Постанова № 12151767, 04.11.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2010 року Справа № 24/179-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідача)

суддів: Кузнецової І.Л., Сизько І.А.

при секретарі: Вроні С.В.

Представники сторін:

від позивача: Літинський В.М. Директор, протокол №1 від 02.10.95;

від відповідача: Лутцев Є.В. представник, довіреність №11425/01 від 08.12.08;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Ліком” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2010 року у справі № 24/179-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Ліком” (вул. Лозова, 26, м. Дніпропетровськ, 49000)

до державного підприємства “Криворізька теплоцентраль” (вул. Електрична, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50014)

про стягнення 77 856 грн. 52 коп.

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2010 року (суддя – Калиниченко Л.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

          Рішення мотивовано тим, що правовідносини між сторонами ґрунтуються на рішенні суду по справі № 330/55, яким було стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг та судові витрати по справі у зв’язку з невиконанням відповідачем грошового зобов’язання. Вказане рішення не є підставою для виникнення у сторін цивільних прав та обов’язків щодо сплати стягнутих судом коштів, повинно виконуватись відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”, отже у позивача відсутні правові підстави позову.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2010 року у даній справі скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю.

Посилається на невідповідність висновків господарського суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Зазначає, що суд не правильно застосував положення ст.ст. 11, 625 Цивільного кодексу України, не правильно визначив обґрунтування позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2010 року у справі № 24/179-10 законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення скасуванню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договори підряду № 66 від 11.03.2002 року, № 71 від 18.09.2002 року, № 77 від 17.01.2003 року, № 83 від 31.01.2004 року (а.с. 9-16).

Наявність грошових зобов’язань відповідача перед позивачем визнана господарським судом Дніпропетровської області у справі № 30/55. В ній суд встановив, що ці зобов’язання виникли внаслідок неналежного виконання державним підприємством “Криворізька теплоцентраль” зобов’язань за договорами підряду № 66 від 11.03.2002 року, № 71 від 18.09.2002 року, № 77 від 17.01.2003 року, № 83 від 31.01.2004 року.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Аналогічні положення передбачено і ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Станом на час звернення з позовом зобов’язання за договорами № 66 від 11.03.2002 року, № 71 від 18.09.2002 року, № 77 від 17.01.2003 року, № 83 від 31.01.2004 року відповідачем не виконані в повному обсязі, доказів протилежного відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням положень наведених норм позивач має право на стягнення інфляційних втрат та 3% річних, а посилання суду на відсутність правових підстав задоволення позову є помилковим.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Діюче законодавство не пов’язує припинення зобов’язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язанняприпиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов’язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов’язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник незвільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов’язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов’язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 року у справі №1/384-07).

З аналізу вище наведених норм слідує, що діючим законодавством не передбачено обмежень щодо звернення кредитора з позовом до боржника про стягнення інфляційних втрат та річних після винесення рішення судом про стягнення боргу, а заперечення відповідача в цій частині не ґрунтуються на положеннях закону.

Під час розгляду апеляційної скарги колегією суддів були оглянуті справи № 30/55 та № 25/199-09 і встановлено, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2009 року у справі № 25/199-09, яке набрало законної сили, товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству “Ліком” відмовлено в задоволенні позову про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за період з серпня 2006 року по липень 2009 року.

Оскільки заявлені у даній справі № 24/179-10 позовні вимоги включають вищезазначений період в загальний період невиконання відповідачем зобов’язання, відповідно до п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження у частині стягнення інфляційних збитків та 3% річних за цей період слід припинити.

В зв’язку з цим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за період з серпня 2009 року по 24 лютого 2010 року.

З урахуванням офіційно встановлених індексів інфляції з серпня 2009 року по 24 лютого 2010 року на користь позивача слід стягнути 6 222 грн. 74 коп., розрахувавши дану суму шляхом перемноження індексів інфляції за серпень 2009 року – лютий 2010 року ( 99,8 х 100,8 х 100,9 х 101,1 х 100,9 х 101,8 х 101,9 = 107,41); (83 977,69 грн. х 107,41% = 90 200,43 грн. – 83977,69 грн. = 6 222,74 грн.).

3% річних слід стягнути в сумі 1 414 грн. 96 коп. за період заборгованості 205 днів.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог 76 грн. 36 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –32 грн. 89 коп., за розгляд апеляційної скарги державне мито у розмірі 38 грн. 18 коп.

          Керуючись ст.ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2010 року у справі № 24/179-10 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства “Криворізька теплоцентраль” (вул. Електрична, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50014, р/р 26009301141268 в філії Центрально-Міського ПІБ м. Кривий Ріг, МФО 305493, код ЄДРПОУ 00130850) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Ліком” (вул. Лозова, 26, м. Дніпропетровськ, 49000, р/р 26008105211001 у Центральному відділенні КБ “Приватбанк”, МФО 305299, код ЄДРПОУ 23645768) інфляційні втрати в розмірі 6 222 грн. 74 коп., 3% річних в розмірі 1 414 грн. 96 коп., судові витрати в розмірі 147 грн. 43 коп.

В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинити.

          Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: І.Л. Кузнецова

Суддя: І.А.Сизько

Підписано в повному обсязі 10.11.2010 року.