Рішення № 12149996, 11.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/52811.10.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІВТ"

доПриватного підприємства "Сі Рейл Експрес"

простягнення 11 667,23 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Григоренко О.В.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІВТ" (надалі - ТОВ "ІВТ") звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "Сі Рейл Експрес" (надалі - ПП "Сі Рейл Експрес") про стягнення 11 667,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №021/10 від 23.02.2010 р. позивач надав послуги з перевезення, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 11 000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 667,23 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2010 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 27.09.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.09.2010 р. у зв'язку із неявкою відповідача розгляд справи відкладено до 11.10.2010 р.

11.10.2010 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій ТОВ "ІВТ" просить збільшити позовні вимоги та розраховувати суму штрафних санкцій за період з 19.03.2010 р. по 11.10.2010 р. (направлена відповідачу 01.10.2010 р.)

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно абз. 2 п. 3.7 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. № 02-5/289 під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Суд приймає до розгляду заяву про уточнення позовних вимог, оскільки позивач просить збільшити позовні вимоги за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

В судове засідання 11.10.2010 р. представник позивача з'явилася, вимоги ухвал суду виконала, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-А, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємців та організацій України №13-867/Г-793 від 24.09.2010 р. та вказано в позові.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, а його пояснення стосовно суті спору були заслухані у попередньому судовому засіданні, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.02.2010 р. між ТОВ "ІВТ" (перевізник) та ПП "Сі Рейл Експрес" (експедитор) укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №021/10 (надалі - "Договір").

Згідно із п.п. 1.1 Договору даний договір регулює та визначає порядок взаємовідносин перевізника та експедитора, які пов'язані із здійсненням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів експедитора автомобільним транспортом на території України та за її межами, а також з надання експедитору інших послуг, узгоджених в заявках до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.3 Договору факт виконання кожного автомобільного перевезення підтверджується шляхом підписання сторонами відповідних актів виконаних робіт, на підставі яких здійснюються розрахунки між сторонами.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що вартість перевезення та інших послуг визначається на підставі заявок експедитора, узгоджених перевізником, які є невід'ємною частиною даного договору, та вказується у виставлених перевізником рахунках. Розрахунки за виконані послуги проводяться по факту розвантаження автомобіля на протязі 10-ти днів з моменту підписання акту виконаних робіт та надання документів, вказаних в п. 5.2 даного договору, згідно рахунку перевізника.

Із змісту п. 5.2 Договору вбачається, що для проведення замовником оплати послуг по виконаній заявці перевізник протягом 5-ти календарних днів з моменту розвантаження автомобіля повинен надати замовнику оригінали наступних документів: акт виконаних робіт, рахунок за надані послуги та податкова накладна.

На підставі Договору 23.02.2010 р. було укладено заявку на перевезення вантажу №Н-003 02 (надалі - "Заявка"), відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом м. Нові Замки (Словаччина) - м. Краматорськ.

Відповідно до умов Заявки вартість перевезення становить 11 000,00 грн., а оплата проводиться на протязі 10-ти банківських днів по факту отримання оригіналів рахунку, акту виконаних робіт, податкової накладної та оригінальної СМR з відміткою про отримання вантажу.

На виконання умов Договору та Заявки, позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 11 000,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №257 від 04.03.2010 р.

За наслідками здійснених перевезення позивачем було складено та передано відповідачу рахунок №14-03/10 від 04.03.2010 р. та податкову накладну №229 від 04.03.2010 р., а також сторонами підписано акт виконаних робіт №257 від 04.03.2010 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажів, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 11 000,00 грн.

Договір є договором перевезення вантажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Надання позивачем послуг відповідачу на підставі Договору та Заявки по перевезенню вантажів підтверджується СМR від 26.02.2010 р. та актом виконаних робіт №257 від 04.03.2010 р. Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Вартість наданих послуг по перевезенню вантажу погоджена сторонами в Заявках і становить 11 000,00 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов Заявки та Договору розрахунок за здійснене перевезення вантажу проводиться відповідачем на протязі 10 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів: рахунку, акту виконаних робіт, податкової накладної та оригінальної СМR з відміткою про отримання вантажу.

04.03.2010 р. позивачем на підтвердження виконання перевезення вантажів за Заявкою було передано відповідачу акт виконаних робіт №257 від 04.03.2010 р., рахунок №14-03/10 від 04.03.2010 р. та податкову накладну №229 від 04.03.2010 р. Відповідачем було підписано вказаний акт виконаних робіт №257 від 04.03.2010 р.

Актом виконаних робіт №257 від 04.03.2010 р. передбачено, що сторони взаємних претензій не мають.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, Заявки та п.п. 5.1, 5.2 Договору відповідач був зобов'язаний розрахуватися за здійснені позивачем перевезення вантажів в строк до 19.03.2010 р. (включно), а заборгованість відповідача становить 11 000,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 11 000,00 грн. на підставі Договору за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ПП "Сі Рейл Експрес" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 11 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 164,04 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 19.03.2010 р. по 11.10.2010 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів до 19.03.2010 р. не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з 20.03.2010 р. він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до п. 7.2.8 Договору у випадку затримки оплати послуг перевізника експедитор сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день затримки.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по оплаті 11 000,00 грн., нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у період з 19.03.2010 р. по 11.10.2010 р., проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

Строк виконання зобов'язань позивач визначив невірно, адже не врахував 08.03.2010 р., яке є вихідним днем.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється 19.09.2010 р. Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення.

Отже, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та враховуючи визначений позивачем строк нарахування пені (з 19.03.2010 р. по 11.10.2010 р.), правомірним є стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, нарахованої за період з 20.03.2010 р. по 19.09.2010 р. у розмірі 1 026,62 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ПП "Сі Рейл Експрес" на користь ТОВ "ІВТ" основного боргу у розмірі 11 000,00 грн. та пені у розмірі 1 026,62 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 137,42 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВТ" задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Сі Рейл Експрес" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-А; ідентифікаційний код 33993952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВТ" (88003, м. Ужгород, вул. Собранецька, 60; ідентифікаційний код 30326809) основний борг у розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1026 (одна тисяча двадцять шість) грн. 62 коп., державне мито у розмірі 120 (сто двадцять) грн. 27 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 233 (двісті тридцять три) грн. 33 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення - 15.10.2010 р.