Рішення № 121464069, 09.09.2024, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2691/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03680)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Запши Віталія Івановича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 68939,91 грн,

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Запши Віталія Івановича, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 68939,91 грн, з яких: 50285,93 грн основного боргу; 13156,97 грн пені; 2178,14 грн 3% річних; 3318,87 грн інфляційних втрат.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину неналежного виконання відповідачем зобов`язання зі сплати сум компенсації у 2021-2022 роках відповідно до умов укладеного між сторонами договору про компенсацію сплати земельного податку сторонніми особами за користування землею Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ділянках, що не мають кадастрових номерів від 20.10.2020 № ОД/НКМ-20-378д-НЮ.

Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином шляхом направлення на його поштову та електронну адреси копії ухвали суду про відкриття провадження у справі, при цьому 09.07.2024 представник відповідача отримав доступ до цієї справи за допомогою Електронного кабінету користувача ЄСІТС, про що свідчить наявне у справі повідомлення № 52703 (а.с. 90, т.1). З урахуванням вказаного суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому брати участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2024 позовну заяву позивача було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2691/24; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз`яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Обставини справи

10.03.1999 Затоківською селищною радою Ради народних депутатів Одеської області був виданий Одеській залізниці державний акт про право постійного користування земельною ділянкою, площею 50,68 га, в межах Затоківської селищної ради (а.с. 27-33, т.1).

Відповідно до Зведеного переліку земельних ділянок Одеської залізниці, затвердженого 18.08.2015 Міністерством інфраструктури України (а.с. 21-26, т.1), майнове право користування вищевказаною земельною ділянкою внесено до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця».

20.10.2020 між АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» (далі - товариство) та Фізичною особою-підприємцем Запшою Віталієм Івановичем (далі - платник) був укладений договір про компенсацію сплати земельного податку сторонніми особами за користування землею Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ділянках, що не мають кадастрових номерів (а.с. 34-44, т.1; далі - договір).

За умовами п. 1.1. договору платник зобов`язується на умовах та на підставі цього договору компенсувати (відшкодувати) товариству витрати, пов`язані зі сплатою товариством земельного податку за земельну ділянку, яка знаходиться у постійному користуванні АТ « Укрзалізниця» на підставі державного акту на право користування землею серії II- ОД № 003996 від 10.03.1999 та якою платник користується з метою проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (автостоянка) для технічних потреб.

Відповідно до п. 1.2., 1.3. договору земельна ділянка розташована за адресою: Одеська область, Лиманский район, смт Затока, м. Білгород-Дністровський у межах Затоківської селищної ради. Загальна площа земельної ділянки складає 0,0851 га згідно «Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» (а.с. 40-44, т.1) біля промислово-продовольчого ринку «Лиманський», Лиманский район, смт Затока м. Білгород-Дністровський, Одеської області.

Згідно з п. 2.2., 2.3. договору розмір плати, яку сплачує платник на користь товариства, складає 18291 грн 86 коп без ПДВ на 2020 рік. Оплата здійснюється шляхом 100% річної передоплати у порядку безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок товариства, що вказаний у розділі договору «Місцезнаходження та реквізити Сторін», протягом 30-ти днів з моменту виставлення платнику рахунку-фактури товариством в особі виробничого підрозділу служби колії регіональної філії «Одеська залізниця» «Одеська дистанція захисних лісонасаджень».

Пунктом 3.2. договору передбачено, що товариство має право, зокрема, в односторонньому порядку змінювати розмір оплати у разі зміни розміру земельного податку у зв`язку із зростанням індексу інфляції, проведенням щорічної індексації нормативної грошової оцінки, зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки шляхом направлення товариством до платника письмового повідомлення про такі зміни (підп. 3.2.2.).

За умовами п. 3.3. договору платник зобов`язаний, зокрема, в обумовлені цим договором строки у повному обсязі виконати грошове зобов`язання (підп. 3.3.1.).

Відповідно до п. 4.3., 4.4. договору за несвоєчасне виконання (порушення) грошового зобов`язання, у тому числі затримка, за цим договором платнику нараховується пеня від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Строк нарахування платнику пені, передбаченої цим договором, не обмежується шестимісячним строком згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Сторони встановили позовну давність щодо неустойки за цим договором тривалістю 2 (два) роки відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 6.1., 6.2. договору він набирає чинності з моменту його укладення, тобто з дня його підписання сторонами, і діє з 01.01.2020 до 31.12.2020. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за тридцять (30-ть) календарних днів до закінчення строку дії договору із пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то договір вважається пролонгованим на тих же умовах строком на рік.

Відповідно до п. 8.3., 8.4. договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10-ти календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або країни, на території якої мали місце такі обставини.

У п. 11.5. договору сторони передбачили, що листування між ними здійснюється шляхом направлення або надання однією стороною відповідних повідомлень (кореспонденції) іншій стороні на її адресу, що визначена у розділі договору «Місцезнаходження та реквізити Сторін». Підтвердженням факту відправлення або отримання повідомлення (кореспонденції) є поштова квитанція або інший поштовий документ, який підтверджує факт відправки або вручення (отримання) такого повідомлення. Листування між сторонами цього договору також може здійснюватися засобами електронної пошти, яка зазначена у розділі договору «Місцезнаходження та реквізити Сторін». При цьому сторони керуються вимогами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто сторона - адресат повідомлення має в обов`язковому порядку надати підтвердження факту одержання нею такого повідомлення. Таке підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до сторони - відправника підтвердження про факт одержання цього електронного документа, вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

10.08.2021 між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору (а.с. 45, т.1), якою пункт 2.2. договору викладено у новій редакції: «Розмір плати, яку сплачує платник на користь товариства, складає 23945,71 грн з ПДВ за 2021 рік». Відповідно до п. 3 додаткової угоди вона набирає чинності з моменту її підписання сторонами та є невід`ємною частиною договору.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів повідомлення сторін про припинення дії договору.

Як вбачається з наявних у справі податкових декларацій, поданих позивачем та платіжних доручень (а.с. 50-80, т.1), всього позивачем був сплачений земельний податок за земельну ділянку, яка перебуває у користуванні позивача відповідно до державного акту від 10.03.1999 серії ІІ-ОД № 003996 та згідно даних податкових накладних становить площу 49,412 га, у 2021 році - 11586422,23 грн; у 2022 році - 12745034,81 грн.

Виходячи з сум сплаченого податку та площі земельної ділянки, яка використовується відповідачем (0,0851 га), позивачем нараховано до сплати відповідачем суми компенсації відповідно до умов договору з додаванням суми ПДВ: за 2021 рік - 23945,71 грн; за 2022 рік - 26340,22 грн. При цьому сума компенсації за 2021 рік в розмірі 23945,71 грн з ПДВ була погоджена сторонами шляхом укладення додаткової угоди № 1.

Між цим, у відповіді на запит АТ «Укрзалізниця» Державна податкова служба України в листі від 25.02.2021 № 714/ІПК/99-00-21-03-02-06 (а.с. 46-49, т.1) роз`яснила, що оподаткуванню ПДВ підлягають операції з постачання товарів/послуг, що є об`єктом оподаткування ПДВ відповідно до пункту 185.1. статті 185 розділу V ПКУ, зокрема, операції з надання майна в оренду. Отримання суб`єктом господарювання грошових коштів (у тому числі як відшкодування (компенсація) понесених витрат зі сплати земельного податку) не є окремим об`єктом оподаткування ПДВ та може розглядатися як оплата вартості поставлених чи тих, що будуть постачатися у майбутньому, товарів/послуг. Отже, грошові кошти, які отримуються орендодавцем у зв`язку з наданням в оренду майна (у тому числі отримані у вигляді відшкодування (компенсації) понесених витрат зі сплати земельного податку), за своєю економічною сутністю є оплатою вартості поставлених товарів/послуг (у тому числі послуг з оренди земельних ділянок), то такі кошти включаються до бази оподаткування ПДВ їх отримувачем.

Для здійснення оплати суми компенсації земельного податку позивачем були виставлені відповідачу рахунки: від 18.11.2022 № 80/191 на суму 23945,71 грн; від 18.11.2022 № 74/191 на суму 26340,22 грн (а.с. 81, т.1). Вказані рахунки були направлені позивачем відповідачу на його поштову адресу 21.11.2022 (а.с. 82, т.1).

Доказів здійснення відповідачем оплати вищевказаних рахунків матеріали справи не містять.

У зв`язку з тим, що відповідач не сплатив кошти на підставі вищевказаних рахунків позивача, останній звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Так, в межах цієї справи позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача грошові кошти в розмірі 68939,91 грн, з яких: 50285,93 грн основного боргу; 13156,97 грн пені; 2178,14 грн 3% річних; 3318,87 грн інфляційних втрат. Розрахунки спірних сум позивачем здійснено в межах наступного періоду: пені з 22.12.2022 по 30.06.2023; 3% річних з 22.12.2022 по 31.05.2024; інфляційних втрат за період з 22.12.2022 по 31.05.2024 (а.с. 6, т.1).

Відповідачем контррозрахунку суду не подано.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом ст.ст.78, 79-1 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

У відповідності до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з п.п.14.1.72., 14.1.73., 14.1.136, 14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу). Землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди.

Відповідно до п. 271.1. ст. 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з п. 284.1. ст. 284 ПК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Статтею 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (п. 288.1.). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4., в редакції на момент виникнення спірних правовідносин). Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу (п. 288.5.): 288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; 288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; 288.5.3. може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах; 288.5.4. для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку; 288.5.5. для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки. Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати (п. 288.6.). Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу (п. 288.7.).

Згідно з 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч. 1, 7 ст.193 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 ГПК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позиція суду

Предметом позову у цій справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього заборгованості за договором про компенсацію сплати земельного податку сторонніми особами за користування землею Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ділянках, що не мають кадастрових номерів від 20.10.2020 № ОД/НКМ-20-378д-НЮ, яка рахується за період 2021-2022 років.

Так, у статтях 6, 627 ЦК України встановлено один із загальних принципів цивільного законодавства - свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов`язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

За змістом статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У спірних правовідносинах сторони реалізуючи принцип свободи договору вільно, самостійно, на власний розсуд, тобто за волевиявленням обох сторін, уклали договір, погодивши, що відповідач компенсує позивачу плату за користування земельною ділянкою в порядку, визначеному договором, а шляхом укладення додаткової угоди № 1 до договору сторонами погоджено, що суми компенсації сплачуються з додаванням суми ПДВ. Крім цього сторони погодили, що позивач має право змінювати в односторонньому порядку розмір плати, у зв`язку зі зміною суми земельного податку.

Як встановлено судом, позивач направив 21.11.2022 відповідачу рахунки від 18.11.2022 для здійснення оплати компенсації земельного податку, сплаченого позивачем у 2021-2022 роках на суму 23945,71 грн та 26340,22 грн з ПДВ. Суд зазначає, що відповідач був обізнаний про розгляд цієї справи, адже останнього було повідомлено про відкриття провадження у справі шляхом направлення відповідної ухвали на його поштову та електронну адреси згідно Реєстру, при цьому адвокат відповідача ознайомився з матеріалами справи через систему «Електронний суд» (а.с. 90, т.1). В цей же час, відповідачем не заперечені обставини зміни розміру суми компенсації у 2022 році, при цьому повідомлення відповідача щодо цієї обставини свідчать також і відомості сформованого позивачем рахунку.

Отже, приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем умов укладеного з позивачем договору в частині сплати сум компенсації земельного податку за 2021-2022 роки в розмірі 50285,93 грн, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що не спростовані відповідачем, а отже підлягають задоволенню судом.

У зв`язку з тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати спірних коштів суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивачем правомірно нараховані до стягнення з відповідача пеня, 3% річних та інфляційні втрати. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок спірних сум, суд встановив його вірність та обґрунтованість, при цьому відповідачем розрахунки позивача не спростовані.

За вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Фізичної особи-підприємця Запши Віталія Івановича слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача 50285,93 грн основного боргу, 13156,97 грн пені, 2178,14 грн 3% річних та 3318,87 грн інфляційних втрат.

Розподіл судових витрат

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, приймаючи до уваги задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача, судовий збір в сумі 3028,00 грн слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Запши Віталія Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) борг в сумі 50285 грн 93 коп, пеню в сумі 13156 грн 97 коп, 3% річних в сумі 2178 грн 14 коп, інфляційні втрати в сумі 3318 грн 87 коп та судовий збір в сумі 3028 грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09 вересня 2024 р.

Суддя Д.О. Бездоля