Рішення № 121475787, 06.09.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2024 року Справа № 280/6199/24 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 11700,00 грн 3% річних та 9003,39 грн інфляційних втрат.

Позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Ухвалою суду від 08 липня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідачем копія ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви з додатками не отримані з незалежних від суду причин, поштові конверти повернуті до суду з відміткою Укрпошти: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Судом також 29.08.2024 розміщене оголошення щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі на офіційному веб-порталі судової влади України.

Враховуючи, що судом вчинено всі необхідні та достатні дії для повідомлення відповідача про судовий розгляд даної справи відповідно до положень статей 124-131 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), наявні підстави вважати, що відповідач вважається таким, що повідомлений про судовий розгляд належним чином.

Відповідач правом подати до суду відзив на позовну заяву не скористався.

Частиною 6 статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

На підставі матеріалів справи, суд встановив наступні обставини.

Наказом Головною управління ДФС у Запорізькій області від 15.05.2019 № 296-о підполковник податкової міліції ОСОБА_1 , старший інспектор з ОД штабу оперативного управління ГУ ДФС у Запорізькій області, звільнений з посади та податкової міліції Державної фіскальної служби України у запас за пунктом 64 підпункту "в" (через обмежений стан здоров`я) 15.05.2019.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року по справі №280/4362/19, яке набрало законної сили 29 січня 2020 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішення №13420/14/08-01-08 від 06.08.2019, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області, оформлене листом №13420/14/08-01-04-01-08 від 06 серпня 2019 року, щодо відмови у розгляді поданої ОСОБА_1 заяви з додатками про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850. Зобов`язано Головного управління ДФС у Запорізькій області повторно прийняти документи ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги та надіслати до Державної фіскальної служби України висновок щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням третьої групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 з метою прийняття відповідного рішення.

10.11.2020 на виконання вищезазначеного рішення суду відповідач нарахував та виплатив одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням третьої групи інвалідності.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №389555 від 05.05.2021 позивачу встановлено другу групу інвалідності, захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби.

22.02.2021 позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із заявою про нарахування та виплату інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми по виплаті одноразової грошової допомоги.

Позивач повідомляє, що жодної відповіді Державної фіскальної служби України не отримав.

10.07.2021 звернувся з позовом до Ленінського районного суду м. Запоріжжя. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.07.2021 справу передано на розгляд до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя за підсудністю. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2023 року провадження у справі закрито у зв`язку з тим, що позов до Державної фіскальної служби України має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

У лютому 2024 року позивач звертався з позовом до Державної податкової служби України вважаючи, що цей орган є правонаступником Державної фіскальної служби України.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року у справі № 280/1613/24 відмовлено.

У зв`язку із несплатою відповідачем у встановлений строк одноразової грошової допомоги позивач вважає, що з відповідача підлягають до стягнення 11700,00 грн 3% річних та 9003,39 грн інфляційних втрат, тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Так, стягнення з боржника інфляційних втрат регулюється статтею 625 Цивільного кодексу України, відповідно до частини другої якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно норм частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Так, у силу норм частини другої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

При цьому, за частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України, передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Так, законодавцем окреслено, що грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань відносяться також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо, які мають бути виражені у грошових одиницях.

Поряд з цим, як зазначалось вище, стягнення інфляційних втрат регулюється статтею 625 Цивільного кодексу України.

Тож, з наведеного слідує, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи зі змісту спірних правовідносин, суд зазначає про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та відповідачем, як роботодавцем, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними. У даному випадку, між сторонами виникли трудові правовідносини, а наслідки прострочення виплати грошового забезпечення/заробітної плати, регулюються спеціальним трудовим законодавством - Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у вигляді нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Тому, зобов`язання щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, які виникають із судових рішень, до цих зобов`язань не відноситься, а тому, до цих правовідносин та зобов`язань не може застосовуватись положення статті 625 Цивільного кодексу України, а отже, підстави для стягнення на користь позивача суми 3 % річних та втрат від інфляції відсутні.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм права викладені в постановах Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 807/542/17, від 27.08.2020 у справі № 804/871/16, від 26.07.2021 у справі № 712/23614/12.

Разом із тим, і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13-ц погодилась з позицією суду апеляційної інстанції, який вказав на те що, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не застосовуються до трудових правовідносин, сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство.

Підсумовуючи, суд зауважує, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором, процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України, норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством та передбачає інші спеціальні компенсаторні механізми.

Суд звертає увагу, що подібні висновки викладені і у рішенні суду по справі №280/1613/24 при зверненні позивача з аналогічними позовними вимогами до іншого відповідача, які позивачем не оскаржувались.

Отже, заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 241-246, 255, 262 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про стягнення коштів, - відмовити у повному обсязі.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

Відповідач - Державна фіскальна служба України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 39292197).

Повне судове рішення складено 06.09.2024.

Суддя Б.В. Богатинський