Рішення № 121431601, 05.09.2024, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2024м. ДніпроСправа № 904/2065/24

за позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро

до Житлово-будівельного кооперативу № 39 "ПРЕС-2", м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про скасування рішення загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу № 39 "Прес-2"

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Бублич А.В.

Представник:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу № 39 "ПРЕС-2", в якому просить суд:

- визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу № 39 "Прес-2" про обрання головою житлово-будівельного кооперативу Шапошникова Максима Ігоровича, затвердження правління ЖБК № 39 "Прес-2", оплату на утримання будинку до 5 грн за 1 м. кв. та збільшення оплати працівникам ЖБК № 39 "Прес-2", оформлене протоколом від 13.01.2024 у повному обсязі;

- скасувати реєстраційні дії та запис в Єдиному державному реєстрі про зміну відомостей про керівника ЖБК № 39 "Прес-2" з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 , внесених реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.

Ухвалою суду від 13.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 04.06.2024.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу № 39 "ПРЕС-2", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу № 39 "Прес-2" про обрання головою житлово-будівельного кооперативу ОСОБА_2 , затвердження правління ЖБК № 39 "Прес-2", оплату на утримання будинку до 5 грн за 1 м. кв. та збільшення оплати працівникам ЖБК № 39 "Прес-2", оформлене протоколом від 13.01.2024 та про скасування реєстраційні дії та запису в Єдиному державному реєстрі про зміну відомостей про керівника ЖБК № 39 "Прес-2" з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 , внесених реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради відмовлено у повному обсязі.

14.08.2024 від Житлово-будівельного кооперативу № 39 "ПРЕС-2" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій відповідач просить суд стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Ухвалою суду від 20.08.2024 прийнято заяву Житлово-будівельного кооперативу № 39 "ПРЕС-2" про розподіл судових витрат до розгляду та призначити судове засідання на 05.09.2024.

Через систему "Електронний суд" 02.09.2024 від ОСОБА_1 надійшли заперечення на клопотання.

Позивач стверджує, що відповідачем та його представником не доведено фактично понесені грошові витрати, пов`язані з наданням адвокатом Патикою Андрієм Володимировичем правничої допомоги.

Доказів щодо фактичних витрат, понесених відповідачем не було надано. До заяви про ухвалення додаткового рішення по справі було лише надано Акт виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 01 про надання правової допомоги від 06.06.2024 та виставлений рахунок за сплату надання професійної правової допомоги. Однак, не було долучено квитанції, яка б підтверджувала фактичну сплату наданих послуг.

На думку позивача, відповідач жодних витрат на професійну правничу допомогу не поніс. Фактично, адвокат Патика Андрій Володимирович надавав правничу допомогу pro bono, адже у випадку задоволення позовних вимог позивача не існувало б підстави для сплати самим відповідачем грошових коштів за надання ОСОБА_3 правничої допомоги, що прямо випливає зі змісту та умов Договору № 01 про надання професійної правничої допомоги від 06.06.2024.

За викладених обставин, суд розглядає заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИЛА:

Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідач подав заяву про ухвалення додаткового рішення, у зв`язку з понесеними ним витратами із розглядом справи, що становлять 10 000 грн.

Частинами 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Женева-2" та Житлово-будівельного кооперативу № 39 "ПРЕС-2" уклали договір про надання професійної правничої допомоги № 01 (далі Договір).

Пунктом 1.1 договору сторони узгодили, що Клієнт доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в Господарському суді Дніпропетровської області по справі № 904/2065/24.

За умовами пункту 1.2 договору Замовник уповноважує Виконавця знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії судових рішень, постанов, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, складати та підписувати від імені Замовника будь-які заяви чи документи, в тому числі позовні заяви, заперечення, відзиви, клопотання тощо, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом, без обмежень.

За змістом пункту 3.1 договору вартість послуг (фіксована ставка адвокатського гонорару): 10 000 (Десять тисяч) грн.

Оплата гонорару здійснюється Клієнтом наступним чином:

- 10 000 (п`ять тисяч) сплачується протягом 2-х календарних днів з дня набрання чинності рішення у справі № 904/2065/24 про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з пунктом 4.1 договору Замовник сплачує Виконавцю суму, розмірі якої визначений в п. 3.1 цього договору, шляхом банківського переказу на поточний рахунок Виконавця: р/р НОМЕР_1 в ПАТ "Приватбанк", МФО 305299, ЄДРПОУ/ДРФО 41382551 на протязі трьох банківських днів з дати отримання Замовником рахунку.

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.10.2024 (пункт 5.1 договору).

Актом виконаних робіт від 13.08.2024 встановлено, що Житлово-будівельного кооперативу № 39 "ПРЕС-2" у справі № 904/2065/24 було надано правову допомогу на загальну суму 10 000 грн, а саме:

- надання правової допомоги Клієнту в Господарському суді Дніпропетровської області по справі № 904/2065/24.

Так, адвокатом Об`єднання по справі № 904/2065/24 було здійснено наступне:

- підготовка та подача відзиву на позовну заяву з додатками;

- участь у 2-х судових засіданнях.

Адвокатом виставлено рахунок на оплату його послуг № 1 від 13.08.2024.

Представництво інтересів позивача у справі здійснювалося адвокатом Патикою Андрієм Володимировичем на підставі ордера АЕ № 1293470 від 11.06.2024.

Досліджуючи надані позивачем документи на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу та заперечення відповідача щодо понесених позивачем витрат, суд зазначає наступне.

В питанні надання доказів судом приймається до уваги позиція Верховного Суду у справі № 922/2604/20 від 20.07.2021, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в пунктах 122-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Як було встановлено судом раніше, сторонами встановлено в договорі № 01 від 06.06.2024 фіксовану ставку гонорару у сумі 10 000 грн.

Актом виконаних робіт від 13.08.2024 встановлено, що Житлово-будівельного кооперативу № 39 "ПРЕС-2" у справі № 904/2065/24 було надано правову допомогу на загальну суму 10 000 грн, а саме:

- надання правової допомоги Клієнту в Господарському суді Дніпропетровської області по справі № 904/2065/24, зокрема:

- підготовка та подача відзиву на позовну заяву з додатками;

- участь у 2-х судових засіданнях.

Суд критично підходить до твердження позивача про необхідність долучення квитанції в якості підтвердження понесення витрат на правову допомогу. Перш за все законодавство передбачає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд дотримується позиції, відповідно до якої відшкодуванню підлягають як ті витрати, які вже були сплачені, так і ті, що мають бути сплачені відповідною стороною згідно з умовами договору. Такі висновки відображені, наприклад, у постановах ОП КГС ВС від 03.10.2019 по справі № 922/445/19, ОП КГС від 22.01.2021 по справі № 925/1137/19.

Тобто, навіть якщо адвокатські послуги не були оплачені, але договором передбачена їх оплата постфактум, то суд може стягнути їх компенсацію зі сторони, що програла судовий спір.

Отже, наявність або відсутність у матеріалах справи платіжного доручення (квитанції) щодо сплати витрат на надання правої допомоги не має значення, якщо понесені витрати підтверджені належними та допустимими доказами. У зв`язку із чим суд відхиляє заперечення позивача у цій частині.

Крім того, суд звертає увагу, що корпоративні спори є особливою категорією судових справ, які розглядаються в господарському судочинстві. Вивчення судової практики в цій сфері являє собою послідовний аналіз низки судових рішень, які найчастіше дозволяють проаналізувати правильність тлумачення сторонами тієї чи іншої законодавчої норми. Корпоративні суперечки відрізняються особливою складністю і тонкощами, тому кожна справа потребує ретельного вивчення, ознайомлення та підготовки відповідних документів, що впливає на витрачений адвокатом час.

З огляду на викладене, оцінюючи заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат професійної правничої допомоги з урахуванням критеріїв при їх розподілі, передбачених частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, суд доходить висновку про обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також розумність таких витрат відповідача в сумі 10 000 грн.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відступу від загального правила розподілу судових витрат, визначених частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а тому витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн покладаються на позивача повністю.

Керуючись статями 11, 15, 73-79, 123, 126, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Житлово-будівельного кооперативу № 39 "Прес-2" про розподіл судових витрат задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу № 39 "Прес-2" (49061, м. Дніпро, вул. Леоніда Стромцова, буд. 7А; ідентифікаційний код 23066547) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 06.09.2024.

Суддя В.І. Ярошенко