Ухвала суду № 121452173, 03.09.2024, Приморський районний суд м. Одеси

03.09.2024

Справа №522/19706/23

Провадження №1-кп/522/694/24

УХВАЛА

Іменем України

3 вересня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в обвинувальному акті у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №22023160000000328 від 18.08.2023 року клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 111 ч.2 та 263 ч.1 КК України,

учасники процесу:

прокурор - ОСОБА_6 ,

захисник - адвокат ОСОБА_7 ,

обвинувачений - ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженніПриморського районногосуду м.Одеси знаходитьсяобвинувальний акту кримінальномупровадженні,внесеному доЄРДР за№22023160000000328 від 18.08.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 111 ч. 2 та 263 ч.1 КК України.

У судовомузасіданні прокурорзаявив клопотанняпро продовженнястроку запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюбез визначеннязастави відноснообвинуваченого ОСОБА_5 .Клопотання мотивувавтим,щоу разі визнання ОСОБА_5 винним, йому загрожує суворе покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі, що свідчить про наявність реального ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Також, наявні ризики передбачені п.3 та п.5 ч.1 ст.177 КК України, оскільки ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі має можливість незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні з метою зміни ними показань у ході судового розгляду кримінального провадження та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Захисник заперечила проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, подала суду клопотання про зміну запобіжного заходу, яким просила замінити запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 на домашній арешт за місцем його мешкання.

Обвинувачений підтримав позицію захисника.

Суд, заслухавши думку учасників процесу вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13 липня 2023 року Приморським районним судом м. Одеси ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні на строк до 09 вересня 2023 року та встановлено наявність ризиків, передбачених статтею 177 ч.1 п.п.1, 3, 4, 5 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити здійснювати злочинну діяльність, чим може зашкодити виконанню покладених на нього процесуальних обов`язків.

9 липня 2024 року УхвалоюПриморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 7 вересня 2024 року.

Відповідно до статті 331 ч.3 КПК України за наявності клопотань, суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду; знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення; незаконновпливати напотерпілого,свідка,іншого підозрюваного,обвинуваченого,експерта,спеціаліста уцьому жкримінальному провадженні; перешкоджатикримінальному провадженнюіншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м?якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв?язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв?язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов?язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого.

Суд вважає необхідним зазначити, що ризики щодо обвинуваченого, які були обґрунтовані в минулих ухвалах суду, продовжують існувати й надалі.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується увчиненні особливотяжкого злочинупроти основнаціональної безпекиі оборониУкраїни,передбаченого статтею111ч.2КК України,за якийвстановлена відповідальністьу виглядіпозбавлення воліна строкп`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна. Тож розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує йому в разі визнання винуватим, ОСОБА_5 може переховуватись від суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого статтею 177 ч.1 п.1 КПК України.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Крім того,відносно ОСОБА_5 продовжує існувати ризик, передбачений статтею 177 ч.1 п.3 КПК України, а саме - обвинувачений може незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, враховуючи що вони не допитані судом. Колегія суддів вважає, що ризик впливу на вказаних осіб існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від зазначених осіб та дослідження їх судом. Перебуваючи на свободі, обвинувачений як самостійно, так і через інших осіб, може здійснювати незаконний вплив на даних осіб, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також, відносно обвинуваченого продовжує існувати ризик передбачений статтею 177 ч.1 п.5 КПК України, оскільки перебуваючи на свободі, ОСОБА_5 може продовжувати злочинну діяльність.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що встановлені раніше ризики, передбачені статтею 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 5 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, наразі не зменшилися та продовжують існувати з високою ймовірністю.

З огляду на статтю 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177КПК України,суд напідставі наданихсторонами кримінальногопровадження матеріалівзобов`язаний оцінитив сукупностіобставини,у томучислі:вагомість наявнихдоказів провчинення обвинуваченимкримінального правопорушення; тяжкістьпокарання,що загрожуєвідповідній особіу разівизнання обвинуваченоговинуватим укримінальному правопорушенні,у вчиненніякого вінпідозрюється,обвинувачується; вікта станздоров`я обвинуваченого; міцністьсоціальних зв`язківобвинуваченого вмісці йогопостійного проживання,у томучислі наявністьв ньогородини йутриманців; наявністьу обвинуваченогопостійного місцяроботи абонавчання; репутаціюобвинуваченого; майновийстан обвинуваченого; наявністьсудимостей уобвинуваченого; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися відсуду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»). Крім того, суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Що стосується клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому можливість обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд на теперішній час не вважає його слушним і таким, що підлягає задоволенню. З урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та існуючого обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки і оборони України, суд вважає, що продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 є необхідним та виправданим заходом забезпечення кримінального провадження, а зміна його на більш м`який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти встановленим ризикам, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження та не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК України.

Разом з тим, наявність у обвинуваченого постійного місця проживання не свідчить про зменшення або відсутність вищевказаних ризиків. При цьому, у світлі інкримінованих обставин справи, зазначені обставини не є настільки переконливими, що могли б знизити встановлені ризики до маловірогідних чи до їх виключення. При цьому, вік та стан здоров`я обвинуваченого не є перешкодою для застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», суд вважає необхідним та виправданим продовження на даній стадії судового розгляду обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м?яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.

Обставин, передбачених статтею 178 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 судом не встановлено.

Інші, менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Згідно вимог статті 183 ч.4 КПК України, під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченогостаттями 109-114-2 Кримінального кодексу України.

Зважаючи на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого статтею 111 ч.2 КК України під час дії воєнного стану,суд вважає за можливе не визначати обвинуваченому розмір застави.

На підставі викладеного та керуючись статтями 176-178, 182-183, 197 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 111 ч. 2 та 263 ч.1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 2 листопада 2024 року з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Копію ухвали направити начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор» - для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали суду.

Судді Приморського районного суду м. Одеси

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3