Рішення № 121520791, 11.09.2024, Підгаєцький районний суд Тернопільської області

Справа № 608/870/24

РІШЕННЯ

Іменем України

11 вересня 2024 року м.Підгайці

Підгаєцький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючої судді Лелик О.М.

за участі секретаря с/з Мохун Т.В.

справа №608/870/24

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Підгайці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 та просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0995546763/4 від 23.10.2020 в сумі 108051,00 гривень, судовий збір у розмірі 3028,00 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 25000,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0995546763/4 та отримання кредиту згідно заявки -анкети на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики №0995546763/4 від 23.10.2020, що акцептована відповідачем 23.10.2020 шляхом підписання електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч.6 і 12 п.1 ст.3, ст.12, п.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», ч.1ст. 205 ЦК України.

Відповідно до умов договору позики, кредит надається у вигляді з максимальним лімітом 9000,00 грн., в межах строку дії договору 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування кредитом, визначеного сторонами. Товариство належним чином виконало свої зобов`язання за договором кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку, передбаченому умовами Договору кредиту.

16 грудня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 16-12/21, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за договором позики №0995546763/4 від 23.10.2020, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 .

У свою чергу,ТОВ «Вердикт Капітал» за договором відступлення права вимоги з ТОВ «Коллект Центр» № 10-03/2023/01 від 10.03. 2023 відступило право вимоги ТОВ «Коллект Центр», у тому числі за договором позики №0995546763/4 від 23.10.2020,що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 .

Станом на 15.03.2024 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» становить 261157,50грн.,з яких заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) в сумі 9 000,00грн., заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги 252 157,50грн. Враховуючи принцип розумності, співмірності та пропорційності, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі108 051,00грн., з яких заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) в сумі 9000,00грн. та заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги від ТОВ «Інфінанс» в сумі 99051,00грн.

Відповідач не скористалася правом подання письмового відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 10 липня 2024 року суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі. Вирішила проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою від 11 вересня 2024 року суд вирішив здійснювати заочний розгляд справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві зазначивщо в разі неявки відповідача, не заперечує проти заочного розгляду справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, без участі представника позивача.

Відповідач у судове засідання не прибула повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялася про час та місце слухання справи, що стверджується наявним у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями, які повернулися на адресу суду та долучені до матеріалів справи, відзиву на позовну заяву подано нею не було. Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи у її відсутності, позивач не заперечує щодо заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив такі обставини справи.

23.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0995546763/4 та отримання кредиту згідно заявки -анкети на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики №0995546763/4 від 23.10.2020, що акцептована відповідачем 23.10.2020 шляхом підписання електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч.6 і 12 п.1 ст.3, ст.12, п.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч.1 ст. 205 ЦК України.

Відповідно до умов договору позики, кредит надається у вигляді з максимальним лімітом 9000,00 грн., в межах строку дії договору 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування кредитом, визначеного сторонами. Товариство належним чином виконало свої зобов`язання за договором кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку, передбаченому умовами Договору кредиту.

Відповідно до умов договору в рамках дії даного договору сторони погодили наступні загальні умови, а саме: строк (кількість календарних днів користування кредитом (траншем) 18 календарних днів; розмір кредиту 9000,00 грн.; строк дії договору 3 роки; відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом; річна відсоткова ставка 638,75%; загальна вартість кредиту в грошовому вираженні 2 835,00 грн.; реальна річна процентна ставка 638,75%; максимальна відсоткова ставка 3,5% за один день користування кредитом за умови неналежного виконання договору; максимальна річна відсоткова ставка 1277,5% за умови неналежного виконання умов договору; загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 5670,00 гривень за умови неналежного виконання умов договору. Вказані документи як і договір позики підписано ОСОБА_1 23.10.2020 за допомогою електронного підпису /арк.спр.6/.

16 грудня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 16-12/21, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за договором позики №0995546763/4 від 23.10.2020, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 .

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» за договором відступлення права вимоги з ТОВ «Коллект Центр» № 10-03/2023/01 від 10.03. 2023 відступило право вимоги ТОВ «Коллект Центр», у тому числі за договором позики №0995546763/4 від 23.10.2020, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 .

Станом на 15.03.2024 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» становить 261157,50 грн., з яких заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) в сумі 9 000,00 грн., заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги 252 157,50 грн. Враховуючи принцип розумності, співмірності та пропорційності, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 108 051,00 грн., з яких заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) в сумі 9000,00 грн. та заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги від ТОВ «Інфінанс» в сумі 99051,00 грн. /арк.спр.24/.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Відповідно дост. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2ст. 639 ЦК Українивстановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зіст. 203 ЦК України,зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписомст.204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1ст. 205 ЦК Українивизначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно дост. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правиламист. 12 Закону України «Про електронну комерцію»регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205,207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Згідно зіст. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 516ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведених обставин справи вбачається, що кредитний договір на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням відповідачем своїх персональних даних /арк.спр.21 зворот/.

Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, суд приймає до уваги те, що вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу особоюна веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету. Таким чином, не має сумнівів щодо укладення відповідачем договору позики.

Відповідно до статей12,81 ЦПКкожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З приводу нарахування процентів за кредитним договором, суд зазначає наступне.

Згідно з умов договору позики, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Інфінанс» та акцептом-оферти від 23.10.2020 року та заявки-анкети від 23.10.2020 в рамках договору позики, розмір кредиту становить 9000,00 грн., строк користування кредитом 18 днів; загальна вартість кредиту 5670,00 грн.; процентна ставка 1,75% відсотків в день, а у разі порушення умов договору 3,5%.

Позивачем долученодо договору Правиланадання грошовихкоштів упозику івідповідно допідпункту 9.2Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми MoneyBOOMLoyal позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання з повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, на вимогу товариства, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 1277,5% річних від простроченої суми, як плата за неправомірне користування чужими грошовими коштами (понадстрокове користування грошовими коштами) в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, а встановлені цим пунктом проценти нараховуються на прострочену суму кредиту та/або процентів за весь час прострочення, починаючи з першого дня прострочення по день фактичної сплати простроченої суми.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні докази про те, що на момент укладення договору відповідач була ознайомлена з саме з Правилами цієї редакції, оскільки в умовах укладеного між сторонами договору строк користування кредитом чітко визначений як 18 днів /арк.спр. 7/, розмір процентів як заходу відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України не визначений.

Так само в позовній заяві чітко визначена правова природа коштів в сумі 108051,00 грн, які позивач просить стягнути з відповідача за цим договором, а саме як сума заборгованості за відсотками.

Позивач вимоги про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України) не заявляв, відповідних розрахунків в позовній заяві та доданих до неї документах не навів, а відтак по цьому договору підлягають до стягнення відсотки, нараховані за установлений договором час користування кредитом.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 14 670,00 грн., який складається із заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) в сумі 9000,00 грн. та заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 5 670,00грн. за період 18 днів,які суд розраховує наступним чином :( 3,5% за один день користування кредитом за умови неналежного виконання умов договору)9000,00 грн. х 18 днів х 3,5 відсотка / 100 = 5 670,00 грн.

Суд при вирішенні справи користується правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду.

У постановах великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 2024494/16-ц та від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15 зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правом на нарахування компенсаційних втрат, передбачених ч.2ст.625 ЦК України, позивач не скористався.

При вирішенні питання що стягнення правничої допомоги суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою, третьоюстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. ч. 1-5ст. 137 ЦК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частин третьої, четвертоїстатті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (стаття 133 ЦПК України). Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати несуть сторони, крім випадків, надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) прописано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем на підтвердження надання правничої допомоги надано договір про надання правової допомоги від 02 січня 2023 року, укладений з адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс»; прейскурант послуг даного адвокатського об`єднання; заявка на надання юридичної допомоги від 07 лютого 2024 року та акту №4 від 13 лютого 2024 року, згідно з якими загальна вартість правничої допомоги становить 25000,00 грн. та складається з надання усної консультації в сумі 4000,00 грн.; підготовки пропозицій в сумі 6000,00 грн. та складення позовної заяви в сумі 15000,00 грн. /арк.спр. 51-55/.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Жодним чином не заперечуючи права позивача отримати всі види професійної правничої допомоги, а так само не заперечуючи кваліфікацію адвоката, який надав якісні послуги відповідно до замовлення, суд на засадах пропорційності, враховуючи наведене вище та відповідно критеріїв ст. 143 ЦПК України, зокрема, співмірності і розумності, оцінює очікувані понесення позивачем витрати з точки зору мінімально необхідного їх розміру, що підлягає віднесенню на сторону відповідача з покладенням на останнього обов`язку відшкодувати такі витрати, на підставі чого приходить, що витрати у розмірі 4 500 гривень, суд вважає такими, що не відповідають критерію розумності їх розміру, з огляду на те, що такі не є мінімально необхідними витратами, що підлягають покладенню на відповідача та не є неминучими при розгляді справи про стягнення заборгованості, з огляду на її предмет.

Зважаючи на викладене, суд вважає необхідним зменшити розмір заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу, співмірним, пропорційним та розумним в цілях покладення його на відповідача на переконання суду буде розмір в сумі 4500,00 грн.

Відповідно дост.141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, а тому оскільки позов задоволено на 13,58 % (11 835,00 грн. х 100 : 108051,00грн. ), то розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становитиме411,11 грн.(3028,00 х 13,58 % :100).

Керуючись ст.12,13,76,77,81,265,268,273,280-282354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «КоллектЦентр» кодЄРДПОУ 44276926заборгованість задоговором пронадання позики,в томучислі іна умовахфінансового кредиту№0995546763/4від 23.10.2020у розмірі14670грн.(чотирнадцятьтисяч шістсотсімдесят гривень 00копійок), який складається із заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) в сумі 9000 (дев`ять тисяч гривень 00 копійок) та заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 5 670 (п`ять тисяч шістсот сімдесят гривень 00 копійок).

У задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0995546763/4 від 23.10.2020 у розмірі 93 381,00 гривень нарахованих відсотків - відмовити

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» код ЄРДПОУ 44276926 витрати на правову допомогу у розмірі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) та судовий збір у розмірі 411,11 ( чотириста одинадцять гривень 11 копійок).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄРДПОУ 44276926, юридична адреса: м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11 вересня 2024 року.

Суддя: О. М. Лелик