Рішення № 121437732, 06.09.2024, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/11255/24

Провадження № 2-а/750/132/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2024 року м. Чернігів

Деснянський районнийсуд м.Чернігова ускладі суддіРахманкулової І.П.,розглянувши упорядку спрощеногопозовного провадженнябез повідомленнясторін справуза позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора 1-го взводу 1-ї роти 1-го батальйону УПП в Чернігівській області Атрощенка Романа Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

в с т а н о в и в:

07 серпня 2024 року позивач засобами поштового зв`язку звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Департаменту патрульної поліції, інспектора 1-го взводу 1-ї роти 1-го батальйону УПП в Чернігівській області Атрощенка Романа Володимировича про скасування постанови серії ЕНА № 2474950 від 25 червня 2024 року про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Позивач обґрунтував свій позов тим, що ніяких доказів провини позивача в інкримінованому йому правопорушенні інспектором поліції надано не було. Позивач заперечує факт керування транспортним засобом, що в свою чергу виключає наявність в його діях складу адміністративного правопорушення.

Також позивачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, посилаючись на те, що оскаржувану постанову йому не було вручено в день її складення, а примірник постанови позивач отримав поштовим відправленням 02 серпня 2024 року у поштовому відділенні №14034 м. Чернігова під розписку. За таких обставин, поданий 07 серпня 2024 року позов вважається поданим в межах строку, передбаченого ст.286 КАС України.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 12серпня 2024року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник Департаменту патрульної поліції надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, оскільки факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується належними доказами, а справа про адміністративне правопорушення була розглянуто у встановленому законом порядку.

У відзиві представник відповідача зазначила, що під час перевірки у позивача документів, зазначених у п. 2.1 ПДР, було встановлено, що посвідчення водія у нього відсутнє. Перевіривши останнього по ІТС «ІПНІ» було встановлено, що гр. ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами. постановою Деснянського районного м. Чернігова від 22.01.2024 у справі № 750/230/24 (копія постанови додається) строком на 1 рік, яка набрала законної сили 02.02.2024.

Також, у відзиві на позов зазначено, що ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 12.08.2024 було отримано 13.08.2024, майже через два місяці після винесення постанови серії ЕНА № 2474950 від 25.06.2024, то в силу вимог чинного законодавства, 30-ти денний строк зберігання відеозапису з портативного відео реєстратора № 473410 пройшов, у зв?язку із чим такий відеозапис було видалено автоматично.

Згідно п.п. 1 п. 3 розділу 8 наказу МВС від 18.12.2018 року № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» строк зберігання відеозаписів з відеореєстраторів становить 30 діб, а тому у відповідача відсутня об?єктивна можливість надати до суду відео із портативного відеореєстратора № 473410. Представник відповідача звернув увагу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі № 377/582/23 у якій суд дійшов висновку, що відповідач правомірно не надав відеозапис у зв?язку зі спливом 30-денного строку його зберігання.

Крім того, представник відповідача у своєму відзиві зазначила, що позивач не навів поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, а причини пропуску строку, які наведені позивачем з позовній заяві з вимогою про поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними, у зв`язку з чим суд має залишити заяву без розгляду.

Інспектор 1-го взводу 1-ї роти 1-го батальйону УПП в Чернігівській області Атрощенко Р.В. відзив на позов не подав.

Згідно ч. 1 ст. 269 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 25 червня 2024 року серії ЕНА № 2474950 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. за ч. 4 ст. 126 КУпАП., оскільки він 25.06.2024 о 16 год 39 хв за адресою: м. Чернігів, вул. Максима Березовського, 1, керував транспортним засобом AUDI А6, номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування згідно рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.01.2024, строком на 12 місяців, чим порушив вимоги п. 2.1. а) ПДР.

Позивач у позовній заяві заперечує факт керування транспортним засобом та посилається на те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження цього факту.

Як вбачається із відеозапису зробленого за допомогою відеореєстратора XIAOMI 70 маі, 25.06.2024 року о 16 год 39 хв за адресою: м. Чернігів, вул. Максима Березовського, 1, назустріч службовому автомобілю працівників поліції рухається транспортний засіб AUDI А6, номерний знак НОМЕР_2 , водій якого побачивши поліцейських пришвидшив рух. У подальшому даний транспортний засіб було зупинено безпосередньо біля під?їзду будинку та з автомобіля з водійської сторони вийшов позивач, до якого одразу підійшли працівники поліції, що підтверджується відеозаписом.

Таким чином, твердження позивача у позовній заяві, що 25.06.2024 він не керував автомобілем та вчинене ним правопорушення нічим не пітверджується в повному обсязі спростовуються наявним відеозаписом.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем не оскаржується факт того, що він дійсно є позбавленим права керування транспортним засобом згідно постанови Деснянського районного суду міста Чернігова строком на 1 рік.

Крім того, довідкою адміністративної практики УПП в Чернігівській області ДПП підтверджується, що посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 23.03.2021, видане на ім`я позивача, вилучене на зберігання до територіального сервісного центру МВС № 7441 в м. Чернігові на виконання постанови Деснянського районного суду міста Чернігова у справі № 750/230/24 від 22.01.2024.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожньогоруху (ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожньогоруху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (із змінами і доповненнями) (далі ПДР) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п.2.4«а» ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

У відповідності до п.2.1«а» ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Аналогічні нормимістяться уст.16Закону України«Про дорожнійрух»,у якійзазначається,що водійзобов`язаний матипри собіпосвідчення водія,реєстраційний документна транспортнийзасіб,пред`явити успосіб,який даєможливість поліцейськомупрочитати тазафіксувати дані,що містятьсяв посвідченніводія,реєстраційному документіна транспортнийзасіб,або пред`явитиелектронне посвідченняводія таелектронне свідоцтвопро реєстраціютранспортного засобу.

Відповідно до ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Згідно частини четвертої статті 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 251 КУпАП орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідженими судом доказами підтверджено факт керування позивачем транспортним засобом у той час, коли згідно рішення суду він був позбавлений права керування транспортними засобами, про що йому було достеменно відомо.

Таким чином, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП є законною та обґрунтованою.

Як вказано у пункті 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивачу вручався примірник оскаржуваної постанови і що позивач відмовився від її отримання, а тому, враховуючи, що позивачу примірник постанови був надісланий поштовим відправленням і отриманий 02.08.2024, а вже 07.08.2024 позивач звернувся з позовом до суду в 10 денний строк, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення позивачу строку, пропущеного з поважних причин..

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72, 77, 90, 241-246, 255, 286, 292, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом.

У задоволеніпозовну ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) до Департаменту патрульноїполіції (місцезнаходження:Федора Ернста,3,м.Київ;код ЄДРПОУ-40108646),інспектора 1-говзводу 1-їроти 1-гобатальйону УППв Чернігівськійобласті АтрощенкаРомана Володимировича (адреса:вул.Громадська,66,м.Чернігів) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя І.П. Рахманкулова