Рішення № 121510408, 10.09.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2024 року № 320/36969/24

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПарненко В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Державна податкова служба України, про скасування постанови,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Державна податкова служба України, в якому просить суд скасувати постанову старшого виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни від 24.07.2024 про закінчення виконавчого провадження №72931779.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №320/13326/23 про поновлення позивача на посаді начальника відділу організації роботи з оцінки корупційних ризиків Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції ДПС України видано виконавчий лист, за яким відкрито ВП №72931799 постановою від 03.10.2023. Наказом ДПС України від 19.10.2023 №134-о позивача поновлено на означеній посаді третьою особою та цього ж дня видано наказ №1347-о про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 . Незважаючи на фактичне невиконання судового рішення, постановою державного виконавця від 02.11.2023 було закінчено виконавче провадження №72931779. Постанову про закінчення виконавчого провадження від 02.11.2023 скасовано судовим рішенням у справі №320/41688/23, проте у зв`язку з ненаправленням Київським окружним адміністративним судом до виконавчої служби оригіналу виконавчого листа, 24.07.2024 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Позивач вказує, що стягувач позбавлений можливості пред?явити виконавчий лист повторно, оскільки виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, відповідно до статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». Чинне законодавство дає можливість реалізувати своє право на оскарження судового рішення. Однак, законність процесуальних актів і дій (бездіяльність) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Тобто, не існує процесуальної можливості оскаржити бездіяльність суду щодо пред`явлення до виконання виконавчого листа, який повернуто до цього суду, а також не має можливості в інший спосіб отримати виконання судового рішення. Натомість, ненаправлення судом першої інстанції на адресу відповідача оригіналу виконавчого листа жодним чином не залежало від волі та добросовісності позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Витребувано від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження №72931779.

Копія ухвали від 29.08.2024 отримана відповідачем в системі «Електронний суд» 31.08.2024, та позовна заява отримана в системі «Електронний суд» 03.09.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 7 ст. 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідачем, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Копія ухвали від 29.08.2024 отримана третьою особою в системі «Електронний суд» 31.08.2024, та позовна заява отримана в системі «Електронний суд» 03.09.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Пояснень від третьої особи щодо предмету позову не надходило.

Враховуючи скорочені строки розгляду адміністративної справи та завчасне повідомлення відповідача про розгляд справи Київським окружним адміністративним судом, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними документами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Наказом ДПС України від 27.03.2023 №326-о припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 , начальника відділу організації роботи з оцінки корупційних ризиків Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції ДПС України з 31.03.2023.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 у справі №320/13326/23 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ в.о. Голови Державної податкової служби України Тетяни Кірієнко №326-о від 27.03.2023 «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації роботи з оцінки корупційних ризиків Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції Державної податкової служби України з 01.04.2023.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації роботи з оцінки корупційних ризиків Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції Державної податкової служби України з 01.04.2023.

Стягнуто з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.04.2023 по 26.07.2023 у сумі 79540 (сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот сорок) грн. 56 коп.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у межах суми за один місяць, а саме у сумі 19166 (дев`ятнадцять тисяч сто шістдесят шість) грн. 40 коп.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 03.10.2023 відкрито виконавче провадження №72931779 з примусового стягнення виконавчого листа №320/13326/23, виданого 21.08.2023 Київським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації роботи з оцінки корупційних ризиків Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції ДПС України з 01.04.2023.

Наказом ДПС України від 19.10.2023 №1345-о на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 №320/13326/23, постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.10.2023 ВП №72931779 позивача поновлено на посаді начальника відділу організації роботи з оцінки корупційних ризиків Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції ДПС України з 01.04.2023.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 02.11.2023 ВП №72931779 на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №320/13326/23, виданого 21.08.2023 у зв`язку з фактичним виконанням рішення про поновлення на роботі.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цієї постанови, позивач звернувся з позовом до Київського окружного адміністративного суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 у справі №320/41688/23 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 02.11.2023 ВП №72931779 про закінчення виконавчого провадження.

10.05.2024 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відновлення виконавчого провадження №72931779.

24.07.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №72931779.

В обґрунтування постанови про закінчення виконавчого провадження зазначено, що копію постанови про відновлення виконавчого провадження направлено на адресу Київського окружного адміністративного суду з клопотанням про повернення оригіналу виконавчого документа для організації його виконання. Згідно відстеження поштового відправлення за трекінговим реєстраційним номером АТ «УКРПОШТА» (№0600920778876), постанова про відновлення виконавчого провадження отримана Київським окружним адміністративним судом - 17.05.2024. Станом на 24.07.2024 Київським окружним адміністративним судом оригінал зазначеного вище виконавчого документа до Відділу не направлено. З огляду на те, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів щодо повернення до Відділу оригіналу виконавчого документа та всупереч вимогам Закону, зазначений виконавчий лист до Відділу не надійшов, виконавче провадження підлягає закінченню.

Не погоджуючись з постановою про закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено вичерпний перелік підстав закінчення виконавчого провадженні, серед яких: непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Верховний Суд в постанові від 23.09.2021 у справі №761/19292/19 дійшов наступного правового висновку: виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження, є невід?ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.

Держава в особі своїх органів (органів виконавчої служби; боржників за виконавчим документом; суду), створюючи умови для зволікання з виконанням рішення національного суду, ставить під загрозу дотримання з боку України взятих на себе зобов?язань, зокрема, статті 6 Конвенції.

Натомість, ненаправлення судом першої інстанції на адресу відповідача оригіналів виконавчих листів жодним чином не залежало від волі та добросовісності позивачів. Отже, з огляду на вищенаведене, спірні постанови про закінчення виконавчого провадження, незважаючи на їх формальну відповідність вимогам національного законодавства, не можуть залишатись у силі, що обгрунтовано заначив суд апеляційної інстанції.

Зважаючи на викладене, з огляду на відсутність у спірної постанови державного виконавця такої ознаки, як протиправність, Верховний Суд вважає належним і достатнім способом захисту порушеного інтересу позивача саме скасування такої постанови.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №653/2554/17.

Отже, попри правомірність винесених постанов про закінчення виконавчих проваджень від 17 квітня 2019 року, враховуючи наслідки для позивачів в умовах невиконання рішення суду першої інстанції, що набрало законної сили, беручи до уваги, що позивачі відстоюють в межах даної справи свій майновий інтерес, який у зв?язку з ухваленням постанови Шевченківським районним судом міста Києва від 27 червня 2012 року у справі №2610/3926/2012 набув ознак реального, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність рішення суду першої інстанції в частині скасування постанов від 17 квітня 2019 року, як таких, шо перешкоджають виконанню судового рішення в примусовому порядку.

Відтак, висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності підстав для скасування постанов про закінчення виконавчого провадження від 17 квітня 2019 року є правильним.

Верховний Суд в постанові від 04.03.2020 у справі №653/2554/17 дійшов наступного правового висновку: виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження, є невід?ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.

На підставі аналізу встановлених судами фактичних обставин справи, Верховний Суд зазначає, що незважаючи на значний проміжок часу, який минув після видачі 23 вересня 2014 року виконавчого листа у справі №653/447/14-а, рішення суду залишається і досі невиконаним, а закінчення виконавчого провадження з виконання цього виконавчого листа неодноразово було предметом судового оскарження.

Вищенаведене свідчить про те, що держава в особі своїх органів (органів виконавчої служби; боржника за виконавчим документом; Генічеського районного суду Херсонської області), створюючи умови для зволікання з виконанням рішення національного суду, ставить під загрозу дотримання з боку України взятих на себе зобов?язань, зокрема, статті 6 Конвенції.

Отже, з огляду на вищенаведене, спірна постанова про закінчення виконавчого провадження, незважаючи на її формальну відповідність вимогам національного законодавства, не може залишатись у силі.

Верховний Суд в постанові від 15.05.2019 у справі №442/118/18 дійшов наступного правового висновку: Апеляційний суд встановив, що оригінал виконавчого листа № 2-730 перебуває у Дрогобицькому міськрайонному суді Львівської області, який у розумінні статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" є органом, який зобов?язаний у місячний строк з дня надходження постанови державного виконавця про відновлення виконавчого провадження пред`явити виконавчий лист до виконання.

Разом з тим, суд вказаного обов?язку не виконав, у зв?язку з чим рішення суду 2004 року фактично не виконано, а стягувач позбавлена можливості пред?явити виконавчий лист до виконання повторно, оскільки виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову (частина перша статті 40 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно із статтею 126 Конституції України вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.

Отже, чинне законодавство дає можливість особі повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення. Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Тобто, стягувач позбавлена процесуальної можливості оскаржити бездіяльність суду щодо пред?явлення до виконання виконавчого листа, який повернуто до цього суду, а також позбавлена можливості в інший спосіб отримати виконання судового рішення.

Враховуючи наведену позицію Верховного Суду, суд вважає, що ненаправлення Київським окружним адміністративним судом на адресу відповідача оригіналу виконавчого листа жодним чином не залежало від волі та добросовісності позивача.

Отже, з огляду на вищенаведене, спірна постанова від 24.07.2024 про закінчення виконавчого провадження №72931779, незважаючи на її формальну відповідність вимогам національного законодавства, не може залишатись у силі.

Зважаючи на викладене, з огляду на відсутність у спірної постанови державного виконавця такої ознаки, як протиправність, суд вважає належним і достатнім способом захисту порушеного інтересу позивача саме скасування такої постанови.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1211,20 грн, що документально підтверджується квитанцією від 06.08.2024.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1211,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 139, 246, 297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Державна податкова служба України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про скасування постанови задовольнити.

Скасувати постанову старшого виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни від 24.07.2024 про закінчення виконавчого провадження №72931779.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Парненко В.С.