Рішення № 121491495, 27.08.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/40957/23

Провадження № 2/761/4174/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

за участі секретаря: Лишняк А.О.,

від позивача: представник ОСОБА_1 ,

від відповідача-2: представник ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди, стягнення страхового відшкодування, пені, інфляційних витрат, 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позову передані на розгляд судді Саадулаєву А.І.

Предметом позову є:

1. Стягнення з ПрАТ «СК «УНІКА» на користь ОСОБА_3 страхового відшкодування у розмірі 7221,28 грн., пені у розмірі 4886,11 грн., 3% річних у розмірі 302,00 грн., інфляційного збільшення боргу у розмірі 141,88 грн.

2. Стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 78542,00 грн., 3% річних у розмірі 1452,00 грн., інфляційного збільшення боргу у розмірі 1,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.11.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.01.2023 року о 19 год. 49 хв., в м. Києві по вул. Данченка, 3 сталася ДТП, за участі автомобілів «Citroen С4», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 , та ТЗ «SKODA Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок вищевказаної ДТП, ТЗ «Citroen С4», д.н.з. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_3 , отримав значні механічні пошкодження. Дана ДТП сталася з вини водія ТЗ «SKODA Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок якої, належний ОСОБА_3 ТЗ «Citroen С4», д.н.з. НОМЕР_3 , був пошкоджений. Між ПрАТ «CK «УНІКА» та ОСОБА_4 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №212264719 від 29.11.2022, згідно якого, ПрАТ «CK «УНІКА» взяло на себе зобов`язання компенсувати заподіяну шкоду третім особам під час ДТП, яка сталася за участю ТЗ «SKODA Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , і внаслідок якої, настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Строк дії полісу з 29.11.2022 року по 30.11.2023 року. Розмір франшизи встановлено в розмірі 1000,00 грн. Страхова сума за шкоду, заподіяну майну, становить 160000,00 грн.

05.01.2023 ОСОБА_3 звернулася до ПрАТ «CK «УНІКА» із заявою №7215421656/1 про виплату матеріального збитку по полісу №212264719. 09.05.2023 ПрАТ «CK «УНІКА» сплатило страхове відшкодування на користь ОСОБА_3 в розмірі 63721,15 грн. Відповідно до висновку експерта №022/23 від 19.06.2023, складеного судовим експертом Ковалем І.М., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Citroen С4», д.н.з. НОМЕР_3 , склала 179791,15 грн., а вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Citroen С4», д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок його пошкодження внаслідок ДТП, яка сталась 04.01.2023, становить 83538,70 грн. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу ТЗ «Citroen С4», д.н.з. НОМЕР_3 , без ПДВ складає 71942,43 грн. Позивач вважає, що сума страхового відшкодування, що має бути доплачена ПрАТ «CK «УНІКА» складає 7221,28 грн. Крім того, позивач вважає, що зобов`язання, що мають бути сплачені ОСОБА_4 складає 78542,00 грн.

Крім того, станом на сьогоднішній день страхове відшкодування не виплачено ПрАТ «СК «УНІКА» у повному обсязі, а заподіяна шкода повністю не відшкодована ОСОБА_4 , що, на думку позивача, свідчить про умисне та безпідставне ухилення відповідачів від виконання покладених на них обов`язків щодо виплати страхового відшкодування та відшкодування завданих збитків, що порушує законні права та інтереси позивача.

У зв`язку із тим, що ПрАТ «СК «УНІКА» прострочило виконання зобов`язання з виплати позивачеві страхового відшкодування поза межами граничного строку, то наявні підстави для стягнення з відповідача-1 на користь позивача пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних за невиконання грошового зобов`язання:

- за період з 04.04.2023 по 08.05.2023, що з урахуванням невиплаченого позивачу страхового відшкодування у розмірі 70942,43 грн., становить: 3304,16 грн. - пеня, 198,00 грн. - 3% проценти річних, 141,88 грн. - інфляційне збільшення боргу;

- за період з 09.05.2023 по 01.11.2023, що з урахуванням недоплаченого позивачу страхового відшкодування у розмірі 7221,28 грн., становить: 1581,95 грн. - пеня, 104,00 грн. - 3% проценти річних.

ОСОБА_4 не відшкодував завданих збитків, тому наявні підстави для стягнення з нього на користь позивача інфляційних втрат та трьох процентів річних за невиконання грошового зобов`язання за період з 21.03.2023 по 01.11.2023, що з урахуванням завданих збитків у розмірі 78542,00 грн., становить: 1452,00 грн. - три проценти річних, 1 грн. - інфляційне збільшення боргу.

Відповідач-2 подав до суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що складений на замовлення позивача висновок експерта №022/23 від 19.06.2023 року не можна вважати належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом, враховуючи той факт, що він виконаний із рядом грубих порушень: 1. Оцінка вартості матеріального збитку проведена не на дату заподіяння збитку; 2. Обсяг запасних частин визначений в ремонтній калькуляції, що складений на замовлення Позивача містить ряд позицій, що не були пошкодженні в результаті ДТП; 3. Протокол огляду КТЗ, що є невід`ємною частиною висновку експерта, складеного на замовлення позивача, не містить детального переліку пошкоджень, що були отримані КТЗ внаслідок ДТП, не достатньо деталізує й перелічує характер і обсяг таких пошкоджень та взагалі не містить відомостей про те, яка саме робота із відновлення деталі має бути виконана. Позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів, що підтверджували проведений відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу (акт виконаних робіт та платіжний документ, що підтверджував їх оплату).

Позивач подав до суду відповідь на відзив відповідача-2, в якому зазначив, що позивач подав суду належний і допустимий доказ розміру матеріального збитку - експертний висновок, який спростовує оцінку вартості (розміру) збитків, встановлену звітом, виготовленими на замовлення страховика, у якому відсутнє попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Відповідач з відповідним клопотанням про призначення судової автотоварознавчої експертизи не звертався до суду. Позивач не був позбавлений права звернутись безпосередньо до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування, оспорювати суму матеріального збитку та подати відповідні докази на його підтвердження. При складенні висновку експерта № 022/23 від 19.06.2023 року експертом Коваль І.В. були дотримані вимоги Методики та зазначено у висновку детальний опис пошкоджень, що були отримані КТЗ внаслідок ДТП, який деталізує й перелічує характер і обсяг таких пошкоджень та містить відомості про те, яка саме робота із відновлення деталі має бути виконана. ОСОБА_4 , відповідно до ст. 1194 ЦК України та актуальної практики ВС та постанов пленуму ВСУ та ВССУ не вправі вимагати врахування зношеності майна при його відновлювальному ремонті, а тому Відповідач 2 повинен відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, яка становить 78542,00 грн.

Під час розгляду справи позивач подав до суду додаткові пояснення, в яких долучив висновок експерта №022-1/23 від 27.06.2024 року, з частковим урахуванням заперечень відповідача-2, а саме розрахунок на дату заподіяння збитку.

Відповідач-1 правом на подання відзиву, заперечень або пояснень не скористався.

В судовому засіданні, яке відбулось 27.08.2024 року, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.

В судовому засіданні, яке відбулось 27.08.2024 року, представник відповідача-2 заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

В судове засідання, яке відбулось 27.08.2024 року, представник відповідача-1 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання здійснювалося технічним засобом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.01.2023 року о 19 год. 49 хв., в м. Києві по вул. Данченка, 3, сталася ДТП, за участі автомобілів «Citroen С4», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 , та «SKODA Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 .

Внаслідок вищевказаної ДТП, транспортний засіб «Citroen С4», д.н.з. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_3 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , отримав механічні пошкодження.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 21.03.2023 у справі про адміністративні правопорушення №758/2587/23, яка набрала законної сили 01.04.2023, ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПрАТ «CK «УНІКА» та ОСОБА_4 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №212264719 від 29.11.2022, згідно якого ПрАТ «CK «УНІКА» взяло на себе зобов`язання компенсувати заподіяну шкоду третім особам під час ДТП, яка сталася за участю ТЗ «SKODA Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Строк дії полісу з 29.11.2022 року по 30.11.2023 року.

Розмір франшизи встановлено в розмірі 1000,00 грн.

Страхова сума за шкоду, заподіяну майну, становить 160000,00 грн.

Згідно даних Моторного (транспортного) страхового бюро України поліс № 212264719, виданий ПрАТ "CK "УНІКА" був діючим на 04.01.2023.

05.01.2023 ОСОБА_3 звернулася до ПрАТ «CK «УНІКА» із заявою №7215421656/1 про виплату матеріального збитку по полісу №212264719.

09.05.2023 ПрАТ «CK «УНІКА» сплатило страхове відшкодування на користь ОСОБА_3 в розмірі 63721,15 грн.

Відповідно до висновку експерта №022/23 від 19.06.2023, складеного судовим експертом Ковалем І.М., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Citroen С4», д.н.з. НОМЕР_3 , склала 179791,15 грн., а вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Citroen С4», д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок його пошкодження внаслідок ДТП, яка сталась 04.01.2023, становить 83538,70 грн.

Відповідно до ремонтної калькуляції у висновку експерта №022/23 від 19.06.2023 передбачені наступні складові відновлювального ремонту транспортному засобу «Citroen С4», д.н.з. НОМЕР_3 : 19500,00 грн. - загальна сума вартості робіт; 13757,57 грн. - загальна сума фарбування; 146533,58 грн. - загальна сума запчастин, разом 179791,15 грн. з ПДВ.

Вартість відновлювального ремонту транспортному засобу «Citroen С4», д.н.з. НОМЕР_3 , без ПДВ складає 150484,43 грн., та яка складається з: 19500,00 грн. - загальна сума вартості робіт + 13757,57 грн. - загальна сума фарбування + 117226,86 грн. (146533,58 грн. - загальна сума запчастин - 20% (29306,72)).

Вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу транспортного засобу «Citroen С4», д.н.з. НОМЕР_3 без ПДВ складає 71942,43 грн., з яких: 19500,00 грн. - загальна сума вартості робіт + 13757,57 грн. - загальна сума фарбування + 117226,86 грн. (1-0,67) - загальна сума запчастин без ПДВ та з урахуванням зносу.

Відповідно до висновку експерта № 022-1/23 від 27.06.2024 р. матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Citroen», д.н.з. НОМЕР_3 , станом на 04.01.2023 р. становить 79898,27 грн. з ПДВ та 72581,72 грн. без ПДВ. Вартість відновлювального ремонту становить 169675,66 грн. з ПДВ та 147504,31 грн. без ПДВ.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків може бути, серед іншого, завдання шкоди (збитків).

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань.

Так, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Підставою для застосування такого виду майнової відповідальності, як відшкодування шкоди, є сукупність таких чотирьох елементів, які входять до складу правопорушення:

- протиправна поведінка особи;

- настання шкоди;

- причинний зв`язок між такою протиправною поведінкою і настанням шкоди;

- вина завдавача шкоди.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрали законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, встановленими є такі елементи складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка особи, настання шкоди та причинний зв`язок.

Відповідно до частини 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Отже, законом встановлено презумпцію вини заподіювача шкоди. Вина підтверджена постановою суду, а тому наявним є такий елемент складу цивільного правопорушення, як вина.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 Закону України «Про ОСЦПВ»), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Вказане підтверджується також і висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 760/5618/16-ц. Так, Верховний Суд у своєму висновку керується правилами частин першої та другої статті 22 ЦПК України, відповідно до яких реальними збитками є також витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права, тобто такі дії, які настануть в майбутньому.

Висновки про наявність права у потерпілої сторони на відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, без підтвердження оплати проведеного відновлювального ремонту автомобіля, сформульовані також у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15, а також у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року №61-1836св17, від 28 лютого 2018 року № 61-134св18. Верховним Судом не встановлено підстав відступити від зазначених правових висновків».

З огляду на викладене, та враховуючи позиції Верховного суду України та Верховного Суду, суд відхиляє доводи відповідача-2 щодо відсутності в матеріалах справи доказів, які підтверджують проведений відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу (акту виконаних робіт та платіжного документу, що підтверджує оплату), з огляду на викладене.

Проте, суд не бере до уваги та відхиляє висновок експерта №022/23 від 19.06.2023, з огляду на те, що оцінка вартості матеріального збитку, у порушення вимог ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та п. 32 Національного стандарту 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 p. № 1440, проведена не на дату заподіяння збитку.

Відповідно до п. 32 Національного стандарту 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», для застрахованого майна, подібного до майна, що продається (купується) на ринку, оцінка розміру ймовірного страхового відшкодування проводиться виходячи з характеристики майна на дату заподіяння збитків до настання страхового випадку шляхом розрахунку прямих збитків.

Натомість судом встановлено, що шкоду заподіяно 04.01.2023 року, проте зі змісту наданої ремонтної калькуляції, що є невід`ємною частиною висновку експерта №022/23 від 19.06.2023 року, вбачається, що оцінку проведено за цінами станом на 15.05.2023 року, а тому суд визнає даний доказ неналежним та недопустимим.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що суд визнає належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом висновок експерта № 022-1/23 від 27.06.2024 р.

Враховуючи дані висновку експерта № 022-1/23 від 27.06.2024 р., суд дійшов висновку, що сума страхового відшкодування, що має бути доплачена ПрАТ «СК «УНІКА» складає 7860,57 грн., які розраховуються наступним чином: 72581,72 грн. - 1000,00 грн. - 63721,15 грн. = 7860,57 грн., де:

1. 72581,72 грн. - вартість матеріального збитку без ПДВ згідно висновку експерта № 022-1/23 від 27.06.2024 р.;

2. 1000,00 грн. - розмір франшизи;

3. 63721,15 грн. - сума сплаченого страхового відшкодування.

Проте, з огляду на те, що позивачем не було збільшено позовні вимоги до відповідача-1, а також, з огляду на те, що суд позбавлений можливості, під час розгляду справи по суті, виходити за межі заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню недоплачена сума страхового відшкодування у межах заявлених позовних вимог у розмірі 7221,28 грн.

Також, враховуючи дані висновку експерта № 022-1/23 від 27.06.2024 р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача-2 підлягають частковому задоволенню, та сума зобов`язання, що має бути сплачене ОСОБА_4 складає 74922,59 грн., які розраховуються наступним чином: 147504,31 грн. - 72581,72 грн. = 74922,59 грн., де:

1. 147504,31 грн. - вартість відновлювального ремонту ТЗ «Citroen», д.н.з. НОМЕР_3 , станом на 04.01.2023 р., відповідно до висновку експерта № 022-1/23 від 27.06.2024 р.;

2. 72581,72 грн. - вартість матеріального збитку.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися от певної дії, а стягувач має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Приписи ст. 625 ЦК України застосовуються у деліктних зобов`язаннях щодо відшкодування шкоди, що підтверджується постановою Великої Палати Верховного суду України по справі №686/21962/15-п прийнятою 16.05.2018 р., постановою Верховного суду України по справі №456/3525/15 прийнятою 13.02.2019 р., постановою Верховного суду України по справі №758/9445/16-ц прийнятою 11.02.2019 р.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Така правова позиція була висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року (справа № 686/21962/15-ц, пр. № 14-16цс18).

Частиною першою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частин другої та третьої статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Щодо неустойки ПрАТ «СК «УНІКА», суд перевірив та погоджується з розрахунком, наданим позивачем у додаткових пояснення:

- за період з 04.04.2023 по 08.05.2023, що з урахуванням невиплаченого позивачу страхового відшкодування у розмірі 72581,72 грн., становить: 3380,52 грн. - пеня; 203,00 грн. - 3% річних; 145,16 - інфляційне збільшення боргу;

- за період з 09.05.2023 по 01.11.2023, що з урахуванням недоплаченого позивачу страхового відшкодування у розмірі 7860,57 грн., становить: 1722,00 грн. - пеня; 114,00 грн. - 3% річних; 45,68 грн. - інфляційне збільшення боргу, що разом, за два періоди, становить: 5102,52 грн. - пені; 317,00 грн. . - 3% річних; 190,84 грн. - інфляційне збільшення боргу.

Проте, з огляду на те, що позивачем не було збільшено позовні вимоги до відповідача-1, а також, з огляду на те, що суд позбавлений можливості, під час розгляду справи по суті, виходити за межі заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню, у межах заявлених позовних вимог: пеня - 4886,11 грн.; 3% річних - 302,00 грн.; інфляційне збільшення боргу - 141,88 грн.

Щодо неустойки ОСОБА_4 , суд перевірив та погоджується з розрахунком, наданим позивачем у додаткових пояснення:

- за період з 21.03.2023 по 01.11.2023, що з урахуванням завданих збитків у розмірі 74922,59 грн., становить: 1386,00 грн. - 3% річних, 586,11 грн. - інфляційне збільшення боргу.

Проте, з огляду на те, що позивачем не було збільшено позовні вимоги до відповідача-2, а також, з огляду на те, що суд позбавлений можливості, під час розгляду справи по суті, виходити за межі заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача-2 на користь позивача підлягає стягненню, у межах заявлених позовних вимог, інфляційне збільшення боргу - 1,00 грн.

Крім того, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимог до відповідача-2 в частині стягнення 3% річних у розмірі 1452,00 грн., підлягають частковому задоволенню, з урахуванням вищевказаного розрахунку, та з відповідача-2 на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 1386,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди, стягнення страхового відшкодування, пені, інфляційних витрат, 3% річних - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (ЄДРПОУ: 20033533) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_5 ), страхове відшкодування у розмірі 7221 (сім тисяч двісті двадцять одна) гривня 28 копійок, інфляційні витрати у розмірі 141 (сто сорок одна) гривня 88 копійок, 3% річних у розмірі 302 (триста дві) гривні 00 копійок, пеню у розмірі 4886 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят шість) гривні 11 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою у розмірі 74922 (сімдесят чотири тисячі дев`ятсот двадцять дві) гривні 59 копійок, інфляційні витрати у розмірі 1 (одна) гривня 00 копійок, 3% річних у розмірі 1386 (одна тисяча триста вісімдесят шість) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 30 серпня 2024 року.

Суддя: