Рішення № 121475864, 09.09.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року Справа № 280/6339/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у поновленні виплати пенсії з 01.10.2021 та виплати її на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою, поданою представником;

зобов`язати відповідача з 01.10.2021 поновити виплату пенсії за вислугою років позивачу та виплачувати її на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою, поданою представником, а також виплатити заборгованість з 01.10.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області, як отримувач пенсії за вислугу років, але починаючи з 01.10.2021 пенсія позивачу не виплачена. У зв`язку з викладеним, наголошує, що припинення виплати пенсії можливе лише на підставі відповідного рішення, що прийнято органом Пенсійного фонду або судом, і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перелік яких є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав виключно у випадка, передбачених законом. Водночас, на думку позивача, припинення виплати пенсії позивача з підстав проживання на тимчасово окупованій території суперечить вимогам чинного законодавства України. Зауважує, що позивач через свого представника звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії, разом із якою, зокрема, було надано копію паспорта, РНОКПП позивача та копію його пенсійного посвідчення. Однак, відповідачем відмовлено у задоволенні вказаної заяви та вказано про необхідність особистої явки позивача до будь-якого відділу обслуговування громадян. Також, просить суд взяти до уваги той факт, що у зв`язку із перебуванням на окупованій території позивач позбавлений можливості прибути особисто до відділу обслуговування громадян пенсійного фонду та подати відповідну заяву про поновлення виплати пенсії. Таким чином, вважає, що ним дотримано вимоги чинного законодавства щодо звернення до органів Пенсійного фонду України за поновленням раніше призначеної пенсії, а тому дії відповідача щодо відмови у поновленні виплати пенсії з 01.10.2021 та виплати її на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою, поданою представником є протиправними.

Ухвалою судді від 15.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 01.08.2024 на адресу суду через систему «Електронний суд» надіслав відзив на позовну заяву (вх. №35802), у якому вказує, що звернення до органів Пенсійного фонду може відбуватися двома способами, а саме через подання заяви особисто до територіального органу Пенсійного фонду України, або може подаватись заявником через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з використанням електронного підпису. Більш того, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який затверджено Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, передбачено подання заяви про поновлення виплати пенсії лише позивачем особисто до територіального органу Пенсійного фонду України, оскільки в переліку заяв, які подаються через засоби електронного зв`язку така заява не зазначена. Крім того, зауважує, що жодним чинним законодавчим актом не передбачено подання заяви на виплату пенсії представником позивача за договором надання професійної правничої допомоги. Отже, на думку відповідача, поновлення пенсії здійснюється за особисто поданою заявою особи, безпосередньо після подання заяви про поновлення пенсійних виплат, іншого Порядком №22-1 не передбачено. Таким чином, вказує, що поновлення виплати пенсії позивачу можливо здійснювати після особисто поданої заяви позивачем. Відповідно до зазначеного, вважає, що Управління здійснювало свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, а отже своїми діями права та законні інтереси позивача не порушило. З урахуванням зазначеного, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років, що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_1 , дата видачі 21.06.2013. Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області.

Зареєстрованим місцем проживання позивач з 20.03.1991 є АДРЕСА_1 .

До жовтня 2021 року пенсія позивачу виплачувалась через поштове відділення АТ «Укрпошта», проте з 01.10.2021 виплату пенсії відповідачем було припинено в зв`язку з тривалим неотриманням пенсії.

В подальшому, 22.06.2024 позивач через свого представника була подана заява про переведення виплати йому пенсії з Укрпошти на визначений банківський рахунок в АТ «Приватбанк». До вказаної заяви були долучені копії паспорта, РНОКПП, пенсійного посвідчення, трудової книжки, реквізитів банку, свідоцтва адвоката, ордеру, згоди.

Листом від 28.06.2024 №11512-11590/І-02/8-0800/24 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомив, що позивачу необхідно особисто звернутись з відповідною заявою до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) з оригіналом паспорту громадянина України та оригіналом довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків та заявою про відкриття рахунку з банківської установи, визначених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, та Постановою №1596, можливо буде повернутися до питання виплати пенсії.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови позивачу у поновленні виплати пенсії з 01.10.2021 на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою, поданою представником, протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституція України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №1058-IV).

Частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Водночас, відповідачем не обґрунтовано та судом не встановлено підстави для припинення виплати позивачу пенсії, передбаченої статтею 49 Закону № 1058-IV.

Крім того, як було зазначено Верховним Судом у постанові від 20.04.2022 у справі № 236/2495/17, та як зазначено у частині 1 вказаної статті, таке припинення виплати пенсії є можливим виключно на підставі рішення територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Проте, як було встановлено судом та не заперечується відповідачем у відзиві на позов, припинення виплати пенсії позивачу було здійснено без прийняття окремого рішення з цього приводу, що є порушенням вимог частини 1 статті 49 Закону № 1058-IV. Крім того, жодних доказів з цього приводу відповідачем суду надано не було.

Відповідно до статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024.

Тобто, як на момент подання позову до суду, та і на момент розгляду цієї адміністративної справи, триває воєнний стан.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 27.07.2022 № 169), затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 липня 2022 року, який діяв до 27.12.2022 року. До вказаного переліку було віднесено Бердянську міську територіальну громаду, де зареєстрована та проживає позивач.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який набрав чинності 27грудня 2022 року. Згідно з вказаним Переліком вся територія м. Бердянськ Запорізької області віднесена до тимчасово окупованих російською федерацією територій України з 27.02.2022, дата завершення тимчасової окупації відсутня.

За інформацією, розміщеною на веб-сайті АТ "Укрпошта" https://www. https://www.ukrposhta.ua/ua/news/57016-robota-ukrposhti-na-teritorijah-de-vedutsja-vonni-bojovi-dii-abo-jaki-perebuvajut-u-timchasovij-okupacii-otochenni-blokuvanni:

"В умовах правового режиму воєнного стану, введеного у країні відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 (зі змінами), затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, роботу мережі об`єктів поштового зв`язку Укрпошти ускладнено, водночас можуть відбуватися зміни в режимі роботи відділень поштового зв`язку (далі - ВПЗ), переліку надання послуг та строків їх надання. Враховуючи зазначене та небезпеку для життя й здоров`я людини у воєнний час, у зв`язку з введенням тимчасових обмежень, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Укрпошта робить все можливе для того, щоб максимально оперативно відновлювати роботу відділень поштового зв`язку. Слід зазначити, що відновлення діяльності Укрпошти на тимчасово окупованих територіях України може відбутися тільки після відновлення конституційного ладу на цих тимчасово окупованих територіях".

Суд зазначає, що не можна вважати не отримання позивачем пенсії його виною, оскільки пенсія позивача перестала надходити з лютого 2022 року у зв`язку із припиненням функціонування відділення АТ «Укрпошта» у м. Бердянську, на яке надходила пенсія ОСОБА_1 , через військову агресію російської федерації та подальшої тимчасової окупації території м. Бердянська Запорізької області.

Отже, ствердження відповідача про наявність вини ОСОБА_1 у неотриманні пенсійних виплат не відповідають.

Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596, визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об`єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках.

Згідно з пунктом 6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 (далі Порядок №1596), одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.

Відповідно до пунктів 8-9 Порядку № 1596 поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті.

Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.

У разі відкриття поточного рахунка за зверненням органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення одержувач повинен укласти договір банківського рахунка із зазначеним у заяві уповноваженим банком.

Згідно з пунктом 10 Порядку №1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України.

Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку.

Заява приймається за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з`ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.

У разі отримання від одержувача заяви про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка орган Пенсійного фонду України або орган соціального захисту населення інформує одержувача про необхідність укладення договору банківського рахунка із зазначеним у заяві уповноваженим банком.

Органи Пенсійного фонду України та органи соціального захисту населення формують перелік одержувачів на підставі отриманих заяв про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка та разом із необхідними для відкриття поточних рахунків таким особам документами та відомостями, визначеними нормативно-правовими актами Національного банку, подають його відповідному уповноваженому банку у строки, визначені у договорі, але не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дати прийняття документів.

Уповноважений банк може відмовити у відкритті поточного рахунка одержувачу з підстав, визначених законодавством та/або нормативно-правовими актами Національного банку, або у разі надання не в повному обсязі та/або недостовірної інформації чи документів, що містять недостовірну/неправдиву інформацію, та/або будь-яких інших відомостей, необхідних уповноваженому банку для відкриття поточного рахунка згідно з вимогами законодавства та/або нормативно-правових актів Національного банку, про що повідомляє відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення із зазначенням причин відмови у відкритті рахунка для інформування одержувача або подання відсутньої/уточнювальної інформації, відсутніх відомостей та/або документів.

Уповноважений банк щомісяця не пізніше 20 числа подає органам Пенсійного фонду України або органам соціального захисту населення перелік відкритих за зверненнями органів Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення поточних рахунків одержувачам із зазначенням номерів таких рахунків та інформації про укладення договорів банківського рахунка з одержувачами, а в разі відмови у відкритті поточного рахунка - інформацію про причину відмови.

Заява про виплату пенсії може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису.

З урахуванням зазначеного, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до пункту 10 Порядку №1596 виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596, двома шляхами: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду або від установи уповноваженого банку.

Аналогічні положення закріплені у пункті 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, яким передбачено, що заяви про виплату пенсії реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком № 1596 (зі змінами).

Втім, жоден з пунктів Порядку №22-1 не містить обов`язку пенсіонера звертатись із заявою про поновлення виплати пенсії особисто. Вжитий у пункті 1.1 термін заявник, як вже зазначено вище, дає підстави стверджувати, що таким заявником може бути і представник за довіреністю.

Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі № 280/6637/22.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Слід зазначити, що наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які залишились на тимчасово окупованих територіях, а тому існуючі загальні норми, на переконання суду, не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.

При цьому, відповідну заяву із зазначенням реквізитів рахунку може подавати уповноважений представник пенсіонера. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не вимагається.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, однак виплата якої була припинена в зв`язку з обставинами збройної агресії та окупації, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, отже на підставі частини 2 статті 46 Закону № 1058-IV, виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення, тобто з 01.10.2021.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо відмови позивачу у поновленні виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою, поданою представником, а також зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії з 01.10.2021 на визначений позивачем банківський рахунок є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом із тим, щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплачувати пенсію позивачу, суд зазначає, що такі вимоги спрямовані на майбутнє. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати його пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою від 22.06.2024, поданою його представником.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 01.10.2021 поновити ОСОБА_1 виплату його пенсії за вислугу років на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою, поданою представником від 22.06.2024, з виплатою заборгованості з нарахованої пенсії, починаючи з 01.10.2021.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак