Рішення № 121512314, 10.09.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 р. № 520/3335/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Державної установи "Інститут неврології, психіатрії та наркології Національної академії медичних наук України" до Північно-східний офіс Держаудитслужби про визнання протиправними та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Державна установа "Інститут неврології, психіатрії та наркології Національної академії медичних наук України" (вул. Пушкінська, буд. 61, літера Д-1,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61024, код 02012148) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північно-східного офісу Держаудитслужби (майдан Свободи, 5, Держпром, 4 під., 10 пов.,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61022, код ЄДРПОУ 40478572), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати вимогу Північно-східного офісу Держаудитслужби від 18.01.2024 № 202004-14/197-2024 «Щодо усунення порушень законодавства».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що вимога Північно-східного офісу Держаудитслужби від 18.01.2024 № 202004-14/197-2024 є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача надано відзив на позов, у якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог.

Представник позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій вказав на необґрунтованість позиції відповідача, викладеній у відзиві на позов та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких вказав на необґрунтованість позиції позивача, викладеній у відповідь на відзив та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя у період з 01.07.2024 по 29.07.2024 перебував у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Державна установа «Інститут неврології, психіатрії та наркології Національної академії медичних наук України" (далі по тексту - Позивач, Інститут) є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законодавством порядку.

Північно-східним офісом Дсржаудитслужби (далі - Відповідач) протягом періоду з 12.10.2023 по 25.12.2023 була проведена планова ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Державної установи «Інститут неврології, психіатрії та наркології Національної академії медичних наук України» за період з 01.01.2021 по 30.09.2023.

За результатами ревізії було складено акт планової ревізії № 202004-22/06 віл 25.12.2023 (далі акт ревізії).

Акт ревізії було підписано Позивачем 28.12.2023 із зауваженнями (запереченнями).

Позивач направив Відповідачу 04.01.2024 заперечення на акт ревізії.

Відповідач супровідним листом від 17.01.2024 направив Позивачу висновок від 17.01.2024 № 202004-14/197-2024 на заперечення до акту ревізії, в якому зазначено, що заперечення до Акту ревізії не приймаються по всім викладеним в них пунктам та доводам.

18.01.2023 Відповідач заявив вимогу № 202004-14/197-2024 «Щодо усунення порушень законодавства» (далі вимога від 18.01.2024), у якій викладений висновок про встановлення наступних порушень законодавства, які не усунуті станом на день її винесення, а саме:

1. При нарахуванні та виплаті співробітникам Інституту (лікарям та медичним сестрам заробітної плати відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 № 2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я» з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 13.01.2023 № 28 «Деякі питання оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я» (далі - Постанова № 2), в порушення ст. 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ІЗР (в редакції від 06.12.2016 за № 1774-VIII) (далі - Закон № 108/95- ВР) впродовж 2022 року та січня-вересня 2023 року при обчисленні заробітної плати лікарям та медичним сестрам Інституту для забезпечення їм розміру заробітної плати, що гарантована Постановою № 2, в розрахунок не включено нараховану премію, доплату за роботу вночі та суми індексації заробітної плати. Зазначене призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати в загальній сумі 3 826 866,14 грн та, як наслідок, до зайвого перерахування єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) на суму 817 648,27 грн.

На теперішній час порушення не усунуто на суму 4 644 514,41 грн.

2. Ревізією встановлено покриття за рахунок загального фонду кошторису витрат пов`язаних юридичних осіб, зокрема, па оплату комунальних послуг та експлуатаційних витрат орендаря нежитлових приміщень ХНУ ім. Каразіна, в загальній сумі 309 367,60 грн за період з 01.03.2022 по 30.09.2023, за відсутності дебіторської заборгованості в бухгалтерському обліку установи. Відповідне є порушення п.п. 2.1.2, 2.1.4 договорів про відшкодування витрат балансоутримувачів на утриманого майна та комунальних послуг від 08.02.2022 № 12/2022/інпн та від 06.04.2023 № 13/2023/інпн, ст. 629 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

На теперішній час порушення не усунуто на суму 309 367,60 грн.

3. Ревізією правильності визначення вартості платної послуги (лікування громадян за договорами страхування) встановлено, що в порушення п. І розділу IV Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 135 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.05.2012 № 568. (далі - Стандарт «Витрати»), ч. 8 ст. 13, ч. 4 ст. 23 Бюджетного кодексу України, пунктів 46. 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, за період з 01.01.2021 по 01.03.2022 економічною службою Інституту не проведено перерахунку вартості відповідно до зростання складових витрат (підвищення рівня мінімальної заробітної плати тощо).

З урахуванням обсягу наданих медичних послуг, визначених умовами договору та перерахованої вартості, сума недоотриманих власних надходжень Установи за лікування громадян склала в загальній сумі 28 848,00 грн.

На теперішній час порушення не усунуто на суму 28 848,00 грн.

Так, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8, п. 7 ст. 10, ч. 2 ст.15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» 26.01.1993 № 2939-ХІІ (далі - Закон № 2939-ХІІ, п. 46, 49-50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.042006 № 550, Північно-східним офісом Держаудитслужби викладено наступні вимоги:

- забезпечити відшкодування до державного бюджету (по КБК 21080500 «Інші надходження») шкоду (збитки), заподіяну незаконними виплатами лікарям та медичним сестрам Інституту, яким впродовж 2022 року та січня - вересня 2023 року при обчисленні заробітної плати для забезпечення їм розміру заробітної плати, що гарантована Постановою № 2, в розрахунок не включено нараховану премію, доплату за роботу вночі та суму індексації заробітної плати, в сумі 3 826 866,14 грн та, як наслідок, провести перерахунок ЄСВ в сумі 817 648,27 грн;

- забезпечити відшкодування на користь Інституту (КПКВ 6561040 «Наукова і науково-технічна діяльність у сфері профілактики і лікування хвороб людини» (далі - КГІКВ 6561040) Дебіторської заборгованості за оплату комунальних послуг та експлуатаційних витрат орендаря нежитлових приміщень ХНУ ім. Каразіна в загальній сумі 309 367,60 грн;

- забезпечити відшкодування на користь Інституту (КПКВ 6561060 «Діагностика і лікування захворювань із впровадженням експериментальних та нових медичних технологій, спеціалізована консультативно-поліклінічна допомога, що надається науково-дослідними установами Національної академії медичних наук України») шкоду (збитки), заподіяну через непроведення перерахунку вартості платної послуги відповідно до зростання складових витрат (підвищення рівня мінімальної заробітної плати тощо) в сумі 28 848,00 грн.

Також зазначено про необхідність надання інформації про вжиті заходи з усунення порушень разом з завіреними належним чином копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих з іншими документів надати Північно-східному офісу Держаудитслужби до 11.02.2024.

Позивач не погоджуючись з висновками Відповідача, викладеними в акті ревізії та вимозі від 18.01.2024, вважаючи вимогу необґрунтованою і протиправною, прийнятою всупереч положенням чинного законодавства, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в , країні визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ (далі - Закон № 2939-ХІІ).

Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю) (ч. 1 ст. 1 Закону № 2939-ХІІ).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 1 Закону № 2939-ХІІ орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України. Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 та 2 ст. 2 Закону № 2939-ХІІ державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 2939-ХІІ інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 10 Закону № 2939-ХІІ органи державного фінансового контролю наділені повноваженнями звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 затверджено Положення про Державну аудиторську службу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення). Згідно з Положенням № 43 Державна аудиторська служба України с центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до пп. 3 п. 4 Положення № 43 Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Відповідно до п. 7 Положення № 43 Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

У постанові Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 передбачено, що до складу органів Державної аудиторської служби України входять Держаудитслужба та такі міжрегіональні територіальні органи: Північний офіс Держаудитслужби, Північно-східний офіс Держаудитслужби; Західний офіс Держаудитслужби та Східний офіс Держаудитслужби, які також наділені вищевказаними повноваженнями щодо вжиття в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб.

Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (далі - Порядок № 550).

Пунктом 2 Порядку № 550 визначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Відповідно до п. 4 Порядку № 550 планові та позапланові виїзні ревізії проводяться контролюючим органом відповідно до Закону № 2939-12 та цього Порядку.

Відповідно до п. 35 Порядку № 550 результати ревізії оформляються актом.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства об`єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний контролюючий орган з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень (п. 46 Порядку № 550).

Відповідно до пункту 50 Порядку № 550, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Таким чином, вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання.

Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Вимога від 18.01.2024 є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов`язковою до виконання підконтрольною установою, якій вона адресована. Вона породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, відтак наділена рисами правового акта індивідуальної дії. Тому, враховуючи приписи п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, вона може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Ухвалюючи вимогу від 18.01.2024 та зазначаючи про порушення чинного законодавства, визначеного в п. 1 цієї вимоги, Відповідач не врахував положення чинного законодавства, а також колективного договору та інших локальних нормативних актів Інституту, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Так, відповідно до статуту Інститут є державною установою (п. 1.1.), фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України (п.7.1.), є закладом охорони здоров`я (п. 4.1, 5.1 Статуту). У питаннях оплати праці Інститут має статус бюджетної установи.

Відповідно до ст. 98 КЗпП України плата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Протягом періоду перевірки нарахування і виплата заробітної плати лікарям і медичним сестрам Інституту здійснювалося з урахуванням наступних правових норм: КЗпП України (ст. 94. 95, 98, 108); Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі Закон № 108/95-ВР; постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (далі Постанова № 1298); постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 № 2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я» (далі Постанова № 2); постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.2023 № 28 «Деякі питання оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я» (далі Постанова № 28); наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров я України від 05.10.2005 № 308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення» (далі Наказ № 308/519, Умови № 308/519); постанови Президії Академії медичних наук України від 07.07.2011 № 15/3 «Про затвердження умов оплати праці працівників науково-дослідних установ НАМИ України» (далі Постанова № 15/3); колективного договору Інституту па 2021 - 2024 роки, схваленого на зборах трудового колективу Інституту 11.05.2021 (протокол № 1).

Відповідно до ст. 1 Закону № 108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КЗпП України розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Пунктом 2 Наказу № 308/519 передбачено, що працівникам встановлюються посадові оклади (тарифні ставки), доплати та надбавки, виходячи з розмірів, передбачених цими Умовами в межах фонду заробітної плати. При цьому відповідно до п. 1.4 Умов № 308/519 оплата праці працівників здійснюється за фактично відпрацьований час. виходячи з посадового окладу (тарифної ставки), або в залежності від виконання норм виробітку і відрядних розцінок з урахуванням підвищень, доплат та Надбавок, передбачених діючим законодавством. Заробітна плата працівника граничними розмірами не обмежується.

Положення акту ревізії, а також вимоги від 18.01.2024 стосовно зайвого нарахування та виплати заробітної плати лікарям і медичним сестрам Інституту спростовується тим, що чинне законодавство не встановлює граничного розміру заробітної плати для працівників бюджетних установ, вище якого заробітна плата є зайво нарахованою.

Крім того, суд звертаємо увагу, що в акті ревізії не встановлено порушень законодавства при формуванні фонду оплати праці (стор. 14 - 16 Акту).

Позивач не допустив порушень ст. 2 Закону № 108/95-ВР, а також Постанови № 2 зі змінами, внесеними Постановою № 28, оскільки ревізорами зроблено відповідні висновки при неправильному тлумаченні положень чинного законодавства.

Так, відповідно до п. ж ч. 1 ст. 77 Основ законодавства про охорону здоров`я від 19.11.1992 № 2801 -ХП медичні та фармацевтичні працівники мають право на оплату праці у державних та комунальних закладах охорони здоров я у розмірі, не нижчому, ніж визначено кабінетом Міністрів України, у тому числі з дотриманням гарантій щодо мінімальної заробітної плати.

Для медичних працівників передбачено гарантований Урядом мінімальний рівень оплати праці. При цьому на них поширюється також встановлений законом мінімальний розмір оплати праці як державна соціальна гарантія.

Гарантований мінімальний рівень оплати праці лікарів і медичних сестер у 2022 році було встановлено Постановою № 2, а у 2023 році Постановою № 28.

При Цьому слід зазначити, що зазначені нормативні акти мали на меті не лише забезпечення гарантованого мінімального рівня оплати праці медичних працівників, але й забезпечення диференціації в оплаті їх праці.

Тому посилання Відповідача па те, що Інститутом безпідставно в розрахунок заробітної плати для забезпечення гарантованого мінімального рівня не було включено премію, доплату за роботу вночі та суму індексації, суперечать вимогам чинного законодавства.

Щодо механізму забезпечення гарантованого мінімального рівня оплати праці медичних працівників інституту у 2022 році, суд зазначає наступне.

Відповідно до Постанови № 2 (у редакції, що діяла протягом 2022 року) розмір нарахованої заробітної плати медичним працівникам закладів охорони здоров`я державної або комунальної форми власності за повністю викопану місячну (годинну) норму праці установлюється у межах фонду оплати праці на 2022 рік:

- на рівні не менше 20000 гривень лікарям (крім лікарів-інтернів) та професіоналам з вищою немедичною освітою, які допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров`я:

- на рівні не менше 13500 гривень для посад молодших спеціалістів з медичною освітою (фахових молодших бакалаврів), фахівцям з початковим рівнем (короткий цикл) вищої медичної освіти, першим (бакалаврський) рівнем вищої медичної освіти і магістрів з медсестринства.

Оскільки розмір нарахованої заробітної плати, передбачений пп. 1 п. 1 Постанови № 2 є мінімальним рівнем оплати праці, за пп. 4 п. 1 цієї Постанови було передбачено обов`язок роботодавця забезпечити диференціацію заробітної плати медичних працівників у межах фонду оплати праці шляхом призначення доплат та надбавок з урахуванням складності, відповідальності та умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника, результатів його роботи.

У п. 1 Постанови № 2 було зафіксовано лише мінімальний рівень оплати праці лікарів та медичних сестер, який Позивач був зобов`язаний забезпечувати за умов виконання працівниками місячної (годинної) норми праці.

Збільшення Інститутом цього розміру для забезпечення диференціації оплати праці, передбаченої пп. 4 п. 1 Постанови № 2, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 94 КЗпП га п. 1.4. Умов № 308/519 було правомірним, оскільки Позивач діяв у межах затвердженого фонду оплати праці. Порушення з цього питання Відповідач в акті ревізії не встановив (стор 17 Акту ревізії).

Механізм підвищення лікарям та медсестрам Інституту заробітної плати до мінімального гарантованого рівня у 2022 році передбачав виключно використання надбавок, встановлених у пп. «а» пп. 2 п. З Постанови № 1298, зокрема надбавок:

- за високі досягнення у праці;

- за виконання особливо важливої роботи (на сі рок її виконання);

- за складність, напруженість у роботі.

Ці надбавки передбачені також п. 4.5.3 Колективного договору та додатком № 8 до нього.

За змістом пп. «а» пп. 2 п. З Постанови № 1298 граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50 відсотків посадового окладу. Таке обмеження не поширюється на працівників національних закладів (установ). \ разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначені надбавки скасовуються або зменшуються.

Тобто за змістом зазначеної норми жодних інших обставин для позбавлення чи зменшення надбавок, встановлених конкретному працівнику чинне законодавство не встановлює.

Підпункт 2 п. 1 Постанови № 2 передбачав, що граничний розмір цих надбавок може бути збільшений для досягнення розміру нарахованої заробітної плати медичним працівникам закладів охорони здоров`я державної або комунальної форми власності, встановленого Постановою № 2.

Протягом періоду, охопленого ревізією (2022 - 2023 роки) зазначені вище надбавки були встановлені Віце-президентом Національної академії медичних наук України, виходячи з наявних можливостей фонду оплати праці Інституту, передбаченого затвердженими кошторисами. Вони були внесені до Тарифікаційних списків на 2022 та 2023 роки, а також до штатних розписів Інституту на 2022 і 2023 роки.

Тому без відповідного рішення НАМН України вони не могли бути ні знятими, ні зменшеними або зміненими за своєю структурою.

Також слід зауважити, що у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Отже, твердження ревізорів про зайве нарахування заробітної плати, а по суті - надбавок, визначених Постановою № 1298, встановлених відповідно до Постанови № 2 для забезпечення гарантованого державою мінімального рівня оплати праці лікарів та медичних сестер Інституту, є необґрунтованим і жодним чином не пов`язується з виплатою цим працівникам доплат за роботу в нічний час, індексації або виплати премій ні у 2022, ні у 2023 роках.

Нарахована заробітна плата лікарів та медичних сестер Інституту могла перевищувати 20000 або 13500 грн, адже Інститут мав забезпечити диференціацію заробітної плати медичним працівникам за рахунок будь-яких виплат, у тому числі доплат за роботу в нічний час, індексацій та премії. При цьому Відповідач не вказав той максимальний розмір оплати праці, перевищення якого свідчить про зайве нарахування заробітної плати.

З урахуванням вимог ст. 7, 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вся сума нарахованої Інститутом заробітної плати була базою для нарахування єдиного соціального внеску. Тому підстав для твердження про зайве його перерахування немає.

Щодо нарахування позивачем заробітної плати у 2023 році, суд зазначає наступне.

Постановою № 28 у 2023 році було продовжено обов`язкове забезпечення розміру заробітної плати, який встановлено Кабінетом Міністрів України для медичних та фармацевтичних працівників.

Зокрема, відповідно до пп. 1 п. 1 Постанови № 28 встановлено, що в держаних та комунальних закладах охорони здоров`я, які одержали ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики: мінімальний розмір оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації за виконану у повному обсязі місячну (годинну) норму праці установлюється в межах фонду оплати праці на рівні не менше:

- 20000 гривень для осіб, які займають лікарські посади у закладах охорони здоров я «крім лікарів-інтернів), посади фармацевтів у закладах охорони здоров`я (крім фармацевт-інтернів), посади професіоналів у галузі охорони здоров`я у закладах охорони здоров я та посади професіоналів з вищою немедичною освітою у сфері охорони здоров 'я;

- 13500 гривень для осіб, які займають посади у закладах охорони здоров`я, віднесені єдиними кваліфікаційними вимогами до посад фахівців (крім лікарів-інтернів та фармацевтів-інтернів).

Під час обчислення розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру враховуються основна, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Міністерство охорони здоров`я України в листі від 15.02.2023 № 25/3931/2-23 «Щодо застосування постанови КМУ від 13.03.2023 № 28» роз`яснило наступне. «Абзацом б підпункту І пункту 1 Постанови № 28 визначено, що граничний розмір надбавок, передбачених у підпункті "а" підпункту 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів З країни від 30 серпня 2002 р. № 1298, може бути збільшений медичним, фармацевтичним працівникам та фахівцям з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров я для досягнення розміру нарахованої заробітної плати, передбаченого абзацами третім і четвертим цього підпункту, та диференціації заробітної плати в межах наявного фонду оплати праці.

У свою чергу, диференціація заробітної плати медичним, фармацевтичним працівникам та фахівцям з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров`я здійснюється у межах фонду оплати праці шляхом встановлення доплат та надбавок з урахуванням складності, відповідальності та умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника, результатів його роботи».

Відповідно, розміри оплати праці зазначені в абзацах 3 та 4 підпункту 1 пункту 1 Постанови № 28 с лише мінімальним рівнем оплати праці, який гарантований державою та який може бути збільшеним за рахунок доплат та надбавок».

Тому і протягом 2023 року нарахована заробітна плата лікарів та медичних сестер Інституту могла перевищувати 20 000 або 13 500 грн., адже Інститут мав забезпечити диференціацію заробітної плати медичним працівникам за рахунок будь-яких виплат, у тому числі доплат за роботу в нічний час, індексацій та премії. При цьому Відповідач не вказав той максимальний розмір оплати праці, перевищення якого свідчить про зайве нарахування заробітної плати.

Щодо висновків відповідача стосовно порушень ст. 2 Закону України № 108/95-ВР в частині нарахування доплати за роботу вночі при обчисленні заробітної плати лікарям та медичним сестрам інституту, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 108 КЗпП України робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою і регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у пічний час.

Відповідно до п. 3.2 Наказу № 308/519 медичним працівникам, які залучаються до роботи у нічний час, здійснюється доплата від 35 до 50 відсотків годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Як визначено у статті 12 Закону № 108/95-ВР норми оплати праці за роботу в нічний час є мінімальними державними гарантіями.

Тому позиція Відповідача, викладена в акті ревізії та вимозі від 18.01.2024 про те, що Інститут допустив порушення вимог ст. 2 Закону України № 108/95-ВР, не включивши до розрахунку заробітної плати лікарів та медичних сестер, гарантованої Постановою № 2, зі змінами, внесеними Постановою № 28, доплати за роботу вночі, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Так, у 2022 році відповідно до Постанови №2 забезпечення підвищення заробітної плати до досягнення до мінімального гарантованого рівня у 2022 році передбачало використання надбавок, визначених у пп. «а» пп. 2 п. З Постанови № 1298. Мова йде про надбавки: за високі досягнення у праці; за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконання); за складність, напруженість у роботі, а не будь-яких інших складових заробітної палати.

По-друге, з урахуванням вимог пп. 3 п. 1 Постанови № 2 в редакції, яка діяла у 2022 році та відповідно до листа Міністерство охорони здоров`я України від 10.02.2022 № 03.2-08,4035/2-22 «Щодо застосування змін, внесених постановою КМУ «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я" від 12.01.2022 р. № 2» надбавки, встановлені з урахуванням положень підпункту 2 пункту 1 Постанови № 2, не враховуються під час установлення доплат та інших надбавок медичним працівникам закладів охорони здоров`я державної або комунальної форми власності.

Тобто доплата за роботу у нічний час повинна виплачуватися саме понад встановлений і гарантований державою мінімальний розмір оплати праці для медичних працівників.

По-третє, відповідно до пп. 4 п. 1 Постанови № 2 Інститут мав забезпечувати диференціацію заробітної плати медичним працівника, яка повинна здійснюватися у межах фонду заробітної плати. А як випливає зі змісту акту ревізії (стор. 17), в Інституті була наявна економія фонду заробітної плати через наявність вакантних посад лікарів та середнього медичного персоналу.

Відповідачем також не було враховано, що на Інститут покладається обов`язок забезпечувати диференціацію заробітної плати і з урахуванням вимог п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2021 № 29 «Деякі питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

Що стосується правомірності доплати за роботу у нічний час у 2023 році, то ці виплати окрім досягнення гарантованого рівня оплати праці лікарів та медичних сестер мали забезпечувати диференціацію їх заробітної плати понад мінімальні розміри. А оскільки вони здійснювалися в межах фонду заробітної плати, зокрема за рахунок його економії, то і підстав для висновку про зайве нарахування заробітної плати, а також зайвого перерахування ЄСВ Відповідач не мав.

Щодо висновків відповідача стосовно порушень ст. 2 Закону № 108/95-ВР в частині нарахування індексації при обчисленні заробітної плати лікарям та медичним сестрам інституту.

Відповідно до от. 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон № 1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановленні законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно ч. 6 ст. 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Як встановлено ч. 1 ст. 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ПІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» до державних соціальних гарантій належить індексація доходів населення.

Оскільки з урахуванням ст. 33 Закону № 108/95-ВР індексації підлягає індивідуальна заробітна плаза відповідно до чинного законодавства, зазначена виплата взагалі не належить до оплати праці і не може приймати участі в забезпеченні мінімального рівня оплати праці лікарів та медичних сестер.

Щодо висновків відповідача стосовно порушень ст. 2 Закону № 108/95-ВР в частині нарахування премій при обчисленні заробітної плати лікарям та медичним сестрам інституту, суд зазначає наступне.

Протягом 2022 - 2023 року в Інституті діяв чинний колективний договір, у і тому числі й додаток № 10 до нього. Відповідно за наявності підстав для здійснення матеріальної о стимулювання шляхом виплати премій, передбачених Положенням про матеріальне стимулювання працівників Державної установи «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМИ України», а також за наявності коштів у межах фонду заробітної плати, здійснення таких виплат має належні правові підстави та є законним і обґрунтованим. Це підтверджується й висновками акту ревізії (стор. 22-23), яким засвідчено відсутність порушень з цього питання.

Щодо необхідності врахування суми виплачених премій в структурі заробітної плати для забезпечення мінімального рівня оплати праці лікарів та медичних сестер Інституту слід враховувати наступне.

Як вже зазначалося, у 2022 роді відповідно до Постанови № 2 забезпечення підвищення заробітної плати до досягнення до мінімального гарантованого рівня передбачало виключно використання надбавок, визначених у пп. «а» пп. 2 п. З Постанови № 1298.

З урахуванням вимог пп. 3 п. 1 Постанови № 2 в редакції, яка діяла у 2022 році та відповідно до листа Міністерство охорони здоров`я України від 10.02.2022 року № 03.2-08/4035/2-22 «Щодо застосування змін, внесених постановою КМУ «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я" від 12.01.2022 р. № 2» надбавки, встановлені з урахуванням положень підпункту 2 пункту 1 Постанови № 2, не враховуються під час установлення доплат та інших надбавок медичним працівникам закладів охорони здоров`я державної або комунальної форми власності.

Таким чином Інститут мав право здійснювати преміювання саме понад встановлений і гарантований державою мінімальний розмір оплати праці для медичних працівників.

Відповідно до пп. 4 п. 1 Постанови № 2 Інститут мав забезпечувати диференціацію заробітної плати медичним працівника, яка повинна здійснюватися у межах фонду заробітної плати. А як випливає зі змісту акту ревізії (стор. 77), в Інституті була наявна економія фонду заробітної плати через наявність вакантних посад лікарів та середнього медичного персоналу.

Відповідачем також не враховано, що на Інститут покладається обов`язок забезпечувати диференціацію заробітної плати і з урахуванням вимог п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2021 № 29 «Деякі питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

Що стосується виплати премій у 2023 році, то ці виплати окрім досягнення гарантованого рівня оплати праці лікарів та медичних сестер мали забезпечувати диференціацію їх заробітної плати понад мінімальні розміри. А оскільки вони здійснювалися в межах фонду заробітної плати, зокрема за рахунок його економії, то і підстав для висновку про зайве нарахування заробітної плати та зайве перерахування ЄСВ Відповідач не мав.

Щодо вимоги відповідача забезпечити відшкодування до Державного бюджету шкоду (збитки), заподіяну незаконними виплатами лікарям та медичним сестрам інституту, суд зазначає наступне.

Пункт 49 Порядку № 550 передбачає, що у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об`єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган державного фінансового контролю ставить вимоги перед керівником об`єкта контролю та органом його управління щодо пред`явлення цивільних позовів до винних осіб.

Відповідно до п. 50 Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

У вимозі від 18.01.2024 Відповідач наголошує на зайвому нарахуванні та виплаті працівникам Інституту заробітної плати та зайвому перерахуванні єдиного соціального внеску через неврахування при обчисленні гарантованого рівня заробітної плати медичних працівників Інституту премій, доплати за роботу вночі та індексації.

Але при цьому в акті перевірки містяться висновки про відсутність порушень при нарахуванні цих виплат, про що свідчить текст акту ревізії.

Як вбачається зі змісту вимоги від 18.01,2024 (стор 2, 3) Відповідач вимагає забезпечити відшкодування до державного бюджету (по КБК 21080500 «Інші надходження») шкоду (збитки), заподіяну незаконними виплатами лікарям та медичним сестрам Інституту, яким впродовж 2022 року та січня вересня 2023 року при обчисленні заробітної плати для забезпечення їм розміру заробітної плати, що гарантована Постановою № 2, в розрахунок не включено нараховану премію, доплату за роботу вночі та суму індексації заробітної плати, в сумі 3 826 866,14 грн та, як наслідок, провести перерахунок ЄСВ в сумі 817 648,27 грн.

При цьому Відповідач не конкретизував те, хто і в якому розмірі повинен забезпечити відшкодування шкоди (збитків).

Крім того, Відповідачем не враховано положення ст. 127 КЗпІІ стосовно підстав і порядку проведення відрахувань із заробітної плати працівників.

Також всупереч положенням п. 49. 50 Порядку №550 Відповідач не визначив у вимозі належного способу усунення виявлених порушень.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-ІУ передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Цей принцип передбачає, що уразі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає па такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ... і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Спірна вимога в частині п. 1 не містить чітких, конкретних і зрозумілих приписів на адресу Позивача, які є обов`язковими до виконання останнім, зокрема, як щодо суми завданих збитків, так і щодо способу усунення виявлених порушень, а тому підлягає скасуванню.

Стосовно порушення, викладеного в п. 2 вимоги від 18.01.2024, суд зазначає наступне.

Ухвалюючи вимогу від 18.01.2024 та зазначаючи про порушення чинного законодавства, визначеного в п. 2 цієї вимоги, Відповідач не врахував, що Інститут ще до складення акту ревізії вжив відповідних заходів для стягнення з Харківського національного університету ім. Каразіна коштів на оплату комунальних послуг та експлуатаційних витрат орендаря нежитлових приміщень в загальній сумі 309 367,60 грн за період з 01.03.2022 по 30.09.2023.

При цьому Відповідач посилався на порушення п.п. 2.1.2, 2.1.4 договорів про відшкодування витрат балансоутримувачів на утриманого майна та комунальних послуг від 08.02.2022 № 12/2022/інпн та від 06.04.2023 № 13/2023/інпн, ст. 629 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Між тим, 26.12.2023 Господарський суд Харківської області видав судовий наказ у справі № 922/5374/23, яким стягнув з Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна на користь Позивача суму заборгованості 227 913,66 грн на підстав договору № 12/2022/ІНПН від 08.02.2022 за період з 01.03.2022 по 31.12.2022.

Протягом грудня 2023 року Харківський національний університет ім. Каразіна сплатив заборгованість за 2023 рік перед Позивачем у повному обсязі.

25.01.2024 року Харківський національний університет ім. Каразіна виконав судовий наказ у справі № 922/5374/23 у повному обсязі. Відповідні докази містяться в матеріалах справи.

Щодо порушення, викладеного в п. 3 вимоги від 18.01.2024, суд зазначає наступне.

Ухвалюючи вимогу від 18.01.2024 та зазначаючи про порушення чинного законодавства, визначеного в п. 3 цієї вимоги, Відповідач стверджує, що сума недоотриманих власних надходжень Установи за лікування громадян склала в загальній сумі 28 848,00 грн.

Тому Відповідач вимагає забезпечити відшкодування на користь Інституту (КПКВ 6561060 «Діагностика і лікування захворювань із впровадженням експериментальних та нових медичних технологій, спеціалізована консультативно-поліклінічна допомога, що надається науково-дослідними установами Національної академії медичних наук 5 країни») шкоду (збитки), заподіяну через непроведення перерахунку вартості платної послуги відповідно до зростання складових витрат (підвищення рівня мінімальної заробітної плати тощо) в сумі 28 848,00 грн.

При ньому Відповідач не конкретизував те, хто і в якому розмірі повинен забезпечити відшкодування шкоди (збитків).

Також всупереч положенням п.. 49, 50 Порядку №550 Відповідач не визначив у вимозі належного способу усунення виявлених порушень.

Крім того, 02.02.2024 сума збитків у розмірі 28 848 грн добровільно була сплачена ОСОБА_1 , па користь Позивача.

Так, оскільки спірна вимога в частині п. 3 не містить чітких, конкретних і зрозумілих приписів па адресу підконтрольного суб`єкту, які є обов`язковими до виконання Позивачем, вона підлягає скасуванню в цій частині.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

У позовній заяві позивач зазначає про те, що додатково підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи у розмірі 4000,00 грн.

На момент винесення рішення у справі позивачем не подано до суду документів на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, що позбавляє суд можливості вирішити питання щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Державної установи "Інститут неврології, психіатрії та наркології Національної академії медичних наук України" (вул. Пушкінська, буд. 61, літера Д-1,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61024, код 02012148) до Північно-східного офісу Держаудитслужби (майдан Свободи, 5, Держпром, 4 під., 10 пов.,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61022, код ЄДРПОУ 40478572) про визнання протиправними та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати вимогу Північно-східного офісу Держаудитслужби від 18.01.2024 № 202004-14/197-2024 «Щодо усунення порушень законодавства».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північно-східного офісу Держаудитслужби на користь Державної установи "Інститут неврології, психіатрії та наркології Національної академії медичних наук України" судовий збір у сумі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов