Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 212/6583/24
2/212/3004/24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 вересня 2024 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Колочко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням,
В С Т А Н О В И В:
01 липня 2024 року позивач ОСОБА_1 (далі- Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі Відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві в сумі 298 200 гривень.
В обґрунтування позовних вимог послався на те, що з 08.02.1980 по 31.12.1988, з 11.12.1989 по 02.10.1992,з 07.06.1993 по 31.10.1996, та з 04.03.1998 по 29.08.2005, загалом 22 роки 7 місяців працював на різних підприємствах у шкідливих умовах праці. Рішенням МСЕК від 22.08.2005 йому первинно було встановлено 45% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійними захворюваннями, та третю групу інвалідності. В подальшому 26.08.2010 йому було встановлено 45% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійними захворюваннями, та третю групу інвалідності, безстроково. Зазначив, що у зв`язку з професійним захворюванням він відчуває стійкий ниючий біль у шийному, грудному та поперековому відділах хребта з іррадіацією в кінцівки, який посилюється при нахилах, тривалому положенні стоячи, незначному фізичному навантаженні та ході, часто гострий, стріляючий з відчуттям внутрішнього тремтіння, біль і оніміння в руках, мерзлякуватість кистей, задишку при незначному фізичному навантаженні, підвищений артеріальний тиск, іноді головний біль. Вказав, що він вимушений постійно лікуватися та приймати ліки, у зв`язку з чим змінився образ та якість його життя. Стан здоров`я позивача не поліпшується, а навпаки з кожним днем лише погіршується. Зазначені негативні явища викликають у позивача переживання, страждання, стрес, депресію. Зазначив, що вказаними обставинами позивачу завдано моральну шкоду. На час встановлення втрати професійної працездатності обов`язок відшкодування моральної шкоди покладався на Фонд соціального страхування України, правонаступником якого є Пенсійний фонд України.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 липня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою від 24 липня 2024 року розгляд справи відкладено на 09 вересня 2024 року.
07 серпня 2024 року, через систему «Електронний суд», від представника відповідача надійшли пояснення на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки актом П-4 винним визнано підприємство. Саме підприємство мало створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого ушкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими. Також відповідач вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є неналежним відповідачем по справі, оскільки у ст. 36 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» №77-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 року, визначено, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України. На час набрання чинності Законом №77-VIІІ, зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов?язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» від 21.09.2022 №2620-ІХ, Фонд соціального страхування України не був суб?єктом, за рахунок коштів якого здійснювалося відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань. В свою чергу, з 01.01.2023 територіальні органи Пенсійного фонду України не є суб?єктами, за рахунок коштів якого здійснювалося відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань. Отже, вимоги позивача до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області вважає безпідставними.
Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявнів матеріалахсправи доказита оцінившиїх всукупності,судом встановленінаступні обставинисправи тавідповідні їмправовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 08.02.1980 по 31.12.1988, з 11.12.1989 по 02.10.1992,з 07.06.1993 по 31.10.1996, та з 04.03.1998 по 29.08.2005, працював на різних підприємствах у шкідливих умовах праці, що підтверджується копією трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 14-18).
Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання за №47 від 01 серпня 2005 року, складеного на підприємстві ВАТ «Суха Балка», встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання радикулопатія шийна та попереково-крижова з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейроваскулярним синдромами, нейрордистрофією у вигляді дв. плече-лопаткового періартрозу ПФС- дургого ст., деф. артрозу ліктьових і колінних суглобів ПФ- першого ст., із зазначенням причин його виникнення робота на протязі 19 років 08 місяців в умовах важкої фізичної праці (а.с.12-13).
Згідно пункту 19 вказаного Акту зазначено, посадовими особами, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, є керівництво РУ ім. Кірова, СПУ «Укрелектрочермет», ВАТ «Суха Балка», ШБУ, в періоди праці ОСОБА_1 на даних підприємствах. Порушення вимог ст. 153 КЗпП України.
Внаслідок зазначено вище захворювання позивач ОСОБА_1 , 22 серпня 2005 року пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК), де йому первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням 45%, а також встановлено третю групу інвалідності (а.с.10).
В подальшому при повторному огляді МСЕК позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням 45%, а також встановлено третю групу інвалідності, безстроково, та визначено потреби у медичній та соціальній допомозі, що підтверджується копіями довідок МСЕК серії 10ААА №002944, серії 10ААА №008836 (а.с.11).
У зв`язку з отриманим професійним захворюванням позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з медичної карти стаціонарного хворого (а.с. 19-22).
Статтею 3 Конституції Українипередбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Частина 4 статті43, частина 1 статті46 Конституції Українипередбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування (ст. 4 Закону України від 14.01.1998 року №16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема, Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105-XIV від 23.09.1999 року, який набрав чинності з 01.04.2001 року (далі Закон №1105-XIV від 23.09.1999 року).
Норми вказаного Закону №1105-XIV від 23.09.1999 року в редакції, чинній з моменту прийняття цього Закону і до внесення змін Законом України від 23.02.2007 року №717-V, передбачали, що: відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей є завданням страхування від нещасного випадку (абз. 4 ст. 1); у разі настання страхового випадку Фонд (на момент дії редакції Закону - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України) зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому (п.п. «е» п. 1 ч. 1 ст. 21); за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому Фондом провадиться страхова виплата за моральну шкоду (ч. 3 ст. 28); моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат (ч. 3 ст. 34).
З огляду на положення ст. ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону №1105-XIV від 23.09.1999 року, право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»(зі змінами та доповненнями) надано роз`яснення про те, що, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 23.01.2019 по справі №210/2104/16-ц, провадження № 14-597цс18.
Тобто, спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у ОСОБА_1 з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, тобто з 22 серпня 2005 року.
Частинами 1, 3 ст. 28 Закону №1105-XIV від 23.09.1999 року в редакції, чинній на час встановлення позивачеві стійкої втрати професійної працездатності, визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно зі статтею 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.
Відповідно до ст. 13 зазначеного Закону №1105-XIV від 23.09.1999 року, страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Пунктом 27 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та пунктом 22 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію абз. 4 ст. 1, п.п. «е» п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону №1105-XIV від 23.09.1999 року, якими обов`язок відшкодування моральної шкоди було покладено на Фонд.
Крім того, Законом України від 23.02.2007 року №717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що набрав чинності 20.03.2007 року, виключено ч. 3 ст. 34 Закону №1105-XIV від 23.09.1999 року, яка передбачала право потерпілого на відшкодування моральної шкоди.
Конституційний Суд України у рішенні від 08.10.2008 року у справі №1-32/2008 зазначені зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) з огляду на те, що право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Законом України від 28.12.2014 року №77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» викладено у новій редакції Закон України «Про загальнообов`язкового державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в тому числі змінено його назву на Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності 01 січня 2015 року.
Відповідно до ч. 8 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкового державне соціальне страхування» відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України.
Проте, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ст. 5 ЦК України).
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 Конституційний Суду України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Отже, з урахуванням вищезазначеного, застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мали право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду (на час виникнення спірних правовідносин -Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України)з моменту набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкового державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», тобто з 01 квітня 2001 року та до 20 березня 2007 року, оскільки з цього часу суб`єктом, за рахунок коштів якого здійснюється відшкодування такої шкоди, є роботодавець.
Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц (провадження № 14-597цс18).
Таким чином, якщо право на відшкодування завданої умовами виробництва моральної шкоди, яка спричинила втрату потерпілому професійної працездатності, виникло у особи до набрання чинності Законом України від 23.02.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 року, тобто до 20.03.2007 року, така особа має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду незалежно від дати звернення з позовом до суду.
Такі правові висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16 (провадження № 14-463цс18), у постанові від 23.01.2019 року у справі №210/2104/16-ц (провадження №14-597цс18) та у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17 (провадження № 14-288цс19).
01 січня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 21 вересня 2022 року № 2620-ІХ, яким припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року.
Відповідно до п.п. 2, 7 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 21 вересня 2022 року № 2620-ІХ, Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Стягнення та погашення заборгованості із страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, пенсійне страхування, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у тому числі у судовому порядку, у справах про банкрутство, за виконавчими документами, провадження за якими відкрито до набрання чинності цим Законом, здійснюють територіальні органи Пенсійного фонду України.
Судом встановлено, що на час встановлення позивачу втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням (22.08.2005), обов`язок відшкодування моральної шкоди покладався саме на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, правонаступником якого є Пенсійний фонд України, а відтак суд відхиляє доводи представника відповідача щодо того, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не є належним відповідачем за необґрунтованістю.
Судом встановлено, що у зв`язку з отриманням професійного захворювання та встановленням стійкої втрати працездатності у розмірі 45% первинно та в подальшому безстроково, та встановлення третьої групи інвалідності, позивачу заподіяно моральну шкоду. Внаслідок отриманого професійного захворювання у позивача змінилися умови життя, його постійно турбує фізичний біль.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При цьому, суд враховує період роботи позивача впродовж 19 років 8 місяців в шкідливих умовах, характер та тривалість отриманого професійного захворювання, відсоток втрати позивачем професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, щопозивачу первинно встановлено 45% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням, із визначенням третьої групи інвалідності, і, виходячи з цих обставин, суд, вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди 200 000 гривень, задовольнивши частково позовні вимоги.
Відповідно дост. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 2 000 гривень.
Керуючись ст. 5, 23 ЦК України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105-XIV від 23.09.1999 року (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,133, 137, 141,258-259, 263, 265 ЦПК України,суд
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відшкодуванняморальної шкоди,завданої професійнимзахворюваннямзадовольнити частково.
Стягнути з Головного управлінняПенсійного фондуУкраїни вДніпропетровській областіна користь ОСОБА_1 моральну шкодув розмірі200000(двістітисяч)гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Головного управлінняПенсійного фондуУкраїни вДніпропетровській областіна користь держави судовий збір в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ЄРДПОУ 21910427, юридична адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26.
Повне судове рішення складено та підписано 09 вересня 2024 року.
Суддя: О. В. Колочко
Судове рішення № 121456504, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 09.09.2024. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 212/6583/24. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: