Рішення № 121459443, 09.09.2024, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8136/24

Провадження № 2-а/932/167/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2024 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді Потоцької С.С.,

за участі секретаря Карапиш А.М.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Чвалюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, треті особи: головний спеціаліст інспектор з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Карпенко Павло Миколайович, головний спеціаліст інспектор з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Біленко Юлії Миколаївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, визнання протиправними дії щодо складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу та стягнення заподіяної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, треті особи: головний спеціаліст інспектор з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Карпенко Павло Миколайович, головний спеціаліст інспектор з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Біленко Юлії Миколаївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, визнання протиправними дії щодо складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у частині прийняття рішення про евакуацію транспортного засобу та стягнення заподіяної шкоди.

В обґрунтування позову позивач зазначив, 28.06.2024 Інспекцією з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення, яке передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, а саме за порушення вимог пп и) п. 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху «Зупинку транспортного засобу безпосередньо в місці виїзду з прилеглих територій». На думку позивача, зазначена постанов є протиправно., оскільки відсутні подія адміністративного правопорушення. Так при прийнятті оскаржуваної постанови не зафіксовані та не відображені межі дії дорожньої розмітки, передбаченої п.1.10.2 розділу 34 «Дорожня розмітка» Правил дорожнього руху, а також не зафіксоване розміщення транспортного засобу безпосередньо в місці виїзду з прилеглих територій. Постанова від 28.06.2024 не містить опис обставин, установлених під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, розгляд справи відбувався без його участі. При затримання та евакуації транспортного засобу знаходився безпосередньо з транспортним засобом, у зв`язку з чим, не потребував евакуації.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08.07.2024 справа передана за підсудністю до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.08.2024 відкрито провадження у справі, витребувані матеріали, які стали підставою для винесення постанови, та судовий розгляд призначений на 02.09.2024.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що постанова винесене з додержанням норм чинного законодавства та містить усі відповідні реквізити. Відповідач зазначає, що з матеріалів фотофіксації чітко видно, що транспортний засіб був розташований безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території та перешкоджає як оглядовості дороги при здійсненні виїзду з прилеглої території, що могло призвести до аварійної ситуації, так і виїзду з прилеглої території. Тимчасове затримання транспортного засобу здійснено інспекторами з дотриманням Порядку затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженим постановою КМУ від 14.11.2018 № 990. Вказує, що постанова про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) може виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. На думку відповідача, оскільки послуги з евакуації та тимчасового зберігання транспортного засобу сплачуються на рахунок КП «Транспортна інфраструктура міста», тому відповідач не є суб`єктом відшкодування майнової шкоди, крім того, наведені позивачем обставини не свідчать про наявність моральної шкоди та її розміру.

На виконання ухвали суду від 22.08.2024 Інспекцією з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради надані матеріали, які стали підставою винесення постанови від 28.06.204 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_2 .

У судовому засіданні сторони позивач підтримав позовні вимоги, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову. Треті особи у судове засідання не з`явились, повідомлені належним чином.

Проголошення рішення не здійснювалось у зв`язку з неявкою сторін.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 28.06.2024 головним спеціалістом інспектором з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Карпенком Павлом Миколайовичом винесена постанова серія ІДІ № 527053 (а.с.11) до повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності ІД № 01377767 (а.с.13) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою ст. 122 КУпАПта накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн.

У постанові зазначено, що 21.06.2024 о 10.15 транспортним засобом Scion держ номер НОМЕР_1 здійснено зупинку в районі будинку, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, Троїцька площа, 7, чим порушено вимоги пп. и) п. 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ 10.10.2001 № 1306, в частині заборони зупинки безпосередньо в місці виїзду з прилеглих території, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою ст. 122 КУпАП.

21.06.2024 о 10.15 головним спеціалістом інспектором з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради ОСОБА_3 складено Акт № 2100 огляду та тимчасового затримання транспортного засобу Scion держ номер НОМЕР_1 (а.с.12). В Акті від 21.06.2024 зазначено, що огляд та тимчасова затримка здійсненні у зв`язку з зупинкою транспортного засобу безпосередньо в місці виїзду з прилеглих територій, чим порушені вимоги пп. З п.2 частини третьої ст. 265-4 КУпАП України.

Тимчасове затримання транспортного засобу Scion держ номер НОМЕР_1 здійснено шляхом його доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку КП «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради вул. М. Руденка, в районі будинку № 79.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Підпунктом "и" п. 15.9 Правил дорожнього руху України зазначено, що зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху визначено, що прилегла територія -це територія, яка прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.

Відповідно до частини третьої ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Випадки розміщення транспортного засобу, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, визначені частиною третьою статті 265-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зокрема, це зупинка транспортного засобу ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду (підпункт з) частини 3 ст. 265-4 КУпАП).

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На підтвердженні вчиненого позивачем адміністративного правопорушення надана фотофіксація події 21.06.2024 (а.с. 30-31) із зображенням місця зупинки транспортного засобу Scion держ номер НОМЕР_1 . При дослідженні фотознімків судом встановлено, що транспортний засіб не розташований безпосередню у місці виїзду з прилеглої території та не перешкоджає виїзду з прилеглої території, відтак не створює перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, що є необхідним елементом складу правопорушення за ч. 3ст. 122 КУпАП.

Відповідачем не надано доказів того, що зупинка транспортного засобу у місці, зображеному на фотознімках, потягла за собою створення перешкоди дорожньому руху або загрози безпеці дорожньому руху.

При дослідженні відеозапису тимчасового затримання транспортного засобу Scion держ номер НОМЕР_1 , судом встановлено, що зазначений транспортний засіб не був розташований безпосередню у місці виїзду з прилеглої території та не перешкоджав виїзду з прилеглої території.

Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації.

З урахуванням відсутності належних та достатніх доказів вчинення позивачем порушення п.п. "и" п. 15.9 Правил дорожнього руху України, суд дійшов висновку про недоведеність вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП.

Згідно зпунктом 3частини третьоїст.286КАС Україниза наслідкамирозгляду справиз приводурішень,дій чибездіяльності суб`єктіввладних повноваженьу справахпро притягненнядо адміністративноївідповідальності місцевийзагальний судяк адміністративниймає право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, постанова від 28.06.2024 ІДІ № 527053 підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 122 КУпАП, підлягає закриттю.

Стосовно вимог про визнання протиправними дії щодо складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у частині прийняття рішення про евакуацію та стягнення заподіяної шкоди суд зазначає таке.

Статтею 286 КАС України передбачено право особи на звернення до суду з позовом з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Разом із тим, частиною третьою цієї статті не визначено способу захисту, який суд може застосувати при задоволенні позову у випадку оскарження дій суб`єкта владних повноважень у таких спорах.

Водночас частиною другою статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, законодавець передбачив, що суд може визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень та стягнути з відповідача суб`єкта владних повноважень кошти на відшкодування шкоди, заподіяної такими протиправними діями.

Крім того, частиною 5 статті 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адмінсудом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

За приписами статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Дане конституційне положення знайшло своє закріплення у статтях 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з якими шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (посадових або службових осіб даних органів) при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

З огляду на зазначені обставини суд вказує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У зв`язку з цим суд вважає, що ефективним способом захисту позивача, який унеможливить подальше існування негативного для нього стану та убезпечить від необхідності повторного звернення до суду з новим позовом, є саме визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та стягнення з нього коштів на відшкодування шкоди, заподіяної такими протиправними діями.

Зазначена позиція, на переконання суду, повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Питання ефективного способу захисту неодноразово розглядалось Європейським судом з прав людини, який, зокрема у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що ст. 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, у якій би формі вони не забезпечувалися у національному правовому полі. Суд також підкреслив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Так, відповідно до частини першої ст. 265-4 КпАП України тимчасове затримання транспортного засобу інспектором з паркування здійснюється шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора і дозволяється виключно у випадках, встановлених цією статтею. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складаєтьсяакт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі фіксації обставин тимчасового затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки (відеозапису) таке затримання відбувається без присутності понятих.

Для цілейцього Кодексурозміщення транспортногозасобу єтаким,що суттєвоперешкоджає дорожньомуруху абостворює загрозубезпеці руху,якщо транспортнийзасіб,зокрема:поставлений ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду (п.п з) частини третьої ст. 265-4 КУпАП).

Оскільки транспортнийзасіб нерозташовувався безпосередньо в місці виїзду з прилеглих території, тому відсутні правові підстави для тимчасового затримання транспортного засобу Scion держ номер НОМЕР_1 .

Шкода - це будь-яке знецінення блага, що охороняється правом, тому її поділяють на майнову і немайнову.

Судом встановлено, що позивачем сплачено за транспортування транспортного засобу 2110 грн (комісія 88 грн), що підтверджується квитанцією № 376267301; за зберігання транспортного засобу 144 грн (комісія 6 грн), що підтверджується квитанцією 376267221, штраф за паркування у розмірі 340 грн (комісія 14, 17 грн), ), що підтверджується квитанцією 37622667358 (а.с.10), разом 2702, 17 грн.

Суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо неможливості відповідати за причинену шкоду через те, що сплата відбувалась на рахунок КП «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради

Так внаслідок неправомірного затримання та евакуації транспортного засобу позивачу завдана майнова шкода, яка полягає у витратах на оплату послуг за транспортування (2 110 грн), за зберігання транспортного засобу (144 грн) та оплату штрафу (340 грн), а також на оплату банківських комісій (108, 17 грн), він має право на її відшкодування.

Оскільки шкодазавдана неправомірнимидіями працівників Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, тому саме цей орган повинен відповідати за завдану шкоду.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"моральна шкода - втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди належать: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він виходить, а також врахувати інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

У постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.02.2023 справа № № 823/2108/18 Верховний суд зазначив, щосам факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.

Позивачем у позовній заяві не зазначено з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується та не надано доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань.

Розподіл судових витрат

Пунктом 13 частини статті 3 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

З огляду на те, що за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, не об`єктом справляння судового збору судом при розподілі судових витрат зазначені вимоги не враховуються. Відтак, стягненню з відповідача підлягає сума сплаченого судового збору у розмірі 1211, 20 грн.

Керуючись статтями 7, 9, 122, 222, 247, 251, 258, 276, 283,284,293 КУпАП, статтями 5, 19, 20, 72, 77, 90, 241-246, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, треті особи: головний спеціаліст інспектор з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Карпенко Павло Миколайович, головний спеціаліст інспектор з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Біленко Юлії Миколаївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, визнання протиправними дії щодо складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу та стягнення заподіяної шкоди задовольнити частково.

Скасувати постанову інспектора з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Карпенка Павла Миколайовича про накладення адміністративного стягнення Серія ІДІ № 527053 від 28.06.2024 до повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності ІД № 01377767 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 ст. 122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Визнати протиправними дії головного спеціаліста інспектора з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Біленко Юлії Миколаївни щодо складання Акту від 21.06.2024 №2100 огляду та тимчасового затримання транспортного засобу Scion держ номер НОМЕР_1 у частині прийняття рішення про евакуацію транспортного засобу.

Стягнути з Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр.Д.Яворницького, 60, ЄДРПОУ 42403446) на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_2 ) 2 702(дві тисячі сімсот дві) грн 17 коп. відшкодування майнової шкоди та судові витрати в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 20 коп.

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.С.Потоцька