Рішення № 12151410, 09.11.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" листопада 2010 р.Справа № 7/1035-10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Стиль 5”, м. Львів

до Приватного підприємства „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру”, м. Хмельницький

про стягнення 50486,81 грн.

Суддя Крамар С.І.

Представники сторін:

позивача: Дмитришин М. П. - довіреність від 27.05.2010р. (в судовому засіданні 12.10.2010р.)

відповідача: Яремчук М. В. - довіреність від 04.10.2010р. (в судовому засіданні 03.11.2010р.)

Рішення приймається 09.11.2010р., оскільки в судовому засіданні 03.11.2010р. оголошувалась перерва.

Суть спору: позивач звернувся з позовом, в якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача заборгованість згідно договору поставки № 42 від 27.03.2008р. станом на 03.10.2010р. в розмірі 50486,81 грн., з яких: 41990,20 грн. основна заборгованість, 4292,20 грн. пеня, 1236,00 грн. 3% річних та 2968,41 грн. інфляційні нарахування.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання вимог договору поставки позивач згідно накладних на підставі довіреності поставив відповідачеві, а останній прийняв товар (вугілля) на загальну суму 85490,20 грн. Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, на суму 43500,00 грн. Станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача за отриманий товар згідно договору поставки становить 41990,20 грн.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що договір поставки № 42 від 27.03.2008р. є неукладеним, оскільки на його думку дії ОСОБА_1 по укладанню зазначеного договору можна кваліфікувати як дії вчинені без повноважень на вчинення відповідних дій. Зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.10.2009р. складено головним бухгалтером відповідача невірно. Окремо вказує, що в квитанціях про приймання вантажу одержувачем зазначено приватне виробничо-комерційне підприємство „РЕМІКС”, яке не має ніякого відношення до спору.

В додаткових поясненнях по справі позивачем та в судовому засіданні його представником зазначено, що факт приймання вугілля підтверджується видатковими накладними № С-00000232 від 06.10.2008р., № С-00000238 від 14.10.2008р. та № С-00000426 від 02.06.2009р., які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, а квитанції про приймання вантажу де одержувачем зазначено приватне виробничо-комерційне підприємство „РЕМІКС” підтверджують лише факт здійснення перевезення вантажу між учасниками транспортного процесу. Окремо зазначає, що ні в позивача, ні в відповідача немає власних чи орендованих вагонів та залізничних колій, а тому останніми укладались угоди, з підприємствами зазначеними в квитанціях, про приймання вантажу.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.10.2010р. подав клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи. Дане клопотання обґрунтовує тим, що договір № 42 від 27.03.2008р. підписано від імені ПП „ЗБМ „Краса Мармуру” не в.о. директора Немерюком Андрієм Івановичем, а іншою невідомою особою.

Окрім того, в судовому засіданні 19.10.2010р. представником відповідача подано клопотання про призначення по справі судово-бухгалтерської експертизи, на вирішення якої поставити питання: чи правильно складений акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.2009р.? Чи правомірно вносити до даних бухгалтерського обліку відомості на підставі первинного документу (видаткової накладної від 06.10.2008р.), який не містить обовязкових реквізитів, зокрема, печатки? Чи є видаткова накладна від 06.10.2008р. первинним документом у розумінні бухгалтерського обліку? Чи є документально обґрунтованим відображення операцій у обліку позивача за відповідачем на суму 41990,20 грн.?

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

27.03.2008р. між ТОВ „Стиль 5” (продавець) та ПП „ЗБМ „Краса Мармуру” (покупець) укладено договір № 42 (далі Договір), за умовами якого продавець зобовязується передати у власність вугілля ( в кількості 1 тис. тон, за ціною 399,00 грн. з ПДВ за 1 тонну), а покупець прийняти і оплатити його на умовах та в строки визначені цим Договором.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що поставка здійснюється, партіями, залізничним транспортом, за рахунок покупця, згідно з реквізитами одержувача.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що формою оплати є перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 5 календарних днів з дня одержання вугілля покупцем.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що за підсумками місяця сторони проводять взаємні звірки фактично поставленого вугілля та отриманих коштів, за актами звірок здійснюють остаточні розрахунки не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що, у разі порушення термінів розрахунку за поставлене вугілля, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно видаткової накладної № С-00000232 від 06.10.2008р. на підставі довіреності серії ЯПМ № 161378 від 06.10.2010р. позивач поставив, а відповідач отримав товар на суму 15840,00 грн.

Згідно видаткових накладних № С-00000238 від 14.10.2008р. та № С-00000426 від 02.06.2009р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 69650,20 грн. (з врахуванням помилки при нарахуванні ПДВ у видатковій накладній № С-00000426 від 02.06.2009р., на суму 6499,80 грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою).

Загальна вартість поставленої продукції за договором № 42 від 27.03.2008р. в кількості 160,20т. становить 85490,20 грн.

Згідно банківських виписок від 21.11.08р., 10.02.09р., 12.02.09р., 29.05.09р., 05.06.09р., 17.06.09р., 06.08.09р. філією Ярославський цегельний завод перераховано на рахунок позивача 43500,00 грн. оплати за поставлене вугілля за договором № 42 від 27.03.2008р.

Згідно листа приватного підприємства „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру” останній в особі директора Мосьондза С.М. та головного бухгалтера Шагун Н.В. просив проплату за вугілля від філії Ярославський цегельний завод зарахувати на заборгованість відповідача з посиланням на те, що вказана філія є структурним підрозділом відповідача і не має статусу юридичної особи.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №747254 свідчить, що 01.10.2009р. до реєстру внесено відомості про закриття відокремленого підрозділу приватного підприємства „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру” - „Ярославський цегельний завод”.

В послідуючому 01.10.2009р. між сторонами у справі проведено звірку взаєморозрахунків за період з 01.01.2008р. по 30.09.2009р., за результатами якої складено акт звірки, підписаний головними бухгалтерами та скріплений печатками підприємств.

Вказаний акт підтверджує наявність взаємовідносин між сторонами по поставці камяного вугілля на суму 85490,20грн. та частковому погашенню заборгованості за поставлене вугілля в розмірі 43500,00грн.

Згідно видаткових накладних № С-00000232 від 06.10.2008р., № С-00000238 від 14.10.2008р. та № С-00000426 від 02.06.2009р., банківських виписок від 21.11.08р., 10.02.09р., 12.02.09р., 29.05.09р., 05.06.09р., 17.06.09р., 06.08.09р., акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2008р. по 30.09.2009р. у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 41990,20 грн. за поставку камяного вугілля по договору № 42 від 27.03.2008р.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач звернувся з позовом, в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача заборгованість, згідно договору поставки № 42 від 27.03.2008р. станом на 03.10.2010р., в розмірі 50486,81 грн., з яких: 41990,20 грн. основна заборгованість, 4292,20 грн. пеня, 1236,00 грн. 3% річних та 2968,41 грн. інфляційні нарахування.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне:

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обовязків сторін є укладення між ними договору. В силу зобовязання боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, тобто сплати боргу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Обовязок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання передбачено ст. 230 ГК України.

Так, даною статтею передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов`язання за Договором та поставив відповідачеві камяне вугілля в кількості 160,20т. на загальну суму 85490,20 грн. В свою чергу, відповідач прийняв товар, однак розрахувався за нього частково, на суму 43500,00 грн. Інших доказів проведення оплати за отриманий товар відповідачем не надано.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення 41990,20 грн. заборгованості за поставлений товар по договору поставки № 42 від 27.03.2008р. (різниця між вартістю поставленого вугілля та сумою проведених оплат) підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проаналізувавши розрахунки позивача щодо нарахування пені, здійснивши перерахунок, суд встановив, що позивачем проведено розрахунок пені з врахуванням дати складання акту звірки взаєморозрахунків між сторонами, а не дати поставки, як це передбачено п. 3.4. Договору, проте нарахована позивачем сума пені в межах максимально можливого розміру, а тому правомірним є стягнення 4292,20 грн. пені згідно умов Договору.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши розрахунки позивача, щодо нарахування трьох процентів річних від простроченої суми, суд, здійснивши перерахунок, прийшов до висновку, що правомірним є стягнення 1236,00 грн. грн. нарахованих в межах максимально можливого розміру.

Позивачем нараховано відповідачу відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 2968,41 грн. інфляційних витрат.

При обрахунку вищезазначеної суми інфляційних втрат судом враховано рекомендації листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, згідно якого індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Проаналізувавши розрахунки позивача суд, здійснивши перерахунок, прийшов до висновку, що розмір індексу інфляції позивачем нараховано в межах максимально можливого розміру.

Виходячи із вищенаведеного, позов товариства з обмеженою відповідальністю „Стиль 5”, м. Львів до приватного підприємства „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру”, м. Хмельницький про стягнення про стягнення 41990,20 грн. боргу, 4292,20 грн. пені, 1236,00 грн. 3% річних та 2968,41 грн. інфляційних нарахувань підлягає задоволенню.

Доводи відповідача не приймаються до уваги виходячи з наступного.

Пунктом 2. Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 11.11.98 N 02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" передбачено, що відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Таку ж вимогу вміщує і стаття 41 ГПК, згідно з частиною першою якої експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Тому, неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що в задоволенні клопотань відповідача -ПП „ЗБМ „Краса Мармуру” про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи та про призначення по справі судово-бухгалтерської експертизи належить відмовити з огляду на недоведення останнім необхідності призначення зазначених експертиз.

Доводи відповідача про те, що вказаний договір укладено Немерюком А.І. без повноважень на вчинення відповідних дій спростовуються наявною в матеріалах справи копією статуту ПП „ЗБМ „Краса Мармуру”, оскільки відповідно до пп.5.1. п.5 власник здійснює управління підприємством безпосередньо, або через призначеного ним директора. Згідно пп.1.2. п. 1 статуту ПП „ЗБМ „Краса Мармуру” власником підприємства є громадянин Немерюк Андрій Іванович, який і уклав договір поставки № 42 від 27.03.2008р.

Відсутні також підстави для визнання договору неукладеним.

Будь-яких доказів, що вказаний договір визнаний судом недійсним, або його недійсність встановлена законом, відповідачем суду не надано.

Відповідно до вимог ст. 204 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Доказами схвалення відповідачем договору поставки № 42 від 27.03.2008р. є видаткові накладні № С-00000232 від 06.10.2008р., № С-00000238 від 14.10.2008р. та № С-00000426 від 02.06.2009р., які підписані представником відповідача, довіреність серії ЯПМ № 161378 від 06.10.2010р. на отримання 24-х тон. вугілля, банківські виписки від 21.11.08р., 10.02.09р., 12.02.09р., 29.05.09р., 05.06.09р., 17.06.09р., 06.08.09р., які свідчать про часткову сплату коштів по договору, акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2008р. по 30.09.2009р., лист приватного підприємства „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру” про зарахування проплати філії Ярославський цегельний завод на користь відповідача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 41, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотань приватного підприємства „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру”, м. Хмельницький від 12.10.2010р. про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи та від 19.10.2010р. про призначення по справі судово-бухгалтерської експертизи відмовити.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Стиль 5”, м. Львів до приватного підприємства „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру”, м. Хмельницький про стягнення 50486,81 грн. задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру”, (Вінницьке шосе, 6, м. Хмельницький, код 32995079) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Стиль 5”, (вул. І. Франка, 61/71, м. Львів, код 13815620) 50486,81 грн. (п'ятдесят тис. чотириста вісімдесят шість грн. 81 коп.) заборгованості згідно договору поставки № 42 від 27.03.2008р., з яких: 41990,20 грн. основна заборгованість, 4292,20 грн. пеня, 1236,00 грн. 3% річних та 2968,41 грн. інфляційні нарахування, 504,85 грн. (пятсот чотири грн. 85 коп.) витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя

Віддруковано 3 примірники:

1-до справи,

2-позивачу,

3-відповідачу.

Помічник заступника голови суду - Цимбалюк І.О.