Рішення № 121447797, 02.09.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 рокуСправа №160/14281/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якій позивач просить:

- стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 6 011,03 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно даних контролюючого органу в інтегрованих картках платника податків за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 обліковується не заявлений до суду податковий борг у сумі 6 011,03 грн., який виник в результаті несплати у встановлений термін сум грошових зобов`язань. З урахуванням вимог ст. 56, 57 ПК України, не сплачена сума грошового зобов`язання набула статусу податкового боргу. На виконання вимог ст.59 ПК України податковим органом було сформовано та направлено на адресу відповідача засобами поштового зв`язку із рекомендованим повідомленням про вручення податкову вимогу форми «Ф» №9760-55 від 28.01.2020 року, яку було отримано фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 особисто 28.04.2020 року. Між тим, податковий борг в добровільному порядку відповідачем не сплачено, у зв`язку із чим, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 12 червня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Вказану ухвалу було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , зазначену у позові, а саме: АДРЕСА_1 .

17.06.2024 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду повернувся конверт з поштовим відправленням з відміткою пошти про його невручення: «за закінченням терміну зберігання».

Кодексом адміністративного судочинства визначені порядок вручення судових повісток і судових рішень.

Відповідно до частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктами 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 встановлено, що у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.

В той же час, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» тощо, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом в ухвалі від 01.04.2019 у справі №9901/811/18 (адміністративне провадження №П/9901/811/18).

За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом, однак правом на подання відзиву на позов, заперечень, доказів чи пояснень по суті справи не скористався, згідно ст.162 КАС України.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.6 ст.162 КАС України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець з 14.12.2010 року (реєстраційний запис в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 22230000000016876) та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

Судом встановлено, що на момент розгляду справи в інтегрованих картках платника податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , згідно інформаційної довідки про час виникнення податкової заборгованості станом на 19.04.2024 року, обліковується не заявлений до суду податковий борг у розмірі 6 011,03 грн., який виник в результаті несплати у встановлений термін суми грошового зобов`язання.

Щодо підстав виникнення заборгованості по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 6011,03 грн. встановлено, що заборгованість у загальному розмірі 5 409,00 грн нараховано платником самостійно за податковою декларацією про майновий стан і доходи за звітний 2021 рік від 09.02.2022 року №9431281545, по терміну сплати - 21.02.2022.

Вказана заборгованість підтверджується даними інтегрованої картки платника податків відповідача за платежем 11010500 ««податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування».

Відповідно до ст. 129 ПК України, відповідачу нараховано пеню на загальну суму 100,49 грн.

Щодо підстав виникнення заборгованості по військовому збору, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 501,54 грн., суд зазанчає наступне.

Відповідно до ст. 129 ПК України, відповідачу нараховано пеню на загальну суму 501,54 грн.

З урахуванням вимог ст. 56, 57 Податкового кодексу України, у зв`язку з несплатою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу.

Відповідно до вимог ст.59 ПК України, у зв`язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу, податковим органом в автоматичному режимі було сформовано та направлено на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку із рекомендованим повідомленням про вручення податкову вимогу форми Ф» №9760-55 від 28.01.2020 року, яку було вручено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 особисто 28.04.2020 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення №5193901729671, який міститься в матеріалах справи.

Доказів оскарження вказаної податкової вимоги матеріали справи не містять.

Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку згідно з п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 49.2. ст. 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Згідно з п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За змістом п.42.5 ст.42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом. Суму податкового зобов`язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов`язаний сплатити до/або на день подання митної декларації. Якщо граничний строк сплати податкового зобов`язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов`язання вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Абзацом другим пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

У відповідності до норм п. 59.1, 59.3 статті 59 Податкового кодексу України, податковим органом було сформовано та направлено на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку із рекомендованим повідомленням про вручення податкову вимогу форми Ф» №9760-55 від 28.01.2020 року, яку було вручено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 особисто 28.04.2020 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення №5193901729671, який міститься в матеріалах справи.

Доказів оскарження вказаної вимоги відповідачем до суду не надано, а судом в порядку ст. 9 КАС України, не встановлено.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст.95 Податкового кодексу України).

Таким чином, оскільки за відповідачем рахується заборгованість в сумі 6 011,03 грн., щодо наявності та розміру якої відповідачем не подано відзиву на позов, не надано доказів її погашення, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення зазначеної заборгованості у вказаному розмірі підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було доведено правомірність своїх вимог щодо стягнення з відповідача наявної у нього заборгованості, натомість відповідачем не було надано суду доказів сплати вказаного податкового боргу у встановлені законодавством строки.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо питання розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до ч. 2. ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ ВП 44118658) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення суми податкового боргу - задовольнити повністю.

Стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 6 011,03 грн. (шість тисяч одинадцять гривень 03 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки та порядку, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України.

Суддя І.В. Тулянцева