Рішення № 121434816, 06.09.2024, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1147/24

2/468/563/24

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2024 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участю секретаря судового засідання Серака Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу №468/1147/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитними договорами. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.04.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір позики №78654239 в електронній формі, за яким кредитор надав відповідачу грошові кошти. 14.06.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу, за яким позивач отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором №78654239 від 28.04.2023 року в сумі 31712 грн., з яких: 8000 грн. сума основного боргу; 23 712 грн. проценти.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту та процентів, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним договором в загальній сумі 31712 грн.

Позов надійшов до суду 07.06.2024 року (зданий до відділення зв`язку 29.05.2024 року).

27.06.2024 року відкрите провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В тексті позову представник позивача заявив про підтримання позову та розгляд справи за його відсутності.

12.08.2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (зданий до відділення зв`язку 06.08.2024 року). Відповідач просив поновити строк на подання відзиву, оскільки з матеріалами справи він ознайомився пізніше отримання копії ухвали про відкриття провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до закріпленого в ст. 4 ЦПК України основного принципу цивільного судочинства права на звернення до суду за захистом - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

При цьому ігнорування з формальних причин позиції відповідача та його аргументів проти позову в провадженні, яке відповідно до закону розглядається в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, де їх явка не є обов`язковою, буде обмеженням в доступі його до правосуддя, і обмеження з таких підстав не буде пропорційним завданням цивільного судочинства, оскільки розгляд спору лише на підставі аргументів однієї сторони без врахування заявлених перед судом аргументів іншої сторони не буде справедливим. Також при такому судовому розгляді рішення суду не буде обґрунтованим, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З вказаних міркувань з метою ухвалення обґрунтованого рішення по суті спору суд має врахувати поданий до суду відзив, викласти аргументи сторін в судовому рішенні та надати їм правову оцінку.

У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову, оскільки долучені до позовної заяви копія договору позики та додатки до нього не містять підпису відповідача, розрахунок заборгованості необґрунтований та позивач не надав виписки по рахункам, на підтвердження розміру заборгованості. Крім того розмір нарахованих позивачем процентів значно перевищує розмір позики, тому підлягає зменшенню. На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідач заявив про розгляд справи за його відсутності.

З огляду на те, що належним чином повідомлені сторони заявили про розгляд справи за їх відсутності, суд ухвалив про розгляд справи за відсутності сторін.

Дослідивши наявні у справі матеріали (копію договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №78654239 від 28.04.2023 року з додатком №1; копію договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року з додатками; витяг з реєстру боржників від 22.11.2023 року; розрахунок заборгованості), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що 28.04.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір позики №78654239 в електронній формі, за яким позикодавець надав відповідачу грошові кошти в сумі 8000 грн. строком на 30 днів, з умовою сплати процентів за базовою ставкою в розмірі 2,5% за кожен день.

14.06.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу, за яким позивач отримав право вимоги до відповідача за договором позики №78654239 від 28.04.2023 року в сумі 31712 грн., з яких: 8000 грн. сума основного боргу; 23 712 грн. проценти.

Відповідно до ст. 639 ЦК Українидоговір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із ст.ст.1046,1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію»встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Законувизначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписамист.11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій форміч.2ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За такого, між сторонами в електронній формі шляхом підписання електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором був укладений відповідний договір позики, за яким на вказаних в ньому умовах відповідачу в позику були надані грошові кошти в сумі 8000 грн.

Позивач вказує, що заборгованість відповідача перед ним за договором №78654239 від 28.04.2023 року в сумі 31712 грн., з яких: 8000 грн. сума основного боргу; 23 712 грн. проценти.

На підтвердження вказаної вище заборгованості позивач надав витяг з реєстру боржників, як додаток до відповідного договору факторингу та розрахунки.

Проте вказані витяг та розрахунок власне арифметичних розрахунків заборгованості окремо за тілом кредиту та, в першу чергу, окремо за процентами не містять, а містять лише кінцеві суми тіла кредиту та процентів, тому не можуть бути визнані судом обґрунтованими розрахунками сум, які підлягають до стягнення.

Згіднозі ст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не надав суду доказів внесення коштів на погашення відповідної заборгованості, тому його заборгованість має бути стягнута на користь нового кредитора.

За такого, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту по вказаному вище договору в сумі 8000 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за вказаним вище договором, то суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.1048та ч.1 ст.1049 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048 ЦК Українипро виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2ст.1050 ЦК Україниправо кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Крім того відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року №723/304/16-ц провадження №14-360цс19 стягнення процентів за користування грошима за період після визначеного сторонами договору строку повернення позики - дня закінчення строку договору, не ґрунтуються на нормах матеріального права.

За такого, після закінчення строку кредитування кредитодавець втрачає право нараховувати проценти, комісію та пеню, а має право на отримання окрім суми боргу двох видів плати: 1) компенсації втрат від інфляції за весь час прострочення, 2) трьох процентів річних від простроченої суми, або іншого розміру процентів, який визначений сторонами з посиланням на ч.2 ст. 625 ЦК України.

При цьому, як вказано вище, за договором №78654239 від 28.04.2023 року строк кредитування був визначений в 30 днів та відповідно до додатку 1 до договору за вказаний період підлягали нарахуванню проценти в загальній сумі 1500 грн, які і підлягають стягненню на погашення процентів за даним договором.

Таким чином, кредитор відповідно до ст.1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами саме у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення такого строку у кредитора відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за договором №78654239 від 28.04.2023 року в сумі 9500 грн., з яких: 8000 грн. сума основного боргу; 1500 грн. проценти.

Виходячи із практики ЄСПЛ, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами при розгляді справ та є джерелом права, суд не вбачає підстав для надання відповіді на кожен аргумент сторін по справі. Так, згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною у п. 58 Рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.05.2011 року «Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя».

За такого, суд вважає, що ним достатньо та належним чином обґрунтовані підстави прийняття рішення та наведені відповідні мотиви, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для надання більш детальної відповіді на кожен аргумент сторін.

Згідно зі ст. 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які задоволені судом на 30 %, тому з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,40 грн. (3028 грн. х 30 %).

Керуючись ст. ст.13,259,263-265,279,280-282,284,289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №78654239 від 28.04.2023 року в сумі 9500 (дев`ять тисяч п`ятсот) гривень.

В задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за договором позики №78654239 від 28.04.2023 року в більшому розмірі відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 908 (дев`ятсот вісім) гривень 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (вул. Симона Петлюри, 30 м. Київ, ідентифікаційний код 35625014);

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Повне судове рішення складене 06.09.2024року.

суддя: