Рішення № 121463807, 29.08.2024, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2024 Справа № 914/1076/24

за позовом: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів

до відповідача: Комунального підприємства «Стрийводоканал», м. Стрий

про стягнення 1 272 773,27 грн збитків.

Суддя Кітаєва С.Б.

За участю секретаря Сосницької А.А.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Державної екологічної інспекції у Львівській області до Комунального підприємства «Стрийводоканал» про стягнення 1 272 773,27 грн збитків.

Ухвалою суду від 30.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального провадження та підготовче засідання призначено на 22.05.2024.

22.05.2024, за вх.№13760/24, через систему «Електронний суд» від відповідача поступило клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

Ухвалою суду від 22.05.2024 підготовче засідання відкладено на 20.06.2024.

20.06.2024,за вх.№16300/24, через систему «Електронний суд» від представника відповідача поступило клопотання від 19.06.2024 про врегулювання спору за участю судді.

20.06.2024, за вх.№16332/24, через систему «Електронний суд» від представника позивача поступило клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

Ухвалою суду від 20.06.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про врегулювання спору за участі судді за вх. № 16300/24 від 20.06.2024 р., закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті та судове засідання призначено на 07.08.2024.

07.08.2024, за вх.№19701/24, через систему «Електронний суд» від позивача поступило клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

Ухвалою від 07.08.2024 судом повідомлено позивача про відкладення розгляду справи на 29.08.2024.

28.08.2024, за вх.№21203/24, через систему «Електронний суд» від відповідача поступило клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

Позивач та відповідач в судове засідання 29.08.2024 не з`явилися.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення (перенесення) розгляду справи, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Статтею 237 ЦК України визначається поняття та підстави представництва, відповідно до частин 1, 3 якої, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Водночас відповідно до частин 1, 2 статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.

Судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.

Відповідач обгрунтовує своє клопотання тим, що 15.08.2024 за вих.№299/1.3 на адресу керівника ДЕІ у Львівській області директором КП «Стрийводоканал» Палюком Р.М. було надіслано заяву з пропозицією укласти мирову угоду у справі №914/1076/24, однак на момент звернення з даним клопотанням до суду жодної відповіді від позивача ДЕІ у Львівській області не надходило.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Суд звертає увагу на те, що впродовж розгляду справи від позивача не надходило жодних клопотань чи заяв щодо позиції відповідача про врегулювання сторонами в позасудовому порядку наявного спору. Оскільки, в матеріалах справи відсутні докази того, що обидві сторони дійсно мають реальні наміри щодо мирного врегулювання спору, відсутні підстави щодо відкладення розгляду справи з наведених відповідачем у клопотанні підстав.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи та прийняття рішення, в судовому засіданні 29.08.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що у період з 10.02.2022 по 21.02.2022 року Державною екологічною інспекцією у Львівській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунального підприємства «Стрийводоканал», про що було складено Акт перевірки № 75/04/125 від 21.02.2022 року.

Перевіркою було встановлено те, що КП «Стрийводоканал» надано дозвіл на СВК №1/ЛВ/49д-21 від 04.01.2021р., з терміном дії з 31.12.2020р. по 31.12.2023р.

Позивач зазначає про те, що за результатами досліджень якості зворотних (стічних) вод за період з 19.10.2021р. по 14.02.2022р. встановлено, що скид зворотних (стічних) вод з очисних споруд КП «Стрийводоканал» Випуском №1 здійснюється з перевищенням встановлених лімітів скидання забруднюючих речовин (гранично допустимі скиди (ГДС)).

За результатами вимірювання зворотних (стічних) вод, які скидаються з очисних споруд в річку Стрий, протоколу № 86-88 вимірювань показників складу та властивостей вод від 21.02.2022р.проведених спеціалістами відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Львівській області встановлено, що скид зворотних (стічних) вод з очисних споруд КП «Стрийводоканал» після очистки здійснювався з перевищення встановлених нормативів ГДС.

У ході даної перевірки було виявлено порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, а саме: встановлено наднормативний скид зворотних (стічних) вод з очисних споруд КП «Стрийводоканал» у водний об`єкт річку Стрий, що призводить до забруднення поверхневих вод.

За вищевказаними результатами вимірювань Інспекцією було проведено розрахунок. Відповідно до виконаного Інспекцією розрахунку сума збитків, завданих у даний період становить 1 272 773,27 грн.

Крім того, Інспекцією було видано припис №72-04 від 21.02.2022 року, яким приписано утримувати очисні споруди у належному стані, скид зворотних (стічних) вод з очисних споруд КП «Стрийводоканал» випуском №1 у водний об`єкт річку Стрий здійснювати з дотриманням лімітів скидання забруднюючих речовин (ГДК) та інші вимоги.

Позивач зазначає про те, що Інспекцією направлялася на адресу відповідача претензія №61 (вих.№13-1359) від 27.04.2022 року про добровільне відшкодування шкоди. Однак така залишилася без розгляду та жодної відповіді чи заперечення на неї не надходило.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача збитки у сумі 1 272 773,27 грн. на спеціальний рахунок Стрийської територіальної громади.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив.

Обставини справи.

У період з 10.02.2022 по 21.02.2022 року Державною екологічною інспекцією у Львівській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунального підприємства «Стрийводоканал», про що було складено Акт перевірки № 75/04/125 від 21.02.2022 року. Перевіркою встановлено таке: КП "Стрийводоканал" наявний дозвіл на СВК №1/ЛВ/49д-21 від 04.01.2021, з терміном дії з 31.12.2020 по 31.12.2023, виданий Державним агентством водних ресурсів України.

За наслідками перевірки, проаналізувавши надані результати досліджень зворотних (стічних) вод КОС у період з 19.10.2021 по 14.02.2022 р. встановлено, що скид зворотних (стічних) вод з очисних споруд КП "Стрийводоканал" Випуском №1 здійснюється з перевищенням встановлених лімітів скидання забруднюючих речовин (гранично допустимі скиди (ГДС)).

Показники вимірювань за період з 19.10.2021 по 14.02.2022 р. надано на підставі первинної документації лабораторії КОС із "Журналу для розрахунку досліджень стічних і зворотних вод» хім. Лабораторії", які скеровано листом КП "Стрийводоканал" вих.№32/1.5 від 16.02.2022 р. Як встановлено перевіркою, скид недостатньо очищених зворотних (стічних) вод з очисних споруд КП "Стрийводоканал" випуском №1 у річку Стрий призводить до забруднення поверхневих вод.

Відповідно до протоколу №86-88 вимірювань показників складу та властивостей вод від 21.02.2022 р. встановлено, що скид зворотних вод з очисних споруд Комунального підприємства "Стрийводоканал" після очистки здійснювався з перевищенням встановлених нормативів ГДС

Спеціалістами відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Львівській області (акредитованим на право виконання вимірювань) в період проведення позапланового заходу проведено відбір проб зворотних вод, що скидаються з очисних споруд Випуском №1 у річку Стрий (за межами м.Стрий), акт відбору проб води: №86-88 від 15.02.2022 р

За результатами вимірювання зворотних (стічних) вод (за період з 19.10.2021 по 15.02.2022 року), які скидаються з очисних споруд в річку Стрий, встановлено, що скид зворотних вод з очисних споруд КП "Стрийводоканал" здійснювався з перевищення встановлених лімітів скидання забруднюючих речовин (гранично допустимі скиди (ГДС)).

Як зазначає позивач, вищезазначене є порушенням вимог статей 44, 70, 95, 110 Водного Кодексу України, статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Згідно з актом перевірки №75/04/125 від 21.02.2022 Інспекції надано висновки про те, що КП "Стрийводоканал" здійснено перевищення встановлених дозволом на спецводокористування нормативів ГДС та виявлено перевищення по таких показниках: БСК5, ХСК, СПАР, азот амонійний, залізо загальне, сульфати, нітрити, фосфати, завислі речовини. Фактична витрата зворотних (стічних) вод (Q), що скидались з очисних споруд КП «Стрийводоканал» за період з 19.10.2021 р. по 15.02.2022 р. становить 172,50 м3/год. Тривалість наднормативного скиду за період з 19.10.2021 р. по 15.02.2022 р. 120 днів, що становить 2880 год.

За вищевказаними результатами вимірювань Інспекцією проведено розрахунок завданої шкоди за Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів від 20.07.2009 №389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за №767/16783 (зі змінами внесеними згідно наказу Мінекології та природніх ресурсів України від 30.06.2011 №220, та №367 від 13.10.2015) за наступний період- з 19.10.2021 року по 15.02.2022 року, розмір якої становить 1 272 773,27 грн.

Отже, як стверджує позивач, у діях відповідача наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка відповідача, яка виражається у наднормативному скиді зворотних (стічних) вод з очисних споруд КП «Стрийводоканал» у водний об`єкт річку Стрий, що призводить до забруднення поверхневих вод; безпосередній причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, оскільки шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства.

При цьому, посадовими особами Інспекції за результатами перевірки КП «Стрийводоканал» було притягнуто до адміністративної відповідальності директора КП «Стрийводоканал» за невиконання припису (даний штраф було добровільно сплачено) та за допущення скиду зворотних (стічних) вод з очисних споруд КП «Стрийкодоканал» у водний об`єкт річку Стрий з перевищенням встановлених лімітів скидання забруднюючих речовин (гранично допустимі скиди (ГДС) було притягнуто до адміністративної відповідальності головного інженера КП «Стрийводоканал» за правопорушення передбачене ч.1 ст.59 та ч.1ст. 60 Кодексу України про адміністративні правопорушення за допущення порушення правил водокористування, а саме: допущення скиду зворотних (стічних) вод з очисних споруд підприємства з перевищенням встановлених нормативів гранично допустимого скиду.

Матеріали перевірок, зокрема акт перевірки, припис, акти відборів проб вод, протоколи вимірювань показників складу та властивостей вод, протокол про адміністративне правопорушення, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржувалися та були підписані без зауважень та заперечень.

Як вбачається, інспекцією направлялася на адресу відповідача претензія №61 (вих.№13-1359 від 27.04.2022 року) про добровільне відшкодування шкоди, однак вказана претензія була залишена відповідачем без розгляду, жодної відповіді чи заперечення на неї не надходило, з огляду на що позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути збитки в розмірі 1 272 773,27 грн на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області на спеціальний рахунок Стрийської територіальної громади.

Оцінка суду.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Водного кодексу України та іншими спеціальними нормативно-правовими актами у сфері природоохоронного законодавства. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.

За приписами частини 1 статті 13, статті 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до положень статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб тощо.

Статтею 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об`єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об`єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров`я людей. Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов`язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Відповідно до положень статей 66, 68 Конституції України, статей 49, 153 Господарського кодексу України та статей 41, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювана та шкодою; вини заподіювана шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законами та іншими актами законодавства.

Завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування (стаття 2 Водного кодексу України).

Відповідно до преамбули Водного кодексу України, всі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ екологічного розвитку і соціального добробуту.

Усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування (статті 3, 6 Водного кодексу України).

Згідно з вимогами статті 1 Водного кодексу України, водокористування - це використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів); ліміт скиду забруднюючих речовин - граничний обсяг скиду забруднюючих речовин у поверхневі водні об`єкти, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування.

Статтею 46 Водного кодексу України та статтею 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що використання природних ресурси в Україні, у тому числі і водних, здійснюється в порядку загального та спеціального.

Частинами 1 та 2 статті 48 Водного кодексу України унормовано, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

У відповідності до статті 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

При цьому водокористувачі зобов`язані дотримуватися встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу тощо (стаття 44 Водного кодексу України).

Статтею 70 Водного кодексу України передбачено, що скидання стічних вод у водні об`єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Водокористувачі зобов`язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони перевищують гранично допустимі скиди токсичних речовин та містять збудників інфекційних захворювань та за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи.

Окрім того, відповідно до положень пункту 15 Правил охорони поверхових вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №465 від 25.03.1999, скидання зворотних вод у водні об`єкти допускається тільки за умови одержання в установленому порядку дозволу на спеціальне водокористування, а пунктом 17 Правил визначено, що граничний обсяг скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти встановлюється у дозволі на спеціальне водокористування.

Зазначені правила є обов`язковими для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, діяльність яких щодо скидання зворотних вод у водні об`єкти впливає або може вплинути на стан поверхневих вод.

Згідно із статтею 33 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі розміри викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.

Усі води, як визначає стаття 95 Водного кодексу України (водні об`єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров`ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об`єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.

Згідно із пунктом 6 частини 3 статті 110 Водного кодексу України, відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Судом встановлено, що за наслідками перевірки, проаналізувавши надані результати досліджень зворотних (стічних) вод КОС, у період з 19.10.2021 по 14.02.2022, інспекцією встановлено, що скид зворотних (стічних) вод з очисних споруд КП "Стрийводоканал" випуском №1 здійснюється з перевищенням встановлених лімітів скидання забруднюючих речовин (гранично допустимі скиди (ГДС)). Встановлено те, що скид недостатньо очищених зворотних (стічних) вод з очисних споруд КП "Стрийводоканал" випуском №1 у річку Стрий призводить до забруднення поверхневих вод.

За наслідками перевірки Інспекцією складено акт перевірки №75/04/125 від 21.02.2022. Тривалість наднормативного скиду за період включений у перевірку. Відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів від 20.07.2009 №389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за №767/16783 (зі змінами внесеними згідно наказу Мінекології та природніх ресурсів України від 30.06.2011 №220, та №367 від 13.10.2015) за наступний період з 19.10.2021 року по 15.02.2022 року, інспекцією проведено розрахунок збитків завданих державі, розмір яких становить 1 272 773,27 грн.

Враховуючи наведене, відповідачем допущено порушення вимог статей 44, 70, 95, 110 Водного Кодексу України, статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з пунктом 1.6. Роз`яснень Вищого Господарського суду України "Про деякі питання вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища" від 27.06.2001 №02-5/744, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Аналогічна правова позиція щодо презумпції вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.10.2018 у справі №925/119/18 та від 27.05.2021 у справі №761/12945/19.

Відповідно до частини 1 статті 111 Водного кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Як вже зазначалося судом, відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи:

1) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

2) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо);

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

4) вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Протиправність поведінки відповідача полягає у порушенні вимог статей 44, 70, 95, 110 Водного Кодексу України, статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", про що складено акт перевірки №75/04/125 від 21.02.2022 року.

Крім того судом встановлено, що Державною екологічної інспекцією у Львівській області за результатами перевірки притягнуто до адміністративної відповідальності директора КП «Стрийводоканал» за невиконання припису, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення №020700 від 21.02.2022 року, штраф було добровільно сплачено, а також притягнуто до адміністративної відповідальності головного інженера КП «Стрийводоканал» за правопорушення передбачене ч.1 ст.59 та ч.1ст. 60 Кодексу України про адміністративні правопорушення за допущення порушення правил водокористування, а саме: допущення скиду зворотних (стічних) вод з очисних споруд підприємства з перевищенням встановлених нормативів гранично допустимого скиду, про що складено постанову про накладення адміністративного стягнення від 23.02.2022 №211-04. Сума штрафу була сплачена добровільно.

Частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Розмір завданої шкоди визначений на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів від 20.07.2009 №389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за №767/16783 (зі змінами внесеними згідно наказу Мінекології та природніх ресурсів України від 30.06.2011 №220, та №367 від 13.10.2015), розмір якої становить 1 272 773,27 грн.

Причинний зв`язок полягає у тому, що дії відповідача призвели до перевищення встановлених дозволом на спецводокористування нормативів ГДС щодо скиду зворотних вод у річку Стрий з очисних споруд КП "Стрийводоканал" після очистки, внаслідок чого відбувається забруднення поверхневих вод.

За таких обставин, суд вважає, що наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, що є підставою для настання цивільно-правової відповідальності відповідача, а збитки, заподіяні внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів в сумі 1 272 773,27 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Як унормовано статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині першій статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України N 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.97 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю

Судові витрати.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня складає 3 028 грн 00 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом 2147 до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підп. "б" підпункту 1 п. 17 § 1 розділу 4).

Особи, які після 04.10.2021 року подають до суду документи через підсистему "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8. (Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 916/228/22, Провадження № 12-26гс22).

Враховуючи, що позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру, за яку судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, та позовну заяву подано через систему "Електронний суд", відповідно останній зобов`язаний був сплатити при поданні позову до суду, судовий збір в розмірі 15 273,28 грн., так як у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (1 272 773,27*1,5*0,8).

До позовної заяви Державною екологічною інспекцією у Львівській області долучено платіжну інструкцію від 03.04.2024 року № 135 про оплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Львівської області в розмірі 19 091,60 грн.

Таким чином, Державною екологічною інспекцією у Львівській області внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом (наразі є переплата судового збору в розмірі 3 818,32 грн.).

Відтак, судом береться до уваги судовий збір в сумі 15 273,28 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 15 273,28 грн. покладаються на відповідача у справі.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися з відповідним клопотанням про повернення судового збору, сплаченого в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 46, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Стрийводоканал» , Ідентифікаційний код юридичної особи: 05432968 (юридична адреса: 82400 Львівська обл., м. Стрий, вул. Нижанківського, 49) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області (79026, Львівська область, місто Львів, вул.Стрийська, буд.98, код ЄДРПОУ 38057086) на спеціальних рахунок Стрийської територіальної громади збитки у сумі 1 272 773,27 грн.

3.Стягнути з Комунального підприємства "Стрийводоканал" (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Нижанківського, 49, ідентифікаційний код 05432968) на користь Державної екологічної інспекції у Львівській області (79026, місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 98, ідентифікаційний код 38057086) 15273,28 грн витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили..

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписано 09.09.2024.

СуддяКітаєва С.Б.