Ухвала суду № 121512293, 10.09.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

10 вересня 2024 р. № 520/23455/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Дмитро Волошин, розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що виразилась у незастосуванні в період з 11.03.2022 по 03.09.2022 чинної редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 , а саме посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 11.03.2022 по 03.09.2022 із застосуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, обчислених у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" у первісній редакції, а саме: шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січень календарного року, тобто станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою судді від 26.08.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.

Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху доставлена представнику позивача до електронного кабінету в системі "Електронний суд" 27.08.2024 о 19:31, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Від позивача 05.09.2024 до суду через систему "Електронний суд" надійшла заява про поновлення процесуального строку звернення до суду.

В обґрунтування заяви позивач послався на постанову Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 та зазначив, що до 19.07.2022 КЗпП не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Позивач також зазначив про дію карантину на території України, який завершений 30.06.2023, про дію на території України воєнного стану та про те, що з 11.03.2022 по 26.06.2022 він брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для пропуску позивачем строку звернення до суду. Також, позивач зазначив, що під час звільнення його не ознайомили з нарахованими та виплаченими сумами та лише з листа-відповіді від 31.05.2024 № 6791 на адвокатський запит його представника він дізнався про невірний розрахунок його грошового забезпечення за період з 11.03.2022 по 03.09.2022. Просить поновити строк звернення до суду.

Дослідивши вказану заяву, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами частини 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.

Так, позивач у даній справі оскаржує бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що виразилась у не застосуванні у період з 11.03.2022 по 03.09.2022 чинної редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 , а саме посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Приписами частин третьої і п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами ч.ч.1 та 2 ст.233 КЗпП України у редакції, чинній до 19.07.2022, передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України №2352-IX від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України, і відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.233 КЗпП України.

Відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви), працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Суд зазначає, що положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві.

Отже, зважаючи на зміст спірних правовідносин, позивачу, в даному випадку, встановлено тримісячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Водночас, суд наголошує, що відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відтак, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відтак, строк, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.

Так, у позовній заяві позивач просить, зокрема, зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 11.03.2022 року по 03.09.2022 року із застосуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, обчислених у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" у первісній редакції, а саме: шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січень календарного року, тобто станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.

Отже, спірні правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду з вказаними позовними вимогами, виникли у період з 11.03.2022 по 03.09.2022. Позивача виключено зі списків військової частини 03.09.2022.

Разом із тим, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою 20.08.2024, тобто зі значним пропуском тримісячного строку.

Отже, позивач пропустив встановлений законодавством строк звернення до адміністративного суду.

Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Посилання позивача на ст. 233 КЗпП України в попередній редакції не обґрунтовано та не приймається судом до уваги, оскільки зазначена позивачем редакція частини 2 статті 233 КЗпП України існувала до 19.07.2022. Позивача було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 03.09.2022, що вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.09.2022 № 243, тобто вже під час дії нової редакції статті 233 Кодексу законів про працю України, якою встановлений тримісячний строк звернення до суду для вирішення трудового спору.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, оскільки обставини вказаної позивачем справи не є релевантними до даної справи, адже у справі № 380/15245/22 положення статті 233 КЗпП України не застосовувалися через дію карантину. У даному ж випадку карантин закінчений з 30.06.2023, отже положення статті 233 КЗпП України, якими встановлено тримісячний строк звернення до суду для вирішення трудового спору, в тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, вже діяли на момент звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд вважає слушними доводи позивача щодо того, що враховуючи дію карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, який завершився 30.06.2023, тримісячний строк звернення до суду, установлений ч. 2 ст. 233 КЗпП України, сплив 01.10.2023. Разом з тим, позивач звернувся до суду з позовною заявою 20.08.2024, тобто більше ніж через 10 місяців після спливу такого строку.

Щодо доводів позивача про дію на території України воєнного стану, суд зазначає, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.

Суд вважає за необхідне зазначити, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Вказане узгоджується з правовою позицією постанови Верховного Суду від 10.01.2023 по справі №640/3489/21.

Водночас, конкретних пояснень причин з доказами існування безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між цим фактом та фізичною неможливістю своєчасно вчинити процесуальну дію з приводу звернення до суду подана заява не містить.

Суд приймає до уваги доводи позивача щодо того, що позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, однак не з 11.03.2022 по 26.06.2022, а з 24.03.2022 по 26.06.2022, оскільки такі обставини підтверджені відповідною довідкою. Разом з цим, позивач звернувся до суду з позовом 20.08.2024, коли він уже був звільнений зі служби. Доказів участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, після звільнення зі служби, що б завадило йому в розумний строк після звільнення звернутися до суду з позовом, позивачем до суду не подано.

Також, в обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивач зазначив, що під час звільнення його не ознайомили з нарахованими та виплаченими сумами та лише з листа-відповіді від 31.05.2024 № 6791 на адвокатський запит його представника він дізнався про невірний розрахунок його грошового забезпечення за період з 11.03.2022 по 03.09.2022.

Суд не приймає вказані доводи до уваги, оскільки отримання відповіді на адвокатський запит представника не змінює момент, з якого особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона чи її представник почали вчиняти дії щодо реалізації права особи і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, як і не перериває такий строк.

Позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 03.09.2022, що вбачається з копії витягу з наказу № 243 від 03.09.2023, наявної в матеріалах справи.

Тобто, позивач звернувся до суду з позовом для захисту своїх прав, а саме задля отримання перерахованого грошового забезпечення за період з 11.03.2022 по 03.09.2022, майже через два роки після звільнення зі служби. Позивач щомісячно отримував грошове забезпечення за спірний пеіод, у зв`язку з чим був обізнаний про розмір такого грошового забезпечення та, відповідно, про порушення своїх прав.

Суд зазначає, що позивач, починаючи з 03.09.2022, не був позбавлений можливості самостійно довідатися про розмір належних йому виплат та звернутися до суду за захистом своїх прав у межах встановленого строку, у зв`язку з чим твердження представника позивача про те, що строк звернення позивача до суду необхідно обраховувати з 31.05.2024 є необґрунтованим.

Відтак, викладені позивачем доводи не доводять підстав поважності пропуску строку звернення до суду.

Таким чином, позивач так і не навів достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення позивача до суду, які б завадили йому звернутися з цим позовом протягом встановленого законом строку, а тому наведені позивачем обставини суд визнає недостатніми для висновку про те, що позивач своєчасно звернувся до суду.

З огляду на викладене, суд робить висновок про відсутність підстав для поновлення строку звернення позивача до суду.

Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - залишити без задоволення.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН