Рішення № 121527486, 11.09.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2024 р. справа № 300/4727/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Комарницький Едуард Григорович, до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною відмову щодо зарахування періоду роботи в подвійному розмірі та зобов`язання зарахувати період роботи з 02.05.1995 по 12.11.1995, з 10.06.2000 по 31.10.2000 та з 01.01.2004 по 31.07.2021 в подвійному розмірі, а також провести перерахунок та виплату пенсії, з 24.03.2022, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Комарницький Едуард Григорович (надалі по тексту - представник позивача, адвокат, адвокат Комарницький Е.Г., Комарницький Е.Г.), звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач , ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, Управління, орган пенсійного забезпечення), про визнання протиправною відмову щодо зарахування періоду роботи в подвійному розмірі та зобов`язання зарахувати період роботи з 02.05.1995 по 12.11.1995, з 10.06.2000 по 31.10.2000 та з 01.01.2004 по 31.07.2021в подвійному розмірі, а також провести перерахунок та виплату пенсії, з 24.03.2022.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з 24.03.2022 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ (надалі по тексту також Закон №1788-ХІІ). Як стало відомо позивачу, за період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку в періоди з 02.05.1995 по 12.11.1995, з 10.06.2000 по 31.10.2000, та стаж її роботи в закладі з шкідливими і важкими умовами праці у Долинському протитуберкульозному диспансері з 01.01.2004 по 31.07.2021 зараховано органом пенсійного забезпечення в одинарному розмірі, що суперечить чинному законодавству України. Представник позивача адвокат Комарницький Е.Г. 04.02.2024 подав адвокатський запит з метою отримання інформації про зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи останньої з 27.01.1993 до 31.07.2021 в Долинському протитуберкульозному диспансері у подвійному розмірі, згідно статті 60 Закону №1788-ХІІ, а в разі не проведення обчислення в подвійному розмірі, провести його, або повідомити причини не проведення такого перерахунку. Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 18.04.2024 повідомило представника позивача про те, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 41 рік 08 місяців 14 днів. При цьому, періоди роботи позивача в Долинському протитуберкульозному диспансері з 27.01.1993 по 01.05.1995, з 13.11.1995 по 09.06.2000, та з 01.11.2000 по 31.12.2003, враховані із застосуванням кратності, як передбачено статтею 60 Закону №1788-ХІІ. Втім, періоди перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 02.05.1995 по 12.11.1995 та з 10.06.2000 по 31.10.2000 та страховий стаж з 01.01.2004 по 31.07.2021 враховано в одинарному розмірі. Стаж в медичному закладі відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ враховується в подвійному розмірі до 01.01.2004, а отже відсутні законні підстав для обчислення періоду роботи ОСОБА_1 у Долинському протитуберкульозному диспансері з 01.01.2004 по 31.07.2021 у подвійному розмірі. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Одночасно судом витребувано у сторін докази необхідні для розгляду даної адміністративної справи (а.с.34-35).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву. Так, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області 04.07.2024 подало до суду відзив від 28.06.2024 за №0900-0903-8/36665, реєстрацію якого з відповідними доказами проведено судом 04.07.2024 за вх.№20233/24 (а.с.39-82). Орган пенсійного забезпечення не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, вказує на їх безпідставність та вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Управління звертає увагу на те що, з 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, тобто з 01.01.2004 всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі. Згідно з абзацу 3 частини 4 статті 24 Закону №1058-IV пільговий порядок обчислення страхового стажу передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків передбачених цим законом. Як визначено абзацами 1, 2 частини 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону. Таким чином відповідач, зазначає, що органом пенсійного забезпечення правомірно не враховано стаж з 01.01.2004 по 31.07.2021 у подвійному розмірі, оскільки відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота у закладах охорони здоров`я зараховується до стажу у подвійному розмірі тільки до 31.12.2003.

Щодо зарахування позивачу у подвійному розмірі періоди перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 02.05.1995 по 12.11.1995 та з 10.06.2000 по 31.10.2000, представник відповідача вказує на наступні обставини. Так, згідно з пунктом "ж" частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку. Водночас, пільги, передбачені статтею 60 Закону №1788-ХІІ, на переконання відповідача, стосуються саме часу фактичного виконання роботи в деяких медичних закладах, період перебування осіб, котрі працюють у цих закладах у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до спеціального стажу роботи, проте в одинарному розмірі. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позовну заяву, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону №1788-ХІІ (а.с.46).

Як слідує із наявних в матеріалах справи диплому серії НОМЕР_1 , трудової книжки серії НОМЕР_2 , протоколу про перерахунок пенсії позивача по особовому рахунку № НОМЕР_3 від 13.06.2022, загальний страховий стаж (повний) ОСОБА_1 складає: 41 рік 08 місяців 14 днів (стаж враховано по 10.02.2022), в тому числі стаж "працівники освіти та охорони здоров`я" 34 роки 08 місяців 17 днів (а.с.46-58), зокрема:

- з 01.09.1989 по 02.07.1992 - період навчання в Луцькому медичному училищі;

- з 27.01.1993 по 01.05.1995 - робота на посаді фельдшера Долинського фтизіопульмонологічного диспансеру, стаціонар с. Гошів (стаж в медичному закладі, відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зараховано в подвійному розмірі (04 роки 6 місяців 10 днів));

- з 02.05.1995 по 12.11.1995 догляд за дитиною до 3-х річного віку (зараховано в одинарному розмірі (06 місяців 11 днів);

- з 13.11.1995 по 09.06.2000 - робота на посаді фельдшера баклабораторії Долинського фтизіопульмонологічного диспансеру, стаціонар с. Гошів (стаж в медичному закладі, відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зараховано в подвійному розмірі (9 років 01 місяць 24 дні));

- з 10.06.2000 по 31.10.2000 догляд за дитиною до 3-х річного віку (зараховано в одинарному розмірі (4 місяці 22 дні);

- з 01.11.2000 по 31.12.2003 - робота на посаді фельдшера баклабораторії в Долинському протитуберкульозному диспансері (стаж в медичному закладі, відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зараховано в подвійному розмірі (6 років 4 місяці));

- з 01.01.2004 по 10.10.2017 - робота на посаді лаборанта з бактеріології в Долинському протитуберкульозному диспансері (стаж зараховано в одинарному розмірі (13 років 9 місяців 10 днів));

- з 11.10.2017 по 31.07.2021 робота на посаді лаборанта з бактеріології в КНП "Долинський протитуберкульозний диспансер Івано-Франківської обласної ради" (стаж зараховано в одинарному розмірі (3 роки 9 місяців 21 день));

- з 08.09.2021 по 10.02.2022 отримувала допомогу по безробіттю.

ОСОБА_1 15.01.2024 звернулась до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою, в якій просила надати інформацію стосовно зарахування останній до стажу роботи в подвійному розмірі період з 27.01.1993 по 31.07.2021 в Долинському протитуберкульозному диспансері. У разі не зарахування такий періодів роботи в подвійному розмірі, просила відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням стажу роботи в Долинському протитуберкульозному диспансері, обчисленого в подвійному розмірі за період з 27.01.1993 по 31.07.2021 з моменту її призначення, а саме з 24.03.2022 у відповідності до вимог статті 60 Закону №1788-ХІІ (а.с.11).

В матеріалах справи не міститься відповіді ГУ ПФУ в Івано-Франківській області за результатами розгляду заяви позивача від 15.01.2024. Ані ОСОБА_1 , ані відповідачем такої відповіді до суду не надано.

Представник позивача адвокат Комарницький Е.Г. 04.02.2024 подав адвокатський запит з метою отримання інформації про зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи останньої з 27.01.1993 до 31.07.2021 в Долинському протитуберкульозному диспансері, згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а в разі не проведення обчислення в подвійному розмірі, просив повідомити причини не проведення такого перерахунку (а.с.9-10).

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, за результатами розгляду адвокатського запиту представника позивача від 04.02.2024, листом від 18.04.2024 за №0900-0202-8/23872 повідомило представника позивача про те, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 41 рік 08 місяців 14 днів. При цьому, періоди роботи позивача в Долинському протитуберкульозному диспансері з 27.01.1993 по 01.05.1995, з 13.11.1995 по 09.06.2000, та з 01.11.2000 по 31.12.2003, враховані із застосуванням кратності, як передбачено статтею 60 Закону №1788-ХІІ. Втім, періоди перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 02.05.1995 по 12.11.1995, з 10.06.2000 по 31.10.2000 та страховий стаж з 01.01.2004 по 31.07.2021 враховано в одинарному розмірі. Стаж в медичному закладі відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ враховується в подвійному розмірі до 01.01.2004, а отже відсутні законні підстав для обчислення періоду роботи ОСОБА_1 у Долинському протитуберкульозному диспансері з 01.01.2004 по 31.07.2021 у подвійному розмірі (а.с.12-13).

Згідно змісту довідки від 04.08.2021 за №185 виданої Комунальним некомерційним підприємством "Долинський протитуберкульозний диспансер Івано-Франківської обласної ради", котра міститься в матеріалах пенсійної справи, ОСОБА_1 працювала в КНП "Долинський протитуберкульозний диспансер Івано-Франківської обласної ради" на посаді лаборанта з бактеріології з 27.01.1993 (наказ №8 від 27.01.1993) по 31.07.2021 (наказ №23-к від 30.07.2021).

За період роботи перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку з 02.05.1995 по 03.02.1998 (наказ №34 п.2 від 27.06.1995), згідно наказу №57 від 13.11.1995 приступила до роботи з 13.11.1995. Перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку з 10.06.2000 по 02.02.2003 (наказ №18 п.1 від 01.06.2000), згідно наказу №45 від 01.11.2000 приступила до роботи з 01.11.2000. У такій довідці вказано посилання на приписи Закону України "Про внесення зміни до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 10.04.2003 за №1110-IV, за змістом якого час роботи в протитуберкульозних установах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі (а.с.71).

ОСОБА_1 вважаючи протиправною відмову відповідача щодо зарахування періоду перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 02.05.1995 по 12.11.1995 та з 10.06.2000 по 31.10.2000, а також періоду роботи з 01.01.2004 по 31.07.2021 в подвійному розмірі, звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати вказаний період роботи останньої в подвійному розмірі, а також провести перерахунок та виплату пенсії, з 24.03.2022.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 24 Закону України №1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон України №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ.

Приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також - Інструкція №58).

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1 Інструкції №58).

Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.28-29, 72-75), суд встановив, що позивач працювала, зокрема:

- з 27.01.1993 прийнята на посаду фельдшера-лаборанта баклабораторії в Долинський фтизіопульмонологічний диспансер (запис №1);

- з 16.01.2001 Долинський районний фтизіопульмонологічний диспансер перейменовано на Долинський протитуберкульозний диспансер (запис №2);

- з 11.03.2008 найменування посади "фельдшер-лаборант баклабораторії" перейменовано на "лаборант з бактеріології" (запис №3);

- з 28.12.2019 Долинський протитуберкульозний диспансер перетворено на Комунальне некомерційне підприємство "Долинський протитуберкульозний диспансер" Долинської районної ради (запис №4);

- з 20.08.2020 Комунальне некомерційне підприємство "Долинський протитуберкульозний диспансер" Долинської районної ради змінено найменування на Комунальне некомерційне підприємство "Долинський протитуберкульозний диспансер" Івано-Франківської обласної ради (запис №5);

- з 31.07.2021 звільнена з роботи у зв`язку з реорганізацією (запис №6);

- з 08.09.21 розпочато виплату допомоги по безробіттю (запис №7);

- з 16.03.2022 припинено виплату допомоги по безробіттю (запис №8).

Суд зазначає, що трудова книжка містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття на роботу, місце роботи, найменування посади та накази, на підставі яких позивач прийнята/переведена на таку посаду (роботу).

Серед іншого, Управління, у поданому відзиві фактично підтвердило вказані періоди роботи ОСОБА_1 та не заперечує про їх зарахування до страхового стажу позивача в одинарному розмірі, окрім періодів з 27.01.1993 по 01.05.1995, з 13.11.1995 по 09.06.2000, з 01.11.2000 по 31.12.2003, які зараховано в подвійному розмірі (а.с.39).

Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства "Долинський протитуберкульозний диспансер" Івано-Франківської обласної ради від 04.08.2021 за №185, оформленої для подання в Галицьке об`єднане управління ПФУ, ОСОБА_1 з 27.01.1993 (наказ №8 від 27.01.1993) по 31.07.2021 (наказ №23-к від 30.07.2021) працювала зі шкідливими та важкими умовами праці пов`язані з безпосереднім обслуговуванням хворих на туберкульоз, виконання якої надає право на подвоєння стажу згідно Закону України "Про внесення зміни до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 10.04.2003 за №1110-IV (а.с.71).

Відповідач не заперечує факт роботи позивача в протитуберкульозному закладі у спірні періоди.

В силу правового регулювання пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Законом, який визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності, спрямованої на подолання туберкульозу, забезпечення медичної допомоги людям, які хворіють на туберкульоз, та рівного доступу до неї, і встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері подолання туберкульозу з урахуванням положень Глобальної стратегії та цілей в галузі профілактики, лікування і боротьби із туберкульозом на період після 2015 року, затвердженої 67-ю сесією Всесвітньої асамблеї охорони здоров`я у травні 2014 року є Закон України "Про подолання туберкульозу в Україні" від 14.07.2023 за №3269-IX (надалі по тексту також Закон №3269-IX).

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Станом на момент зарахування до трудового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 27.01.1993 по 31.07.2021 в КНП "Долинський протитуберкульозний диспансер" Івано-Франківської обласної ради, діяв Закон України "Про протидію захворюванню на туберкульоз" від 05.07.2001 за №2586-ІІІ (надалі по тексту також Закон №2586-ІІІ).

Пунктами 7, 12 частини 1 статті 1 Закону №2586-ІІІ передбачено, що протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров`я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз. Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; туберкульоз - соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу.

Відповідно до пункту 1.1 наказу Міністерства охорони здоров`я України "Про затвердження Переліку протитуберкульозних закладів" за №514 від 16.17.2009 протитуберкульозний диспансер є лікувально-профілактичним закладом.

Згідно наказу Міністерства охорони здоров`я України "Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб" від 19.07.1995 за №133, особливо небезпечною інфекційною хворобою є туберкульоз.

Відповідно до листа-роз`яснення Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного фонду України від 29.12.2005 за №625/0/15-05/039-6, №10.01.09/2606, №16918/02-20 заклади охорони здоров`я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Отже, Комунальне некомерційне підприємство "Долинський протитуберкульозний диспансер" Івано-Франківської обласної ради, як лікарняний заклад призначений для надання лікування інфекційного захворювання, і в розумінні статті 60 Закону №1788-ХІІ є протитуберкульозним закладом для лікування інфекційної хвороби.

Матеріали справи свідчать, що 13.06.2022, 06.11.2022, 26.02.2023 мали місце обставини перерахунків пенсії позивача, у зв`язку із уточненням даних, індексацією заробітку, у зв`язку із зміною прожиткового мінімуму (а.с.47-58).

Форма РС-право, як додаток до протоколів перерахунку за коментованими подіями, зокрема перерахунок, так як і протокол від 13.06.2022 свідчить, що позивачу зараховано стаж з 01.01.2004 в одинарному розмірі, що підтверджується розрахунком стажу: 41 рік 09 місяців 13 днів "страховий стаж (повний)", в тому числі страховий стаж працівників освіти та охорони здоров`я: 34 роки 08 місяців 17 днів (а.с.47-49).

Вказані матеріали пенсійної справи засвідчують, що періоди роботи ОСОБА_1 з 27.01.1993 по 01.05.1995, з 13.11.1995 по 09.06.2000 та з 01.11.2000 по 31.12.2003 в КНП Долинський протитуберкульозний диспансер" Івано-Франківської обласної ради зараховано в подвійному розмірі із посиланням на статтю 60 Закону №1788-ХІІ (із позначкою "Мед.заклад") (а.с.49).

Періоди роботи позивача в КНП Долинський протитуберкульозний диспансер" Івано-Франківської обласної ради з 01.01.2004 по 10.10.2017 та з 11.10.2017 по 31.07.2021 (дату звільнення з роботи) зараховано в одинарному розмірі.

Також в одинарному розмірі зараховано періоди перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку з 02.05.1995 по 12.11.1995 та з 10.06.200 по 31.10.2000 (а.с.49).

В подальшому, при перерахунку пенсії за віком у зв`язку із індексацією заробітку, орган пенсійного забезпечення повторно не застосував подвійний розмір за спірні періоди, що засвідчує перерахунок пенсії 26.02.2023 (а.с.58).

Останні із наявних серед матеріалів пенсійної справи протоколів про перерахунок пенсії у зв`язку із індексацією заробітку (масовий), свідчать, що включені відомості про коефіцієнт стажу без врахування та з урахуванням кратності є однаковий, зокрема, за протоколом від 26.02.2023 "коефіцієнт стажу з врахування кратності ((500/100*12)*1)" - 0,041667, "коефіцієнт стажу без врахування кратності " - 0,41667, при тривалості стажу 41 рік 08 місяців 14 днів (а.с.58).

Відповідач у справі не спростував, що КНП "Долинський протитуберкульозний диспансер" Івано-Франківської обласної ради, як лікарняний заклад призначений для надання лікування інфекційного захворювання і в розумінні статті 60 Закону України №1788-ХІІ є закладом для лікування туберкульозної інфекційної хвороби.

Станом на день звернення до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії положення статті 60 Закону №1788-ХІІ в частині, що стосується пільг по обчисленню стажу за роботу з надання психіатричної допомоги, залишилися без змін, отже, норми чинного законодавства, що регулюють питання пенсійного забезпечення, передбачають пільгове (в подвійному розмірі) обчислення страхового стажу за таку роботу

Відповідно до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Отже, відмова відповідача зарахувати до стажу позивача у подвійному розмірі періоди роботи в протитуберкульозному закладі охорони здоров`я не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправною.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 27.04.2023 в справі №160/14078/22, від 08.06.2022 в справі №689/1593/16-а, від 08.06.2022 в справі №510/1593/16-а, від 20.04.2022 в справі № 214/3705/17, від 22.12.2021 у справі №688/2916/17, від 27.02.2020 у справі №462/1713/17, від 23.01.2019 у справі №485/103/17 та від 04.12.2019 у справі №689/872/17, які були враховані судом при вирішенні спірних правовідносин.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Суд також зазначає, що у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом №1058-IV та Законом №1788-ХІІ вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон №1058-IV.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення", то він мав би виключити із Закону України "Про пенсійне забезпечення" усі інші положення, чого зроблено не було.

З огляду на вищезазначене, відповідно до статті 60 Закон №1788-ХІІ та пункту 16 "Прикінцеві положення" Закон №1058-IV період роботи позивача в КНП "Долинський протитуберкульозний диспансер" Івано-Франківської обласної ради з 01.01.2004 по 31.07.2021 підлягає зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі.

Оцінюючи аргументи позивача про необхідність зарахування стажу роботи у подвійному розмірі ОСОБА_1 періодів перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 02.05.1995 по 12.11.1995, з 10.06.2000 по 31.10.2000, суд керується наступними мотивами.

Так, у відзиві відповідач стверджує, що пільги, передбачені статтею 60 Закону №1788-ХІІ, стосуються саме часу фактичного виконання роботи в деяких медичних закладах, вказаних у цій статті, період перебування осіб, які працюють у цих закладах, у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до спеціального стажу роботи, проте в одинарному розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 181 Кодексу законів про працю України (надалі по тексту також - КЗпП України), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

Частиною 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ передбачені види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зокрема, пунктом "ж" вказаної норми, встановлено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Отже, період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується як до загального, так і до стажу роботи за спеціальністю, тобто вказаний період зараховується до роботи у сфері охорони здоров`я, який у свою чергу, зараховується у стаж роботи за вислугу років.

Згідно з частиною другою статті 181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Так, пенсійним фондом при призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 період догляду за дітьми до досягнення трирічного віку з 02.05.1995 по 12.11.1995, з 10.06.2000 по 31.10.2000 зараховано до стажу роботи за вислугу років при призначені пенсії в одинарному розмірі.

Застосовуючи у спірних правовідносинах норми щодо пільг по обчисленню стажу за роботи в деяких медичних закладах, визначених статтею 60 Закону №1788-ХІІ, слід мати на увазі, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Приписами статті 30 КЗпП України передбачено, що працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством (стаття 30 КЗпП України).

Отже, робота в розумінні статей 21, 30 КЗпП України є виконання певних дій працівником в межах трудових правовідносин за трудовим договором.

Аналіз наведених норм прав свідчить про те, що пільги, передбачені статтею 60 Закону №1788-ХІІ, стосуються саме часу фактичного виконання роботи в деяких медичних закладах, вказаних у цій статті, а тому період перебування осіб, які працюють у цих закладах, у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до спеціального стажу роботи, проте в одинарному розмірі.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі №314/404/17, від 28 листопада 2019 року у справа №349/422/16-а.

Період перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною, яка не досягла 3-річного віку з 02.05.1995 по 12.11.1995, з 10.06.2000 по 31.10.2000 зараховується до спеціального стажу роботи лише в одинарному розмірі, а отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача про недотримання ОСОБА_1 строків звернення до суду з цієї позовною заявою, то суд вказує на таке.

При вирішенні питання про відкриття провадження, судом досліджено обставину дотримання ОСОБА_1 строків звернення до суду із цим позовом, у зв`язку із чим без процесуальних зауважень ухвалою суду від 18.06.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком (частини 2 статті 87 Закону №1058-IV).

В матеріалах пенсійної справи наявна заява позивача про призначення пенсії за віком від 24.03.2022 (а.с.59).

Також зі змісту заяви ОСОБА_1 від 15.01.2024 слідує, що остання зверталась до відповідача із проханням надати інформацію стосовно зарахування до стажу в подвійному розмірі періоду роботи з 27.01.1993 (дата з якої почала працювати в КНП "Долинський протитуберкульозний диспансер" Івано-Франківської обласної ради") по 31.07.2021 (дата звільнення).

Виклад обставин і прохання у коментованій заяві не свідчить про попередню обізнаність позивача чи її представника про обставину неврахування за матеріалами пенсійної справи спірного стажу у подвійному розмір.

Слід резюмувати, що, за аргументами ОСОБА_1 , станом на день подання заяви про перерахунок пенсії із врахуванням стажу робити в закладі лікування інфекційних хворіб в подвійному розмірі, позивачу не було відомо чи зараховано її стаж в подвійному розмірі.

Водночас, відповідач, наголошуючи на недотримання позивачем строків звернення до суду із цим позовом, не надав суду жодних достовірних і достатніх доказів на засвідчення коментованої обставини.

Також ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не інформувало суд про наявність доказів доведення до відома ОСОБА_1 протоколів перерахунків пенсії, розрахунків чи інформаційних листів чи їх змісту, з яких позивач могла б дізнатись про те, що стаж останньої зараховано в одинарному розмірі.

З огляду на вказане, ОСОБА_1 не пропущено строків звернення до суду з цим позовом.

Обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права, та періоду, що підлягає захисту, суд керується такими мотивами.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, суд у досліджуваному випадку враховує наступні обставини:

- позивач, на дату звернення як із заявою про призначення пенсії від 24.03.2022 (а.с.59-62) так і 15.01.2024 (а.с.11) про перерахунок пенсії, не працювала в протитуберкульозному закладі;

- при призначенні позивачу з 24.03.2022 пенсії, відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу в подвійному розмірі стаж з 01.01.2004 по 31.07.2021;

- при наступних перерахунках пенсії також не зараховано до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи позивача з 01.01.2004 по 31.07.2021 в протитуберкульозному закладі;

- довідка №185 від 04.08.2021 засвідчує наявність стажу роботи ОСОБА_1 , що підлягає зарахуванню в подвійному розмірі.

Згідно позовної заяви ОСОБА_1 просить зарахувати періоди перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 02.05.1995 по 12.11.1995 та період роботи з 01.01.2004 по 31.07.2021 в подвійному розмірі, а також провести перерахунок та виплату пенсії з 24.03.2022.

Як зазначалося судом вище по тексту судового рішення, позивачу з 24.03.2024 призначено пенсію за вислугу років, що підтверджується протоколом перерахунку пенсії від 13.06.2022 (а.с.47) та додатком до перерахунку формою РС-право (а.с.49). Однак, при обрахунку пенсії за вислугу років протиправно не зараховано страхового стажу в подвійному розмірі за період з 01.01.2004 по 31.07.2021.

Суд пам`ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб`єкта владних повноважень, вказують на протиправність відмови ГУ ПФУ в Івано-Франківській області у зарахуванні стажу в подвійному розмірі за період з 01.01.2004 по 31.07.2021, який був не врахований при призначенні пенсії відповідачем.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

В контексті вирішення питання ефективного способу відновлення порушеного права суд керується приписами частини 4 статті 45 Закону №1058-IV, за змістом яких перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35 (пенсія по інвалідності, зміни групи інвалідності), частиною другою статті 38 (пенсія у зв`язку із втратою годувальника), частиною третьою статті 42 (перерахунок пенсії у разі зміни прожиткового мінімуму для осіб, які втрати працездатність) і частиною п`ятою статті 48 (пенсії особам, які перебувають на повному державному утриманні) цього Закону, провадиться у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

ОСОБА_1 15.01.2024 звернулась до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою, в якій просила здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням стажу роботи в Долинському протитуберкульозному диспансері, обчисленого в подвійному розмірі за період з 27.01.1993 по 31.07.2021 з моменту її призначення, а саме з 24.03.2022 у відповідності до вимог статті 60 Закону №1788-ХІІ (а.с.11).

В матеріалах справи не міститься відповідь ГУ ПФУ в Івано-Франківській області за результатами розгляду заяви позивача від 15.01.2024.

В розгляді справи такої відповіді до суду не надано ані ОСОБА_1 , ані відповідачем.

Згодом, представник позивача ОСОБА_2 04.02.2024 подав адвокатський запит з метою отримання інформації про зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи останньої з 27.01.1993 до 31.07.2021 в Долинському протитуберкульозному диспансері, згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ, а в разі не проведення обчислення в подвійному розмірі, просив повідомити причини не проведення такого перерахунку (а.с.9-10)

У відповідь на адвокатський запит, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листом від 18.04.2024 за №0900-0202-8/23872 повідомило представника позивача про наявний страховий стаж останньої, періоди роботи, які враховано в одинарному та кратному розмірах (а.с.12-13).

Слід вказати на те, що коментований лист відповідача від 18.04.2024 носить виключно інформаційний характер, наданий у відповідь на адвокатський запит.

Представником позивача ОСОБА_2 в адвокатському запиті від 04.02.2024 не ставилось питання про здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи в Долинському протитуберкульозному диспансері, обчисленого в подвійному розмірі за період з 27.01.1993 по 31.07.2021 з моменту її призначення, а саме з 24.03.2022, а таке питання порушено безпосередньо позивачем у заяві від 15.01.2024.

Отже, позивач подала заяву про перерахунок пенсії 15.01.2024 (а.с.11), то спірний перерахунок повинен бути здійснений з 01.01.2024.

В контексті досліджуваного питання суд в котре застосовує припис частини 2 статті 87 Закону №1058-IV, за змістом яких суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

В матеріалах пенсійної справи наявна заява позивача про призначення пенсії за віком від 24.03.2022 та протокол про призначення пенсії (а.с.46, 59).

У зв`язку з ненаданням відповідачем відповіді за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.01.2024, то такі дії слід кваліфікувати, як протиправну бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, що полягає в не зарахуванні до стажу період роботи позивача з 01.01.2004 по 31.07.2021 у подвійному розмірі

Зважаючи на вказане, суд переконаний, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде:

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести з 01.01.2024, перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу період її роботи з 01.01.2004 по 31.07.2021 в Комунальному некомерційному підприємстві "Долинський протитуберкульозний диспансер" Івано-Франківської обласної ради в подвійному розмірі згідно із статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 09.07.2003 за №1058-IV;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.01.2024 нарахування і виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 24.03.2022, перерахованої внаслідок зарахування до страхового стажу період її роботи з 01.01.2004 по 31.07.2021 в Комунальному некомерційному підприємстві "Долинський протитуберкульозний диспансер" Івано-Франківської обласної ради в подвійному розмірі згідно із статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 09.07.2003 за №1058-IV, з урахуванням уже проведених платежів за вказаний період пенсійних виплат.

Висновки суду свідчать про необхідність задовольнити позовні вимоги частково.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд відзначає, що позивачем за подання до суду адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 1 211,20 гривень згідно квитанції до платіжної інструкції №0.0.3668607850.1 від 25.05.2024 (а.с.5).

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, то з останнього підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 605,60 гривень, що пропорційно становить 50 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.

В частині питання витрат на професійну правничу, суд зважає на такі обставини.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 132 КАС України).

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Окрім зазначеного, частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В позовній заяві представник позивача зазначив, що попередній розрахунок суми судових витрат на надання правничої допомоги становить 8 000,00 гривень. Та вказав, що докази щодо розміру витрат на послуги адвоката будуть подані після ухвалення рішення суду.

Таким чином на час прийняття рішення в цій справі в суду відсутні підстави для розподілу судових витрат на правничу допомогу.

До адміністративного позову долучений ордер серії АТ №1070444 від 25.05.2024 про надання правової (правничої) допомоги (а.с.30).

У досліджуваному випадку суд позбавлений процесуальних повноважень щодо розподілу витрат на надання правової (правничої) допомоги в сумі 8 000,00 гривень, так як позивач у адміністративному позові не заявляє таких вимоги/клопотання, а ставить питання лише щодо стягнення понесених витрат у вигляді судового збору в сумі 1 211,20 гривень (а.с.5).

Сторонами не подано будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, що полягає в не зарахуванні до стажу період роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 по 31.07.2021 у подвійному розмірі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести з 01.01.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до стажу період її роботи з 01.01.2004 по 31.07.2021 в Комунальному некомерційному підприємстві "Долинський протитуберкульозний диспансер" Івано-Франківської обласної ради в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 09.07.2003 за №1058-IV.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.01.2024 нарахування і виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 24.03.2022, перерахованої внаслідок зарахування до страхового стажу період її роботи з 01.01.2004 по 31.07.2021 в Комунальному некомерційному підприємстві "Долинський протитуберкульозний диспансер" Івано-Франківської обласної ради в подвійному розмірі згідно із статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 09.07.2003 за №1058-IV, з урахуванням уже проведених платежів за вказаний період пенсійних виплат.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 гривень (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), АДРЕСА_1 ;

представник позивача адвокат - Комарницький Едуард Григорович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001814, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АТ №1070444 від 25.05.2024);

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018.

Суддя Чуприна О.В.