Єдиний державний реєстр судових рішень
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/28208/22
категорія 111030700
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Новозаводські аграрні інвестиції" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство "Новозаводські аграрні інвестиції" (далі - ПП "Новозаводські аграрні інвестиції", позивач) із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - ГУ ДПС у Житомирській області, відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.10.2022 № 5793/06-30-09-02/35718391 на суму 21420,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.10.2022 № 5509/06-30-09-02/35718391 на суму 500 000,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.10.2022 № 5510/06-30-09-02/35718391 на суму 500 000,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.10.2022 № 5511/06-30-09-02/35718391 на суму 500 000,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від № 5494/06-30-09-02/35718391 на суму 1020,00 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що з 30.08.2022 по 09.09.2022 працівниками відповідача було проведено фактичну перевірку у ПП "Новозаводські аграрні інвестиції" за місцем проведення платником податків діяльності, розташування господарських та інших об`єктів права власності такого платника за адресою: Житомирська область, Хорошівський район, с. Рижани, вул. Заводська, 1 щодо зберігання пального. Підставою для проведення перевірки став наказ Головного управління ДПС у Житомирській області від 29 серпня 2022 № 1129-п про проведення фактичної перевірки за період з 01.07.2019 року по дату завершення фактичної перевірки з питань дотримання норм законодавства в частині обігу, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спиту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва та обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробі, пального та направлення на перевірку № 2384 від 30.08.2022 та № 2383 від 20.08.2022. З наказу № 1129- п від 29 серпня 2022 року вбачається, що підставою для видачі вказаного наказу та проведення фактичної перевірки щодо позивача є норми ст. ст. 20, 75, пп. 80.2.5., п. 80.02. ст. 80 Податкового кодексу України ( надалі - ПКУ). За результатами перевірки було складено акт фактичної перевірки від 09.09.2022 за реєстраційний номером № 5465/06-30-09-02/35718391. У подальшому, 14.10.2022 на адресу позивача надійшов рекомендований лист від відповідача з розрахунком штрафних санкцій до акту фактичної перевірки від 09.09.2022 та податкові повідомлення-рішення від 03.10.2022 за № 5493/06-30-09-02/ НОМЕР_1 на суму 21420,00 грн. штрафу, № 5494/06-30-09-02/35718391 на суму 1020,00 грн. штрафу, № 5509/06-30- 09-02/35718391 на суму 500 000,00 грн. штрафу, № 5510/06-30-09-02/35718391 на суму 500000,00 грн. штрафу, № 5511/06-30-09-02/35718391 на суму 500 000 грн. штрафу.
Позивач не погоджується з результатами фактичної перевірки, оформленими актом від 09.09.2022, та податковими повідомленнями- рішеннями від 03.10.2020, оформленими за результатами фактичної перевірки та вважає їх такими, що прийняті без врахування усіх наданих документів та з порушенням норм матеріального права, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню в судовому порядку.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 11.01.2023.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити к задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх необгрунтованістю та безпідставністю. Працівниками ГУ ДПС у Житомирській області відповідно до наказу «Про проведення фактичної перевірки» від 29.08.2022 № 1129-п з метою здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання га транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального на підставі направлень на проведення перевірки від 30.08.2022 № 2384 та X» 2383 (копії додаються) проведено фактичну перевірку Приватного підприємства «Новозаводські аграрні інвестиції» (код ЄДРПОУ 35718391) за адресою: Житомирська обл., Хорошівський р-н. с. Рижани, вул. Заводська, буд. 1.
За результатами перевірки було складено акт фактичної перевірки від 09.09.2022 № 5465 06-30-09-02/35718391, яким встановлено порушення позивачем п. 63.3 ст. 63, п. 85.2 ст. 85 Кодексу та ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, то використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).
На підставі встановлених порушень, викладених в акті фактичної перевірки, винесено наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 03.10.2022 №5793/06-30-09-02/35718391, згідно з яким до позивача застосовано штрафну санкцію на суму 21 420,00 грн. (відповідно до п. 117.1 ст. 117 Кодексу за неподання до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність за формою № 20-ОПП);
- від 03.10.2022 №5509/06-30-09-02/35718391, згідно з яким до позивача застосовано штрафну санкцію на суму 500 000,00 грн. (відповідно до ст. 17 Закону № 481/95-ІЗР за торгівлю наївним без наявності ліцензії на даний вид діяльності);
- від 03.10.2022 №5510/06-30-09-02/35718391, згідно з яким до позивача застосовано штрафну санкцію на суму 500 000,00 грн. (відповідно до ст. 17 Закону N" 481/95-ВР за зберігання пального без наявності ліцензії на даний вид діяльності);
- від 03.10.2022 №5511/06-30-09-02/35718391, згідно з яким до позивача застосовано штрафну санкцію на суму 500 000,00 грн. (відповідно до ст. 17 Закону № 481,95-ВР за зберігання пального без наявності ліцензії наданий вид діяльності);
- від 03.10.2022 №5494/06-30-09-02/35718391, згідно з яким до позивача застосовано штрафну санкцію на суму 1 020,00 грн. (відповідно до п. 121.1 ст. 121 Кодексу за ненадання платником податків посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всіх документів, що належить або пов`язані з предметом перевірки).
Відповідач вважає, що фактичну перевірку проведено із дотриманням вимог податкового законодавства, а прийняті за результатами її проведення податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій просить задовольнити позовні вимоги, з мотивів, викладених у позовній заяві.
11.01.2023 підготовче засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді у відрядженні. Наступне судове засідання призначено на 25.01.2023.
25.01.2023 справу знято з розгляду у зв`язку із оголошенням сигналу «Повітряна тривога». Наступне судове засідання призначено на 01.02.2023.
01.02.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 09.02.2022.
09.02.2023 протокольною ухвалою суду залучено в якості свідків залучено працівників Головного управління ДПС у Житомирській області, які здійснювали фактичну перевірку ПП "Новозаводські аграрні інвестиції". Наступне судове засідання у справі призначено на 01.03.2023.
Відповідач подав до суду додаткові пояснення, у яких зазначає, що позовні вимоги необгрунтовані та задоволенню не підлягають.
01.03.2023 у судовому засіданні заслухано свідка ОСОБА_1 та протокольною ухвалою суду вирішено подальший розгляд справи здійснювати у письмовому проваджені.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПП "Новозаводські аграрні інвестиції" є юридичною особою згідно законодавства України, та на постійній основі займається сільськогосподарською діяльністю з вирощування та реалізації сільськогосподарських культур, зокрема кукурудзи, що підтверджується витягом з ЄДР.
З моменту свого існування та по цей час ПП "Новозаводські аграрні інвестиції" займається такими видами діяльності за КВЕД - 2010: 01.11- Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.50- змішане сільське господарство; 01.61- допоміжна діяльність у рослинництві, та 49.41. - Вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується Витяг з ЄДРПОУ.
13.03.2020 ПП "Новозаводські аграрні інвестиції" було отримано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потребу власного споживання чи промислової переробки) за реєстраційним номером 06050414202000515 терміном дії з 13.03.2020 по 13.03.2025 із зазначенням місця зберігання: Україна, Житомирська область, Хорошівський райони, с. Рижани, вул. Заводська, 1, загальна місткість резервуарів, що використовується для зберігання пального ( літрів) 20000,00.
У період з 30.08.2022 по 09.09.2022 працівниками відповідача було проведено фактичну перевірку у позивача за місцем проведення платником податків діяльності, розташування господарських та інших об`єктів права власності такого платника за адресою: Житомирська область, Хорошівський район, с. Рижани, вул. Заводська, 1 щодо зберігання пального.
Підставою для проведення перевірки став наказ Головного управління ДПС у Житомирській області від 29 серпня 2022 № 1129-п про проведення фактичної перевірки за період з 01.07.2019 року по дату завершення фактичної перевірки з питань дотримання норм законодавства в частині обігу, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спиту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва та обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробі, пального та направлення на перевірку № 2384 від 30.08.2022 та № 2383 від 20.08.2022, зі змісту якого вбачається, що підставою для видачі вказаного наказу та проведення фактичної перевірки щодо позивача є норми ст. ст. 20, 75, пп. 80.2.5., п. 80.02. ст. 80 Податкового кодексу України.
За результатами перевірки було складено акт фактичної перевірки від 09.09.2022 № 5465/06-30-09-02/35718391, зі змісту якого слідує, що в ході перевірки встановлено наступне:
1)суб`єкт господарювання в період з 27.08.2019 по 10.12.2020 згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів та інших первинних бухгалтерських документів отримував дизельне паливо та газ вугледовдний скреплений за адресою: Житомирська область, Хорошівський район, с. Рижани, яке зберігав та використовував в своїй господарській діяльності чим порушив ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (зі змінами та доповненнями) в частині зберігання пального без наявності ліцензії на даний вид діяльності за адресою: Житомирська область, Хорошівський район, с. Рижани.;
2) у період з 11.07.2019 до 22.07.2020 суб`єкт господарювання згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів та інших первинних бухгалтерських документів отримував дизельне паливо за адресою: Житомирська область, Хорошівський район, смт. Пулини, вул. Шевченка, 130, яке зберігав та використовував в своїй господарській діяльності чим порушив ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (зі змінами та доповненнями) в частині зберігання пального без наявності ліцензії на даний вид діяльності за адресою: Житомирська область, Хорошівський район, смт. Пулини, вул Шевченка, 130;
3) 25.12.2019 суб`єкт господарювання згідно наданих до перевірки товаро-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів та інших первинних бухгалтерських документів отримував дизельне паливо в кількості 3550 літрів за адресою: Сумська область, Краснопільський район, с. Самотоївка, яке зберігав та використовував в своїй господарській діяльності чим порушив ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (зі змінами та доповненнями) в частині зберігання пального без наявності ліцензії на даний вид діяльності за адресою: Сумська область, Краснопільський район, с. Самотоївка;
4)у період з 27.02.2020 по 24.08.2022 суб`єкт господарювання згідно наданих до перевірки товарно- транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів та інших первинних бухгалтерських документів отримував дизельне паливо та газ вугливодневий скрпіплений за адресою: Житомирська область, Хорошівський район, с. Рижани, вул. Заводська, 1, яке зберігав та використовував в своїй господарській діяльності чим порушив ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (зі змінами та доповненнями) в частині зберігання пального без наявності ліцензії на даний вид діяльності за адресою: Житомирська область, Хорошівський район, с. Рижани, вул. Заводська, 1;
5)суб`єкт господарювання в перевіряємий період використовував у своїй господарській діяльності транспортні засоби та техніку в кількості 21 одиниць, а саме:
- установка для сушінна зернових культур G132, право користування якою набуто 23.06.2021 (договір купівлі-продажу);
- мобульна зерносушка SM -1 б/у, право користування якою набуто 01.12.2020;
- ємкість для газу вуглеводневого скріпленого об`ємом 4850 л;
- ємкість для газу вуглеводневого скріпленого об`ємом 4850 л;
- комбайн зернозбиральний самохідний КЗС- 812-16 «ПАЛЕССЕ» в комплекті;
- обприскувач самохідний MATROX M44D150, б/у, сівалка Харвест 6.3-02 ( з прикотюючими картками), борона дискова ДБВП - 6.3., прикотуючий каток БДВП-6.3;
- трактор JOHN DEERE 8410, 2000 р.в.;
- ємкість 50 м. куб б/у Б000000220,
- ємкість зо м.куб. б/у Б000000220;
- ємкість зо м.куб. б/у НОМЕР_2 ;
- автомобіль камаз, модель 53212,1995 р.в.,
- сідловий тягач марки ДАФ, модель XF105/410 з напівпричепом - самоскидом марка FRUEHAUF модель LTD, 2006 р.в., право користування набуто 01.10.2018;
- сідловий тягач марки ДАФ, модель FT XF105/460 SC з напівпричепом - самоскидом марка FRUEHAUF модель DA37X, 2007 р.в., право користування набуто 23.11.2018;
- сідловий тягач марки ДАФ, модель XF105.460 з напівпричепом - самоскидом марка FRUEHAUF модель LTD, 2004 р.в., право користування набуто 01.12.2018;
- сідловий тягач марки ДАФ, модель XF105.410 з напівпричепом - самоскидом марка GENERAL TRAILERS, модель DJDSF3,2006 р.в., право користування набуто 31/05/2022; які перебувають в оренді та не подав своєчасно до контролюючого органу за останнім місцем обліку повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність за формою № 20-0АА, чим порушив вимоги п. 63, ст. 63 ПКУ.
6) згідно наданих до перевірки первинних бухгалтерських документів встановлено, що суб`єкт господарювання надавав транспорті послуги іншим суб`єктам господарювання в калькуляцію розрахунку вартості транспортних послуг входило продаж дизельного палива). Також згідно наданих до перевірки первинних документів ( видаткової накладної № 2200 від 13.10.2020 виданої ТОВ «УКРДШПРОГАЗ» СГ реалізовувало ( заправляло) газ вугдлеводневий скріплений в кількості 4344 кг. в техніку (мобільну зерносушку SM -1 б/у, яку він взяв в оренду 01.12.2020 року згідно договору № 1/12 від 01.12.2020 в ТОВ «АГРІС ПОЛІССЯ» , яка на той момент йому не належала чим порушив ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (зі змінами та доповненнями) в частині торгівлі пальним без наявності ліцензії на даний вид діяльності.
7)суб`єктом господарювання станом на 08.09.2022 не було забезпечено надання в повному обсязі документів/копій документів, які належать до предмету перевірки окрім актів списання пального, оборотних відомостей, документів на придбання пального, документів на автотранспорті засоби чим порушено п. 85.2. ст. 85 ПК.
У подальшому, 14.10.2022 на адресу позивача надійшов рекомендований лист від відповідача з розрахунком штрафних санкцій до акту фактичної перевірки від 09.09.2022 та податкові повідомлення-рішення від 03.10.2022 за № 5493/06-30-09-02/ НОМЕР_1 на суму 21420,00 грн. штрафу, № 5494/06-30-09-02/ НОМЕР_1 на суму 1020,00 грн. штрафу, № 5509/06-30- 09-02/35718391 на суму 500 000,00 грн. штрафу, № 5510/06-30-09-02/ НОМЕР_1 на суму 500000,00 грн. штрафу, № 5511/06-30-09-02/35718391 на суму 500 000 грн. штрафу.
Не погоджуючись із вказаним податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, надаючи правову встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).
Відповідно до пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Право на проведення перевірок платників податків (крім Національного банку України) передбачено пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.
Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 Податкового кодексу України.
Відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Отже, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.
Передумовою проведення фактичної перевірки, з підстав передбачених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків.
Як зазначалося вище наказ Головного управління ДПС у Житомирській області від 29 серпня 2022 № 1129-п «Про проведення фактичної перевірки прийнятий на виконання пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.
За наведених вимог Податкового кодексу України, підставою для призначення фактичної перевірки відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПКУ є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Проте, вказаний наказ від 29.08.2022 про проведення перевірки не містить жодних посилань на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилань на норми, що їх регулюють. Тобто в наказі відсутні відомості про те, яка інформація про порушення вимог законодавства, слугувала підставою для призначення фактичної перевірки щодо позивача стала підставою, що ставить під сумнів правомірність призначення та проведення відповідної перевірки.
Отже, враховуючи, що відповідачем не зазначено підстав для проведення фактичної перевірки, не видається можливим ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення фактичної перевірки, не визначено, яка інформація свідчить про порушення законодавства або про їх можливі порушення і в якому порядку вона була отримана, що дає підстави для висновку, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України.
В контексті зазначення суб`єктом владних повноважень правових підстав для здійснення контролюючих заходів слід звернути увагу на рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/20 18 (справа № 1-6/2018), яким сформовано з правову позицію щодо верховенства права, а саме - основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).
Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.
Наведене узгоджується із сталою практикою ЄСПЛ, згідно якої, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Веуеіег v. Italy), пункт 119).
На підставі викладеного, слід дійти висновку про те, що прийняття наказу про проведення фактичної перевірки без визначення фактичних підстав для її призначення та з питань дотримання законодавства у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального без будь-яких додаткових підстав при системному тлумаченні норм Податкового кодексу України свідчить про порушення принципу правової визначеності, що є недопустимим.
У постанові від 05 липня 2021 року у справі № 825/951/17 Верховним Судом визначено, що можливість проведення фактичної перевірки, зокрема, на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України пов`язується із наявністю в податковому органі інформації про можливі порушення з боку суб`єкта господарювання вимог податкового законодавства.
Також, у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 160/7971/19 Верховним Судом визначено, що підставою проведення фактичної перевірки, визначеної підпунктом 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, тобто інформації про конкретний факт недотримання платником податків вимог законодавства щодо виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання спирту, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Крім того, Верховним Судом у вказаній постанові зазначено, що у такій категорії справ підлягає дослідженню, які саме порушення допустив платник податків, що могло б бути підставою для проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, а також встановленню наявність у спірному наказі посилань на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють.
При цьому, касаційним судом також визначено, що така ж правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 8 вересня 2020 року у справі №640/21536/19.
Аналогічні висновки містять і постанови Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі № 815/756/16, від 11 червня 2019 року у справі № 1440/2045/18, від 08 вересня 2020 року у справі № 640/21536/19, від 22 вересня 2020 року у справі № 520/1304/2020, від 17 грудня 2020 року у справі № 520/12028/18, від 08 квітня 2021 року у справі № 640/21528/19, від 15 червня 2021 року у справі № 826/28170/15.
Разом з тим, слід відмітити, що у Законі Україні «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» відсутнє будь-яке уповноваження контролюючого органу на здійснення фактичних перевірок без підстав, передбачених ПК України.
Тобто, наявність повноважень контролюючого органу на здійснення функцій у певних сферах, перелічених у п.п.80.2.2, 80.2,5, повинно одночасно співпадати з наявністю інформації про можливі порушення з боку платника податків у відповідній сфері.
Лише у такому разі, контролюючий орган вправі призначити фактичну перевірку платника податків,
Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №826/11217/18 зазначає, що процедурні порушення при призначенні перевірки мають наслідком протиправність прийнятого керівником податкового органу наказу про проведення перевірки. Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 27.01.2015 (справа №21-425а14), відповідно до якої лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок може бути належною підставою для видання наказу про проведення перевірки.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі №816/228/17, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про ії проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
У конкретному випадку, складений за результатами перевірки акт фактичної перевірки від 09.09.2022 не відповідає встановленим вимогам та не містить чіткого посилання на порушення позивачем податкового законодавства України.
Разом з тим, відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.
Оскільки суть фактичної перевірки у спірних правовідносинах полягає у безпосередньому встановленні працівниками контролюючого органу зберігання суб`єктом господарювання пального у місці, на яке такий суб`єкт не отримав відповідної ліцензії, то останні мали чітко встановити обставини правопорушення, а саме в якій кількості пальне зберігається без ліцензії, де воно зберігається на підставі яких документів, ким та коли було поставлено ПП "Новозаводські аграрні інвестиції".
В той же час, окрім посилань на те, що суб`єкт господарювання згідно наданих до перевірки товарно- транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів та інших первинних бухгалтерських документів отримав дизельне паливо та скріплений газ за адресою вказаною в акті перевірки, яке зберігав та використовував у власній господарській діяльності, чим порушив вимоги ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (зі змінами та доповненнями) не містить. В акті перевірки відсутнє роз`яснення, чи зберігалось таке пальне у приміщенні (складі), чи на відкритому повітрі та яким чином таке пальне зберігалось, в яких ємностях, тарах, обладнанні, транспортних засобах тощо.
Також є незрозумілим за якою адресою мала проводитися фактична перевірка, оскільки в наказі на перевірку вказано, що вона проводиться за місцем провадження платником податків діяльності , розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично перевірка проводилася за місцем реєстрації позивача: АДРЕСА_2 .
Отже, акт перевірки від 09.09.2022 не відповідає вимогам систематизованого, чіткого, об`єктивного та повного викладу фактів виявлених порушень законодавства.
Щодо податкового повідомлення-рішення №5493/06-30-09-02/35718391 від 03.10.2022 на суму 21420,00 грн., суд зазначає таке.
З матеріалів справи слідує, що податкове повідомлення - рішення від 03.10.2022 № 5493/06-30-09-02/35718391 складене на підставі акта перевірки 5465/06-30-09-02/35718391від 09.09.2022 та передбачає застосування на підставі п. 117.1 ст. 117 ПКК штрафної (фінансової) санкції на суму 21420,00 гр. за недодання до контролюючого органу повідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП щодо 21 одиниці.
При цьому, в податковому повідомленні- рішенні чітко не зазначено, яку норму права порушав позивач, так як відповідач посилається що позивачем порушено п. 63.3. ст. 63 ПК України.
З`ясовано, що під час перевірки, перевірючим було надано документи, що підтверджують право користування сільськогосподарською технікою, яка перебуває в користуванні позивача саме на підставі договорів оренди, що фактично підтверджується і самим актом перевірки.
Норми п. 117.1. ст. 117ПКУ, передбачають відповідальність за неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом:
1) заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі,
2) реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних,
3) неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін,
4) подання з помилками чи у неповному обсязі,
5) неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.
Згідно з п.63.3 ст.63 ПК України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Пунктами 8.1 та 8.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588 (далі наказ № 1588), передбачено, що платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом (форма 20-ОПП).
Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 8.4 наказу № 1588, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20- ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
Згідно з п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Відповідальність за неподання у строки та у випадках, передбачених ПК України, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим передбачена п.117.1 ст. 117 ПК України.
Тобто, податкове законодавство пов`язує обов`язок щодо подання звітності про об`єкти оподаткування з наявністю обов`язку по сплаті податків щодо такого об`єкта.
Отже, позивач використовував у своїй господарській діяльності орендовані транспортні засоби та ємкості, а тому у нього не виникає обов`язку щодо сплати податків, оскільки означені об`єкти належать на праві власності іншим юридичним та фізичним особам.
Крім того, норми ПК України не встановлюють строки подання повідомлення за формою № 20-ОПП, що в свою чергу виключає одну з необхідних складових для притягнення особи до відповідальності, згідно з п.117.1 ст.117 ПК України.
Посилання відповідачі на строки, встановлені наказом № 1588 є помилковим, оскільки, як вже зазначалося вище, санкція ст. 117 ПК України передбачає відповідальність за порушення строків, встановлених, виключно, кодексом.
Проте, не зважаючи на необов`язковість та відсутність встановлених строків для подання заяви за формою 20 ОПП щодо орендованого рухомого та нерухомого майна, позивач подав до органів ДПС повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність за формою № 20- ОПП щодо транспортних засобів, які відображені в акті перевірки.
З матеріалів справи слідує, що 21.06.2022 позивачем було подано форму 20-ОПП щодо 16 об`єктів, серед яких 3 автомобілі ДАФ, автомобіль Камаз 53212, трактор Белорус 1221-70, обприскувач самохідний MATROX M44D150, б/у, сівалка Харвест 6.3-02 (з прикотюючими картками), борона дискова ДБВП - 6.3., прикотуючий каток БДВП-6.3; трактор JOHN DEERE 8410 та інше, що підтверджується квитанцією №2 від 21.06.2022 р. про доставку документу.
Слід відмітити, що при складенні оскаржуваного ППР, відповідачем не було враховано вимоги п. 113.1 ст. 113 Податкового кодексу України, згідно якого строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов`язань.
Згідно з п.114.1 ст. 114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
Враховуючи вказані правові норми Податкового кодексу України, строк 1095 днів, який передбачений ст. 102 Податкового кодексу України для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) щодо порушень, які на думку відповідача виникли у 2018 році (оренда комбайна зернозбирального, право користування щодо якого набуто 01.10.2018, ємкості на 50 кум.м. - право користування якою виникло 01.01.2018, сідлових тягаячі марки ДАФ, яку були передані в користування 01.10.2018, 23.11.2018, 01.12.2018) закінчився до моменту складення ППР.
Окрім того, при складенні оскаржуваного ППР відповідачем не враховано п. 52-1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, який передбачає, що за порушення податкового законодавства, вчиненого протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:
- порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;
- відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;
- порушення вимог законодавства в частині:
- обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
- цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;
- обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами- лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;
- здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку;
- порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.
Таким чином, відповідальність за неподання (несвоєчасне подання) повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-0ПП протягом періоду здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби не застосовується до 31 грудня 2022 року.
Отже, всі вищенаведені підставі свідчать про протиправності та необхідності скасування податкового повідомлення-рішення №5493/06-30-09-02/35718391 від 03.10.2022.
Щодо податкового повідомлення-рішення №5510/06-30-09-02/35718391 від 03.10.2022 на суму 500 000, 00 грн.
Судом встановлено, що податкове повідомлення - рішення від 03.10.2022 №5510/06-30-09-02/35718391 складене на підставі акту перевірки №5463/06-30-09-02/35718391 від 09.09.2022 та містить посилання на те, що встановлено порушення ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» від 19.12.2095 №418/95-ВР (зі змінами та доповненнями) за ведення діяльності в період з 27.08.2019 по 10.12.2020 без отримання відповідної ліцензії.
За вказане правопорушення до позивача на підставі п.п. 54, 3.3. п. 54.3. ст. 54 та п. 116.1, ст. 116 ПКУ та ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (зі змінами та доповненнями)» застосовану суму штрафних (фінансової) санкції на суму 500 000,00 грн.
Слід відмітити, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 03.10.2022 №5515/06-30-09-02/35718391 в графах «посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено», «посилання на пункт та статтю законодавчого акта, який є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфер; зовнішньоекономічної діяльності» наявні посилання лише на статті 15 та 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» без зазначення конкретних частин, пунктів чи абзаців вказаних статей, що не дає можливості встановити чітку норму законодавства, порушення якої зафіксовано відповідачем та яка стала підставою для застосування штрафних (фінансових санкцій).
Разом з тим, акт перевірки також не містить посилання на конкретну норму статті 15 Закону, порушення якої встановлено відповідачем, враховуючи, що сама стаття містить значну кількість вимог до імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.
Стаття 17 Закону №481/95-ВР, в свою чергу, також містить значну кількість підстав для застосування фінансових санкцій у вигляді штрафів в залежності від виявленого правопорушення.
Вказане податкове повідомлення - рішення містить також посилання на норми ст. 54, та 116 ПКУ, які не мають відношення до обставин перевірки.
Отже, ні з акту перевірки, ні з оскаржуваного податкового повідомлення - рішення не можливо встановити, яке порушення законодавства допустив позивач та де і в чому він зберігав пальне в період з 27.08.2019 по 10.12.2020 без отримання ліцензії.
Натомість під час перевірки перевірючим було надано Договір №467/04/ купівлі- продажу нафтопродуктів від 19.04.2019, укладений між позивачем та ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» на поставку нафтопродуктів.
П. 2.1 вказаного Договору передбачено, Постачальник зобов`язується поставити нафтопродукти та оформити документи на поставку, в тому числі ТТН.
На підтвердження факту прийняття від Продавця нафтопродуктів, позивачем під час перевірки представникам відповідача було надано накладні на відпуск ПММ за 27.08.2020, 10.09.2020, 09.11.2020, 08.12.2020 та ТТН на відпуск нафтопродуктів, де зазначено було, що пунктом розвантаження є Житомирська область, Хорошівський район, с. Рижани, тобто вказано не повну адресу. Однак, це не виключає того, що товар прямувався за адресою: Житомирська область, Хорошівський район, с. Рижани, вул. Заводська, 1, як в подальшому було виправлено постачальником та надано виправлені примірники перевіряючим.
При цьому, в всіх інших ТТН за 2020,2021,2022 року, складених від імені вказаного Постачальника, адреса вказана повністю: АДРЕСА_1 , що не заперечується відповідачем і підтверджує факт того, що пальне приймалося саме за місцем знаходження ємкості, зазначеної у ліцензії на зберігання пального.
Більше того, як слідує зі змісту ст.15 Закону №481/95-ВР для отримання ліцензії на зберігання пального виключно для потреб власного споживання суб`єкти господарювання у заяві, серед іншого, зазначають загальну місткість резервуарів, що використовується для зберігання пального, та їх фактичне місце знаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.
Оскільки позивач має діючу ліцензію на право зберігання пального ( виключно для потребу власного споживання чи промислової переробки) за реєстраційним номером 06050414202000515, терміном дії з 13.03.2020 по 13.03.2025 із зазначенням місця зберігання: Україна, Житомирська область, Хорошівський райони, с. Рижани, вул. Заводська, 1, загальна місткість резервуарів, що використовується для зберігання пального (літрів) 20000,00, то відповідач не довід та не надав жодних доказів того, що вищевказані ПММ зберігалися у іншому місці.
Щодо податкового повідомлення - рішення №5509/06-30-09-02/35718391 від 03.10.2022 на суму 500 000, 00 грн., слід враховувати таке.
Податкове повідомлення - рішення від 03.10.2022 №5509/06-30-09-02/35718391 складена на підставі акта перевірки 5465/06-30-09-02/35718391 від 09.09.2022 та містить посилання на те, що встановлено порушення ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» від 19.12.2095 № 418/95-ВР (зі змінами та доповненнями) за ведення діяльності в період з 11.07.2019 по 22.07.2020 без отримання відповідної ліцензії.
За вказане правопорушення до позивача на підставі п.п. 54, 3.3. п. 54.3. ст. 54 та п. 116.1, ст. 116 ПКУ та ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюновріх виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (зі змінами та доповненнями)» застосовану суму штрафних (фінансової) санкції на суму 500 000,00 гр.
Отже, предметом доказування у цій справі є обставини, які підтверджують або спростовують висновки контролюючого органу про наявність в діях позивача складу правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності на підставі статті 17 Закону №481/95-ВР.
Стаття 15 Закону №481/95-ВР визначає умови провадження діяльності з імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.
Статтею 17 Закону №481/95-ВР встановлена відповідальність за порушення норм цього Закону. Так, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Цією нормою встановлено щонайменше 22 випадки, за наявності яких до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів та визначено розмір таких. Визначені цією нормою розміри штрафів є або фіксованими, або у відсотковому співвідношенні до вартості товару із визначенням граничної межі.
В оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 03.10.2022 №5509/06-30-09-02/35718391 в графах «посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено», «посилання на пункт та статтю законодавчого акта, який є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності» наявні посилання лише на статті 15 та 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» без зазначення конкретних частин, пунктів чи абзаців вказаних статей, що не дає можливості встановити чітку норму законодавства, порушення якої зафіксовано відповідачем та яка стала підставою для застосування штрафних (фінансових санкцій).
Разом з тим, акт перевірки також не містить посилання на конкретну норму статті 15 Закону, порушення якої встановлено відповідачем, враховуючи, що сама стаття містить значну кількість вимог до імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.
Вказане податкове повідомлення - рішення містить також посилання на норми ст. 54, та 116 ПКУ, які не мають відношення до обставин перевірки.
Отже, ні з акту перевірки, ні з оскаржуваного податкового повідомлення - рішення не можливо встановити, яке порушення законодавства допустив позивача та де і в чому він зберігав пальне в період з 11.07.2019 по 22.07.2020 без отримання ліцензії.
У постанові від 5 лютого 2021 року у справі №815/6356/15 Верховний Суд зазначив, що відсутність у податковому повідомленні-рішенні посилання на законодавчий акт, на підставі якого відповідачем застосовано штрафні санкції та визначено їх розмір суттєво впливає на правомірність такого рішення, а суд позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України.
Аналогічна позиція викладена і у постанові ВС від 31 травня 2022 у справі №540/4291/20.
Щодо складу правопорушення, пов`язаного із зберіганням пального без ліцензії, то необхідно врахувати, що 1 січня 2016 року ПК України визначав, що діяльність з реалізації пального обумовлювалася обов`язком суб`єкта господарювання зареєструватися платником акцизного податку, а також виконувати вимоги, пов`язаних із обігом пального.
Водночас, законодавець встановив, що приміщення для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є акцизним складом (підпункт 14.1.6), а суб`єкти господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є розпорядниками акцизного складу (підпункт 14.1.224).
До 1 липня 2019 року діяльність з виробництва, реалізації та зберігання пального не підлягала ліцензуванню.
З 1 липня 2019 року набрав чинності Закон України від 23 листопада 2018 року № 2628- VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», яким внесено зміни до ПК України та Закону №481/95-ВР.
З цього часу Закон №481/95-ВР почав додатково визначати основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, а норми ПК України встановили більш ширше поняття акцизних складів, в тому числі, визначили критерії, за яких відповідна територія/ємність не вважається акцизним складом.
Відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР встановлена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень. Водночас така санкція не може бути застосована у випадку, якщо місце зберігання пального є таким, яке за змістом статті 15 Закону №481/95-ВР звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримувати відповідну ліцензію.
За змістом частин сьомої, восьмої, десятої, шістнадцятої статті 15 Закону №481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років, а річна плата на право зберігання пального становить 780 гривень.
Частинами тридцять другою, тридцять восьмою статті 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), на підставі певного переліку документів.
Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (частина сорок третя статті 15 Закону №481/95-ВР).
При цьому, згідно з частиною дев`ятнадцятою цієї статті ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Статтею 1 Закону №481/95-ВР надано визначення поняттям, зокрема: зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Проте, Закон №481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям «споруди», «обладнання», «ємності». При цьому, якщо загальні визначення понять «споруда» та «обладнання» є більш чітко окресленими, то поняття «ємність» таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв. Тому застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі №481/95-ВР робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.
У зв`язку з тим, що Закон №481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію, то задля вирішення спірного у цій справі питання підлягають рахуванню норми ПК України, які надають визначення поняттям, пов`язаним з обігом пального, зокрема, й місць його зберігання.
Згідно з підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом, зокрема:
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;
в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;
г) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
Не є акцизним складом пересувним:
- транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;
- паливний бак транспортного засобу.
При цьому, відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу будь- які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.
Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України: у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками; при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.
До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:
а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;
б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які:
- призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг;
- належать іншим особам;
- виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;
в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.
Згідно з підпунктами 14.1.224, 14.1.224-1 розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.
Розпорядник акцизного складу пересувного - суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб: реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий; ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм ПК України та Закону №481/95-ВР у їх взаємозв`язку дають підстави для формулювання такого правового висновку. Зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.
Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.
За своїм змістом такі місця зберігання пального відповідають ознакам, які ПК України встановлює як винятки з понять «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний»: орендовані транспортні засоби, що використовуються суб`єктом господарювання, призначені для переміщення в них пального на митній території України для потреб власного споживання.
Крім того, звертаю увагу, що перевірка дотримання вимог Закону №481/95-ВР здійснюється податковими органами шляхом проведення фактичних перевірок, за результатами якої у випадку встановлення порушення норм цього Закону, складається акт перевірки, який згідно з усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Діяльність суб`єкта господарювання зі зберігання пального у місці, яке не підпадає під винятки, передбачені статтею 15 Закону №481/95-ВР та ПК України, без наявності відповідної ліцензії утворює склад правопорушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 грн. Такі штрафні санкції застосовуються податковим органом у випадку виявлення під час проведення фактичної перевірки складу податкового правопорушення, передбаченого Законом №481/95-ВР, що має бути зафіксовано у відповідному акті перевірки.
Під час розгляду справ, пов`язаних із притягненням суб`єктів господарювання до відповідальності за таке правопорушення, предметом доказування є саме підтвердження або спростування виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень вимог Закону №481/95-ВР, в якому має бути чітко зазначено, в чому полягає порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, яких саме норм та на підставі яких обставин ґрунтується цей висновок.
Як зазначалося вище, акт перевірки не містить інформації про те, у кого повивач придбав пальне, кількість придбаного пального, його вартість та розрахунки між суб`єктами. Однак, безпосередньо в акті перевірки ГУ ДПС у Житомирській області посилається на те, що пальне зберігається не в місті, зазначено у ліцензії, проте не вказує, де саме та в чому зберігається таке пальне. Поряд з цим, в акті перевірки не відображено і спосіб його зберігання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей).
Враховуючи, що у спорах про правомірність застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії основним і вирішальним предметом доказування є підтвердження або спростування обставин саме факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання, колегія суддів вважає, що невстановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові ВС від 31 травня 2022 по справі № 540/4291/20.
Крім того, під час перевірки перевірючим було надано договір № 89 від 01.11.2018, укладений між ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» та ТОВ «ТАЙМ ОЙЛ» на поставку нафтопродуктів.
На підтвердження факту прийняття від Продавця нафтопродуктів, позивачем під час перевірки представникам відповідача було надано накладні на відпуск ПММ та ТТН за 21.05.2020,20.07.2020 та 21.07.2020, 31.07.2020 в яких пунктом розвантаження було зазначено адресу: Житомирська область, Хорошівський район, смт. Пулини, вул. Шевченка, 130.
Так, під час перевірки було встановлено, що надані для перевірки 6 шт. ТТН, складені від імені постачальника ТОВ «ТАЙМ ОЙЛ» містили описку в частині адреси поставки, проте під час перевірки вказана помилка була виправлена та перевіряючи було надано примірники виправлених ТТН, де вказана вірна адреса: Україна, Житомирська область, Хорошівський райони, с. Рижани, вул. Заводська, 1. Крім того, інші ТТН від вказаного постачальника містили вірну адресу постачання.
Оскільки ТТН формується Постачальником, то позивач був позбавлений можливості в односторонньому порядку вносити до ТТН зміни. Однак, це не виключає того, що товар прямував за адресою: АДРЕСА_1 , як в подальшому було виправлено постачальником.
Крім того, ПММ, що поставлялися за вказаними накладними здійснювалася заправка власної та орендованої сільгосптехніки, що не потребує наявності ліцензії.
Як слідує зі змісту ст.15 Закону №481/95-ВР для отримання ліцензії на зберігання пального виключно для потреб власного споживання суб`єкти господарювання у заяві, серед іншого, зазначають загальну місткість резервуарів, що використовується для зберігання пального, та їх фактичне місце знаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.
Оскільки позивач має діючу ліцензію на право зберігання пального ( виключно для потребу власного споживання чи промислової переробки) за реєстраційним номером 06050414202000515, терміном дії з 13.03.2020 по 13.03.2025 із зазначенням місця зберігання: Україна, Житомирська область, Хорошівський райони, с. Рижани, вул. Заводська, 1, загальна місткість резервуарів, що використовується для зберігання пального (літрів) 20000,00, то відповідач не довід та не надав жодних доказів того, що вищевказані ПММ зберігалися у іншому місці.
Що стосується податкового повідомлення -рішення №5511/06-30-09-02/35718391 від 03.10.2022 на суму 500 000, 00 грн., суд зазначає таке.
Податкове повідомлення - рішення від 03.10.2022 №5511/06-30-09-02/35718391 складене на підставі акту перевірки 5465/06-30-09-02/35718391 від 09.09.2022 та містить посилання на те, що встановлено порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» від 19.12.2095 № 418/95-ВР (зі змінами та доповненнями) за ведення діяльності в період з 11.07.2019 по 22.07.2020 без отримання відповідної ліцензії.
За вказане правопорушення до позивача на підставі п.п. 54, 3.3. п. 54.3. ст. 54 та п. 116.1, ст. 116 ПКУ та ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (зі змінами та доповненнями)» застосовану суму штрафних (фінансової) санкції на суму 500 000,00 гр.
В оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 03.10.2022 № 5511/06-30-09- 02/35718391 в графах «посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено», «посилання на пункт та статтю законодавчого акта, який є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності» наявні посилання лише на статті 15 та 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» без зазначення конкретних частин, пунктів чи абзаців вказаних статей, що не дає можливості встановити чітку норму законодавства, порушення якої зафіксовано відповідачем та яка стала підставою для застосування штрафних (фінансових санкцій).
При цьому, акт перевірки також не містить посилання на конкретну норму статті 15 Закону, порушення якої встановлено відповідачем, враховуючи, що сама стаття містить значну кількість вимог до імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.
Вказане податкове повідомлення - рішення передбачає, що порушення здійснено за період з 11.07.2019 по 22.07.2020 і пов`язане з веденням діяльності без отримання відповідної ліцензії.
Проте, ні з акту перевірки, ні з оскаржуваного податкового повідомлення - рішення не можливо встановити, яке порушення законодавства допустив позивача, в чому воно полягає, на який вид діяльності не було ліцензії.
Як зазначалося вище, позивач має діючу Ліцензію на право зберігання пального ( виключно для потребу власного споживання чи промислової переробки) за реєстраційним номером 06050414202000515, терміном дії з 13.03.2020 по 13.03.2025 із зазначенням місця зберігання: Україна, Житомирська область, Хорошівський райони, с. Рижани, вул. Заводська, 1, загальна місткість резервуарів, що використовується для зберігання пального ( літрів) 20000,00 та здійснює зберігання пального у вказаному резервуарі та в баках автомобілів та сільськогосподарської техніки, що використовується в господарській діяльності.
Отже, незрозумілість та відсутність посилань на обставини та мотиви прийнятих рішень не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.
Позиція аналогічного змісту викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №806/2183/18.
Отже, зазначене вище свідчить про те, що позивач використовував дизпаливо для заправлення техніки, яка є його власністю та перебувала у його користуванні, тобто позивач використовував паливо у власній господарській діяльності, а не здійснював торгівлю ним, тому ліцензія на торгівлю пальним не потрібна.
Щодо податкового повідомлення-рішення №5494/06-30-09-02/ НОМЕР_1 від 03.10.2022 на суму 1020,00 грн., суд зазначає наступне.
Матеріалами справи встановлено, що податкове повідомлення - рішення від 03.10.2022 № 5494/06-30-09-02/ НОМЕР_1 складена на підставі акту перевірки 5463/06-30-09-02/38580846 від 09.09.2022 та містить посилання на те, що встановлено порушення п. 85.2 ст. 85 ПКУ, а саме ненадання платником податків посадовій ( службовій ) особі контролюючих органів у повному обсязі усіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.
Нормами п.п. 85.2, 85.4, 85.8 ст. 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірки платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
У пункті 85.6 ст. 85 ПК України зазначено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Судом встановлено, що 30.08.2022 представниками відповідача було вручено представнику позивача вимогу про надання пояснень та документального підтвердження від 30.08.2022 з вимогою надати необхідні документи до 14.00 години 01.09.2022 року.
На виконання вказаної вимоги позивачем під час перевірки були надані всі документи.
Проте, 09.09.2022 року представниками відповідача було складено акт ненадання документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації, з якого вбачається, що позивач надав не всі документи, пов`язані з предметом перевірки. Проте з даного акту незрозуміло, які документи наявні у позивача, проте він їх не надавав, що свідчить про безпідставність вказаного акту та невідповідність його вимогам ст. 85.6 ст. 85 ПК України.
За ненадання документів, відповідачем до позивача було застосовано штрафну санкцію, визначену пунктом 121.1 статті 121 Податкового Кодексу України. Даною статтею встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
У конкретному випадку є незрозумілим з яких підстав відповідач нарахував штрафну санкцію у подвійному розмірі.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові від 08 листопада 2021 року у справі №640/21601/19 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого в частині ненадання документів під час здійснення податкової перевірки склад вказаного правопорушення полягає саме в поведінці платника податків, направленої на ухилення ним від виконання обов`язку з надання контролюючим органам оригіналів чи копій документів на їх законну вимогу, тим самим створюючи перешкоди для здійснення податкового контролю.
В той же час у разі відсутності підстав для висновку про створення перешкод у його здійсненні, в тому числі шляхом ухилення від надання документів чи їх копій, зокрема через поважні та об`єктивні причини, поведінку платника податків не можна кваліфікувати як таку, що утворює склад правопорушення, передбаченого пунктом 121.1 статті 121 ПК України.
Не підпадає під таку кваліфікацію поведінка платника податків і у разі, якщо під час перевірки ним надані усі наявні у нього документи, але вони визнані контролюючим органом такими, що не в повній мірі підтверджують правильність даних податкового обліку. В такому випадку контролюючий орган має підстави для констатації помилок у податковому обліку із встановленням відповідного складу податкового порушення та застосуванням відповідних наслідків у вигляді визначення грошових зобов`язань за наявності для цього підстав.
Таким чином, з`ясуванню під час перевірки правомірності застосування штрафних санкцій на підставі пункту 121.1 статті 121 ПКУ країни підлягає те, чи дійсно позивач вживав усі залежні від нього заходи для забезпечення повної і об`єктивної перевірки, чи ухилявся від її проведення, а також перевірити та оцінити поведінку контролюючого органу (чи надав він реальну можливість платникові податків надати усі документи, чи у повній мірі забезпечив право на участь в її проведенні).
Проаналізувавши вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог та обставин справи, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 03.10.2022 № 5493/06-30-09-02/ НОМЕР_1 на суму 21420,00 грн., від 03.10.2022 № 5509/06-30-09-02/35718391 на суму 500 000,00 грн., від 03.10.2022 № 5510/06-30-09-02/35718391 на суму 500 000,00 грн., від 03.10.2022 № 5511/06-30-09-02/35718391 на суму 500 000,00 грн., від 03.10.2022 № 5494/06-30-09-02/35718391 на суму 1020,00 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.
Вирішуючи питання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Витрати на професійну правничу допомогу регулюються ст.134 КАС України.
При цьому, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Пунктом 3 вказаної статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (п.4 ст.134 КАС України).
Проте, принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 ст.134 КАС України, тобто розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.12.2018 (справа №826/856/18).
Отже, приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012 визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.2,3 ст.30 вищевказаного Закону).
Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Але, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц)
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо однак, вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом з`ясовано, що з метою надання позивачу професійної правничої допомоги між ПП "Новозаводські аграрні інвестиції"в особі директора ОСОБА_2 та адвокатом Сірою А. В. укладено договір про надання правової допомогивід 19.10.2022 №39, відповідно до якого гонорар адвоката визначено у розмірі 30 000 грн.
На підтвердження наданих послуг надано: договір про надання правової допомоги від 19.10.2022 №39, акт приймання-передачі наданих послуг від 28.02.2023, в якому зазначено, що позивачу були надані послуги у розмірі на загальну суму 30 000 грн., платіжне доручення №1426 від 28.10.2022 на суму 15 000 грн.
Разом з тим, суд враховує, що відповідач подав до суду заперечення на подану заяву, в яких посилається на критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, оскільки вважає, що розмір гонорару, визначений позивачем та його адвокатом, є завищеним, так як справа є незначної складності.
Враховуючи зазначене та складність розглядуваної справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, значення цієї справи для учасника справи, суд встановив, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають задоволенню з огляду на їх співмірність та реальність у розмірі 10000,00 грн..
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проаналізувавши викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат вирішується відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 260-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов Приватного підприємства "Новозаводські аграрні інвестиції" (вул. Лесі Українки, 7, с. Новий Завод, Пулинський район, Житомирська область, 12122, ЄДРПОУ: 35718391) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 44096781) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 03.10.2022 № 5493/06-30-09-02/35718391 на суму 21420,00 грн., від 03.10.2022 № 5509/06-30-09-02/35718391 на суму 500 000,00 грн., від 03.10.2022 № 5510/06-30-09-02/35718391 на суму 500 000,00 грн., від 03.10.2022 № 5511/06-30-09-02/35718391 на суму 500 000,00 грн., від 03.10.2022 № 5494/06-30-09-02/35718391 на суму 1020,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Приватного підприємства "Новозаводські аграрні інвестиції" сплачений судовий збір у розмірі 22 836 (двадцять дві тисячі вісімсот тридцять шість) грн. 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 10 вересня 2024 року.
Суддя Р.М.Шимонович
Судове рішення № 121525180, Житомирський окружний адміністративний суд було прийнято 10.09.2024. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 240/28208/22. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: