Рішення № 121493958, 10.09.2024, Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 725/6054/24

Провадження №2/726/342/24

Категорія 40

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2024 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді Асташева С. А.,

з участю секретаря судових засідань Сківернічук А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Чернівці, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

До Садгірського районного суду м. Чернівці за підсудністю надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у якому позивач просить суд стягнути із відповідачки на свою користь загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1246-3018 від 27.07.2023 в розмірі 116926, 95 грн, а також судові витрати у справі.

Позивач вказує, що 27.07.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивача, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації із використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1246-3018 на виконання якого позичальниці було надано одноразовий ідентифікатор для підписання такого договору, підтвердження ознайомлення із правилами відкриття кредитної лінії.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб: сума кредиту 29500 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту, знижена % ставка 1,20 % в день, стандартна % ставка 1,50 % в день.

Також позивач вказує, що він, як кредитодавець, взяті на себе зобов`язання в повному обсязі виконав, надав відповідачці кредит, відповідно до умов договору, а саме через партнера АТ КБ «ПриватБанк» видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачкою в особистому кабінеті. Однак відповідачка, підтвердивши виникнення своїх зобов`язань, не скористалася правом відмовитися від договору, протягом 14 денного терміну та в кінцевому підсумку не повернула в повному обсязі кредит та не виконала свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем.

Таким чином, станом на 26.04.2024, загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідачки, що виникли на підставі кредитного договору і які позивач просить суд стягнути становлять 116926, 95 грн, які складаються з:

-простроченої заборгованості за кредитом 27716,65 грн.;

-простроченої заборгованості за нарахованими процентами 89210,30 грн.

06.08.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Новікова О.П. надійшов відзив на позовну заяву у якому останній просить суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу.

Представник зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, передбачені Інструкцією «про касові операції в банках України», що підтверджують факт видачі банком та отримання позичальником кредитних коштів. Більше того кредитний договір вважається укладеним не з моменту підписання договору, а з моменту отримання коштів. Видача кредиту може бути підтверджена лише первинними бухгалтерськими документами, а оскільки таких у матеріалах справи немає, суд не має правових підстав задовольняти позовні вимоги. Жодних доказів на підписання відповідачкою кредитного договору та правил позивач не долучає, а ОСОБА_1 заперечує як отримання коштів, так і факт підписання договору та правил.

Першочергово позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором подано 30.06.2024 через систему «Електронний суд» до Першотравневого районного суду м. Чернівці.

Згідно із відомостями протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказана позовна заява 01.07.2024 передана на розгляд головуючого судді ФедіноїА.В.

Ухвалою судді Першотравневого районного суду м. Чернівці Федіної А.В. від 03.07.2024 зазначену позовну заяву передано для розгляду за підсудністю до Садгірського районного суду м. Чернівці.

Згідно із відомостями протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказана позовна заява 22.07.2024 передана на розгляд головуючого судді АсташеваС.А.

Ухвалою судді Садгірського районного суду м. Чернівці Асташева С.А. від 23.07.2024 прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, судове засідання призначено на 31.07.2024.

За заявою представника відповідачки ОСОБА_2 судове засідання у справі відкладено на 10.09.2024, з метою надання можливості скористатися правом на подачу відзиву у справі.

Від позивача разом із позовом надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи без участі представника, проти заочного рішення не заперечив.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, скерували 09.09.2024 заяву у якій просили розгляд справи провести за їх відсутності. Позовну заяву не визнають та просять відмовити у її задоволенні.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, оскільки у судове засідання учасники справи не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, надавши їм відповідну оцінку, доходжу таких висновків.

Судом встановлено, що 27.07.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (як кредитодавцем) і ОСОБА_1 (як позичальницею) за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивача, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації із використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1246-3018 продукту «На Все», згідно із яким кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника, шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку передбаченому договором.

Згідно із п. 4.1. Договору загальний розмір кредиту 29500,00 грн, строк кредитування 300 днів (п. 4.9 Договору), базовий період 14 днів (п. 4.4 Договору), комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту (п. 4.7 Договору), стандартна % ставка 1,50 % в день (п. 4.6 Договору).

Крім того, згідно із п.51.1 Договору позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю отриманий кредит в останній календарний день строку кредитування, вказаний у п. 4.9. Договору, а саме до 21.05.2024, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у правилах (а.с.12-18).

Також до матеріалів справи долучено Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «На все», згідно із якими процес надання кредиту розпочинається зі здійснення позичальником реєстрації в ІТС чи вході позичальника до особистого кабінету з допомогою одноразового ідентифікатора. Введенням одноразового ідентифікатора позичальник підтверджує: надання згоди на обробку його персональних даних, ознайомлення із актуальною версією Правил відкриття кредитної лінії, Паспорту споживчого кредиту, інформацією про послуги з кредиту.

Заявник (клієнт) створює заявку на отримання кредиту, потім отримує дзвінок від співробітника ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», проходить перевірку та надає сканкопії документів, потім отримує рішення кредитора щодо можливості надання кредиту та при позитивному рішенні отримує доступ до особистого кабінету в якому ознайомлюється із офертою щодо укладення договору. Клієнт самостійно вносить номер своєї банківської картки, на яку бажає отримати кредит та після прийняття оферти клієнту надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору.

Після підписання кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора інформаційно-телекомунікаційна система кредитора, в автоматичному режимі направляє екземпляр кредитного договору, Правила та інші супутні документи, а також система в автоматичному режимі перераховує кредитні кошти за реквізитами вказаними клієнтами (а.с.21-28).

Також суду надано Паспорт споживчого кредиту, що містить Інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит у якому вказано тип та суму кредиту, строк кредитування, інформацію щодо процентних ставок та вартості кредиту та порядку повернення кредиту (а.с.29-30).

У матеріалах справи міститься Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 1246-3018 (а.с.31-32).

Крім того, долучено лист щодо перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі Договору № 4010 від 02.12.2019 по платежам (а.с.33-40).

Згідно із даних Довідки про перерахування суми кредиту № 1246-3018 від 27.07.2023 27.07.2023 було видано кредит у розмірі 29500,00 грн через систему LiqPay платіж №2344866100, шляхом перерахування коштів на картковий рахунок (а.с.11).

Відповідно до даних Розрахунку заборгованості за договором кредиту № 1246-3018 від 27.07.2023 у ОСОБА_1 наявна заборгованість, станом на 26.04.2024, у розмірі 116926,95 грн., яка складаються з:

- простроченої заборгованості за кредитом (основного боргу) 27 716,65 грн.;

- простроченої заборгованості за нарахованими процентами (залишок відсотків) 89 210,30 грн (а.с.19-20).

Вирішуючи заявлені вимоги, суд виходить із того, що згідно із положеннями ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо укладення кредитного договору в електронному вигляді, суд вважає помилковим аргумент відповідачки про те, що між сторонами кредитний договір не укладався.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 цього Закону).

У п.6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У цій справі, суд встановив, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису(електронного підпису одноразовим ідентифікатором).

Відповідачка через особистий кабінет на веб-сайті кредитора подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав відповідачці за допомогою засобів зв`язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор, який відповідачка використала для підтвердження підписання кредитного договору. Без здійснення зазначених вище дій відповідачкою ОСОБА_1 кредитний договір не був би укладений сторонами.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» оспорювані кредитні договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачкою чи її представником таких не надано.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 , від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі 561/77/19.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за кредитним договором.

Щодо виконання кредитором обов`язку щодо переказу кредитних коштів, суд враховує таке.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (чинний на день укладення кредитного договору), «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин.

Згідно з статтею 16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» 5 квітня 2001 року, № 2346-III, який був чинний на день проведення переказу коштів, до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України. Документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів та інших документів, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, можуть бути паперовими та електронними. Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, встановлених Національним банком України.

Статтею 18 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа на переказ. Порядок застосування електронного підпису для засвідчення електронного документа на переказ установлюється нормативно-правовими актами Національного банку України.

Згідно з статтею 20 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціатором переказу може бути платник, а також обтяжувач чи отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу проводиться шляхом:

1) подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа;

2) подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі;

3) подання ініціатором до відповідної установи - учасника платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу;

4) використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі;

5) подання обтяжувачем чи отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні;

6) надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання;

7) внесення готівкових коштів для подальшого переказу за допомогою платіжних пристроїв.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

Відповідно до положень статті стаття 25 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» для ініціювання переказу в межах України можуть застосовуватися електронні платіжні засоби як внутрішньодержавних, так і міжнародних платіжних систем у порядку, встановленому Національним банком України.

Ініціювання переказу за допомогою електронних платіжних засобів має оформлюватися відповідними документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, що визначаються правилами платіжних систем.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі документи, які передбачені статтями 22, 25 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», статтею 13 Закону України «Про електронну комерцію», які підтверджують ініціювання переказу позивачем кредитних коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження виконання обов`язку кредитора щодо переказу кредитних коштів відповідачу, позивачем надано довідку ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту №1246-3018 від 27.07.2023, а також лист АТ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019. Разом із тим, суд вважає, що вказані докази є неналежними та недопустимими.

Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази про наявність договірних відносин між позивачем та АТ КБ «ПриватБанк» щодо переказу платежів.

Крім того, вказана вище Довідка ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту №1246-3018 від 27.07.2023 та розрахунок заборгованості за кредитним договором складені самим позивачем, а тому не може бути належним та допустимим доказом, оскільки інформація у такій довідці повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони позивача.

Долучені документи не є первинними бухгалтерськими документами, вони не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» коштів в сумі 29 500,00 грн на картковий рахунок, який належить саме ОСОБА_1 . Також в матеріалах справи відсутні докази верифікації банківської картки, на яку, начебто, здійснювалося перерахування коштів за договором.

За таких обставин позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання обов`язку щодо переказу кредитних коштів відповідачці на її рахунок.

Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позовної заяви ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог, відсутні підстави для стягнення судового збору із відповідачки.

На підставі ст.ст. 42, 61 Конституції України, ст.ст.2, 15, 207, 526, 530, 536, 546, 549, 610 - 612, 625, 633-634, 1048-1050, 1054-1055 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 4, 12, 13, 76-81, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 280-289, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя С. А. Асташев