Рішення № 121438314, 29.08.2024, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2408/24

Провадження № 2-о/161/409/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Кихтюка Р.М.,

секретаря Дмитроци Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та скасування запису про іпотеку, -

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та скасування запису про іпотеку.

Свою заяву обґрунтовує тим, що 06.03.2007 року між ним та ТзОВ КБ «Західінкомбанк» було укладено кредитний договір №0603/07-100 та з метою забезпечення належного виконання вказаного договору між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ним та банком було укладено договір іпотеки, зареєстрованого в реєстрі за №854, за умовами якого в іпотеку було передано трикімнатну квартиру загальною площею 70,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказує, що зобов`язання за кредитним договором ним виконано в повному обсязі до 06.03.2010 року, як передбачено умовами договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який виступав в ролі іпотекодавця.

У вересні 2023 року він виявив намір відчужити квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , однак при зверненні до нотаріуса було з`ясовано, що на вказану нерухомість в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстроване обтяження за №4598936, а також у Державному реєстрі іпотек - № 4598783 на підставі договору іпотеки №854 від 06.03.2007 року.

Також вказує, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, внесено запис про перейменування ТзОВ КБ «Західінкомбанк» на ПАТ «Західінкомбанк», а 03.05.2019 року був внесений запис про припинення юридичної особи ПАТ «Західінкомбанк».

Вважає, що оскільки ним за кредитним договором №0603/07-100 від 06.03.2007 року всі зобов`язання були виконані, заборгованість погашена у повному обсязі, однак обтяження у вигляді заборони на відчуження та іпотеки з належного йому на праві власності нерухомого майна не зняті, що в свою чергу створює для нього перешкоди у користуванні та розпорядженні майном.

При цьому, на даний час він не може отримати від ТзОВ КБ «Західінкомбанк» довідку на підтвердження виконання зобов`язань, оскільки банк ліквідований, без правонаступника юридичної особи.

У зв`язку з чим, просить встановити факт припинення іпотеки за договором іпотеки від 06.03.2007 року, зареєстрованого в реєстрі №854, укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ТзОВ КБ «Західінкомбанк», правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк»; скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстроване обтяження за №4598936, а також у Державному реєстрі іпотек - № 4598783 на підставі договору іпотеки №854 від 06.03.2007 року.

До початку розгляду справи по суті представник заявника подала суду заяву про слухання справи у її відсутності, заявлені вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_3 також подала суду заяву про слухання справи у її відсутності, не заперечувала щодо задоволення заявлених вимог.

Інша заінтересована особа приватний нотаріус Ариванюк Н.А. в судове засідання не з`явилась, хоча про час та місце слухання справи була повідомлена судом належним чином.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як передбачено ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст.12 та ст.81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.1 та ч.3 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст.15, 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права уразі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути також і припинення правовідношення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності №292-р від 19.02.1998 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 25-27).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, щодо об?єкта нерухомого майна від 17.11.2024 року, номер інформаційної довідки 354929425, виявлено наявність обтяження:

- заборона на нерухоме майно, номер обтяження 45983936, зареєстровану 06.03.2007 року приватним нотаріусом Ариванюк Н.А., підстава обтяження: договір іпотеки за р. 854 від 06.03.2007;

- іпотека номер обтяження 4598783, зареєстровану 06.03.2007 року приватним нотаріусом Ариванюк Н.А., підстава обтяження: договір іпотеки за р. 854 від 06.03.2007 р., іпотекодержатель КБ «Західінкомбанк», код 19233095, Волинська область, м. Луцьк, пр. Перемоги, 15, майновий поручитель: ОСОБА_2 , код АДРЕСА_2 , майновий поручитель: ОСОБА_3 , код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ; боржник за основним зобов`язанням: ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ; строк виконання 06.03.2010 року, розмір основного зобов`язання 44000 доларів США (а.с. 25-27).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичний осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань вбачається, що 03.05.2019 до реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення ПАТ «Західінкомбанк», без правонаступника юридичної особи (а.с. 29-30).

Таким чином, іпотекодержатель ПАТ «Західінкомбанк», станом на даний час ліквідовано як юридичну особу без правонаступників. Проте, запис про реєстрацію обтяження не скасований, адже повідомлення про припинення іпотеки у порядку статті 74Закону України«Про нотаріат» не подано.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3ЦК України).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою (пункт 1 частини першої статті 593 ЦК України).

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання (абзац 1 частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»).

Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 609 ЦК України).

Укладення договору застави (іпотеки) або її виникнення на основі рішення суду чи при наявності юридичних фактів, вказаних в законі, зумовлює виникнення між заставодержателем і заставодавцем додаткового (акцесорного) зобов`язання відносно до основного, забезпеченого заставою (іпотекою). З огляду на похідний характер застави (іпотеки), виконання забезпеченого заставою основного зобов`язання або його припинення з інших підстав припиняє право застави (іпотеки).

Стаття 609ЦК України присвячена такій підставі припинення зобов`язання як ліквідація юридичної особи. Під ліквідацією розуміється спосіб припинення юридичної особи без правонаступництва. Юридична особа є такою, що припинена, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина п`ятастатті 104 ЦК України). Ліквідація для юридичних осіб призводить по своїй суті до аналогічних правових наслідків, що і смерть фізичної особи, тобто, обумовлює припинення правоздатності юридичної особи. Замість припиненої юридичної особи не виникає іншої юридичної особи, яка наділяється її майном; зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи як за добровільного, так і за примусового порядку її ліквідації. Стаття 609ЦК України поширюється на договірні, недоговірні, основні та додаткові (акцесорні) зобов`язання. Таких висновків також дійшов Верховний Суд у своїй Постанові від 13 вересня 2023 року по справі за №295/7291/20.

А тому, з урахуванням встановлених обставин у справі, положень статті 609 ЦК України, зважаючи на ліквідацію юридичної особи позикодавця та іпотекодержателя КБ «Західінкомбанк» за кредитним договором, укладеним між ТзОВ КБ «Західінкомбанк» та ОСОБА_1 , існують підстави для висновку про припинення зобов`язань за кредитним договором та внаслідок цього припинення права іпотеки за договором іпотеки від 06.03.2007 року №854, який укладений між ТзОВ КБ «Західінкомбанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Крім того суд зауважує, що належним відповідачем за вимогами про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку є ПАТ «Західінкомбанк», щодо якого 03 травня 2019 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення без правонаступника юридичної особи. Проте, запис про реєстрацію обтяження не скасований, адже повідомлення про припинення іпотеки у порядку статті 74Закону України«Про нотаріат» не подано і наявність такого запису порушує право власника предмета іпотеки.

Тлумачення, як статті 3ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі №214/7462/20).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) (частина перша статті 8 ЦК України).

Тлумачення частини першої статті 8ЦК України свідчить: законодавець визначив порядок усунення прогалин в приватному праві. Приватні відносини є різноманітними, а соціальне життя - рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в приватно-правових нормах безпосередньо; умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом цивільно-правового регулювання (статті1,9 ЦК); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин (норми акту цивільного законодавства або договору); існують правові норми, що регулюють подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин.

Верховний Суд у своїй постанові від 13 вересня 2023 року по справі за №295/7291/20 зауважує, що можуть існувати випадки, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Касаційний суд констатує, що в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Подібною нормою є абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України). Тому Касаційний Суд підкреслює, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.

Отже, за таких обставин та з урахуванням наявних підстав вважати іпотеку припиненою, суд вважає за можливе встановити факт припинення іпотеки та скасувати запис про заборону відчуження на іпотечне майно та про іпотеку, які внесені на підставі договору іпотеки від 06 березня 2007 року.

Крім того, дане рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування заборони відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та скасування запису про іпотеку - задовольнити.

Встановити факт припинення іпотеки за договором іпотеки від 06.03.2007 року, зареєстрованого в реєстрі за №854, який укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та товариством з оюбмеженою відповідальністю «Комерційним банком «Західінкомбанк», правонаступником якого був ПАТ «Західінкомбанк».

Скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстроване обтяження за №4598936, а також у Державному реєстрі іпотек обтяження № 4598783, внесені на підставі договору іпотеки №854 від 06.03.2007 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасниками справи є:

Заявник ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заінтересована особа ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заінтересована особа приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Наталія Анатоліївна, адреса: Волинська область. м. Луцьк, вул. Крилова, 7.

Повний текст рішення складений 06 вересня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Р.М. Кихтюк