Рішення № 121452046, 28.08.2024, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №521/3683/24

Пр. №2/521/3270/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Сегеди О.М.,

при секретарі Замниборщ А.С., за участю:

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справуза позовом Товаристваз обмеженоювідповідальністю «СпоживчийЦентр»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (далі ТОВ «Споживчий Центр») звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 посилаючись на те, що 07 січня 2022 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №07.01.2022-100002612, відповідно до умов якого товариство зобов`язалось надати позичальнику кредит у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Так, за умовами зазначеного договору позивач надав відповідачу в кредит кошти в сумі 5000,00 грн., зі строком користування кредитом 42 дні, а також зі сплатою процентів: ставка «Економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду «Економ»; ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 3% за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім первинного періоду та періоду «Економ».

ТОВ «Споживчий центр» виконало прийняті на себе зобов`язання надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі зазначеному вище, втім, останнім не були виконанні прийняті на себе зобов`язання.

Оскільки відповідач ухиляється від належного виконання взятих на себе зобов`язань, встановлених кредитним договором, позивач просив суд стягнути з останнього суму заборгованості за кредитним договором №07.01.2022-100002612 від 07 січня 2022 року, станом на 08 березня 2024 року, в розмірі 10600,00 грн., яка складається з: 5000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 5600,00 грн. заборгованість за процентами.

Ухвалою суду від 19 березня 2024 року у вказаній справі було відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання (а.с. 29-30).

Ухвалою суду від 11 квітня 2024 року заяву ОСОБА_2 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження залишено без задоволення (а.с. 54).

Ухвалою суду від 13 травня 2024 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів (а.с. 109-110).

Представник позивача, діючий на підставі довіреності від 26 січня 2024 року, в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, разом з позовом надав до суду клопотання, згідно якого позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити та розглянути справу за його відсутності. Також через систему «Електронний суд» було надано відповідь на відзив (а.с. 11, 118-126).

Представник відповідача, діюча на підставі ордеру від 11 квітня 2024 року, в судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Раніше надала відзив на позовну заяву (а.с. 70).

Згідно поданого відзиву зазначила, що ОСОБА_2 згоду на отримання кредиту та договір не підписував, особисто не знав про його наявність та інформації на електронну пошту про його підписання чи іншим зв`язком не отримував, грошову суму у розмірі 5000,00 грн на його карткові рахунки не надходило

Вказувала, що довідка за основним боргом у 5000,00 грн. та процентами 5600,00 грн. разом 10600 грн. видано без розрахунку нарахування заборгованості, без вказання дати складення, без вихідного номеру документа ТОВ «Споживчий центр» документообороту, не надані повноваження співробітника ОСОБА_3 , відтиск печатки взагалі не читаємо ЕДРПОУ підприємства та назви підприємства, а довідка-розрахунок оформлена без дати та номеру про стан заборгованості, що не відповідає ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів».

Крім того, квитанція про перерахунок коштів від 07 січня 2022 року не відповідає дійсності, як належний доказ, оскільки, в квитанції не вказано власника карткового рахунку (Отримувача), а картки АТКБ «Приватбанк» за номером НОМЕР_1 у ОСОБА_2 не існує і ніколи не було.

Стверджувала, що матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_2 був належним чином ідентифікований при його реєстрації в Інформаційно-телекомунікаційній системі відповідним електронним підписом, електронним цифровим підписом чи іншим аналогом власноручного підпису за кредитним договором №07.01.2022-100002612 від 07 січня 2022 року. Будь яких документів на підписання договору, згоди для укладення кредитного договору №07.01.2022-100002612 від 07 січня 2022 року та інших документів на електронну пошту або іншими засобами зв`язку про укладання договору не надходило, грошову суму у розмірі 5000,00 грн на його карткові рахунки не надходило (а.с. 74-79).

Окрім того, у поданих запереченнях, представник відповідача зазначила, що згода суб`єкта персональних даних ОСОБА_2 , будь яке документоване, зокрема письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку його персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки ТОВ «Споживчий центр» не надало, та згода як доказ відсутня в матеріалах справи (а.с. 146-148).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості, підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, 07 січня 2022 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №07.01.2022-100002612, шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 1.1. договору за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності.

Пунктом 2.3. встановлено, що надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.

Згідно п. 2.4. договору днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу день зарахування коштів на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитодавця, позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.

Відповідно до п. 4.1. договору використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів - до дати, вказаній у заявці, якає невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором, - негайно, з моменту пред`явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Відповідно до його умов ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит у розмірі 5000,00,00 грн., зі сплатою відсотків, строком користування 42 дні (а.с. 13-15, 16-17, 89-94, 95-97, 98-100, 162-164. 165-166).

З матеріалів справи також вбачається, що додаток до анкети позичальника, заявка на отримання кредиту, підтвердження укладення кредитного договору, паспорт споживчого кредиту підписані ОСОБА_2 шляхом накладення одноразового ідентифікатора G264 (а.с. 18-19. 167-168).

Відповідно до квитанції № 1877130389 від 07 січня 2022 позивачем здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 5000,00 грн. на картковий рахунок ОСОБА_2 (а.с. 21, 85, 170).

ТОВ «Споживчий центр» виконало прийняті на себе зобов`язання надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі зазначеному вище.

Факт отримання ОСОБА_2 кредитних коштів підтверджується банківською випискою по рахунку останнього за договором №07.01.2022-100002612від 07січня 2022року (а.с. 133-134).

Окрім того, згідно листа АТ КБ «Приватбанк» встановлено, що на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , IBAN НОМЕР_4 , на яку 07 січня 2022 року здійснено переказ коштів, виплату кредиту ТОВ «Споживчий центр» (а.с. 187).

Втім, ОСОБА_2 не виконав прийняті на себе зобов`язання, та зворотного на спростовав під час розгляду справи, внаслідок чого за кредитним договором існує заборгованість, яка відповідно до наданого позивачем розрахунку, в розмірі 10600,00 грн., яка складається з: 5000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 5600,00 грн. заборгованість за процентами (а.с. 25, 84).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, встановлення факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за кредитними договорами вказує на те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.

Встановлення судом обставин неналежного виконання відповідачем кредитного зобов`язання, та відсутністю доведеності зворотного, дає підстави дійти висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту та процентів у загальному розмірі 10600,00 грн.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до змісту ч. 2 ст.141ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2422,00 грн., тому дані виплати підлягають стягненню з відповідача (а.с. 1).

Керуючись ст. ст. 526, 610, 611, 612, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 223, 259, 264, 275, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заявуТовариства зобмеженою відповідальністю«Споживчий Центр»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України з електронним носієм № НОМЕР_5 , орган що видав 5115 07 червня 2021 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Споживчий Центр»(вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором №07.01.2022-100002612 від 07 січня 2022 року, станом на 08 березня 2024 року, в розмірі 10600 (десять тисяч шістсот) гривень 00 копійок, яка складається з: 5000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 5600,00 грн. заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України з електронним носієм № НОМЕР_5 , орган що видав 5115 07 червня 2021 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Споживчий Центр»(вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 09 вересня 2024 року.

Суддя: О.М. Сегеда