Рішення № 12151027, 03.11.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

03 листопада 2010 року справа № 5020-3/160 За позовом                    Відкритого акціонерного товариства

                              „Енергетична компанія „Севастопольенерго”,

                              ідентифікаційний номер 05471081

                              (вул. Хрустальова, 44, м. Севастополь, 99040)

до                              Товариства з обмеженою відповідальністю „Конгрес-V”,

                              ідентифікаційний номер 33166065

                              (вул. Совєтська, 38, кв. 2, м. Севастополь, 99011)

                              (вул. М. Музики, 54, кв. 17, м. Севастополь, 99011)

про стягнення заборгованості в розмірі 841,82 грн.,

Суддя Головко В.О.,

за участю представників сторін:

позивача (ВАТ „ЕК „Севастопольенерго”) – Васіна О.М., юрисконсульт юридичного відділу, довіреність №1872/0/2-10 від 08.02.2010;

відповідача (ТОВ „Конгрес-V”) –явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

13.10.2010 Відкрите акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (далі –позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Конгрес-V” (далі –відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 841,82 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору на поставку електричної енергії №5651 від 19.11.2007.

14.10.2010 порушено провадження у справі та призначений розгляд справи на 03.11.2010.

В судовому засіданні 03.11.2010 представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Відповідач у судове засідання 03.11.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно за адресою, вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 33-35/.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

За викладених обставин суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв’язку з позначками „за закінченням терміну зберігання” /арк. с. 37-42/ можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення відповідача про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Такого висновку суд дійшов, виходячи з наступного.

Визначення поняття „місцезнаходження юридичної особи” дається в статті 93 Цивільного кодексу України. Так, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно зі статтею 89 Цивільного кодексу України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб –підприємців регулюються Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” від 15.05.2003 №755-ІV (з наступними змінами і доповненнями).

Відповідно до статей 16 і 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців з єдиного державного реєстру створюється Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.

До Єдиного державного реєстру включаються відомості про юридичну особу або фізичну особу –підприємця, зокрема такі як „місцезнаходження юридичної особи”. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін (частина 1 статті 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”).

Так само запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням підлягає внесенню до Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому статтею 19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”.

Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю „Конгрес-V” (відповідач у справі) є: 99011, м. Севастополь, вул. Совєтська, буд. 38, кв. 2, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданим державним реєстратором Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя станом на 19.10.2010 /арк. с. 33-35/.

Саме за цією адресою судом надсилалася ухвала про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду в судовому засіданні на 03.11.2010, що безперечно свідчить про виконання судом свого обов’язку щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

За приписами частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка представника відповідача обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Крім того, згідно зі статтею 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” обов’язковим для господарського суду є застосування при розгляді справ Конвенції та практики Європейського суду з прав людини.

Стаття 6 Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумний строк –це найкоротший строк розгляду і вирішення спору, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів в господарських правовідносинах.

За викладених обставин суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами (в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

19.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Конгрес-V” (Споживач) укладено договір №5651 про постачання електричної енергії (далі –Договір), відповідно до якого Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує Постачальнику вартість електроенергії та здійснює інші платежі згідно з умовами зазначеного договору та додатків до нього (пункт 1 Договору) /арк. с. 8-14/.

Згідно з пунктом 2.2.2 Договору Постачальник зобов’язався постачати Споживачу електроенергію як товар в об’ємах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням розділу 6 Договору (додаток „Об’єми поставки електричної енергії споживачу та субспоживачу” /арк. с. 15/).

Відповідно до пункту 2.3.3 Договору споживач зобов’язався сплачувати постачальнику вартість електричної енергії відповідно до умов додатків „Порядок розрахунків” та „Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії”.

За змістом „Порядку розрахунків” (Додаток 6 до Договору /арк. с. 17-19/) розрахунковим вважається період з 4 календарного числа попереднього розрахункового місяця до такого ж календарного числа поточного місяця.

Розрахунки за спожиту активну електроенергію здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання в уповноваженому банку у разі безготівкової сплати або готівкою в приходну касу Постачальника, з подальшим перерахуванням Постачальником отриманих грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання.

Датою сплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання або дата внесення Споживачем грошових коштів в приходну касу Постачальника.

Розрахунки за електроенергію здійснюються згідно з діючими тарифами відповідно до тарифних груп і класів напруги кожного приєднання.

Всі рахунки на оплату електроенергії сплачуються Споживачем в строк до 5 операційних днів з дня виставлення рахунку, але не пізніше дати кінцевого розрахунку.

Датою кінцевого розрахунку визначено 9-те число поточного місяця.

Пункт 3.1.1 Договору встановлює право Постачальника отримувати від Споживача плату за електричну енергію згідно з тарифами, розрахованими відповідно до Умов та правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії, а також інші платежі, передбачені Договором.

На підставі показників приладів обліку, які Споживач щомісячно надає Постачальнику, ВАТ „ЕК „Севастопольенерго” здійснювало нарахування за спожиту електричну енергію та надсилало відповідні рахунки.

Об’єми поставки електричної енергії споживачу ТОВ „Конгрес-V” визначені відповідно до виконаних технічних умов №1808/08 від 30.11.2006 на приєднання електроустановок з дозволеною потужністю 500 кВт.

Так, актом про використання електричної енергії за період з 04.05.2009 по 04.06.2009 зафіксоване споживання активної електроенергії за адресою вул. Челнокова, 13 (б. Омега) в м. Севастополі обсягом 1200 кВт/год. /арк. с. 21/.

Згідно з рахунком-актом виконаних робіт №27843 від 04.06.2009 Споживачу нарахована заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 841,82 грн., в тому числі ПДВ (20%) –140,30 грн. /арк. с. 22/.

У зв’язку з неналежним виконанням ТОВ „Конгрес-V” своїх зобов’язань за договором, а саме: несплатою рахунку №27843 від 04.06.2009, у відповідача перед позивачем утворився борг за спожиту електричну енергію в сумі 841,82 грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором на поставку електричної енергії в частині розрахунків стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України „Про електроенергетику”, Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 №441, та Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28 (далі –Правила), Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003).

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Як встановлено судом, між сторонами укладено договір №5651 від 19.11.2007 про постачання електричної енергії.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони в договорі домовились, що розрахунки за електроенергію здійснюються у порядку, визначеному Додатком „Порядок розрахунків” (Додаток 6), а саме: в строк до 5 операційних днів із дня виписки рахунку, але не пізніше 9 числа поточного місяця.

Отже рахунок-акт виконаних робіт №27843 від 04.06.2009 на суму 841,82 грн. відповідач мав сплатити в строк до 09.06.2009 включно.

Доказів погашення відповідачем заборгованості в сумі 841,82 грн. матеріали справи не містять.

За викладених обставин вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Конгрес-V” заборгованості за активну електричну енергію у розмірі 841,82 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Конгрес-V” (ідентифікаційний код 33166065, вул. Совєтська, 38, кв. 2, м. Севастополь, 99011; вул. М. Музики, 54, кв. 17, м. Севастополь, 99011, п/р 2600602670740 в АКБ „Правекс-Банк”, м. Київ, МФО 321982, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Відкритого акціонерного товариства “Севастопольенерго” (ідентифікаційний код 05471081, 99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, п/р 260073537 в АБ „Перший інвестиційний банк”, м. Київ, МФО 300506) заборгованість за активну електричну енергію в розмірі 841,82 грн. (вісімсот сорок одна грн. 82 коп.), а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

                    Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.О.Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

08.11.2010.