Ухвала суду № 121473171, 04.09.2024, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/14150/24

н/п 1-кп/766/3393/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про продовження строку дії запобіжного заходу

(повний текст)

04.09.2024

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

представників сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024231020000613 від 04.07.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Прокурором, до вирішення питань, пов`язаних з підготовкою даного кримінального провадження до судового розгляду, заявлено клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 на строк 60 днів.

І. Позиція сторони обвинувачення

Клопотання сторони обвинувачення обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від семи до десяти років, а також обвинувачується за іншим кримінальним провадженням №12024231020000478 від 19.05.2024 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 345 КК України, що свідчить про суспільну небезпечність обвинуваченого, і те, що тяжкість покарання дають підстави вважати можливим ухилення обвинуваченим від суду та продовження злочинної діяльності.

Тобто прокурор вважає, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з огляду на реальність та актуальність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема п. 1 (переховування від суду), п. 5 (вчинення іншого кримінального правопорушення, продовження злочинної діяльності).

Також прокурор переконує, що при вирішенні питання щодо можливості застосування до обвинуваченого альтернативного заходу, слід виходити з того, що жоден із більш м`яких заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК та не забезпечить належної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків.

ІІ. Позиція сторони захисту

Стороною захисту письмових заперечень щодо клопотання сторони обвинувачення суду не надано.

У судовому засіданні обвинувачений заявив, що він не розуміє українську мову і потребує перекладача.

Захисник заперечував проти клопотанням сторони обвинувачення з тих підстав, що таке клопотання не можна розглядати у підготовчому засіданні, оскільки відсутність потерпілого унеможливлює проведення підготовчого судового засідання. Також захисник зауважив, що клопотання про продовження запобіжного заходу тримання під вартою не передбачає застосування альтернативного заходу застави. Захист вважає, що прокурором не доведені обставини щодо існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

ІІІ Мотиви Суду

Вирішуючи зазначене клопотання сторони обвинувачення, Суд виходить з того, що підставою, як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу в тому числі у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри, а також ризиків, які дають достатні підстави Суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, що перелічені в диспозиції частини першої ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).

В Кримінальному процесуальному кодексі поняття «обґрунтована підозра» не розтлумачено, проте відповідно до частини шостої ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, в тому числі, застосовується принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 8 КПК).

Отже, з огляду на практику Європейського суду з прав людини Суд бере до уваги, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» застосовується з метою уникнення порушення п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) і за узагальненим тлумаченням визначається, як наявність фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», від 21.04.2011, заява № 42310/04, пункт 175).

Під час судового провадження, за наявності обвинувального акта на розгляді суду, є обґрунтовані підстави вважати, що стандарт доведення «обґрунтована підозра» дотримано. Однак виконання цієї умови не звільняє сторону обвинувачення від доказування наявності ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Зокрема, відповідно до частини першої ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та/або судовому розгляду або/та створитимуть загрозу суспільству.

Отже,оцінюючи рівеньдоведеності сторонамипровадження обставин,які бмогли вплинутина мотиви Суду під час ухвалення рішення щодо зазначеного клопотання, Суд наголошує, що тягар доведення ризиків, передбачених ст. 177 КПК та необхідності застосування відповідного запобіжного заходу завжди залишається на стороні обвинувачення, оскільки на боці сторони захисту завжди діє презумпція «свободи», сформульована в ст. 29 Конституції України та ст. 5 Конвенції.

Водночас Суд також зауважує, що право на свободу, як і інше право особи (людини) не є абсолютним, відтак може бути обмеженим відповідно до закону. Крім того, з метою уникнення свавілля право на свободу має обмежуватись відповідними зобов`язаннями покладеними на особу, дотримання (виконання) яких унеможливило б порушення прав і інтересів інших осіб, суспільства та держави.

В цьому контексті Суд звертає увагу, що за змістом приписів ст. 2 КПК завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Отже Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права учасників кримінального провадження, зокрема, обвинуваченого, його право на свободу, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

З огляду на практику ЄСПЛ Суд, наголошує, що продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, заява N 40107/02, пункт 79)

Суд, додатково бере до уваги також обставини, які характеризують обвинуваченого і його поведінку, що мали місце і стали відомі Суду під час здійснення судового провадження, а саме: наявність на розгляді суду іншого кримінального провадження №12024231020000478 від 19.05.2024 за обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 345 КК України. Отже в цьому контексті Суд погоджується з аргументами сторони обвинувачення про наявність ризиків продовження ОСОБА_4 злочинної діяльності навіть при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки згадане кримінальне правопорушення було вчинено відносно поліцейського.

Спосіб вчинення інкримінованих ОСОБА_4 правопорушень у провадженнях №12024231020000478 від 19.05.2024 та №12024231020000613 від 04.07.2024 пов`язаний із застосуванням фізичного насильства по відношенню до інших осіб з метою придушення їх волі та примусу до вчинення певної дії або бездіяльності. Окрім цього, враховуючи наявність вже відкритого кримінального провадження від 19.05.2024 року, щодо правопорушення, що носить насильницький характер, 04.07.2024 року було відкрито інше кримінальне провадження за такою ж ознакою.

Враховуючи викладені прокурором факти, Суд дійшов висновку про вірогідну схильність обвинуваченого до фізичного насильства та наявності ризику, щодо вчинення останнім нових правопорушень, пов`язаних із застосуванням фізичного насильства по відношенню до інших осіб з метою придушення їх волі та примусу до вчинення певних дій або бездіяльності та/або вчинення фізичного впливу на інших учасників кримінального провадження з метою зміни ними показів.

Також, Суд відхиляє клопотання обвинуваченого щодо залучення перекладача з таких підстав.

Відповідно до приписів частини першої та третьої ст. 29 КПК України кримінальне провадженняздійснюється державноюмовою.Сторона обвинувачення,слідчий суддята судскладають процесуальнідокументи державноюмовою. Суд забезпечує учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, та користуватись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом. Згідно з вимогами підпункту (е) пункту 3 статті 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право, якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача

Аналіз зазначених норм свідчить, що при вирішенні питання про залучення перекладача визначальним є впевненість суду, що обвинувачений дійсно не володіє, або недостатньо володіє державною мовою. (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2019 року справа N 236/1798/16-к ,провадження N 51-7070 км 18)

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 є громадянином України, народився та проживає на її території, має освіту, здобуту в Україні, у школі вивчав українську мову. На досудовому розслідуванні стосовно підозрюваного ОСОБА_4 проводилися слідчі дії, ухвалювалися процесуальні рішення, проте жодних клопотань про те, що він не володіє українською мовою, на досудовому розслідуванні ОСОБА_4 не заявляв. Крім того, в судовому засіданні під час розмови із захисником обвинувачений розумів українську мову.

Також Суд наголошує, що відповідно до частини першої ст. 6 Закону України «Про забезпеченняфункціонування українськоїмови якдержавної» кожний громадянин України зобов`язаний володіти державною мовою.

Отже, з цих підстав у Суду не має впевненості, що обвинувачений ОСОБА_4 не розуміє українську мову і Суд розцінює таке клопотання як зловживання обвинуваченим своїми правами та спосіб затягування розгляду клопотання про продовження строків дії запобіжного заходу.

Суд також відхиляє заперечення захисника щодо неможливості розгляду клопотання в підготовчому засіданні за відсутності потерпілого з таких підстав.

Відповідно до частини третьої ст. 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

За змістом частини четвертої ст. 199 КПК слідчий суддя (суд) зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно з частиною першою ст. 193 КПК розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Отже за аналізом наведених приписів КПК Суд дійшов висновку, що на клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу розглядається на стадії підготовчого судового засідання, однак за правилами, які передбачені відповідними нормами статей 193, 199 КПК, зокрема щодо кола учасників. Відтак, Суд вважає правомірним розгляд такого клопотання без участі потерпілого, оскільки такий розгляд не порушує і не стосується прав останнього.

Суд ще раз наголошує, що відповідно до КПК тягар доведення наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, покладається на сторону обвинувачення, однак, в свою чергу, сторона захисту має переконати Суд і довести наявність умов, що мінімізують зазначені ризики і припущення прокурора щодо можливих вчинків обвинуваченого.

Проте, аргументи сторони захисту під час розгляду клопотання стосувалися процесуальних питань і не були спрямовані на доведення наявності умов, за яких Суд може обрати більш м`який запобіжний захід.

ВИСНОВКИ СУДУ

Суд вважає, що прокурором дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», в тому числі доведено існування ризиків вчинення обвинуваченим дій, які можуть перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження або ж створитимуть загрозу суспільству.

Відтак, за переконанням Суду тяжкість покарання за вчинене кримінальне правопорушення (у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років) є вагомою підставою спрогнозувати здостатньо високимступенем імовірностіповедінку обвинуваченого та припустити, що обставини, які перелічені в ст. 177 КПК можуть настати при обранні більш м`якого запобіжного заходу чи в разі його скасування.

При цьому Суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно до пункту 2 частини п`ятої ст. 182 КПК України є мінімальною межею для особи, яка обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.

В разі застосування запобіжного заходу у вигляді застави Суд вважає за доцільне передбачити покладання на обвинуваченого обов`язки передбачені ст. 194 КПК України.

Керуючись статтями 176-178,182,183,197,199,315,369-372,392,395 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

2. Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до «01» листопада 2024 року, включно.

3. Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560,00 грн (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят гривень 00 коп.)

4. Застава може бути внесена у будь-який момент часу протягом дії цієї ухвали обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації в Херсонській області за реквізитами:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26283946 ;

Банк отримувача ДКСУ, м. Київ;

Код банку отримувача (МФО) 820172;

Рахунок отримувача: UA968201720355209001000001110.

5. У разі внесення застави у визначеному судом розмірі і надання підтверджуючих документів, обвинувачений ОСОБА_4 підлягає звільненню з під варти негайно.

6. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

7. При застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави покласти на нього такі обов`язки:

1) прибувати за першою вимогою до суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;

5) утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.

8. Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити 2 (два) місяці з моменту внесення застави.

9. Роз`яснити обвинуваченому, заставодавцю, що у випадку внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі установи місця ув`язнення, а саме: Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор».

10. Роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього цією ухвалою обов`язки, застава звертається в дохід держави.

11. Копію ухвали направити прокурору, обвинуваченому, захиснику, Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» (54030, Миколаївська область, м. Миколаїв, Центральний район, вул. Лагерне поле, 5),

12. Ухвала підлягає негайному виконанню.

13. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

14. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції

Повний текст ухвали складено та оголошено в приміщенні суду 09.09.2024 року о 09 год. 15 хв.

СуддяОСОБА_1