Рішення № 121527647, 23.08.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2024 року №320/13784/24

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представника позивача Залуніна К.В., представника відповідача Мерзи Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень від 16.01.2024 №00018070905, № 00018280910, № 00018750910.

Позов обгрунтовано тим, що починаючи з 24.02.2022, з дня переходу платників податків на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2% і протягом 60 календарних днів з дня повернення на загальну систему оподаткування підстави для виникнення у такого платника податків податкового боргу в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Кодексу відсутні.

Зобов`язання по яким нараховані штрафні санкції не є податковим боргом та повинні бути сплачені з дня переходу платників податків на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2% і протягом 60 календарних днів з дня повернення на загальну систему оподаткування. Позивачем зобов`язані були сплачені достроково до настання вказаних вище подій.

Позивач зазначає, що зобов`язання за несплату яких контролюючим органом нараховано штрафні санкції виникли до 24.02.2022. Термін їх виконання припадає на період з 24.02.2022. Нормами абз. 5 п.п.69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України встановлено процедуру сплати таких зобов`язань у воєнний час. Товариство виконало вказані вимоги. Відповідальність в такому випадку до товариства не застосовується.

Однак у порушення вказаних вище норм, контролюючий орган зарахував поточні платежі з акцизного податку у рахунок погашення заборгованості.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року відкрито адміністративне провадження у справі № 320/13784/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

15.04.2024 на адресу суду надійшла Заява про уточнення позовних вимог відповідно до якої Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2024 №00018070905 на суму 1620939,35 грн., податкове повідомлення-рішення від 16.01.2024 №00018280910 на суму 5 213,85 грн., податкове повідомлення-рішення від 16.01.2024 №00018750910 на суму 20265, 30 грн., податкове повідомлення-рішення від 23.01.2024 №0058100912 на суму 48772,10 грн., податкове повідомлення-рішення від 23.01.2024 №0028110912 на суму 37136,55 грн., податкове повідомлення-рішення від 25.11.2024 №00031870911 на суму 38176,85 грн.

23.04.2024 на адресу суду надійшло клопотання про збільшення позовних вимог відповідно до якого Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення податкове повідомлення-рішення від 16.01.2024 №00018070905 на суму 1620939,35 грн., податкове повідомлення-рішення від 16.01.2024 №00018280910 на суму 5213,85 грн., податкове повідомлення-рішення від 16.01.2024 №00018750910 на суму 20265,30 грн., податкове повідомлення-рішення від 23.01.2024 №0058100912 на суму 48772,10 грн., податкове повідомлення-рішення від 23.01.2024 №0028110912 на суму 37136,55 грн., податкове повідомлення-рішення від 25.11.2024 №00031870911 на суму 38176,85 грн., податкове повідомлення-рішення від 31.01.2024 №00037420911 на суму 39271,45 грн.

Відповідач не погодившись з доводами викладеними у позовній заяві подав відзив на позовну заяву, де зазначив, що перевіркою встановлено порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з акцизного податку роздрібної торгівлі підакцизними товарами, про що складено відповідні акти.

Відповідач також зазначив, що посадові особи ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» були обізнані: 1) з нормами Податкового кодексу України, в яких визначено чіткі строки для сплати самостійно визначених податкових зобов`язань; 2) з рахунками на які потрібно сплачувати податкові зобов`язання; 3) не інформували Головне управління ДПС у Львівській області про обставини, які звільняють від фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань; самостійно визначили податкові зобов`язання та свідомо сплатили їх із порушенням граничних строків; 4) не підтвердили належним чином відсутність коштів на рахунках підприємства.

Ухвалою від 26.06.2024 відмовлено у задоволенні клопотання про збільшення позовних вимог та заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 47 КАС України, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання.

Повертаючись до положень ст. 47 КАС України слід дійти висновку, що одночасна зміна підстав та предмету позову не допускається.

При цьому, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставою позову є ті обставини (юридичні факти) і норми права, які у своїй сукупності дають право особі звернутись до суду з вимогами до іншої особи.

Загальноприйняте тлумачення терміну/дії «зміна» передбачає зміну чого-небудь чимось іншим, перетворення чогось у дещо інше, наприклад, відносно даної ситуації, передбачає зміну (заміну) підстав чи предмету позову іншими, а не фактичне формування в рамках існуючого позову іншого (додаткового) позов, що забезпечує при здійсненні адміністративного процесу дотримання принципу правової визначеності по відношенню до всіх учасників процесу, як складової принципу верховенства права.

У свою чергу, загальноприйняте розуміння терміну/дії «доповнити», «доповнювати» означає «робити повнішим те, що є або вже відоме», «додаючи що-небудь до того, що вже є або відомо, робити його повнішим».

Зміною підстав позову є зміна юридичних обставин, які були зазначені позивачем у первісній позовній заяві, на інші, нові юридичні обставини, під час збереження первісного предмета позову.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин та правових підстав позову, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета і підстав позову, як вже зазначалося, не допускається.

Подання відповідної заяви не повинно призводити до заявлення по суті нового адміністративного позову.

У даному ж випадку, за висновком суду, подання заява «про уточнення позовних вимог» та клоптання «про збільшення позовних вимог» є по суті зміною підстав та предмету позову, заявленням нового позову в рамках існуючої справи, з власними підставами (фактичними обставинами та нормами права) та предметом позову, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 47 КАС України.

Відтак, враховуючи положення ч. 1 ст. 47 КАС України у кореспонденції з положеннями ч. 2 ст. 167 КАС України, заява «про уточнення позовних вимог» та клоптання «про збільшення позовних вимог» - задоволенню не підлягають.

Представник позивача у судових засідання позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити даний позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні даного позову.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД», ідентифікаційний код юридичної особи 40720198, зареєстроване як юридична особа та здійснює господарську діяльність з 05.08.2016. Основний вид економічної діяльності позивача згідно КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати (перерахування) податків, зборів, платежів з акцизного податку за результатами якої складено:

- Акт від 14.12.2023 №35068/13-01-09-05/40720198 про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з акцизного податку ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» (код ЄДРПОУ 40720198), де зафіксовано несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань з акцизного податку за в сумі 1620939,35 за період з травня 2022 року по січень 2023 року (далі Акт № 1).

Не погодившись з висновками Акта № 1 Позивачем було подано заперечення на акт від 14.12.2023 № 35068/13-01-09-05/40720198. Листом від 10.01.2024 № 579/6/13-01-09-05-11 висновки Акта перевірки залишено без змін.

23.01.2024 позивачем отримано податкове повідомлення рішення від 16.01.2024 №00018070905 (форми «Ш») на суму 1620939,35 грн.

Не погодившись з податковим повідомленням рішенням від 16.01.2024 №00018070905 (форми «Ш») на суму 1620939,35 грн. позивачем подано Скаргу на податкове повідомлення рішення від 16.01.2024 № 00018070905.

Рішенням про результати розгляду скарги від 15.03.2024 № 7354/6/99-09-06-03-02-06 у задоволені скарги відмовлено.

- Акт про результати камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів від 15.12.2023 №35235/13-01-09-10/40720198 про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з акцизного податку ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» (код ЄДРПОУ 40720198), де зафіксовано несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань з акцизного податку за червень грудень 2022 року (далі Акт № 2).

За результатами перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 16.01.2024 №00018280910 на суму 5213,85 грн., податкове повідомлення-рішення від 16.01.2024 №00018750910 на суму 20265,30 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомлення-рішеннями позивачем подано Скаргу.

Рішенням про результати розгляду скарги від 14.03.2024 №7236/6/99-09-06-03-01-06 у задоволені скарги відмовлено.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 16.01.2024 №00018070905 на суму 1620939,35 грн., податковим повідомленням-рішенням від 16.01.2024 №00018280910 на суму 5213,85 грн., податковим повідомленням-рішенням від 16.01.2024 №00018750910 на суму 20265,30 грн. позивач звернувся до суду.

Пунктом 61.1 ст. 61 ПК України визначено, що податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право, зокрема проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків, у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За вимогами п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Як вбачається з п. 76.1. ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Згідно з вимогами п.76.2. ст. 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.2 ст. 82 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Таким чином, питання порушення термінів сплати (перерахування) податків, зборів, платежів з акцизного податку може бути досліджено під час проведення камеральної первірки.

ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» відповідно до вимог пп.9.2. пп.9.8. п.9 підрозд. 8 розділу XX Податкового кодексу України було зареєстровано платником єдиного податку третьої групи за ставкою 2 % з 02 травня 2022 року (дана обставина сторонами не заперечується), і з вказаного часу позивача було звільнено від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня переходу таких платників на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відсотки за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накпадних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки (абз.5 п.п.69.1 п.69 підрозд.10 розд. XX ПК України).

Тобто, законодавцем чітко визначено, що починаючи з 24.02.2022, з дня переходу платників податків на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2% і протягом 60 календарних днів з дня повернення на загальну систему оподаткування підстави для виникнення у такого платника податків податкового боргу в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Кодексу відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується Відповідачем, у ТОВ СІЛЬПО-ФУД рахувалася заборгованість по зобов`язанням з акцизного податку за лютий квітень 2022 року. Зобов`язання з акцизного податку за лютий березень 2022 року були сплачені 14.03.2023, за квітень 2022 року- 29.07.2022 року. Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося Відповідачем платежі з акцизного податку зараховувалися Позивачем у рахунок погашення заборгованості.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Проте, у даному випадку важливим є встановлені пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України зі змінами, внесеними Законом України від 03 березня 2022 року № 2118-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» особливості як з питань оподаткування так і питань визначеного законодавством перебігу строків, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, виходячи з вимог наведеної норми (п.69 підрозд.10 розділу ХХ «Перехідні положення ПКУ), починаючи з 24.02.2022 і до припинення/скасування правового режиму воєнного стану взагалі відсутні підстави для виникнення у платника податків податкового боргу в розумінні пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 цього Кодексу для суб`єктів господарювання, якими починаючи з 1 квітня 2022 року поданні заяви про реєстрацію платником єдиного податку третьої групи з особливостями на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

Відповідно до абз. 5 п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX ПК України платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня переходу таких платників на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відсотки за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накпадних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки. Вказана норма прийнята пізніше та є спеціальною для платників єдиного податку за ставкою 2% на період воєнного стану у порівнянні з нормою п.87.9. ст.87 ПК України, відповідно, положення пп.69.1 п.69 підрозд. 10 розд. XX ПК України мають перевагу у застосуванні до платника податків у порівнянні з приписами ст.87 Податкового кодексу України.

За наведених обставин, Суд наголошує на тому, що згадана контролюючим органом заборгованість, яка виникла у позивача після 24.02.2022 та до моменту його переходу на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відсотки - не може вважитися податковим боргом у розумінні пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, а відповідно, контролюючий орган не мав правових підстав для самостійного зарахування сплачених позивачем сум за поточні податкові періоди після його переходу на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відсотки на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення у період з 24.02.2022 до 02.05.2022 відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України, на що контролюючі органи також неодноразово звертали увагу у своїх роз`ясненнях під час воєнного стану

Помилкове сприйняття контролюючим органом зведених даних по періодам оплат та облікування ним всупереч вимог абз.5 п.п.69.1 п.69 підрозд. 10 розд. XX ПК України позивача як такого, що має податковий борг створило ситуацію «несвоєчасного виконання позивачем своїх зобов`язань».

Отже, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06).

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, наприклад, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року. «Булвес АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» мас широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того. Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення від 2 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржників.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 27131,63 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №9121051 від 22.03.2024.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, судовий збір у сумі 27131,63 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2024 №00018070905, винесене Головним управлінням ДПС у Львівській області.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2024 №00018280910, винесене Головним управлінням ДПС у Львівській області.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2024 №00018750910, винесене Головним управлінням ДПС у Львівській області.

5. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 27131 (двадцять сім тисяч сто тридцять одна) грн. 63 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Львівській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 10 вересня 2024 р.