Рішення № 121465220, 04.09.2024, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/17489/23

Категорія 35

2/295/52/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Зосименко О.М.,

секретаря с/з Стелюти М.С.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовом Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Житомиргаззбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,

установив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 67 785,57 грн, яка складається з 42 962,85 грн заборгованості за спожитий природний газ, 18 189,03 грн інфляційних втрат, 6 633,69 грн 3% річних та понесені судові витрати. Позов обґрунтовано тим, що на ім`я відповідача відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач, використовуючи природний газ для побутових потреб, у період з 01.02.2016 по 30.04.2022 оплату за постачання природного газу не здійснював, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у сумі 42 962,85 грн. Позивач зазначає, що відповідач про свою відмову укласти договір постачання природного газу побутовим споживачам чи про незгоду з умовами публічного договору до позивача у письмовому вигляді не направила, отже вважається таким, що прийняв пропозицію ТОВ «Житомиргаз Збут» щодо укладання договору постачання природного газу побутовим споживачам. Крім того, відсутні відомості щодо того, що відповідач не користується послугами ТОВ «Житомиргаз збут» з постачання природного газу, або уклала договір з іншим постачальником, а тому відповідач вважається такою що прийняла оферту, тому зобов`язана сплачувати вартість послуг, пов`язаних із постачанням природного газу, які надає позивач. Посилаючись на вищевикладене, а також на ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за спожитий природний газ, інфляційні втрати та 3% річних.

Сторони в судове засідання не з`явились. Представник позивача надав заяву в якій не заперечує проти заочного рішення, позов підтримує та просить його задовольнити. Представник відповідача надав заяву в якій просив застосувати строки позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно з довідкою ТОВ «Житомиргаз збут», товариство надає послуги з постачання природного газу ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

За вказаною адресою особовий рахунок № НОМЕР_1 відкритий на ім`я ОСОБА_1 ..

Згідно з розрахунком споживання природного газу, за період з 01.02.2016 по 30.04.2022, у зв`язку з несвоєчасною оплатою послуг, утворилася заборгованість в сумі 42 962,85 грн.

Також, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг позивачем нараховані інфляційні втрати у сумі 18 189,03 грн та 3% річних у сумі 6 633,69 грн.

Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Згідно зі статтею 162 Житлового кодексу України власники (споживачі) повинні щомісячно здійснювати оплату за отримані комунальні послуги у строки встановлені договором або законом. Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Відповідно до Закону України «Прожитлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Як вбачається зі змісту статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга-послуга зуправління багатоквартирним будинком та комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Такому праву споживача кореспондує обов`язок, серед інших, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно із ч.1 ст.9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно пункту 6 частини 1 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги`виконавець комунальної послуги має право звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору.

Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2496, договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

За умовами Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам підтвердженням приєднання до умов договору є підписана та повернута заява-приєднання, та/або сплачений споживачем рахунок постачальника за поставлений природний газ, та/або фактичне споживання природного газу.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору, що передбачено ч. 1 ст. 634 ЦК України.

За змістом статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником зобов`язання, його борг складатиме: основну суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положеннями ст.257 ЦК Українивизначено,що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1ст.261 ЦК України).

Початок позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з ч. 2 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено Цивільний кодексУкраїни відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

З 12 березня 2020 року на усій території України було встановлено карантин, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», який неодноразово продовжувався, зокрема до 30 червня 2023 року згіднопостанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 р. № 383.

Враховуючи, що з даним позовом до суду позивач звернувся 22.12.2023 року, а період стягнення позивач зазначає з 01.02.2016 року по 30.04.2022 року, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги за період до 12.03.2017 року задоволенню не підлягають, оскільки заявлені поза межами строку позовної давності.

Таким чином, позов ТОВ «Житомиргаз збут» слід задовольнити частково шляхом стягнення з відповідача суми заборгованості за надані послуги за період з 12.03.2017 року по 30.04.2022 року, яка відповідно до розрахунку складає 2 739,40 грн., інфляційні втрати за період з12.03.2017 року по 31.01.2022 року в розмирі 1 336,41 грн, (із врахуванням суми заборгованості 2739,40), 3% річнихза період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року в розмирі 407,07 грн (із врахуванням суми заборгованості 2739,40), а всього 4 482,88 грн.

Відповідно дост. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору відповідно до частини задоволених вимог (6,61326379%) у розмірі 177,50 грн.

Керуючись ст.ст. 2,7,10-13,76-83,133,141,263-268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз збут» заборгованість за спожитий природний газ за період 12.03.2017 року по 30.04.2022 року в сумі 2 739,40 грн, інфляційні втрати за періодз12.03.2017року по31.01.2022року в сумі 1 336,41 грн, 3% річних за періодз 12.03.2017року по23.02.2022року в сумі 407,07 грн, а всього 4 482,88 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз збут» судовий збір в розмірі 177,50 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз Збут», місцезнаходження - м. Житомир, майдан Перемоги, 10; ідентифікаційний код юридичної особи: 39577504.

Відповідач: ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Суддя О.М. Зосименко