Рішення № 121494310, 10.09.2024, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/1243/24

Номер провадження 2-а/131/14/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2024

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Коваля А.М.

за участю секретаря судових засідань Чех Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ справу за позовом ОСОБА_1 до відділення поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою, в якій вказав, що 14 серпня 2024 року інспектором ВП №3 (Іллінці) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, лейтенантом поліції Салій А.О., було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 425 гривень. Згідно з цією постановою, 14 серпня 2024 року о 11:17 у місті Іллінці по вулиці Незалежності ОСОБА_1 керував транспортним засобом без чинного страхового поліса, чим порушив пункт 2.1.г Правил дорожнього руху.

ОСОБА_1 зазначив, що вважає постанову незаконною, оскільки він є учасником бойових дій з 10 серпня 2016 року, що підтверджується відповідним посвідченням, яке він неодноразово пред`являв інспектору під час складання постанови. Він пояснив інспектору, що, як учасник бойових дій, звільнений від обов`язку мати поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Цей факт був зафіксований на нагрудну камеру патрульного поліцейського.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки він не зобов`язаний мати при собі поліс страхування під час керування транспортним засобом. У зв`язку з цим він просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення та закрити справу.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 22.08.2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті, залучено в якості співвідповідача Головне управління Національної поліції у Вінницькій області.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач відділення поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про дату, час та місце розгляду справи повідомлене належним чином, представник в судове засідання не з`явився.

Відповідач Головне управління Національної поліції у Вінницькій області про дату, час та місце розгляду справи повідомлене належним чином, представник в судове засідання не з`явився, подав відзив, в якому зазначив, що позивач, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ВАЗ 2108 з номерним знаком НОМЕР_1 , який йому не належав. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2014 року, справа № 1-6/2014, учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни та інваліди І групи звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності тільки в тому випадку, якщо вони володіють транспортним засобом не лише на праві власності, але й на іншій правовій підставі.

У своєму відзиві представник відповідача наголосив, що позивач користувався транспортним засобом, але не надав доказів щодо наявності правових підстав для володіння зазначеним транспортним засобом. Відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського підтверджує, що позивач мав при собі реєстраційний документ на транспортний засіб та посвідчення водія.

На думку представника відповідача, керування транспортним являється фактично отриманням корисних властивостей від даного майна а відтак, передача керування транспортним засобом іншій особі одночасно являється передачею транспортного засобу у користування, яке не є володінням.

Позивач, за даними відповідача, не довів законність свого володіння транспортним засобом, а отже, був зобов`язаний мати поліс обов`язкового страхування відповідно до вимог закону.

На підставі цього відповідач просить залишити без змін постанову про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і відхилити позовні вимоги позивача.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи в межах наданих суду доказів, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою інспектора ВП №3 (Іллінці) Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області, лейтенанта поліції Салій А.О., серії ЕНА № 2828636 від 14 серпня 2024 року (а.с. 4), позивач ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП з накладенням штрафу у розмірі 425 грн. за те, що він 14 серпня 2024 року о 11 год 17 хв по вулиці Незалежності в м. Іллінці керував транспортним засобом без чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з`ясуванню, зокрема такі обставини: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують відповідальність, обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Стаття 9 КУпАП визначає адміністративне правопорушення (проступок) як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці обставини встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не було подано будь-яких належних та допустимих доказів щодо правомірності тверджень зазначених в постанові.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Пунктом 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Згідно п. 2.4 «а» Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.

При цьому, згідно ст. 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже, вказані норми права вказують як на право органів Національної поліції перевіряти наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової так і на обов`язок водія зупинитися на вимогу поліцейського та пред`явити до перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 Правил дорожнього руху.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого управлінням персоналу штабу військової частини від 10.08.2016 року (номер військової частини судом встановлено, але з метою безпеки в рішенні не зазначається) (а.с. 6).

Згідно п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

В той же час, у відповідності до рішення Конституційного суду України від 23 грудня 2014 року № 7-рп/2014 положення пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» необхідно розуміти так, що транспортними засобами, які належать учасникам бойових дій, інвалідам війни та інвалідам I групи, є такі наземні транспортні засоби, якими зазначені особи володіють як на праві власності, так і на будь-якій іншій правовій підставі.

Суд не погоджується із твердженням представника відповідача, що керування транспортним являється фактично отриманням корисних властивостей від даного майна а відтак, передача керування транспортним засобом іншій особі одночасно являється передачею транспортного засобу у користування і не є правом володіння. Для спростування цієї тези слід використати судову практику, а саме постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду № 733/1046/21 від 16 серпня 2023 року, де зазначається наступне.

Відповідно до змісту частини першої статті 397 ЦК України володільцем майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Статтею 398 ЦК України встановлено, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Тобто правомірність володіння майном виникає на підставі певного юридичного факту, зокрема, укладення відповідного договору. Такий договір може укладатися як усно, так і письмово. Якщо власник майна передає іншій особі у володіння певне майно добровільно, проте без відповідного письмового оформлення договірних відносин (за винятком випадків, коли законом встановлена обов`язкова письмова форма такого правочину), то за загальним правилом вважається, що власник правомірно передав майно у володіння іншої особи.

За пунктом 2.2 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відповідно фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття володіння такою особою (фактичним володільцем) щодо набутого у такий спосіб автомобіля. Таке володіння вважатиметься правомірним навіть за відсутності будь-яких документів, виданих від імені власника (доручення, договору тощо), допоки протилежне не буде встановлено судом або не зміниться воля власника, який вправі зажадати повернення власної речі від володільця.

Під неправомірним заволодінням майна потрібно розуміти заволодіння особою чужим майном усупереч волі його власника. Тож умовою, яка визначає відмінність між правомірним та неправомірним володінням особою майном, є наявність відповідної волі власника на передання володіння таким майном іншій особі.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що у разі наявності волі власника щодо передання іншій особі транспортного засобу, доказом якої є наявність у володільця реєстраційного документа на цей транспортний засіб, відсутні підстави вважати, що така особа володіє транспортним засобом неправомірно. При цьому будь-яке фактичне володіння має розглядатися як правомірне, допоки протилежне не буде встановлено судом.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 мав при собі реєстраційний документ на транспортний засіб ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_3 , тому його можна вважати володільцем такого транспортного засобу, адже докази незаконності такого права володіння суду не надано.

Отже, відповідач, маючи право на пільги, встановлені законодавством України, будучи звільненим від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, на правовій підставі (наявність технічного паспорта на автомобіль та відсутність даних про незаконне заволодіння транспортним засобом) керував транспортним засобом ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_3 .

За таких обставин водій ОСОБА_1 станом на час винесення оскаржуваної постанови був звільненим від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України і не міг вчинити адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити провадження у справі.

Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому постанова серії ЕНА № 2828636 від 14.08.2024 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 126, 241-246, 286 КАС України, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до відділення поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Постанову від 14 серпня 2024 року серії ЕНА № 2828636 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень скасувати.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач 1: Відділення поліції № 3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, адреса: 22700, вул. М. Кривоноса, 10, м. Іллінці, Вінницького району, Вінницької області.

Відповідач 2: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, адреса: 21050, вул. Театральна, 10, м. Вінниця, Вінницького району, Вінницької області.

Суддя: