Рішення № 12150809, 01.11.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" листопада 2010 р.Справа № 20/98-10-3649 За позовом: Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Іллінської сільської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Форм”

про стягнення 465557,00 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від прокурора: Будзул-Лавренюк К.Я.- за посвідченням НОМЕР_1 від 29.04.2009 року;

від позивача: не зявились;

від відповідача: Юдін О.Ю.- за довіреністю № 7 від 20.10.2010 року.

СУТЬ СПОРУ: Біляївський міжрайонний прокурор Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, заявленою в інтересах держави в особі Іллінської сільської ради, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Форм”, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Форм” на користь Іллінської сільської ради заборгованість по сплаті втрат сільськогосподарського виробництва в сумі 465557,00 грн., спричинених вилученням земельної ділянки, площею 30,00 га, із сільськогосподарського обігу.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Форм” на підставі договору оренди землі від 08.04.2010 року № 185 користується земельною ділянкою, яка розташована на території Іллінської сільської ради Біляївського району Одеської області за межами населеного пункту, загальною площею 30,00 га, у т.ч. пасовищ 29,36 га, під господарськими шляхами і прогонами 0,64 га, із земель сільськогосподарського призначення для будівництва та експлуатації лікувально-оздоровчого комплексу. Зазначений договір був укладений на підставі розпорядження Біляївської районної державної адміністрації від 14.10.2009 року № 933/2009, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення відповідачу в оренду вказаної земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення для будівництва та експлуатації лікувально-оздоровчого комплексу, тобто фактично змінено її цільове призначення та виведено із земель сільськогосподарського обороту. При цьому, згідно розрахунку, зробленого ДП „Одеський інститут землеустрою”, вартість втрат сільськогосподарського виробництва при виведенні зазначеної земельної ділянки із сільськогосподарського виробництва складає 775928,00 грн. Однак відповідач, в порушення ст.ст. 207, 209 ЗК України, вказані втрати сільськогосподарського виробництва до теперішнього часу не відшкодував, що призвело до недоотримання коштів бюджетами відповідних органів місцевого самоврядування, зокрема, Іллінською сільською радою. Вказані обставини й зумовили звернення прокурора з відповідним позовом до суду.

У судовому засіданні 01.11.2010 року прокурор підтримав заявлені вимоги в повному обсязі.

Позивач Іллінська сільська рада, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, у судові засідання не зявився, про причини відсутності суд не повідомив, письмових пояснень щодо позову не надав.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю „Форм” письмового відзиву на позов не надав, але у судовому засіданні 01.11.2010 року представник відповідача, фактично визнавши суму заборгованості з відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, просив суд позов залишити без розгляду на підставі п. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки вважає, що в даному випадку прокурор не мав права звертатися із вказаною позовною заявою до суду, оскільки прокурор має право звертатися до суду з позовом, заявленим в інтересах держави, виключно в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, разом з тим, у даних правовідносинах Іллінська сільська рада, в інтересах якої прокурором подано позов, виступає не як державний орган, а як учасник цивільних правовідносин, у звязку з чим саме Іллінська сільська рада мала подавати до суду вказаний позов, а не прокурор.

Разом з тим, суд не може погодитись з такою позицією відповідача, з огляду на наступне:

Згідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 6 ч. 2 Закону України „Про прокуратуру” визначено, що при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право, зокрема, звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N 3-рп/99 у справі N 1-1/99 в основі інтересів держави завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо; під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Пунктом 34 ст. 26 Закону від 21.05.97 N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Визначені у Земельному кодексі України норми щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва спрямовані на забезпечення раціонального використання і охорони особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та земель лісового фонду з метою збереження їх кількісного і якісного стану. Відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що настають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду до інших категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як особливого національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави.

Враховуючи специфіку цільового використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, яке спрямоване на компенсацію суспільству, а не певній територіальній громаді, негативних наслідків, в тому числі, вилучення земель, суд вважає, що Біляївський міжрайонний прокурор Одеської області у межах наданих законом повноважень щодо представництва інтересів у суді правомірно подав позов в інтересах держави в особі Іллінської сільської ради про стягнення з відповідача на користь держави в особі Іллінської сільської ради суми нарахованих сільськогосподарських втрат, у звязку з чим вважає за можливе розглядати спір по суті, а у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Форм” відмовити.

Досліивши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, суд встановив наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Біляївської районної державної адміністрації від 14.10.2009 року № 933/2009 був затверджений проект землеустрою щодо відведення Товариству з обмеженою відповідальністю „Форм” в довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва та експлуатації лікувально-оздоровчого комплексу (грязелікування) земельної ділянки, яка розташована на території Іллінської сільської ради Біляївського району Одеської області, загальною площею 30,00 га, у т.ч. пасовищ 29,36 га, під господарськими шляхами і прогонами 0,64 га, із земель сільськогосподарського призначення.

На підставі вищезазначеного розпорядження 08.04.2010 року між Біляївською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Форм” (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки № 185, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку оздоровчого призначення, яка розташована на території Іллінської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту), загальною площею 30,00 га, у т.ч. пасовищ 29,36 га, під господарськими шляхами і прогонами 0,64 га, із земель сільськогосподарського призначення для будівництва та експлуатації лікувально-оздоровчого комплексу (грязелікування), строком на 49 років.

Відповідно до розділу 6 договору оренди передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення. Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати, повязані з цим договором, покладено на ТОВ „Форм”. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у місячний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

На виконання умов укладеного договору оренди Біляївська районна державна адміністрація передала, а ТОВ „Форм” прийняло зазначену у договорі оренди від 08.04.2010 року земельну в довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва та експлуатації лікувально-оздоровчого комплексу (грязелікування) для обслуговування мешканців територіальної громади району на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки від 21.04.2010 року (а.с.16).

Як свідчать матеріали справи, земельна ділянка була надана відповідачу із земель сільськогосподарського призначення на території Іллінської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту), яка складається з: пасовищ 29,36 га, під господарськими шляхами і прогонами 0,64 га.

ДП „Одеський інститут землеустрою” був розрахований та 25.12.2009 року був затверджений заступником голови Одеської обласної державної адміністрації розрахунок розміру втрат сільськогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню при виведенні із сільськогосподарського виробництва земельної ділянки, загальною площею 30,00 га, яка планується для відведення в довгострокову оренду строком на 49 років ТОВ „Форм” для будівництва та експлуатації лікувально-оздоровчого комплексу на території Іллінської сільської ради Біляївського району Одеської області, який складає 775928,00 грн.

Враховуючи, що згідно до ст. 209 ЗК України кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зараховуються, зокрема, до бюджетів міст районного значення, селищ, сіл та їх обєднань у розмірі 60%, відповідач повинен був сплатити до бюджету Іллінської сільської ради згідно розрахунку прокурора 465557,00 грн.

Разом з тим, вказані грошові кошти відповідачем сплачені не були, що підтверджується довідкою Фінансового управління Біляївської районної державної адіміністрації № 195 від 02.08.2010 року (а.с.22), що й зумовило звернення прокурора з відповідним позовом до суду.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з відповідача втрат, заподіяних внаслідок вилучення сільськогосподарського угіддя для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом.

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до вимог статті 207 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.

Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

Зі змісту зазначеної норми випливає, що відшкодування втрат передбачає компенсацію негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що настають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду до інших категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель, які втрачають свою функцію головного засобу виробництва у сільському і лісовому господарстві та вибувають з господарського обігу.

Частиною 5 ст. 207 ЗК України передбачено, що втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. N 1279 "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню" (зі змінами і доповненнями) регулюється порядок визначення втрат, які розраховуються на основі затверджених нормативів.

Пункт 4 вказаного Порядку визначає, що відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.

Статтею 209 Земельного кодексу України визначена форма відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також загальні засади, розміри і порядок використання коштів, що надходять в порядку компенсації цих втрат.

Так, частиною 1 цієї статті передбачено, що кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва зараховуються у розмірі: 100 відсотків - до бюджетів міст Києва та Севастополя; 25 відсотків - до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, 75 відсотків - до бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, 15 відсотків - до районних бюджетів, 60 відсотків - до бюджетів міст районного значення, селищ, сіл та їх об'єднань.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що кошти, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, використовуються виключно на освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою, проведення нормативної грошової оцінки землі, розмежування земель державної та комунальної власності. Використання цих коштів на інші цілі не допускається.

Згідно зробленого прокурором розрахунку сума втрат сільськогосподарського виробництва, яку ТОВ „Форм” має сплатити до бюджету Іллінської сільської ради згідно до ст. 209 ЗК України (60%), становить 465557,00 грн., разом з тим, перевіривши вказаний розрахунок, суд виявив, що прокурором при підрахуванні вказаної суми було допущено помилку та сума втрат сільськогосподарського виробництва, яка має бути стягнута з відповідача до бюджету Іллінської сільської ради за розрахунком суду становить 465556,80 грн. (775928,00 грн. х 60%), у звязку з чим позовні вимоги Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області, заявлені в інтересах держави в особі Іллінської сільської ради, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Форм” на користь Іллінської сільської ради заборгованість по сплаті втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням земельної ділянки, в сумі 465557,00 грн. підлягають задоволенню частково, в сумі 465556,80 грн. В решті позову слід відмовити.

Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та на ІТЗ судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Форм” (65028, м. Одеса, вул. Болгарська, 25, ЄДРПОУ 31502866) на користь Іллінської сільської ради (67630, Одеська область, Біляївський район, с. Іллінка, вул. Кірова, 8, код ЄДРПОУ 04377730) втрати сільськогосподарського виробництва у розмірі 465556 /чотириста шістдесят пять тисяч пятсот пятдесят шість/ грн. 80 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Форм” (65028, м. Одеса, вул. Болгарська, 25, ЄДРПОУ 31502866):

- на користь Державного бюджету України на п/р 31114095700008, одержувач ГУДКУ у Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, КБК 22090200, символ звітності банку 095 - держмито в сумі 4655 /чотири тисячі шістсот пятдесят пять/ грн. 57 коп.

- на користь Державного бюджету України на п/р 31213264700008, одержувач ГУДКУ у Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, КБК 22050003, символ звітності банку 264 - витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 228 /двісті двадцять вісім/ грн. 97 коп.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повне рішення складено 08.11.2010р.