Ухвала суду № 121518278, 10.09.2024, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/2711/16-к

Провадження №: 1-кп/336/280/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року м. Запоріжжя

Шевченківський районнийсуд м.Запоріжжя ускладі головуючогосудді ОСОБА_1 , при секретарі судовогозасідання ОСОБА_2 , за участі: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого про скасування арешту, -

ВСТАНОВИВ:

Захисник ОСОБА_5 звернулася до суду із клопотанням про скасування арешту на автомобіль «MAZDA 6», д.н. НОМЕР_1 , 2008 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_2 .

Клопотання обґрунтовано тим, що 12.03.2016 слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя винесено ухвалу про надання дозволу на тимчасовий дозвіл із можливістю вилучення автомобілю «MAZDA 6», 2008 року випуску, який перебуває у володінні ОСОБА_7 . 14.03.2016 працівниками УСБУ в Запорізькій області вилучено автомобіль «MAZDA 6», 2008 року випуску у ОСОБА_7 та визнано речовим доказом.

10.10.2016 суддею Шевченківського районного суду м. Запоріжжя винесено ухвалу, згідно якої ОСОБА_7 передано автомобіль «MAZDA 6», д.н. НОМЕР_1 , 2008 року випуску, сірого кольору без права розпорядження.

Вважає, що арешт на автомобіль «MAZDA 6», д.н. НОМЕР_1 необхідно скасувати, так як він не має будь-якого відношення до кримінального провадження. Подальшого його використання по матеріалам кримінального провадження як доказу та підстав для подальшого арешту не має.

На сьогоднішній день розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_4 триває понад 8 років та ОСОБА_7 позбавлена права розпоряджатися належним їй автомобілем «MAZDA 6», д.н. НОМЕР_1 .

Через обставини, які склалися у житті ОСОБА_7 , вона змушена продати автомобіль, так як по-перше, автомобіль 2008 року випуску та потребує матеріальних вкладень для ремонту, але грошей на ремонт немає. По-друге, в 2021 році помер чоловік ОСОБА_8 , який з 2015 року проходив службу в АТО та був учасником бойових дій. На вихованні ОСОБА_7 запишись троє дітей ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які на сьогодні є студентами 2-го курсу учбових закладів м. Запоріжжя. 29.02.2024 року в наслідок ракетно-бомбового удару рф зруйновано помешкання ОСОБА_7 та її дітей, а саме житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 . Складні життєві обставини ОСОБА_7 вимушують продати належний їй автомобіль з метою подальшого матеріального існування їй та дітям.

В судовому засіданні сторона захисту підтримали клопотання.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що автомобіль є речовим доказом та те, що розгляд кримінального провадження триває.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах заявленого клопотання, суд дійшов такого висновку.

Приписами статей 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення.

При цьому, підлягає врахуванню, чи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи потреби досудового розслідування, а також, чи може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається з відповідним клопотанням.

Згідно з ч. 1ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

У відповідності з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, розглядаючи клопотання про скасування арешту, суддя встановлює обґрунтованість/необґрунтованість накладеного арешту та наявність/відсутність підстав для його подальшого застосування.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004).

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Так,в судовомузасіданні судомвстановлено,що слідчимсуддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя 12.03.2016 винесено ухвалу про надання дозволу на тимчасовий дозвіл із можливістю вилучення автомобілю «MAZDA 6», д.н. НОМЕР_1 , 2008 року випуску, який перебуває у володінні ОСОБА_7 .

14.03.2016 працівниками УСБУ в Запорізькій області вище вказаний автомобіль вилучено та визнано речовим доказом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 10.10.2016 вище вказаний автомобіль передано ОСОБА_7 без права розпорядження.

Разом з цим, як вбачається з вищевикладеного, накладений у даному кримінальному провадженні такий захід забезпечення як арешт вищезазначеного транспортного засобу жодним чином не сприяє швидкому, повному та неупередженому розслідуванню у кримінальному провадженні.

Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на поточний момент в рамках згаданого кримінального провадження проведені всі передбачені огляди зазначеного транспортного засобу, відповідні судові експертизи завершені, висновки яких долучені до матеріалів кримінального провадження, при цьому додаткових судових експертиз із використанням вищевказаного майна не призначалось, що свідчить про фактичне усунення обставин, які слугували підставою для накладення арешту вказаного транспортного засобу

Також, слідчий суддя вважає що подальше накладення арешту на зазначене майно порушує принцип розумності і співрозмірності обмеження права власності з завданням кримінального провадження.

Щодо такої підстави арешту, як можливої конфіскації транспортного засобу, то за положеннями ч.5 ст.170 КПК України, такий захід кримінально правового характеру застосовується до майна яке належить виключно підозрюваному, обвинуваченому або юридичній особі щодо якої здійснюється кримінальне провадження. Разом з тим, матеріали клопотання свідчать, що ОСОБА_7 є власницею транспортного засобу «MAZDA 6», д.н. НОМЕР_1 , 2008 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_2 , щодо якої вказане кримінальне провадження не здійснюється чи іншим чином вона причетна до кримінального провадження.

Враховуючи вище наведене, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, той факт, що розгляд кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 триває більше 8 років, враховуючи воєнний стан на території України, той факт, що судові засідання відкладаються, зокрема, і через постійні обстріли та знеструмлення суду через масові ракетні атаки України з боку рф, в результаті чого розгляд кримінального провадження затягується з об`єктивних підстав, суддя дійшла висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання у володіння майном транспортного засобу «MAZDA 6», д.н. НОМЕР_1 , 2008 року випуску, оскільки прокурором не доведено необхідність та наявність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження, наявність потреб судового розслідування у такому арешті майна з огляду на сумніви щодо співмірності такого обмеження права власності з завданням кримінального провадження.

За таких обставин приходжу до висновку про обґрунтованість клопотання, а відтак наявність підстав для скасування вжитого заходу забезпечення у виді арешту.

Керуючись статтями 2, 7, 9, 131-132, 170, 172, 173, 174, 309, 372, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт майна, який накладено ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва 10.03.2023 у справі № 761/8031/23 в рамках кримінального провадження № 72022000310000018, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.12.2022, в частині арешту, накладеного на майно, що належить на праві власності ТОВ «САНТРЕЙД АВТО», а саме: транспортний засіб «MAZDA 6», д.н. НОМЕР_1 , 2008 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_2 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1