Ухвала суду № 121504454, 10.09.2024, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3928/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2024 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Лукавої Ю.Р., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву відповідача про відвід головуючого судді по цивільній справі № 758/3928/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини

У С Т А Н О В И В:

До Подільського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини.

09.09.2024 року судом отримано заяву відповідача про відвід головуючого судді у даній справі.

В обґрунтування своєї заяви відповідач зазначила, що її представником ОСОБА_4 14.05.2024 було подано заяву про участь у судовому засіданні по даній справі, призначеному на 10.09.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, а також зустрічну позовну заяву. При цьому, станом на 05.09.2024 року заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції судом не було розглянуто, крім того, не прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду, не вирішено чи є підстави для залишення зустрічної позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження, зустрічну позовну заяву не об`єднано в одне провадження з первісною позовною заявою.

На думку відповідача, такі дії головуючого судді вказують на його упереджене ставлення до позивача та її представника, а сам суд діє у спосіб, який звужує права сторони позивача, що унеможливлює реалізацію процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків та порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Частиною 1 статті 40 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України) передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно ч. 2 до ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід (ч. 3 ст. 40 ЦПК України).

У відповідності до ч. 8 ст. 40 ЦПК України, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Суд, дослідивши матеріали справи та заяву про відвід, зазначає наступне.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2024, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини передано на розгляд головуючому судді Гребенюку В.В.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 03 квітня 2024 року було відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 03 квітня 2024 року було відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 15.05.2024 р.

14.05.2024 р., напередодні судового розгляду цивільної справи у підготовчому судовому засіданні 15.05.2024 р., через «електронний суд» стороною відповідача було подано зустрічний позов, питання щодо прийняття якого було вирішено розглядати в призначеному підготовчому судовому засіданні. Однак, до суду сторона відповідача не з`явилась, в подальшому, через неявку сторони відповідача, розгляд справи в підготовчому розгляді, відкладався.

Згідно ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи

При цьому, відповідач посилається у своїй заяві на положення ст. 187 ЦПК України яка регламентує дії суду при прийнятті позовної заяви до розгляду та відкритті провадження у справі. При цьому, не враховує положення п. 4 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, згідно якого - у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Щодо заяви представника ОСОБА_4 від 14.05.2024 про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Така заява булу подана безпосередньо перед засіданням, що фізично унеможливлювало винесення відповідного рішення. При цьому, починаючи з травня 2024 року мали місце систематичні, як планові так і позапланові відключення електроенергії, та, відповідно, збільшення обсягу роботи, яку необхідно було зробити за менший проміжок часу і просто фізичною неспроможністю опрацювати не тільки в робочий, але й в позаробочий час тієї кількості судових проваджень, які знаходились у провадженні головуючого, зокрема, у вказаний період, проводилися судові засідання у справах, які вже перебували у провадженні судді, ухвалювалися за ними відповідні процесуальні рішення, які також потребували виготовлення повних текстів, занесення по АСДС, тощо.

В подальшому, Ухвалою суду від 03.09.2024 р., на підставі поданої в належні строки заяви сторони, було задоволено клопотання представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, ухвалено - провести судове засідання, призначене на 10.09.2024 року об 15 год.10 хв. з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу EASYCON.

За змістом ч. 3 ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Водночас, підстави для відводу судді передбачені ст. 36 ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 ЦПК України.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

Водночас, відповідач, заявляючи про обставини, які викликають у неї сумнів у неупередженості та необ`єктивності судді, не підтверджує їх будь-якими доказами.

Відповідно до частини 1 ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, встановлених законом (ст. ст. 126, 129 Конституції України).

Згідно із зазначеними положеннями Конституції України, рішення судді і відповідно до цього дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя (пов`язані з підготовкою, розглядом справ в судових інстанціях, перевіркою справ в апеляційному і касаційному порядку, звернення рішення до виконання, тощо) можуть оскаржуватися в чинному в даний час порядку.

Як зазначив Конституційний суд України в своєму Рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп\2001, судоустрій і судочинство визначаються виключно законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

У п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» зазначено наступне. Так, відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони нескасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Статтею 1 Кодексу суддівської етики установлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Відповідно до статті 3 цього Кодексу, суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Згідно зі статтею 8 Кодексу суддівської етики, суддя повинен здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Згідно з пунктом 50 Висновку № 3 (2002) КРЄС, кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов`язків та в особистому житті; вони повинні виконувати свої обов`язки, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості; судді повинні приймати свої рішення з урахуванням усіх моментів, важливих для застосування відповідних юридичних норм, та без урахування усіх питань, що не стосуються суті справи; вони повинні забезпечувати високий ступінь професійної компетентності.

При розгляді даної справи, головуючим суддею не допускались порушення чи зловживання, які б могли свідчити про його упередженість, очевидність майбутнього судового рішення або рішень з процесуальних питань у справі № 758/3928/24, а заявником не обґрунтовані будь-які інші підстави для відводу судді, передбачені ст. 36 ЦПК України.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про відвід, оскільки в заяві відсутні докази існування обставин, передбачених статтею 36 ЦПК України, в якості підстав для відводу судді.

Оскільки заява про відвід судді надійшла до суду раніше, ніж за три робочі дні до наступного засідання, зазначена заява про відвід судді підлягає вирішенню іншим суддею, визначеним в порядку ст. 33 ЦПК України, а провадження у справі зупиненню до вирішення питання про відвід судді.

Керуючись ст. ст. 36, 40, 252, 253, 259 - 261 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву відповідача про відвід головуючого судді Гребенюка В.В. по цивільній справі № 758/3928/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини - визнати необґрунтованою;

Передати заяву для вирішення відводу у відповідності до вимог ч. 3 ст. 40 та ч. 1 ст. 33 ЦПК України;

Провадження у справі - зупинити до вирішення заяви про відвід головуючого;

Копію ухвали надати сторонам;

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Гребенюк