Ухвала суду № 121526667, 11.09.2024, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1733/24 Провадження № 2/450/1253/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючогосудді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

В провадженніПустомитівського районногосуду Львівськоїобласті знаходитьсяна розглядіцивільна справаза позовомТзОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді від 08 травня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду.

Ухвалою від 08 травня 2024 року задоволено клопотання сторонипозивача тавитребувано докази,отримання якихуповноважено представникапозивача ТзОВ «Бізнес Позика» Мишевську Н.М.

15 травня 2024 року відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про закриття провадження у справі, яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. В обґрунтування заяви вказала, що ухвалою господарського суду Львівської області від 26 лютого 2024 року у справі № 914/296/24 відкрито провадження у справі про її неплатоспроможність. Звертаючись із вказаною заявою до господарського суду Львівської області, вона включила до переліку кредиторів ТзОВ «Бізнес Позика», звернувши увагу господарського суду на наявність в неї грошових зобов`язань перед наведеним кредитором. З огляду на вказане вважає, що дана справа повинна розглядатись за правилами господарського судочинства, у зв`язку з чим просила провадження закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подану заяву, вивчивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Позивач ТзОВ «Бізнес Позика» у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 475602-КС-001 від 18 вересня 2023 року в розмірі 36420 грн. 35 коп.

Копією ухвали Господарського суду Львівської області від 26 лютого 2024 року у справі № 914/296/24 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією боржника призначено арбітражного керуючого Черкасов С.А.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11 червня 2024 року припинено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , звільнено її від боргів, окрім боргів за вимогами, передбаченими ч. 2 ст. 134 Кодексу України з процедур банкрутства. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, прийнято вважати погашеними, виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню, а провадження у справі № 914/296/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 закрито.

Як встановлено із вищевказаної ухвали, станом на 11 червня 2024 року жоден із кредиторів, в тому числі ТзОВ «Бізнес Позика», із заявою про визнання вимог до боржника ОСОБА_1 до суду та керуючого реструктуризацією не звернувся.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

За ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 19 ЦПК України, зазначається, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Слід зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, які передбачено у статті 2 ЦПК України, до яких віднесено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Однак, суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності провадження, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами у різних юрисдикціях.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» втратив чинність 21 жовтня 2019 року у зв`язку із введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства від 21 квітня 2019 року.

У відповідності до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника (ч. 2 ст. 7 КУзПБ).

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно ч. 13 ст. 30 ГПК України, виключною є підсудність справ, в тому числі передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, які розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

Норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Отже, порушення провадження у справі про банкрутство боржника обумовлює особливість вирішення таких спорів і полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються по суті саме у межах справи про банкрутство.

Дана позиція висловлена у постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року у справі № 908/4057/14 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), де зокрема зазначено і те, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута.

З огляду на те, що боржником ОСОБА_1 при зверненні до Господарського суду Львівської області включено до переліку кредиторів ТзОВ «Бізнес Позика», звернувши увагу господарського суду на наявність в неї грошових зобов`язань перед наведеним кредитором, останнім не виконано вимоги ч. 3 ст. 7 КУзПБ в межах даної справи, а також порушено вимоги ч. 1 ст. 45 КУзПБ щодо подання заяви із грошовими вимогами до боржника в межах справи № 914/296/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , що виключає порушення прав ТзОВ «Бізнес Позика» при зверненні в суд з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № 475602-КС-001 від 18 вересня 2023 року.

Відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді його справи.

За ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне задовольнити заяву відповідача та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме платіжної інструкції № 2384 від 11 квітня 2024 року, позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви до суду в розмірі 2422 грн. 40 коп.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відтак, позивачу слід повернути судовий збір у сумі 2422 грн. 40 коп., сплачений на рахунок № UA968999980313191206000013893, код отримувача 38008294, отримувач ГУК Львiв/Пустомитівська тг/22030101, відповідно до платіжної інструкції № 2384 від 11 квітня 2024 року.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 19, 133, 247, 255, 256 ЦПК України, ст.ст. 7, 45 КУзПБ, п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд,

п о с т а н о в и в:

Заяву відповідача ОСОБА_1 задовольнити.

Закрити провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Мусієвський В.Є.