Ухвала суду № 121435880, 04.09.2024, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/2091/24 1-кс/335/3836/2024

04 вересня 2024 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участюпрокурора ОСОБА_3 ,підозрюваного ОСОБА_4 ,захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 ,розглянувши увідкритому судовомуклопотання старшогослідчого відділурозслідування злочинів,вчинених вумовах збройногоконфлікту,СУ ГУНПв Запорізькійобласті ОСОБА_6 , подане в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР під № 22023080000000663 від 25.04.2023, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, батька двох неповнолітніх дітей, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

02.09.2024 до слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 , яке погодив прокурор відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 строком на шістдесят діб.

В обґрунтування клопотання слідчий послався на таке.

За матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023080000000663 від 25.04.2023, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Зокрема, досудовим розслідуванням встановлені обставини, що дають достатньо підстав підозрювати, що громадянин України ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з іншими особами, в умовах особливого періоду, в тому числі в умовах воєнного стану та загальної мобілізації, запроваджених 24.02.2022, усвідомлюючи, що процес та заходи мобілізації, що проводяться у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, викликали широкий резонанс у суспільстві, вирішив перешкоджати законній діяльності Збройних сил України зі здійснення мобілізації в особливий період.

Свій намір ОСОБА_4 та інші співучасники домовилися реалізовувати шляхом перешкоджання військовослужбовцям Збройних сил України у проведенні мобілізаційних заходів, а також шляхом створення та поширення за допомогою мережі Інтернет через канали відеохостингу «Ютуб» під назвами « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та «Свободные Люди Запорожье!», інформації, яка мала б викликати у населення уяву про протиправність мобілізаційних заходів, відсутність повноважень на їх проведення у відповідних структурних підрозділів Збройних сил України та дискредитацію цих підрозділів.

Реалізуючи свій намір, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних сил України, діючи умисно, за попередньою змовою з іншими особами, ОСОБА_4 , приблизно в липні 2023 року, але не пізніше 15 липня 2023 року (точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені), в денний час доби, знаходився в одному з нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , де проводилося інтерв`ю у прямому ефірі ютуб-каналу «Народная информационная служба».

В цей час до вказаного приміщення, виконуючи обов`язок з проведення мобілізаційних заходів прибули військовослужбовці Збройних сил України ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Далі ОСОБА_4 , під час отримання повістки, яка була вручена військовослужбовцями Збройних сил України, у прямому ефірі ютуб-каналу «Народная информационная служба» повідомив про відсутність підстав для мобілізації, а також про відсутність повноважень на проведення мобілізаційних заходів у військовослужбовців Збройних сил України.

При цьому ОСОБА_4 достовірно знав, що його та інших співучасників дії та висловлювання фіксуються за допомогою відеозапису, транслюються у прямому ефірі ютуб-каналу «Народная информационная служба» та переглядаються значною кількістю осіб, а відеозапис у подальшому буде збережено на вказаному каналі та доступ до його перегляду матиме необмежена кількість осіб

Відеозапис указаних подій 15.07.2023 було розміщено на ютуб-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 з необмеженим доступом до нього.

Указаними умисними діями ОСОБА_4 за попередньою змовою з іншими співучасниками створив та поширив у мережі Інтернет завідомо неправдиву інформацію про незаконність діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та відсутність у цих підрозділів Збройних сил України повноважень на проведення мобілізаційних заходів.

Крім того, 19.03.2024, ОСОБА_4 отримав інформацію про проведення військовослужбовцями Збройних сил України заходів з мобілізації по бульвару Парковому у м. Запоріжжі.

Отримавши указану інформацію, діючи для досягнення раніше поставленої мети у вигляді перешкоджання законній діяльності Збройних сил України, ОСОБА_4 та інші співучасники, 19.03.2024 приблизно о 17 год. на автомобілі «Renault Megane» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 прибули на територію, розташовану поблизу територіального сервісного центру №2341 за адресою: АДРЕСА_3 , де військовослужбовці Збройних сил України ОСОБА_15 та ОСОБА_16 вручали повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 громадянину України ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Користуючись своєю чисельною перевагою, ОСОБА_4 разом з іншими співучасниками відтіснили військовослужбовців Збройних Сил України від ОСОБА_17 та у подальшому на автомобілі увезли його від місця проведення заходів мобілізації військовослужбовцями Збройних сил України.

Крім того, свої дії ОСОБА_4 та інші співучасники супроводжували висловлюваннями про те, що територіальні центри комплектувань та соціальної підтримки є незаконними органами та у них відсутні повноваження та підстави вручати повістки про виклик військовозобов`язаним.

При цьому свої дії та висловлювання ОСОБА_4 та інші співучасники фіксували за допомогою відеозапису, створивши таким чином завідомо неправдиву інформацію про незаконність діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та відсутність у цих підрозділів Збройних сил України повноважень та підстав на проведення мобілізаційних заходів. Указану інформацію ОСОБА_4 у подальшому планував поширити серед невизначеного кола осіб за допомогою мережі Інтернет.

14 травня 2024 року, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

17 травня 2024 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжній захід у вигляді тримання під вартою строком до 14.07.2024.

05.07.2024 слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_18 винесено ухвалу про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні до шести місяців, а саме до 14.11.2024.

11.07.2024 слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_18 винесено ухвалу про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 до 08.09.2024.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 закінчується 08 вересня 2024 року, однак завершити досудове розслідування до вказаного строку не виявилось можливим, оскільки по кримінальному провадженню необхідно виконати ряд слідчих дій, тривалість отримання результатів яких не залежить від слідчого.

За змістом клопотання, під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме ризиків того, що ОСОБА_4 може:

переховуватися від органу досудового розслідування та суду;

знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження;

вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

На думку слідчого, ризик продовження кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , доводиться тривалістю вчиненого ним діяння. Окремі дії, вчинені ОСОБА_4 з єдиним протиправним умислом, скоєні ним у період з липня 2023 року по березень 2024 року.

Крім того, з`ясовано, що будучи громадянином України, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України в період воєнного стану.

При цьому отримано докази, що у публічних виступах ОСОБА_4 приховує своє громадянство, заперечує суверенність України та нав`язує подібну ідею іншим громадянам.

До того ж, 17.09.2021 та 21.12.2022 до Ленінського районного суду м.Запоріжжя направлено обвинувальні акти за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 345 КК України, які наразі перебувають на розгляді в суді.

Вказана обставина свідчить, що без ізоляції від суспільства ОСОБА_4 може вчинити нове кримінальне правопорушення.

Також слідчий вказував на те, що ризики знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також незаконного впливу на свідків, інших учасників кримінального провадження обґрунтовуються тим, що ОСОБА_4 вчиняв продовжуваний злочин, у вчиненні якого підозрюється, упродовж тривалого часу. Одним зі способів досягнення ним єдиного злочинного наміру є систематичне виготовлення та поширення інформації, спрямованої на перешкоджання законній діяльності Збройних сил України. Наразі слідством виявлено частину такої інформації. Інша частина може бути прихована або знищена підозрюваним. Крім того, на теперішній час на сайті «Ютуб» видалений ютуб-канал з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на якому розміщувалися відеоролики, в тому числі за участі підозрюваного ОСОБА_4 .

Крім того, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за попередньої змовою з іншими особами, коло та роль яких у вчиненні кримінального правопорушення наразі досліджуються слідством. Окремі протиправні діяння, з яких складається продовжуваний злочин, у вчиненні якого він підозрюється, вчинено шляхом тиску на свідків шляхом чисельної переваги.

Без ізоляції від суспільства зазначений спосіб поведінки може бути обраний ОСОБА_4 для тиску на свідків і під час подальшого кримінального провадження.

Крім того, на думку слідчого, ризик переховування від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується наступним.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, викладеної, зокрема, у рішенні «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за його вчинення передбачено кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Розуміючи суворість передбаченого законом кримінального покарання, ОСОБА_4 може переховуватись від суду.

Крім того, в ході досудового розслідування було проведено огляд блокноту, вилученого 14.05.2024 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , серед яких виявлено запис про намір купити земельну ділянку в АР Крим поруч з м.Алушта.

Досудовим розслідуванням також установлено, що ОСОБА_4 упродовж тривалого часу не має легальних джерел доходів.

Поряд із цим, в ході слідства отримані докази, що одним із джерел існування підозрюваного можуть бути доходи, отримані від публічних виступів, які є одним зі способів вчинення ним кримінального правопорушення.

Жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, пославшись на факти та доводи, викладені у ньому.

Підозрюваний ОСОБА_4 заперечував проти продовження запобіжного заходу, посилаючись на необґрунтованість підозри, яка, на його думку, не містить викладення обставин, які б вказували на ознаки кримінального правопорушення, а вчинення ним такого кримінального правопорушення не підтверджується доказами, доданими до клопотання слідчого. На тих заходах, які зафіксовані у відео він лише висловлював свою думку щодо незаконної діяльності представників ІНФОРМАЦІЯ_4 та зазначав, що за викликами на повістки можна не з`являтися до ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки в них міститься пропозиція на влаштування на роботу, а кожна людина має право відмовитися від такої пропозиції. Це його особиста думка, до якої він дійшов на підставі норм права, які він самостійно освоює.

Також підозрюваний ОСОБА_4 заперечив існування ризиків, на які посилається слідчий в обґрунтування свого клопотання. За ствердженням підозрюваного, продовжити вчинення кримінального правопорушення він не може, оскільки він і не починав його вчинення; жодного впливу на свідків він не здійснював і не має можливості здійснювати, як і не може спотворити чи знищити докази, оскільки вони знаходяться у будівлі ГУНП в Запорізькій області.

Захисник підозрюваного, адвокат ОСОБА_5 , також заперечував проти задоволення клопотання. Вважав підозру необґрунтованою, оскільки підозрюваному не інкримінується вчинення конкретних дій, що призвели або могли призвести до перешкоджання Збройним Силам України, а висловлення підозрюваним своєї особистої думки щодо законності діяльності центрів комплектування та соціальної підтримки не може становити собою кримінальне правопорушення. Також захисник послався на те, що всі ствердження сторони обвинувачення про наявність ризиків, особливо після чотирьох місяців досудового розслідування, були і залишаються припущеннями, що не підтверджені конкретними фактами і доказами.

Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Щодо обґрунтованості підозри.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент вчинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Як випливає з доданих до клопотання матеріалів кримінального провадження, станом час вирішення питання про запобіжний захід обґрунтованість підозри підтверджується такими доказами:

- протоколом огляду публікації в ютуб-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 11.12.2023, де в одному з нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , під час проведення мобілізаційних заходів військовослужбовцями Збройних сил України, ОСОБА_4 створив інформацію про відсутність підстав для мобілізації та про відсутність повноважень на проведення мобілізаційних заходів у військовослужбовців Збройних сил України. ОСОБА_19 у публічному виступі у прямому ефірі повідомив про те, що повістки, які видають військовослужбовці територіальних центрів комплектувань та соціальної НОМЕР_2 можуть не утворювати у військовозобов`язаних обов`язку явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- висновком експерта від 19.04.2024 №СЕ-19/108-24/4204-ЛД, відповідно до якого у стенограмах розмов ОСОБА_19 та ОСОБА_4 які відображені в протоколі огляду публікації від 11.12.2023 наявні чіткі мовленнєві ознаки невизнання повноважень представників ІНФОРМАЦІЯ_4 та документів, які вони надають;

- протоколом огляду флеш-носія USB «T&G» від 01.05.2024, а саме відеозаписів, наданих ІНФОРМАЦІЯ_6 з нагрудних камер військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_7 , на яких 19.03.2024 ОСОБА_4 з іншими співучасниками під час виконання військовослужбовцями Збройних сил України своїх обов`язків з оповіщення військовозобов`язаних, перешкоджав останнім, супроводжуючи висловлюваннями про те, що територіальні центри комплектувань та соціальної підтримки є незаконними органами та у них відсутні повноваження та підстави вручати повістки про виклик військовозобов`язаним;

- протоколами допитів свідків військовослужбовців Збройних сил України ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які повідомили, що бід час оповіщення військовозобов`язаних в офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 здійснював перешкоджання військовослужбовцям Збройних сил України;

- протоколами допитів свідків військовослужбовців Збройних сил України ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , які повідомили про всі обставини перешкоджання їх законній діяльності з оповіщення громадянина ОСОБА_17 з боку ОСОБА_4 , яке відбулося 19.03.2024 по бульвару Парковому в м.Запоріжжя;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_17 , який повідомив, що 19.03.2024 під час оповіщення його представниками ІНФОРМАЦІЯ_7 на бульварі Парковому, він зателефонував чоловікові на ім`я ОСОБА_20 , якого бачив в ютуб-роликах та попросив про допомогу. Після приїзду разом з іншими невідомими чоловіками ОСОБА_20 почав говорити представникам РТЦК та СП, що ті не мають права до мене звертатися, у них немає на це підстав та повноважень та як органу їх взагалі не існує. Після цього ОСОБА_20 сказав йому йти за ним, взявши його за руку та посадили до свого автомобіля. Після цього поїхали з Паркового бульвару;

- іншими матеріалами кримінального провадження.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.

При цьому слідчий суддя виходить з тих міркувань, що об`єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення полягає у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, але конкретні способи, форми і засоби такого перешкоджання прямо законом не визначені, а отже можуть бути різноманітними і не мають самостійного значення для кримінально-правової кваліфікації. Отже, не можна виключати, що таке перешкоджання може полягати в поширенні завідомо недостовірної інформації щодо нібито незаконності запроваджених у державі мобілізаційних заходів, повноважень, прав та обов`язків органів державної влади, місцевого самоврядування, органів військового управління та їх службових осіб у сфері мобілізації і мобілізаційної підготовки, з метою підриву їх авторитету перед суспільством, створення у суспільстві атмосфери недовіри до Збройних Сил України, формування суспільної думки щодо прийнятності і схвальності поведінки щодо ухилення від військового обліку та участі у мобілізаційних заходах.

Додані до клопотання матеріали досудового розслідування підтверджують факт вчинення ОСОБА_4 діяння, що з об`єктивної сторони полягало у поширенні через мережу Інтернет неправдивої інформації щодо природи правових відносин, що виникають між державою та громадянином у зв`язку з проведенням мобілізаційних заходів, припустимості відмови від виконання обов`язків громадянина щодо військового обліку та мобілізації з надуманих підстав, що мало ознаки підбурювання невизначеного кола осіб до ухилення від отримання повісток про явку до центрів комплектування та соціальної підтримки, що врешті-решт не виключає перешкоджання діяльності Збройних Сил України щодо поповнення особового складу для забезпечення ефективного захисту та оборони держави.

Також слідчий суддя враховує, що питання щодо обґрунтованості підозри було предметом дослідження під час розгляду Запорізьким апеляційним судом апеляційної скарги підозрюваного на ухвалу слідчого судді про обрання запобіжного заходу, коли суд апеляційної інстанції дійшов однозначного висновку про обґрунтованість підозри.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу немає підстав для іншого висновку.

Отже, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, зазначених вище, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої (такої, що не є явно необґрунтованою) підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Щодо наявності ризиків.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що на теперішній час існують такі заявлені органом досудового розслідування судом ризики, що визначені у ст. 177 КПК України:

- ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду;

- ризик незаконного впливу на потерпілого;

- ризик вчинення нового кримінального правопорушення;

- ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створитимуть загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Зокрема, доказами на обґрунтування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується, - можуть бути документи, довідки про те, що особа вже притягалась до кримінальної відповідальності, була засуджена, має не зняту чи не погашену судимість, схильна до протиправної поведінки, притягалась до адміністративної відповідальності, інформація про те, що не будучи раніше судимою, особа вчинила декілька злочинів.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що вказані у клопотанні ризики, на підставі яких підозрюваний був взятий під варту, продовжують існувати і мають високу ступінь вірогідності, що є підставою для продовження тримання підозрюваного під вартою.

Так, діяння, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , є тяжким злочином, що тягне покарання у виді позбавлення волі строком до восьми років. Ця обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (Clooth v. Belgium (Клоот проти Бельгії), § 40).

Водночас практика Європейського суду з прав людини орієнтує враховувати, що зазвичай ступінь ризиків, що існував на початковій стадії розслідування, з часом зменшується.

З урахуванням особи підозрюваного, зокрема того, що він хоча офіційно і непрацевлаштований, систематичного оподатковуваного доходу не має, однак до затримання здійснював публічну, в тому числі журналістську діяльність, має міцні соціальні зв`язки з дружиною та донькою, а також матір`ю, до обрання запобіжного заходу від органів досудового розслідування не переховувався, від явки до слідчого судді не ухилявся, слідчий суддя констатує, що станом на час вирішення питання про продовження запобіжного заходу ризик переховування ОСОБА_4 від досудового розслідування та суду не виглядає настільки небезпечним, щоб унеможливити застосування й альтернативного запобіжного заходу.

Крім того, за матеріалами клопотання, ОСОБА_4 є обвинуваченим в двох інших кримінальних провадженнях, що перебувають на розгляді в інших судах, однак слідчому судді не було надано доказів про те, що процесуальна поведінка ОСОБА_4 в межах тих проваджень є неналежною.

Разом з цим, слідчий суддя бере до уваги, що однією з підстав обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя вказав те, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, у яких підозрюється ОСОБА_4 , вчинені за попередньою змовою групою осіб, проти вжиття військовослужбовцями Збройних Сил України мобілізаційних заходів, під час дії воєнного стану, і така діяльність ОСОБА_4 може продовжуватися у разі його звільнення з-під варти без застосування інших заходів впливу та спонукання до правомірної поведінки.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують.

У зв`язку з цим при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя констатує, що ОСОБА_4 в судовому засіданні продовжував висловлюватись в тому сенсі, що він заперечує (або вдає, що заперечує) прості та очевидні факти об`єктивної дійсності, як-от факт існування України як визнаної міжнародним співтовариством держави суб`єкта міжнародного права, що виникла і існує з 1991 року, факт наявності у нього громадянства України і обов`язків, що випливають з цього факту, факт наявності у центрів комплектування та соціальної допомоги повноважень у сфері військового обліку та мобілізаційної підготовки тощо.

Відтак, існує ризик того, що у разі звільнення з-під варти підозрюваний, знову отримавши доступ до інформаційних технологій, продовжить здійснювати діяльність, що матиме ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

На виконання вимог ст. 194 КПК України слідчим суддею вивчалась можливістьзастосування стосовно підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам.

Слідчий суддя визнає неможливим застосовувати до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки на момент розгляду слідчим суддею клопотання про обрання запобіжного заходу жодна особа не виявила наміру поручитись за виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання або домашнього арешту, на переконання слідчого судді, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, а також не усунуть ризиків, існування яких встановлено слідчим суддею.

Водночас слідчий суддя приходить до висновку, що, з огляду на попередню процесуальну поведінку, підозрюваний ОСОБА_4 все ж таки здатен, за певних умов, утримуватись від вчинків, які можуть бути розцінені як протиправні.

Крім того, слідчий суддя бере до уваги посилання підозрюваного, не спростоване стороною обвинувачення, на наявність у нього захворювання, що супроводжується періодичним сильним болем, боротися з яким в умовах слідчого ізолятора є вкрай складним.

За таких обставин слідчий суддя вважає за можливе визначити такий розмір застави як умову звільнення підозрюваного з-під варти, який би стримував підозрюваного від порушення процесуальних обов`язків та інших протиправних діянь, тобто максимальний розмір, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

При вирішенні питання про тривалість продовження строку запобіжного заходу слідчий суддя бере до уваги, що ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.07.2024 строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжений до шести місяців, тобто до 14.11.2024. Відтак, продовження строку запобіжного заходу в межах цього строку не буде перевищувати строку досудового розслідування.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 199, 201, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів, вчинених в умовах воєнного стану, СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шістдесят днів, з триманням у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», з правом звільнення під заставу.

Строк тримання під вартою обчислювати з 04.09.2024 по 02.11.2024 включно.

Визначити відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240,00 грн. (двісті сорок дві тисячі двісті сорок грн. 00 коп.) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області за наступними реквізитами: Отримувач - ТУ ДСА в Запорізькій області, Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; Номер розрахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205; Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; МФО 820172, призначення платежу застава ОСОБА_4 .

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та (або) перебування;

- прибувати до слідчого, прокурора або до суду за першою вимогою;

- утриматися від спілкування з потерпілими, свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні як очно, так і за допомогою будь-яких засобів зв`язку;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 , роз`яснити підозрюваному чи іншому заставодавцю, відмінному від підозрюваного, обов`язки, що покладаються у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та наслідки їх невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.

Повний текст ухвали оголошений о 13 год. 00 хв. 06.09.2024.

Слідчий суддя ОСОБА_1