Вирок № 121491123, 05.09.2024, Оболонський районний суд міста Києва

05.09.2024 Справа № 756/4536/24

Унікальний № 756/4536/24

Провадження № 1-кп/756/1177/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року м.Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

за участю: секретаря ОСОБА_2

прокурорів: ОСОБА_3 ,

захисника: ОСОБА_4

потерпілого: ОСОБА_5

представника потерпілого: ОСОБА_6 ,

представника відповідача: ОСОБА_7 ,

обвинуваченого: ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Оболонського районного суду м.Києва кримінальне провадження стосовно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Синяк Вишгородського району Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, АДРЕСА_2 , раніше не судимого, одруженого, працюючого водієм у ТОВ «Ірпінське АТП 13250»,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_8 , 04.02.2024, приблизно о 18 год. 40 хв., керуючи автобусом - загальний автобус - D марки «MERCEDES-BENZ 313 CDI», р.н. НОМЕР_1 , рухався по правому асфальтованому узбіччю автодороги М 07 Київ-Ковель-Ягодин у м. Києві, зі сторони вул. Міська в напрямку м. Гостомель Київської області, зі швидкістю приблизно 100-130 км/год., яка перевищувала максимально дозволену на даній ділянці дороги 90 км/год.

В цей час, по вищевказаному асфальтованому узбіччю попереду загального автобуса - D марки «MERCEDES-BENZ 313 CDI», р.н. НОМЕР_1 в попутному з ним напрямку у темпі кроку рухалася пішохід ОСОБА_9 .

Проїзна частина автодороги М 07 Київ-Ковель-Ягодин в місці дорожньо- транспортної пригоди має 2 смуги руху, по одній в кожному напрямку, розподілених між собою дорожньою розміткою 1.1 (вузька суцільна лінія).

Під час руху ОСОБА_8 , допустив порушення вимог пунктів 1.5, 1.10 в частині визначення терміну «узбіччя», 2.3 «б», п. 12.6 «ґ» та розділу 34 горизонтальна дорожня розмітка 1.1 Правил дорожнього руху України.

Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше ЗО км/год.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_8 , виявились у тому що він, керуючи технічно справним загальним автобусом - загальний автобус - D марки «MERCEDES-BENZ 313 CDI», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись в загальному потоці транспортних засобів, швидкість яких була не менш ніж 90 км/год., достеменно знаючи організацію дорожнього руху на даній ділянці дороги, умисно та зухвало ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху України, будучи обізнаним що рух по узбіччю заборонений, усвідомлюючи, що вибір прийомів керування в даному випадку визначається односторонньою вольовою активністю водія, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, з метою випередження попутних транспортних засобів, свідомо перетнув горизонтальну дорожню розмітку 1.1 (вузьку суцільну лінію, перетинати яку в даному випадку категорично забороняється), виїхав на асфальтоване узбіччя (розташоване праворуч від його смуги), де порушуючи швидкісний режим (який повинен контролювати за спідометром), наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху, створюючи загрозу життю та здоров`ю громадян, неподалік електроопори № 95 двадцятого кілометру автодороги М 07 Київ-Ковель-Ягодин у м. Києві здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , яка рухалась попереду, по асфальтованому узбіччю в попутному з ним напрямку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 , померла на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Смерть ОСОБА_9 , настала від множинних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, крововтратою та шоком, на що вказають малокровність внутрішніх органів, крововиливи під ендокардом лівого шлуночка серця, шунтування кровообігу в нирках, наявність крові зі згортками в порожнинах (загальним об`ємом біля 2650 мл).

Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні вину визнав повністю та пояснив, що дійсно він 04.02.2024, керуючи автобусом марки «MERCEDES-BENZ 313 CDI», р.н. НОМЕР_1 , рухався автодорозі в напрямку м. Гостомель Київської області, був неуважним та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , яка померла ні місці події, у скоєному кається.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, суд ухвалив про проведення скороченого судового розгляду і визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому, судом з`ясовано, чи правильно він розуміє зміст тих обставин, які не оспорює, чи є добровільною та істинною його позиція, а також роз`яснив учасникам процесу, що у разі не дослідження судом доказів, вони будуть позбавлені права оскаржити обставини, які не оспорювалися, в апеляційному порядку.

Суд вважає, що вина обвинуваченого доказана, його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому, відповідно до ст.50,65 КПК України, суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких кримінальних правопорушень, а також відомості які характеризують його особу: раніше не судимий, у лікаря психіатра та нарколога на обліку не перебуває, працює, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_8 суд вважає: щире каяття, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, добровільне відшкодування матеріальної шкоди потерпілим.

Обставин, які обтяжують його покарання суд не вбачає.

Враховуючи вищевикладені обставини кримінального провадження, а також те, що кримінальне правопорушення обвинуваченим було скоєно вперше, з необережності, а також позицію потерпілих, які просили не призначати йому суворе покарання, суд приходить до висновку про можливість виправлення його без ізоляції від суспільства, у разі призначення покарання у вигляді позбавлення волі та звільнення від відбуття цього покарання з випробуванням, відповідно до ст.75,76 КК України.

Разом з цим, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки його поведінка на автошляху є явно небезпечною для оточуючих.

Розглядаючи позовні вимоги потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_11 до ТОВ «Ірпінське АТП13250» про стягнення моральної шкоди суд прийшов до наступного висновку.

Потерпіла ОСОБА_10 , яка є матір`ю загиблої подано цивільний позов до ТОВ «Ірпінське АТП13250» в якому просить стягнути на її користь моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 гривень.

Потерпілим ОСОБА_5 , який є батьком загиблої та представником доньки загиблої ОСОБА_11 подано цивільний позов про стягнення з ТОВ «Ірпінське АТП13250» в якості відшкодування моральної шкоди у розмірі 193 5600,00 гривень, який перевищує розмір відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільної відповідальності третіх осіб.

Представник ТОВ «Ірпінське АТП13250» визнав ці позови частково, у розмірі 200 000 грн., тобто 100 000 грн. на кожного позивача.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_8 в момент ДТП перебував в трудових стосунках з ТОВ «Ірпінське АТП13250», працював водієм автобуса в ТОВ «Ірпінське НОМЕР_2 ».

Враховуючи наведене, суб`єктом, що несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки є законний володілець - роботодавець, тобто ТОВ «Ірпінське АТП13250».

Відповідно до полісу страхування № НОМЕР_3 цивільна відповідальність транспортного засобу була застрахована цивільним відповідачем, тобто ТДВ «Експрес Страхування». Страхова сума відшкодування на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю/здоров`ю становить 320000 грн., яка під час судового розгляду була добровільно відшкодована і тому цивільний позов за клопотанням представника позивача в цій частині був залишений без розгляду.

Потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_11 є батьками загиблої, що підтверджується копією свідоцтва про народження (Т1 а.с. 45), потерпіла ОСОБА_11 є донькою загиблої, що підтверджується копією свідоцтва про народження (Т1 а.с. 101). ОСОБА_11 є опікуном потерпілої ОСОБА_11 .

Судом встановлено, що в результаті ДТП цивільним позивачам ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_11 завдана моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв`язку із втратою близької людини, а саме їх доньки, та матері. Суд погоджується з доводами позивачів, що наведені обставини завдають позивачам сильних душевних переживань.

Разом з цим, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення за рахунок відповідача.

При цьому, суд, враховує, зокрема роз`яснення, викладені в пункті 9 Постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди» та вважає, що зазначена потерпілою ОСОБА_10 сума моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 гривень та потерпілим ОСОБА_5 193 5600, 00 гривень, з урахуванням стягнення моральної та матеріальної шкоди з ТДВ «Експрес Страхування» є явно завищеною, враховуючи також вже виплачені кошти потерпілим тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та співмірності, суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ «Ірпінське АТП13250» на корить позивачів ОСОБА_10 та ОСОБА_5 у якості компенсації за спричинену моральну шкоду 100 000 гривень на кожного.

Суд вважає, що саме такий розмір компенсації шкоди, не призведе до збагачення позивачів та не поставить в край тяжкий матеріальний стан ТОВ «Ірпінське АТП13250».

Процесуальні витрати за проведення експертиз у загальному розмірі 5976,60 гривень слід стягнути з ОСОБА_8 користь держави.

Речовими доказами розпорядитись на підставі ст.100 КПК України.

Арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва 09.02.2024 на автобус - D марки «MERCEDES-BENZ 313 CDI», р.н. НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Ірпінське НОМЕР_2 » скасовувати не слід, оскільки цим відповідачем не на цей час моральна шкода позивачам не відшкодована.

На підставі викладеного, керуючись ст. 370, 374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_8 визнати винуватим у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначити йому за цим Законом покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки.

Відповідно до ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного призначеного покарання з іспитовим строком на три роки та покласти на нього на цей період такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили не обирати.

Процесуальні витрати по справі за проведення експертиз у загальному розмірі 5976,60 гривень стягнути з ОСОБА_8 на користь держави.

Цивільні позови ОСОБА_10 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Ірпінське АТП 13250» на корить ОСОБА_10 у якості компенсації за спричинену моральну шкоду 100 000 гривень.

Стягнути з ТОВ «Ірпінське АТП 13250» на корить та ОСОБА_5 у якості компенсації за спричинену моральну шкоду 100 000 гривень. В іншій частині вимог відмовити.

Речові докази: автобус - D марки «MERCEDES-BENZ 313 CDI», р.н. НОМЕР_1 залишити за адресою:м.Київ,вул.набережно-Лугова,4, речі та взуття загиблої ОСОБА_9 повернути ОСОБА_5 , уламки пластику та рамку від номерного знаку - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання його копії.

Головуючий ОСОБА_1