Рішення № 121524801, 10.09.2024, Савранський районний суд Одеської області

Є.у.н.с.512/312/24

Провадження №2/512/171/24

с-ще Саврань

"10" вересня 2024 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Савранський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Брюховецького О.Ю.,

за участю секретаря Тімановського А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий кредит», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець Серебрійська Юлія Олександрівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

22.04.2024 представник позивача ОСОБА_2 звернувся до Савранського районного суду Одеської області з позовом до ТОВ «Споживчий центр», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., приватний виконавець Серебрійська Ю.О., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у якому просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №288337 від 20.12.2021 про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий кредит» заборгованість у загальному розмірі 10750,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі №28837, яким стягнуто з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВ «Споживчий кредит» заборгованість в розмірі 10750,00 грн.

28.12.2021 приватний виконавець Серебрійська Ю.О. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження №68006918 за виконавчим написом №28837 від 20.12.2021 вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. Про існування зазначеного виконавчого провадження та виконавчого напису нотаріуса Лук`янченко С.О. стало відомо за місцем роботи.

Так, представник позивача вважає, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису №28837 від 20.12.2021 не отримано від стягувача та від боржника первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту, тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед відповідачем, зазначені у написі є безспірними. Графік платежів та умови виникнення заборгованості виконані відповідачем є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог до позивача. Крім того, позивач стверджує, що жодного договору з відповідачем не укладав, кредит не оформлював та ніякі гроші зазначені в постанові приватного виконавця не отримував.

Пункт 1 Переліку №1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів, яким кредитний договір №26.07.2020-010000430 від 26.07.2020, укладеним нібито між ОСОБА_3 та ТОВ «Споживчий центр» не являється.

Враховуючи наведене, представник позивача просить суд, визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., 20.12.2021 зареєстрований в реєстрі за №28837, яким стягнуто з ОСОБА_4 , на користь ТОВ «Споживчий кредит» заборгованість в розмірі 10750,00 грн таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00грн.

До позовної заяви представник позивача подала заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №28837 вчиненого 20.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, до набрання чинності рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Споживчий центр», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., приватний виконавець Серебрійська Ю.О., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у якому просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №288337 від 20.12.2021 про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий кредит» заборгованість у загальному розмірі 10 750,00 грн.

Ухвалою Савранського районного суду Одеської області від 22.04.2024 зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №28837 вчиненого 20.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., до набрання чинності рішення у даній справі.

Ухвалою Савранського районного суду Одеської області від 25.04.2024 відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 10.06.2024; запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Крім того, вказаною ухвалою витребувано у відповідача копію кредитного договору №26.07.2020-010000430 від 26.07.2020 укладеним між ОСОБА_3 та з ТОВ «Споживчий кредит».

Представник відповідачаТОВ «Споживчий центр» в судове засідання не з`явився, 20.05.2024 надав заперечення проти розгляду справи судом, зі змісту якого встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 26.07.2020 укладено Кредитний договір (оферти) № 26.07.2020-010000430 шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною даного Договору. Пунктом 10.1. Договору встановлено, що всі вимоги, які виникають при виконанні даного Договору або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, окрім справ у спорах щодо захисту прав споживачів, підлягають розгляду в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду № 007-2005 від 21.06.2005, видане Київським міським управлінням юстиції), згідно з регламентом третейського суду. В пункті 10.4. Договору Сторони підтвердили, що положення пунктів 10.1.-10.3. Договору становлять третейське застереження відповідно до чинного законодавства України. Дана угода є чинною.

Відповідач вважає, що правовідносини за Кредитним договором (оферти) №26.07. 2020-010000430 від 26.07.2020 не підпадають під сферу діїЗакону України «Про споживче кредитування», а отже даний спір має вирішуватись у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків відповідно до п.10.1. Договору, у зв`язку з чим просив позовну заяву залишити без розгляду.

Крім того, 20.05.2024 представник відповідача ОСОБА_5 надав суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, вказавши, що складність даної справи є незначною, а витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. є необгрунтованими та знано завищеними, непропорційними до предмета та ціни позову. беручи до уваги що сума стягнення за виконавчим написом складає 10750,00 грн. (а.с.61-63).

Треті особи треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., приватний виконавець Серебрійська Ю.О. в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

20.05.2024 до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_5 про виконання ухвали суду (а.с.71).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, проте 02.07.2023 його представник ОСОБА_2 подав заяву в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив справу розглянути без його участі та без участі позивача (а.с.85-86).

Суд, розглянув позовну заяву та додані до неї матеріали, повно та всебічно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, і об`єктивно оцінивши докази, вважає, що заявлені вимоги слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. 20.12.2021 за реєстровим №28837 з ОСОБА_1 , як боржника за кредитним договором №26.07.2020-010000430 від 26.07.2020, укладеним з ТОВ «Споживчий Центр», запропоновано звернути стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» в сумі заборгованості 10750,00 гривень, 550 гривень плата за вчинення виконавчого напису. Стягнення заборгованості проводиться за період з 10.08.2020 по 01.12.2021 (а.с. 14).

Постановою приватного виконавця Серебрійською Ю.О. від 28.12.2021 відкрито виконавче провадження №68006918 за оспорюваним виконавчим написом. В ході виконавчого провадження постановою приватного виконавця №68006918 (а.с.16,17) накладено арешт на кошти боржника, звернуто стягнення на доходи.

Матеріали справи містять пропозицію про укладення кредитного договору (оферта). З п.1.1. вказаної пропозиції вбачається, що кредитор зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (а.с.48).

Із заявки про ознайомлення та прийняття умов кредитного договору (оферти) вбачається, що позичальник надає згоду та право передавати та збирати, зберігати, використовувати, отримувати, поширювати, обробляти будь-яку інформацію про нього (а.с.51).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1статті 13 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Спірні правовідносини у цій справі регулюютьсяЦК Україниіз застосуванням нормЗакону України «Про нотаріат».

Відповідностатті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно зістаттею 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість; перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1 та 2постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса»зі змінами та доповненнями, для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинноюпостанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»у тому числі, в частині доповнення Переліку новим розділом «2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24 листопада 2017 року № 92.

Постановою Великої Палати Верховного Суду № 11-174ас18 від 20.06.2018 року у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року відмовлено.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29 листопада 2001 року.

Пунктом 1 зазначеного Переліку, в редакції від 29 листопада 2001 року, передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:

- оригінал нотаріально посвідченої угоди;

- документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Також, підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Як встановлено судом, не було нотаріально посвідченої угоди у спірних відносинах, що виключає можливість вчинення виконавчого напису нотаріуса. Доказів іншого суду не надано.

Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 січня 2019 року, справа № 910/13233/17.

Отже, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Сазоновою О.М. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису, не враховано тієї обставини, що норми, які визначають перелік документів, що підтверджують безспірність заборгованості по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів, вже не чинні.

Крім того, згідно з позицією ВСУ, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини 4статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правового висновку, викладеного у постановах Верховного суду України від 05.07.2017 року у справі № 6-887цс17 та від 29 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічний висновок міститься і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18).

Відповідно до частини 1статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року; якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Крім того, учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду №758/14854/20 від 10 листопада 2021 року.

Матеріали справи відомостей про отримання позивачем (боржником) відповідного повідомлення не містять.

Таким чином, кредитна заборгованість, у зв`язку з наявністю якої було вчинено оспорюваний виконавчий напис, не є безспірною, а тому позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підлягає задоволенню.

Суд не приймає до уваги позицію представника відповідача про те, що даний спір має вирішуватись у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків зважаючи на наступне.

Обмеження права звернення до суду, до юрисдикції якого вона віднесена, процесуальним законом не допускається.

Відповідно до пункту 11статті 6 Закону України «Про третейській суди», третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.

Частиною 1статті 50 Закону України «Про нотаріат»передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду.

Враховуючи викладене, позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відповідно до закону підлягає вирішенню виключно судом.

А тому у даному випадку угода про передачу спору на вирішення до третейського суду не може бути виконана, адже спір про оскарження нотаріальної дії (про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню) підлягає вирішенню виключно судом, і позивач не може звернутись із такими вимогами до третейського суду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно статті133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

В силу частини 1 статті 134ЦПК України разом з позовною заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Нормою статті 137 ЦПК Українипередбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послу і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За змістом частин першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як роз`яснено в пункті 47 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», право на правову допомогу гарантовано статей 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16.11.2000 № 13-рп/2000; Рішення від 30.09.2009 № 23-рп/2009; Рішення від 11.07.2013 № 6-рп/2013).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (Постанова Великої Палати ВС від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16).

Відповідно до постанови Великої Палати ВС у справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат ( Постанова Великої Палати ВС у справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року).

Відповідно до судової практики доказами, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат, можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Звісно, даний перелік не є вичерпним.

Визначальною є позиція Великої Палати у справі № 910/12876/19, в рамках якої касаційний суд стягнув на користь відповідача близько 140 000 грн за представництво його інтересів у суді касаційної інстанції, звернувши увагу на: умови договору про надання послуг (погодинні ставки працівників адвокатського об`єднання відповідно до займаної посади та максимально можливі суми витрат, які може понести клієнт, за розгляд справи адвокатським об`єднанням в кожній з 3-ох інстанцій); витрачений час на певний вид робіт (підготовка додаткових пояснень, підготовка до судових засідань, аналіз матеріалів судової справи, тощо); докази, надані відповідачем на підтвердження реальності витрат (протокол наданих послуг, акт надання послуг, рахунок на оплату, копія платіжного доручення). Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.

Так, 20.05.2024 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, в якому він просить зменшити розмір заявлених витрат на правову допомогу, оскільки заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. є неспівмірними та не обґрунтованими, враховуючи складність справи (а.с.61-63).

В матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги в цивільному проваджені №б/н від 18.04.2024 (а.с. 18), додаток до вказаного договору від 18.04.2024 (а.с.19), попередній розрахунок послуг з надання правничої допомоги від 18.04.2024 (а.с. 20), товарний чек № б/н (а.с. 21), довідка про оплату юридичних послух адвоката від 18.04.2024 (а.с.22), попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (а.с.23) та акт виконаних робіт (а.с.24).

Як вбачається з вищевказаних документів гонорар адвоката Іванова О.А. фіксований розмір становить 5000,00грн.

Відповідно до умов пункту 4.1. договору про надання правової допомоги розмір гонорару, а також витрат, які виникли у зв?язку з виконанням даного Договору, узгоджується сторонами додатково та визначається в додатку №1 до даного договору. Додаток №1 є невід?ємною частиною даного договору.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати іншим вид правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, витрати на виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката для здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення також застосовуються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні характеристики. Гонорар має бути розумним та отримати витрачений адвокатський час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України, в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі N 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Верховний Суд у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17 (провадження № 61-11991св20) та від 26 січня 2022 року у справі № 127/1415/20 (провадження № 61-878св21) дійшов наступних висновків: «втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України».

Як вбачається зі справи, адвокатом, який представляє інтереси позивача, останньому було надано усну консультацію, ознайомлення з документами, які мають відношення до справи, зроблено аналіз судової практики, розроблення правової позиції, складення позовної заяви, складення заяви про забезпечення позову, складення відповіді на відзив, направлення позовної заяви до суду.

Таким чином, стороною документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, у суду відсутні підстави для зменшення таких витрат. Також слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Заїченко проти України»).

Отже, приймаючи до уваги положення частини 3 статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, дотримання принципів обґрунтованості, пропорційності (співмірності) витрат на оплату послуг адвоката предмет спору, складності справи, значення справи для сторін, встановлений обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, приходить до висновку про часткове задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до частини 1статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями1-16,18,259,628,630,634,663 Цивільного кодексу України,статтями 87-91 Закону України «Про нотаріат», статтями1-23,76-82,89,95,258-259,263-265,267,274-279,280-289,352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець Серебрійська Юлія Олександрівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 28837 від 20.12.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором №26.07.2020-010000430 від 26.07.2020, укладеного з Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, на загальну суму 10750 (десять тисяч сімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місце знаходження: 01032, м. Київ, вул.Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ - 37356833) на користь держави судовий збірв загальному розмірі 1816,80 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 80 коп.: 605,60 грн (шістсот п`ять) грн. 60 коп. - судовий збір (забезпечення позову) та 1211,20 грн (ода тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. - судовий збір (звернення з позовом до суду) на розрахунковий рахунок №UА908999980313111256000026001, КЕКД 22030106, отримувач - ГУК у м.Києві /м.Київ/, банк отримувач Казначейство України (ЕАП), ЄДРПОУ 37993783.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місце знаходження: 01032, м. Київ, вул.Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ - 37356833) на користь позивача ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на понесену професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: О.Ю. Брюховецький