Рішення № 121451352, 09.09.2024, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/6885/24

Провадження № 2-а/591/74/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2024 року Зарічний районний суд м. Суми в особісудді Сидоренко А.П., розглянувши справу за адміністративнимпозовом ОСОБА_1 до Департаментупатрульної поліціїпро скасуваннярішення,дій чибездіяльності суб`єктувладних повноваженьщодо притягненнядо адміністративноївідповідальності, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до Департаменту патрульної поліції та свої вимоги мотивує тим, що 19 червня 2024 року в місті Києві на автомобільній дорозі по вул. Ярослава Івашкевича поліцейський 2 взводу 4 роти 4 батальйону полку 1 Управління патрульної поліції в м Києві Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Охріменко М.В. було винесено постанову серії ЕНА №2424593 від 19 червня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на позивача накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Згідно фабули постанови: 19 червня 2024 о 7 год. 50 хв. у м. Києві по вул. Ярослава Івашкевича водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом VOLRSWAGEN PASSAT, номерний знак; НОМЕР_1 , належність транспортного засобу ОСОБА_2 , здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11., чим порушив п.17.1 Правил дорожнього руху - На дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Вважає, що постанова серії ЕНА №2424593 від 19 червня 2024 року про вчинення адміністративного правопорушення підлягає скасуванню, оскільки в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, а справа відносно нього підлягає закриттю з наступних підстав.

19 червня 2024 року о 7 год. 50 хв. у м. Києві він рухався по вул. Ярослава Івашкевича, керуючи транспортним засобом VOLRSWAGEN PASSAT, номерний знак: НОМЕР_1 , належність ТЗ- ОСОБА_2 , на автомобільній дорозі, на якій була повністю відсутня дорожня розмітка. Наближаючись до перехрестя, на якому йому потрібно було повертати праворуч, розпочав підготовку до маневру зміщуючись вправо. Позаду себе побачив червоний проблисковий маячок. Притиснувся до правого краю проїжджої частини і зупинився, щоб надати можливість авто екстренної служби проїхати. В дзеркало заднього виду побачив, що позаду нього зупинився службовий транспортний засіб патрульної поліції, з якого вийшло двоє інспекторів, котрі вимагали відчинити вікно його транспортного засобу.

Надалі інспектори почали вимагати пред`явити посвідчення водія та реєстраційний документ автомобіля, мотивуючи це тим, що нібито він порушив Правила дорожнього руху, адже рухався по смузі для громадського транспорту, чим спричинив порушення п. 17.1 Правил дорожнього руху.

На його заперечення з приводу відсутності дорожньої розмітки, яка свідчить про відсутність дорожньої розмітки, інспектори не змогли знайти правового обґрунтування законності зупинки транспортного засобу, в тому числі не надавши жодного доказу, який би свідчив про порушення п. 17.1 ПДР. Крім того, радили звернутись до уповноважених служб для прискорення нанесення дорожньої розмітки на дану ділянку дороги, фактично тим самим підтверджуючи незаконність зупинки його автомобіля.

У процесі розгляду справи жодного доказу, окрім намагання пред`явити відео з особистого мобільного телефону - надано не було. Надалі під час розгляду справи внесли його дані до свого електронного пристрою та винесли постанову про накладення адміністративного стягнення.

Звертає увагу, що право позивача на ознайомлення з доказами вчинення адміністративного правопорушення не було реалізоване поліцейським Управління патрульної поліції в м. Києві.

Зокрема, під час розгляду справи він звертався до поліцейського патрульної поліції з метою ознайомлення з доказами у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Однак, всупереч вимогам «Інструкції із застосування органами тапідрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що маютьфункції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої Наказом МВС від 18.12.2018 року № 1026 Інспектор намагався пред`явити в якості доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення відеозапис зі свого особистого телефону та наполягав на належності та допустимості такого доказу, всупереч положенням ст. ст. 73, 74 КАС України, при цьому наголошуючи на тому, що доказами по справі можуть бути будь які фактичні дані, в тому числі і відео з власного телефону.

Водночас, уповноважена особа патрульної поліції на виконання покладених завдань та здійснення власних повноважень не може на власний розсуд використовувати власний мобільний телефон, який не є спеціальним технічним приладом в розумінні ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».

Також під час розгляду справи пропонував поліцейському Управління патрульної поліції заслухати свідка, фактично подаючи про це усне клопотання, у відповідності до ст.ст. 251, 268 та 279 КУпАП. Однак, без жодних пояснень Інспектор відмовив у задоволенні вказаного прохання без будь-якого належного правового обґрунтування.

Наголошує та тому, що Інспектор виніс оскаржувану постанову без підготовки до розгляду справи, а головне - не були дослідженні докази, які є тими фактичними даними, котрі мають підтверджувати вину особи у вчиненні адміністративного правопорушення. В свою чергу це свідчить про винесення постанови з порушенням вимог ст.ст. 278, 279 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 17.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 - На дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.

Пунктом 5.11. Розділу 33 «Дорожні знаки» Правил дорожнього руху, визначено: «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів». Смуга призначена для руху транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, та велосипедистів, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів. Дія знака поширюється на смугу руху, над якою він установлений. Якщо знак установлений праворуч від дороги, його дія поширюється на праву смугу руху. Водію, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, дозволено виконувати поворот із цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.

Водночас, смуга для руху маршрутних транспортних засобів позначається згідно п. 1.27. та 1.28.1. Розділу 34 «Дорожня розмітка» Правил дорожнього руху, а саме:

1.27- позначає виділену смугу для руху маршрутних транспортних засобів;

1.28.1- позначає виділену смугу для суміщеного руху маршрутних транспортних засобів та велосипедистів;

Водночас, як свідчать положення Правил дорожнього руху для кваліфікації порушення Правил дорожнього руху за п. 17.1. необхідна наявність дорожньої розмітки, яка буде фактично позначати на автомобільній дорозі смугу виділену для маршрутних транспортних засобів, при цьому нанесення такої розмітки має відповідати Державному стандарту України: 2587:2021 Безпека дорожнього руху. Розмітка дорожня. Загальні технічні умови.

Зокрема, відповідно до ДСТУ: 2587:2021:

10.2.27 Розмітку 1.27 застосовують для позначення виділеної смуги, призначеної для руху маршрутних ТЗ згідно з ДБН В.2.3-5. У цьому разі дозволено наносити розмітку1.27на ПШС руху. Розміри відповідно до рисунка А.8 додатка А.

10.2.27.1Розмітку 1.27 наносять по осі смуги за напрямком руху на початку смуги; після кожного перехрестя та місця зупинки маршрутних ТЗ, якщо воно розташованена відстані більше ніж 50 м від перехрестя.

10.2.27.2 Перший символ наносять на відстані 10 м, другий через 20 м. Символ повторюють також на перегоні (завдовжки більше ніж 200 м) через кожні 200 м (відстань дозволено змінювати залежно від умов руху, наприклад, якщо нанесення наступного символу припадає на початок зони перехрестя чи зупинки маршрутних ТЗ, символ потрібно наносити вже після перехрестя чи зупинки) (рисунок Б.16 додатка Б).

Крім того, ДСТУ 2587:2021 чітко врегульовані не тільки вимоги щодо технічної характеристики та порядку нанесення дорожньої розмітки, а й щодо її надійності та призначення, зокрема згідно п. 6.3.1:

Основне призначення розмітки - організація дорожнього руху забезпеченням візуального орієнтування водіїв під час вибору напрямку и режимів руху за різних дорожніх умов; інформування та попередження про небезпеку умови руху; позначення ділянок для перетину проїзної частини пішоходами та велосипедистами. Розмітка має бути видимою як у світлу, так і в темну пору доби протягом функціональної довговічності.

Таким чином, відсутність дорожньої розмітки є порушенням норм чинного законодавства з боку уповноважених осіб, а відтак не може тягнути за собою притягнення до адміністративної відповідальності особи за порушення Правил дорожнього руху.

За фактом розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивачем неодноразово наголошувалось на відсутності дорожньої розмітки на ділянці автомобільної дороги, де був зупинений транспортний засіб, що свідчить по-перше про незаконність зупинки транспортного засобу, а по-друге про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Водночас, незважаючи на подане усне клопотання про ознайомлення з доказами у справі, а саме відеозапису з нагрудної камери, патрульним поліцейським було відмовлено у ного наданні, з посиланням на те, що боді-камера не містить екрану.

Жодного іншого доказу для підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП надано не було. При цьому, звертає увагу на порушення з боку Інспектора у частині пропозиції надання відео з власного мобільного телефону в якості доказу, а також ігнорування пропозиції щодо заслуховування свідка без будь-яких пояснень, що фактично призводить до наявності в матеріалах справи виключно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

У даному випадку вина позивача не була жодним чином підтверджена, що свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, оскільки єдиним доказом вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення є лише сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, оскільки відеозапису з нагрудної камери старшого лейтенанту поліції ОСОБА_3 надано для ознайомлення - не було.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2424593 від 19.06. 2024 року про накладення на нього адміністративного стягнення в розмірі 680 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП; провадження у справі закрити в зв`язку з відсутністю в діях події і складу адміністративного правопорушення, стягнути судові витрати.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 15 липня 2024 року відкрите провадження у справі за вказаним позовом, вирішено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

05 серпня 2024 року від відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позов, в якому просить залишити без змін оскаржувану постанову, а адміністративний позов без задоволення.

В обґрунтування заперечень зазначає, що положення Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон №580-VIII) надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Інспектор діяв відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі -Інструкція) та до ст. 40 Закону №580-VIII, таким чином зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення, а також фіксація номерного знаку (оптичний диск з відеозаписом розгляду справи додається до матеріалів справи) (надалі - Відеозапис).

Як вбачається з Відеозапису, Інспектором було виявлено автомобіль «VOLKSWAGENPASSAT» номерний знак « НОМЕР_1 », який здійснював рух по смузі для маршрутних транспортних засобів по вул. Івашкевича в м. Києві, через що Інспектором було подано сигнал про зупинку транспортному засобу на підставі ст. 35 Закону №580-VIII. Підійшовши до автомобіля, належним чином представившись, Інспектор пояснив водію, яким виявився ОСОБА_1 - Позивач, що він порушив п. 17.1 ПДР та що в його діях присутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, яка встановлює адміністративну відповідальність в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення вимог ПДР, в тому числі за порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів. Враховуючи дані обставини, Інспектор попросив позивача пред`явити документи, зазначені в п. 2.1. ПДР на підставі ст. 32 Закону №580-VIII та п. 2.4. (а) ПДР.

Також щодо пояснення позивача відносно того, що на дорозі відсутня розмітка, а тому порушення ним ПДР не доведено, можна зазначити наступне: відповідно до п. 1.10 ПДР смуга руху - поздовжня смуга на проїзній частині завширшки щонайменше 2,75 м, що позначена або не позначена дорожньою розміткою і призначена для руху нерейкових транспортних засобів. Отже доводи щодо відсутності розмітки не можуть враховуватися судом як підстава для скасування оскаржуваної Постанови.

Щодо доводів Позивача про відсутність доказів вчинення адміністративного правопорушення зазначає, що у відповідності до п. 6 ч. 3 розділу І Інструкції із правил застосування органами та підрозділами поліції технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджену наказом МВС від 18.12.2018 №1026 (надалі - Інструкція), встановлено, що портативний відеореєстратор - це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.

У відповідності до ч. 2 розділу II Інструкції портативний відеореєстратор та карта пам`яті обліковуються з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів. Таким чином, у пункті 7 постанови інспектор зазначив номер портативного відеореєстратора, яким здійснюється фіксація події у відповідності до ст. 40 Закону №580-VIII. Тому, доводи в адміністративному позові щодо відсутності доказів є хибними та такими, що спростовується вищенаведеною Інструкцією та доданою Позивачем копією постанови.

В Інспектора відсутня технічна можливість ознайомити позивача з відеозаписом нагрудного відеореєстратора на місці розгляду справи. Враховуючи цю обставину, для забезпечення об`єктивного розгляду справи, збирання доказів працівники поліції здійснили фіксацію адміністративного правопорушення за допомогою мобільного телефону, оскільки інших технічних можливостей для збирання доказів на підставі ст. 251 КУпАП - не було.

У своїй заяві Позивач вказує, що Інспектором порушено вимоги ст. 278, 279 КУпАП.

Зазначає, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Отже, вимоги ст. 278, 279 КУпАП на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки у даному випадку КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення, оскільки на справи, які віднесено до компетенції Національної поліції розповсюджено вимоги ч. 4 ст. 258, відповідно до якої, постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місті вчинення правопорушення.

Виходячи з вищевикладеного, диспозиція статті не передбачає визнання дій протиправними чи незаконними, якщо розглядається справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог (а.с. 22-24).

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2424593 від19 червня 2024 року, винесеною інспектором взводу №2 роти №4 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Охріменко М.В. на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП.

В постанові зазначено, що 19 червня 2024 року о 7 год. 50 хв. у м. Києві по вул. Ярослава Івашкевича, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом VOLRSWAGEN PASSAT, номерний знак: НОМЕР_1 , належність ТЗ- ОСОБА_2 , здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних ТЗ, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушив п. 17.1 ПДР на дорозі із смугою для маршрутних т/з, позначеній дорожнім знаком 5.8або 5.11 забороняється рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 122 КУпАП (а.с. 8).

Згідно п. 17.1 ПДР України передбачено, що на дорозі зі смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 "Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів" або 5.11 "Смуга для руху маршрутних транспортних засобів" забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.

За ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР).

Пунктами 1.3 та 1.9.ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п.1.1. ПДР, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ст. 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до абзацу 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених ч.ч. 1 та 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Статтею 283КУпАП встановлено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадоваособа)виноситьпостановупосправі.

Постанова повинна містити:найменуванняоргану(посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомостіпро особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальністьза дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постановапосправіпроадміністративнеправопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

транспортний засіб, який зафіксовано в моментвчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис;

розмір штрафу та порядок його сплати;

правовінаслідкиневиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

З зазначених норм законодавства вбачається, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Таким чином, винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення можливе лише після розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 278КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Ст.279КУпАП встановлено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Таким чином, приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідачем надано відзив на позов, до якого приєднано відеозапис, при дослідженні якого вбачається порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Так, з відеозапису вбачається, що відповідач після роз`яснення ст. 63 Конституції України та прав, визначених ст. 268 КУпАП, виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. При цьому ним не було заслухано особу, яка бере участь у розгляді справи, не досліджено доказів, а також не вирішено питання щодо наявності у позивача можливих клопотань.

Таким чином, суд приходить до висновку, що інспектор патрульної поліції не забезпечив права позивача, передбачені статтею 268 КУпАП, в тому числі, і право надати пояснення з приводу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що такими діями відповідач порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для задоволення заявленого адміністративного позову про скасування оскаржуваної постанови.

Що стосується вимоги позивача щодо закриття провадження у справі, слід зазначити наступне.

Так, ст.284КУпАП встановлено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбаченихстаттею 24-1 цього Кодексу;

3) про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбаченихстаттею 247 КУпАП..

Згідно зістаттею 288 КУпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеномуКодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленимиКодексом України про адміністративні правопорушення.

В даному випадку судом не встановлюється відсутність або наявність вини позивача, а розглядаються дії відповідача по прийняттю певного рішення, тобто саме в аспекті протиправності чи правомірності дій відповідача по складанню постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Повноваження вирішувати питання про закриття справи про адміністративне правопорушення належать виключно органу (посадовій особі), що уповноважені розглядати такі справи. Адміністративний суд не може підміняти такий орган (посадову особу), та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу (посадової особи).

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року справа №337/346/17.

Тому в частині вимог щодо закриття провадження у справі слід відмовити.

За змістом ч.1, 2ст. 132 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п.1 ч.1ст.139 КАС Україниустановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин необхідно стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь позивача понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 2,9, 77, 241-246, 257-262, 286 КАС України,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування рішення, дій чи бездіяльності суб`єкту владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити частково.

Скасувати постанову, винесену інспекторомвзводу №2 роти №4 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Охріменко Миколою Володимировичемпро накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2424593 від 19 червня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 680 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач 1: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд.3.

Суддя А.П.Сидоренко