Ухвала суду № 121471423, 16.07.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30190/24-к

пр. 1-кс-26757/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «ЛІМАСО ТРАНС» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12023000000000442 від 08.03.2023 року, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.06.2024 року, справа №757/25319/24-к, -

В С Т А Н О В И В :

До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «ЛІМАСО ТРАНС» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12023000000000442 від 08.03.2023 року, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.06.2024 року, справа №757/25319/24-к.

Просить скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.06.2024 року, справа 757/25319/24-к, у кримінальному провадженні №12023000000000442 від 08.03.2023 року, а саме на: транспортний засіб марки DAF XF 105.460 з номерним знаком НОМЕР_1 з причепом марки BURG ВРО 12-24 з номерним знаком НОМЕР_2 , власником яких є ТОВ «ЛІМАСО ТРАНС» (код ЄДРПОУ 36769033).

В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, вказаний транспортний засіб не є речовим доказом у кримінальному провадженні, не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не містить відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а відтак наявні підстави якими законодавець зумовлює скасування накладеного арешту.

Адвокат ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи у її відсутність, клопотання підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Прокурор ОСОБА_4 подав заяву про розгляд справи у його відсутність, просив відмовити у задоволенні клопотання.

За таких обставин, слідчий суддя розглянув клопотання у відсутність учасників судового провадження на підставі ст. 26 КПК України.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Таким чином, виходячи з наведених положень ст. 174 КПК України, питання про скасування арешту розглядається слідчим суддею за відповідним зверненням осіб, визначених частиною першої цієї статті.

Слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управління Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023000000000442 від 08.03.2023 року.

04.06.2024 року у рамках вказаного провадження слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва було постановлено ухвалу про арешт майна, справа №757/25319/24-к.

Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України).

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Обов`язок доказування обставин, на які посилається заявник, покладається саме на нього.

Разом з тим, заявником, на підтвердження вимог, зазначених в клопотанні, не долучено копію ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.06.2024 року, справа №757/25319/24-к, про накладення арешту на майно, в тому числі: транспортного засобу марки DAF XF 105.460 з номерним знаком НОМЕР_1 з причепом марки BURG ВРО 12-24 з номерним знаком НОМЕР_2 , та не надано доказів в обґрунтування викладених обставин у клопотанні.

Враховуючи вказане та те, що до матеріалів клопотання не долучено копії клопотання про накладення арешту, копію ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.06.2024 року, справа №757/25319/24-к, інших доказів накладення такого арешту, слідчий суддя позбавлений можливості перевірити, чи взагалі накладався арешт на вказане майно, як і підставність накладення арешту, оскільки слідчий суддя, не оцінивши ухвалу про накладення арешту, не може зробити висновок, за яких обставин та з яких підстав слідчим суддею прийнято рішення про арешт майна, чим прокурор та слідчий суддя обґрунтували таку необхідність та з яких даних виходили.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання слід відмовити, оскільки особою, що звернулась із клопотанням, не доведено факту накладення арешту, не доведено, що арешт накладено необґрунтовано чи в його застосуванні відпала потреба.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170, 174, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «ЛІМАСО ТРАНС» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12023000000000442 від 08.03.2023 року, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.06.2024 року, справа №757/25319/24-к, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1