Рішення № 121520439, 29.08.2024, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/784/23

Провадження № 2/309/168/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2024 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого-судді Довжанин М.М. за участю секретаря судового засідання Драб Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: Хустська міська рада, про встановлення сервітуту,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: Хустська міська рада, в якому просить суд встановити на її користь сервітут на право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд щодо земельної ділянки розміром 0,583 га, цільове призначення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , вздовж житлового будинку ОСОБА_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначає, що вона є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На початку 2022 року позивачка вирішила облаштувати фасад свого будинку, утеплити, оштукатурити та пофарбувати стіни будинку. Завершивши облаштування трьох стін будинку, які знаходяться зі сторони власного дворогосподарства, позивачка не може зробити оздоблення четвертої стіни будинку, оскільки її житловий будинок знаходиться на межі з із житловим будинком за АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а останні не надають їй дозволу для завершення оздоблення стіни будинку позивачки зі їх сторони. Інакшим чином оздобити фасад є неможливим.

Після отримання відмови позивачка звернулась до виконавчого комітету Хустської міської ради та на її звернення був складений акт перевірки фактів, викладених у зверненні ОСОБА_1 щодо сусідів Гординських, які не допускають на територію власного дворогосподарства для оздоблення (утеплення та штукатурки) стіни існуючого будинку по АДРЕСА_1 . Під час спілкування з членами комісії не було надано пояснень причин, чому власники буд. АДРЕСА_1 не надають доступу для проведення оздоблювальних робіт по буд. АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що у висновку комісії відмова гр. ОСОБА_2 від допуску сусідів на територію дворогосподарства АДРЕСА_1 для проведення робіт по оздобленню фасаду буд. АДРЕСА_2 (утеплення, штукатурка) є безпідставною. Крім цього, комісія надала рекомендації, згідно яких ОСОБА_2 , власниці дворогосподарства АДРЕСА_1 , рекомендувано не чинити перешкод та дозволити ОСОБА_1 , мешканці АДРЕСА_1 , «А» провести ремонтні роботи по утепленню та оздобленню стіни власного житлового будинку зі сторони дворогосподарства АДРЕСА_1 .

У відповідності, до ч. 3 ст. 402 ЦК України позивачкою надіслана на адресу відповідачів пропозиція укласти сервітут від 02.01.2023 року, до якої був доданий примірник договору про встановлення земельного сервітуту від 02.01.2023 року. Вказана пропозиція укласти договір відповідачами проігнорована.

Ухвалою суду від 03 березня 2023 року відкрито провадження у справі за загальними правилами позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 23 травня 2023 року клопотання представника позивача адвоката Довгій В.І. задоволено, призначено по справі судову земельно-технічну експертизу.

Ухвалою суду від 21 вересня 2023 року суд задовольнив клопотання судового експерта ОСОБА_4 . Цією ухвалою надано в розпорядження експерта ОСОБА_4 додаткові матеріали для проведення судової експертизи, а саме землевпорядну документацію (документацію із землеустрою) на земельну ділянку, на якій розміщується житловий будинок АДРЕСА_1 за кадастровим номером 2125387400:01:001:0925. Також залучено для проведення вказаної експертизи спеціаліста- сертифікованого інженера-землевпорядника фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 для складання збірного кадастрового плану.

Ухвалою суду від 03 квітня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 20 травня 2024 року залучено до участі у справі співвідповідача ОСОБА_3 , як правонаступника ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Довгій В.І., в судове засідання не з`явилися, через канцелярію суду подали клопотання про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали та з урахуванням висновку експерта просили задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Поковба Т.В. в судове засідання не з`явилася, через канцелярію суду подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням у відпустці. Суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки дата наступного судового засідання узгоджувалася із сторонами та їх представниками в попередньому судовому засіданні, адвокат Поковба Т.В., узгоджуючи дату наступного судового засідання на 29.08.2024 року не повідомляла суду про свій намір перебувати в цей час у відпустці.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином. Відзиву на позовну заяву не подав, заяв та клопотань від нього також не надходило.

Представник третьої особи Хустської міської ради в судове засідання не з`явився. Про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає, що справу можливо вирішити у відсутності сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15,16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , про що видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно за № 1022 від 13.07.2011 року.

Цей житловий будинок розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 2125387400:01:001:0925 площею 0,0917 га, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 306968229 від 10.08.2022 р.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у рівних частках згідно договору купівлі-продажу, зареєстрованого 26.07.2002 року за № 4419, посвідченого приватним нотаріусом Драгула Н.І. За даним договором відповідачі у справі набули у власність житловий будинок з надвірними спорудами за АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці розміром 0,58 га.

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серія ІІ-ЗК №020221 площа спірної земельної ділянки 0,583 га, цільове призначення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 червня 2023 року, що зареєстроване в реєстрі № 1148, спадкоємцем померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є син ОСОБА_3 , який успадкував після його смерті ? частку цілого житлового будинку АДРЕСА_1 .

Актом комісії виконавчого комітету Хустської міської ради від 21.02.2022 року встановлено, що ОСОБА_1 з сім`єю проживають в будинку АДРЕСА_1 , будинок двоповерховий, під шатровим дахом, три стіни будинку зі сторони власного дворогосподарства-оздоблені (утеплені та обштукатурені), а стіна будинку зі сторони сусіднього дворогосподарства АДРЕСА_1 , де власником є ОСОБА_6 не утеплена та не оштукатурена. Житловий будинок АДРЕСА_2 розташовано на межі вказаних земельних ділянок, будинок побудовано орієнтовно в 1980-1985 роках. Зі слів заявника, сусіди ОСОБА_7 не надають доступу на власну територію для оздоблення (утеплення та штукатурка) частини власного будинку.

Згідно висновку комісії відмова ОСОБА_2 від допуску сусіди ОСОБА_1 на територію дворогосподарства АДРЕСА_1 для проведення робіт по оздобленню фасаду буд. АДРЕСА_2 (утеплення, штукатурка) є безпідставними. Крім цього, комісія надала рекомендації, згідно яких ОСОБА_2 , власниці дворогосподарства АДРЕСА_1 , рекомендовано не чинити перешкод та дозволити ОСОБА_1 мешканці АДРЕСА_1 , провести ремонтні роботи по утепленню для оздоблення стіни власного житлового будинку зі сторони дворогосподарства АДРЕСА_1 . У разі відмови надати можливість у користуванні земельною ділянкою дворогосподарства АДРЕСА_1 по оздобленню стіни власного житлового будинку АДРЕСА_1 , рекомендовано ОСОБА_1 звернутися з позовом до суду.

04 січня 2023 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Довгій В.І. звернулась із пропозицією укласти сервітут, до якої був доданий примірник договору про встановлення земельного сервітуту.

В матеріалах справи наявний висновок експерта 629/06-23 від 05 грудня 2023 року, що складений судовим експертом ОСОБА_4 (надалі висновок експерта).

За результатами експертного дослідження судовим експертом надано висновок про те, що встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою оздоблення (утеплення та штукатурки) стіни житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , із сторони дворогосподарства за АДРЕСА_1 із земельної ділянки за кадастровим номером 2125387400:01:001:0925 площею 0,0925 га, цільове призначення земельної ділянки «для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», є неможливим.

Натомість експерт зазначив, що встановити сервітут на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,583 га, цільове призначення земельної ділянки «для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства», яка належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , для встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою оздоблення (утеплення та штукатурки) стіни житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 із сторони дворогосподарства за АДРЕСА_1 , є технічно можливим.

Щодо можливих варіантів встановлення земельного сервітуту судовий експерт пропонує два варіанти сервітуту: сервітут № 1 площею S 1 = 24,14 кв.м., який на План-схемі № 2, що додається в Додатку 3 до даного Висновку, позначений під № 1, та Сервітут № 2 площею S 2 = 15,71 кв.м., який на План-схемі № 2, що додається в Додатку 3 до даного Висновку, позначений під № 5.

Згідно з нормами частини 1 статті 98 ЗК України право земельного сервітуту може бути платне або безоплатне.

Звертаючись до відповідачів з пропозицією щодо встановлення сервітуту позивачка просила встановити безоплатний сервітут. Заперечень на вказану пропозицію відповідачі не висловили. Заперечень відносно встановлення безоплатного сервітуту не висловили також і під час судового розгляду.

Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Згідно з положеннями статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів: дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут) (стаття 100 ЗК України).

Відповідно до положень статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Згідно зі статтею 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

У пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Відповідно до ч.7 ст. 319 ЦК діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

З врахуванням вище встановлених обставин, суд приходить висновку, що в даному конкретному випадку використання позивачкою своєї власності (завершення оздоблення будинку) не можливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що задоволити потреби позивачки в інший спосіб не можливо.

З врахуванням наведеного, суд вважає необхідним встановлення позивачці права користування чужою земельною ділянкою, що обумовлюється неможливістю позивача здійснити обслуговування її нерухомого майна в інший спосіб.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений (ч. 4 статті 98 ЗК України).

Як видно з висновку експерта, найменш обтяжливим способом встановлення земельного сервітуту є Сервітут № НОМЕР_1 площею S 2 = 15,71 кв.м., який на План-схемі № 2, що додається в Додатку 3 до даного Висновку, позначений під № 5. При цьому запропоновані експертом умови земельного сервітуту є прийнятними для обох сторін.

В даному аспекті суд констатує, що вказаний варіант потребує найменшого використання земельної площі у порівнянні з Сервітутом №1 та варіантом, запропонованим позивачем у позовній заяві, та зачіпає меншу частину земельної ділянки відповідачів. При цьому суд звертає увагу учасників справи, що розгляд спору здійснюється в межах заявлених позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Поковба Т.В. під час судового провадженя заперечила проти заявленого позову, однак своїх пояснень/пропозицій суду не надала, хоча мала можливість надати свої пояснення з врахуванням висновку експерта.

Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись до суду, позивач довів суду належними доказами підставність його позовних вимог, натомість відповідачами не доведено суду обставин, які б спростовували тверджень позивача та не подано з приводу таких обставин відповідні докази.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були надані учасниками справи та досліджені в судовому засіданні, суд приходить висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення сервітуту підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. 4,12,13,76-81,89,141,258,259,263,265,268,280 ЦПК України, на підставі ст.15,16, 401,402,404 ЦК України, ст.91,96,99 ЗК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Встановити на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , безоплатний сервітут на право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд щодо земельної ділянки розміром 0,583 га, цільове призначення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до варіанту Сервітуту № 2 площею S 2 = 15,71 кв.м. який на План-схемі № 2, що додається в Додатку 3 до Висновку № 629/06-23 від 05 грудня 2023 року, позначений під № 5.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Хустського

районного суду: Довжанин М. М.