не судимому, який проходить військову службу за контрактом в Збройних Силах України на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, а саме в одержанні службовою особою неправомірної вигоди, а так само в проханні надати таку вигоду для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчиненому службовою особою, яка займає відповідальне становище, вчинене повторно.

Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: заявою ОСОБА_8 , протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

У відповідності до ст. 12 Кримінального кодексу України, злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 цього Кодексу, відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає максимальне покарання за його вчинення десять років позбавлення волі.

Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у пунктах 1, 2, 3, 4, 5, частини першої статті177Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- пункт1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює про неминучість покарання за вчинення такого злочину. Окрім цього, ОСОБА_5 усвідомлює, що санкція

ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, у зв`язку із чим у будь-який час може покинути місце свого постійного перебування (проживання), тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за скоєні ним кримінальні правопорушення;

- пункт 2 - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки гласне досудове розслідування тільки розпочато, а тому на даний час ще не вилучено всіх документів щодо ОСОБА_5 та можливих інших осіб, яким підозрюваний також сприяв у отриманні довідок щодо тимчасової непридатності до військової служби за станом здоров`я;

- пункт 3 - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки йому відомі їхні анкетні дані;

- пункт 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки може не з`являтися на виклик, посилаючись на різні нібито форс-мажорні чи поважні обставини, а також може симулювати хворобу;

- пункт 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, а саме ухилення від військової служби (військовий злочин), оскільки у разі незастосування до останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою або цілодобового домашнього арешту, підозрюваний зобов`язаний з`явитися до військової частини та продовжити військову службу; або продовжити займатися незаконною діяльністю щодо забезпечення видачі військовозобов`язаним довідок про тимчасову непридатність до військової служби за умови одержання на свою користь неправомірної вигоди.

Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного (корисливого) злочину, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до десяти років, то застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, викладеної в рішенні Джессіус проти Литви, особа може бути позбавлена волі на підставі статті 5 § 1 (c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод лише в рамках кримінального провадження, з тим, щоб вона постала перед компетентним судовим органом за обґрунтованою підозрою у вчиненні злочину.

Враховуючи вищенаведені ризики, обрання м`якіших запобіжних заходів не являється за можливе, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу.

За таких обставин слідчий за погодженням з прокурором просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Позиція учасників справи у судовому засіданні.

У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги клопотання, пояснив, що підозра є обґрунтованою, під час досудового розслідування отримано докази того, що підозрюваний може вчинити дії, які містять ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, просив клопотання задовольнити у повному обсязі та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні підозрюваний заперечував проти задоволення клопотання, пояснив, що зазначив, що вину не визнає, жодні гроші не брав, просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

У судовому засіданні захисник просила відмовити у задоволенні клопотання, пояснила, що підозра, пред`явлена прокурором, є необґрунтованою, а ризики нічим не підтверджені, зазначила, що до матеріалів клопотання не долучено доказів, які б підтверджували наявність ризиків та підстави для застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також додала, що підозрюваний проходить лікування, тому тримання під вартою може зашкодити здоров`ю та успішності проведення маніпуляцій. Просила застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням відповідних обов`язків.

Оцінка та висновки слідчого судді.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника, слідчий суддя виходить з наступного.

За змістом статей 131-132 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Згідно частини першої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

У відповідності з положеннями частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 177 Кримінального процесуального кодексу України).

Статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України встановлені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу

Так, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбаченихчастинами шостоютасьомоюстатті 176 цього Кодексу.

Також слідчий суддя зазначає, що відповідно до статті 8 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Як визначено у частині першій статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифіковану Законом України № 475/97-ВРвід 17липня 1997 року (дата набрання чинності для України: 11 вересня 1997 року), та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». Тому в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.

Так у своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

У пункті 184 рішенні у справі «Мерабішвілі проти Грузії» Європейський суд з прав людини вказав, що обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.

Як вбачається з доданих до цього клопотання матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: заявою ОСОБА_8 , протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, на стадії розслідування, оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.

Наявні у матеріалах кримінального провадження докази в їх сукупності дають підстави слідчому судді прийти до висновку, що органами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України.

Щодо наявності ризиків.

Клопотання слідчого вмотивоване тим, що досудовим слідством встановлена причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України; наявністю ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до частини першої-другої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбаченихчастиною першоюцієї статті.

Виходячи із приписів статті 184 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов`язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування підозрюваного

від органів досудового розслідування та/або суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

При оцінці наявності цього ризику, передбаченого у пункті 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя враховує те, що підозрюваний ОСОБА_5 , враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочинів, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. Крім цього, ОСОБА_5 усвідомлює, що санкція ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, положення статей 69 та 75 Кримінального кодексу України застосуванню не підлягають, у зв`язку із чим у будь який час може покинути місце свого постійного перебування (проживання), тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за скоєне ним кримінальне правопорушення.

Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного ОСОБА_5 та характером і тяжкістю злочину, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів,

які мають істотне значення для встановлення

обставин кримінального правопорушення,

Даний ризик, передбачений у пункті 2 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, існує, оскільки гласне досудове розслідування тільки розпочато, а тому на даний час ще не вилучено всіх документів щодо ОСОБА_5 та можливих інших осіб, яким підозрюваний також сприяв у отриманні довідок щодо тимчасової непридатності до військової служби за станом здоров`я.

Ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, слідчий суддя також виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша-друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

За таких обставин ризик впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.

З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, існує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Вказаний ризик, передбачений у пункті 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 може не з`являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду, посилаючись на різні нібито форс-мажорні чи поважні обставини, а також може симулювати хворобу, тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.

Цей ризик, зазначений у пункті 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки у разі незастосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, останній зобов`язаний з`явитися до військової частини та продовжити військову службу та може продовжити займатися незаконною діяльністю щодо забезпечення видачі військовозобов`язаним довідок про тимчасову непридатність до військової служби за умови одержання на свою користь неправомірної вигоди.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , у відповідності до ст. 12 Кримінального кодексу України, відноситься до категорії тяжких злочинів, максимальне покарання, згідно санкції ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, десять років позбавлення волі.

Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування, прокурором доведено наявність ризиків, які існують та дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, також, виходячи з положень частини восьмої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, тому слідчий суддя доходить висновку, що більш м`який запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не виправдовує себе та не зможе забезпечити цілей кримінального провадження і не зможе запобігти встановленим судом ризикам.

При цьому застосування інших запобіжних заходів також є неможливим в силу наступних обставин.

Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, на думку слідчого судді, в даному випадку є неможливим, оскільки до органу досудового розслідування та до суду не надходило письмових зобов`язань про взяття підозрюваного на поруки, а також буде неефективним з огляду на те, що істотною відмінністю цього запобіжного заходу від особистого зобов`язання є те, що реалізація особистої поруки передбачає менше обмеження прав і свобод підозрюваного, ніж інші запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов`язання, яке також у даному конкретному випадку не спроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.

Застосування запобіжного заходу суто у вигляді застави, а не як альтернативного запобіжного заходу, є неможливим з огляду на те, що такий запобіжний захід як застава буде завідомо непомірним для нього. Також відсутні особи, які б могли внести кошти на спеціальний рахунок, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Застосування ж запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту також не гарантуватиме виконання покладених на підозрюваного обов`язків, оскільки підозрюваний, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов`язки, може покинути місце свого фактичного проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, у підозрюваного в користуванні та розпорядженні знаходяться декілька об`єктів нерухомого майна, в яких він може перебувати.

Посилання сторони захисту на необхідність підозрюваним продовжити лікування суд приймає до уваги, але оцінює критично та зазначає, що, по-перше, ані підозрюваним, ані захисником не надано доказів про те, що необхідне підозрюваному лікування не може бути проведено в умовах установи виконання покарання, по-друге, з наданої довідки не вбачається, з якою періодичністю проводять необхідні маніпуляції та не зазначено дату наступного обов`язкового звернення до лікаря за медичною допомогою.

Інші обставини, що зазначені стороною захисту, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, оскільки дані обставини є такими, які характеризують підозрюваного, а також пом`якшують покарання, проте не виключають наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, і самі по собі є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного, виходячи з конкретних обставин справи.

Отож доводи захисту в сукупності з іншими вищевказаними обставинами не дають достатніх підстав слідчому судді для застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує і превентивний характер такого запобіжного заходу, тяжкість злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, стан здоров`я, те що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, зважає на те, що під час досудового слідства встановлено, а в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, передбачених статтею 177Кримінального процесуального кодексу України, та відтак приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та встановлені у судовому засіданні, застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання згаданих ризиків, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним й доцільнимзадля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

Разом із тим при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом (частина третя статті 183 Кримінального процесуального кодексу України).

Розмір застави, у відповідності до пункту 2 частини п`ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої сумазаставиповинна визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухиленнявід слідствата суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбитиуособи,щодоякоїзастосовано заставу,якесь бажання сховатися, те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина четверта статті 182 Кримінального процесуального кодексу України), зважаючи на обставини кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінують підозрюваному та його наслідки, характеристику підозрюваного, його майновий і сімейний стан, стан здоров`я, з огляду на вимоги щодо того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірною для нього, то слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, передбачений для даної категорії злочинів, у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень нуль копійок.

Окрім цього, слідчий суддя, відповідно до частини третьої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, визначені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 202 Кримінального процесуального кодексу України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

За змістом частини другої статті 197 Кримінального процесуального кодексу України,строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Таким чином, строк тримання під вартою підлягає обчисленню з моменту взяття під варту в залі суду, тобто з 07 вересня 2024 року.

Підсумовуючи все вищенаведене, слідчий суддя вважає, що поза розумним сумнівом більш м`які запобіжні заходи не зможуть у повній мірі запобігти наведеним ризикам, що не зменшилися, а відтак не будуть здатними і забезпечити дієвість даного кримінального провадження, тому клопотання підлягає задоволенню і слід застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 05 листопада 2024 року включно, та визначити розмір застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з вищевикладеного, на підставі статей 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись статтями 131, 132, 176-178, 182-184, 193, 194,197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят днів), тобто до 05 листопада 2024 року включно.

Підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , взяти під варту в залі суду.

Тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».

Розмір застави визначити у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень нуль копійок у національній грошовій одиниці, яку необхідно внести на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в національній грошовій одиниці (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158201720355259002000 002 265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наступні обов`язки:

- продовжити проходження військової служби в Збройних Силах України;

- прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця служби;

- утриматися від спілкування зі свідками та іншим підозрюваним в даному кримінальному провадженні, а також із особами, в інтересах яких були виготовлені військово-облікові документи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, що підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.

Строк дії ухвали до 05 листопада 2024 року включно.

Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 11 вересня 2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1