Рішення № 121487501, 10.09.2024, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ОДЕСИ

______________________

Справа № 947/23702/24

Провадження № 2/947/4887/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2024 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси в складі

головуючого суддіСкриль Ю.А.,

за участю секретарі Остапчук О.Є.

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчук Володимир Вікторович про визнання виконавчого напису таким, шо не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

02.08.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що йому стало відомо про існування виконавчого напису приватного нотаріуса №11525, виданого 29.04.2020, який вчинений приватним нотаріусом Колейчуком Володимиром Вікторовичем про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованість в розмірі 24000,00 гривень. З виконавчим написом позивач не погоджується, оскільки у приватного нотаріуса Колейчука В.В. були відсутні підстави на вчинення виконавчого напису, оскільки він не пересвідчився у безспірності боргу та не відноситься до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Вважає, що здійснений виконавчий напис є незаконним та таким, що вчинений без дотримання вимог чинного законодавства, зокрема Закону України «Про нотаріат» та постанови КМУ від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 2 серпня 2024 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Скриль Ю.А.

Ухвалою суду від 06.08.2024 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, про що повідомлено учасників справи.

В судове засідання позивач та його представник ОСОБА_2 не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Представник позивача 19.08.2024 надав заяву та просив справу проводити в його відсутність, позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, 19.08.2024 надав відзив на позов, в якому позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Розгляд справи проводити без його участі.

Треті особи у судове засіданні не з' явилися, про слухання справи сповіщені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, матеріали виконавчого провадження, суд вважає встановленими такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК).

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Достовірними, відповідно до ст.79ЦПК України є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно з ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» та позивачем 22.07.2019 укладено кредитний договір № 2521749, на підставі якого позивачу були надані кредитні кошти у тимчасов строкове платне користування. В подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладались додаткові угоди до Договору про надання кредиту №2521749 від 22.07.2019, від 08.08.2019, від 29.08.2019, від 17.10.2019, від 07.11.2021 щодо змін умов договору про надання кредиту. Відповідно до додаткової угоди п. 3.1 сторони встанавовили строк дії договору (п. 2.41 Правил) з 22.07.2019 до кінцевої дати виконання 15.05.2020 (включно). Відповідно до п.4 .1 для належного виконання зобов`язань або повного погашення заборгованості за договором позивач зобов`язаний сплатити основну суму кредиту, проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф).

У зв`язку з невиконанням позивачем взятих на себе зобов`язань за Договором кредиту виникла заборгованість, яку у добровільному порядку відповідач не виконував, тому, кредитор звернувся до приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчука В.В., якимй 29.04.2020 вчинено виконавчий напис № 11525 щодо стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за період з 28.11.2019по 31.01.2020 в розмірі 24 000,00 гривень.

12.06.2020 на підставі зазначеного виконавчого документу Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна відкрила виконавче провадження ВП № 62330215.

Позивач вважає, що виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчуком В.В 22.04.2020 за реєстровим № 11525 є таким, що не підлягає виконанню.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивач зазначив відсутність у нотаріуса при вчиненні виконавчого напису оригіналу кредитного договору, посвідченого нотаріально, недотримання нотаріусом умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження спірної заборгованості боржника, тобто нотаріусом не пересвідчився наявності безспірності заборгованості, та вчинив виконавчий напис не маючи кредитного договору нотаріально завіреного, якого взагалі не має. Також, як зазначає позивач кредитор з вимогою щодо повернення кредитних коштів не звертався та не був повідомлений про зміну умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Згідно зі ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Так, статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогам ст. 89 Закону України «Про нотаріат».

Вчинення виконавчого напису здійснюється в порядку, передбаченому главою 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, №296/5 (далі Порядок).

Так, згідно з Порядком, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій мають бути зазначені необхідні відомості про стягувача та боржника; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Перелікком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (далі Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

Виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.

Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи.

Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, та чи яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.

Крім того, згідно з позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до листа приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. від 01.08.2024 № 68584 з примусового виконання виконавчого напису від 29.04.2020 № 11525, виданого Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчуком В.В., боржником ОСОБА_1 заборгованість погашена у повному обсязі, тому 31.07.2024 приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачно звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції гідності, Героїв України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. ОСОБА_1 має статус «учасника бойових дій», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 27 вересня 2023 року, тому від сплати судового збору звільняється.

Відповідно до ч. 3ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно дост. 134 ЦПК Україниразом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідност. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6ст. 137 ЦПК Україниобов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами 2, 3, 8статті 141 ЦПК Українивизначено, що інші судові втирати витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Велика Палата Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встанволному законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені вимог про відшкодування таки витрат.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертійстатті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

У наданому відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивач документально не підтвердив понеесені ним витрати на правову допомогу, оскільки в матеріалах відсутні квитанції, платіжні доручення, касові чеки, прибуткові ордери тощо, що можуть свідчити про ці витрати.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано: ордер адвоката від 01.8.2024 серії ВН № 1313041 на надання правничої (правової ) допомоги, договір від 19.07.2024 та додатковий договір від 19.07.2024 про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг від 17.08.2024 на суму 10 000 гривень та попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат. Однак ані квитанцій, касових чеків, платіжних доручень, ані будь-яких інших документальних доказів, які б підтверджували фактичні витрати на правову допомогу, суду не надані.

Таким чином, ураховуючи викладене та наявні у матеріалах справи докази, суд позбавлений можливості вирішити питання щодо розміру відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу у вказаній справі, вважає недоведеною суму витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн, та як наслідок не вбачає підстав для задоволення вимог щодо їх відшкодування на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4,5,12,13,17-19,76-82,89,258,259,263-266,268,352,354,355 ЦПК України, ст.1,4,15,16 ЦК України, ст.87,88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затвердженийНаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, Законом України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчук Володимир Вікторович про визнання виконавчого напису таким, шо не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 29.04.2020 № 11525, вчинений Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчуком Володимиром Вікторовичем про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 24000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцятиднів з дня його підписання. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Скриль Ю. А.